Рішення

від 01.02.2017 по справі 921/703/16-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2017 р.Справа № 921/703/16-г/6 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт МПК" (вул. Невського, буд. 71, м. Радивилів, Радивилівський район, Рівненська область, 35500)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ" (вул. Вибранівська, буд.14, м.Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240)

про cтягнення 735 483,41 грн. - основного боргу, 36 774,15 грн. - штрафу, 159069,85 грн. - пені, 13779,90 грн. - 3% річних.

За участю від:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не з'явився

Суть справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт МПК" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ" про cтягнення 735 483,41 грн. - основного боргу, 36 774,15 грн. - штрафу, 205 787,68 грн. - пені, 14 030,98 грн. - 3% річних.

Свої вимоги, позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції №03/04 від 03.04.2015р., а саме щодо оплати за поставлену продукцію.

Розгляд справи, призначений вперше на 08.12.2016р., неодноразово відкладався, востаннє на 01.02.2017 р.

Ухвалою суду від 12.01.2017р. строк розгляду спору продовжувався в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України.

Представником позивача 01.02.2017р. до матеріалів справи, через канцелярію господарського суду Тернопільської області, супровідним листом №5 від 31.01.2017р. подано розрахунок суми боргу, штрафу, пені, 3% річних, а також заяву №6 від 31.01.2017р. про долучення додаткових документів до справи.

Повноважним представником позивача в судовому засіданні 01.02.2017р. подано клопотання № б/н, б/д про зменшення суми позовних вимог, в якому зазначив, що позовні вимоги нині складають 945107,31 грн. , з них: 735483,41 грн. - основного боргу, 36774,15 грн. - штрафу, 159069,85 грн. - пені, 13779,90 грн. - 3% річних.

Клопотання про зменшення розміру позовних вимог розцінюється судом як таке, що подане в порядку ст.22 ГПК України та приймається судом (п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Представник відповідача в судове засідання 01.02.2017 р. не прибув, відзиву на позов не надав. У відповідності до вимог ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження по справі надіслана відповідачу 14.11.2016р. рекомендованим повідомленням зі штрихкодовим ідентифікатором №4602506727752, яке повернулось на адресу суду без вручення адресату, з довідкою відділення поштового зв'язку, із відміткою: за зазначеною адресою не проживає (закрито).

Рекомендовані повідомлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 4602506824901 та 4602506836934 про направлення відповідачу ухвал від 06.12.2016р. та від 23.12.2016р. (про відкладення розгляду справи) також повернулись на адресу суду без вручення із відміткою: за зазначеною адресою не проживає (закрито).

Згідно наявних матеріалів справи, а саме Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1001793250 станом на 05.12.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясо-жир-резерв" свого місцязнаходження не змінювало.

За змістом ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (ст. 75 ГПК України).

При даних обставинах, зважаючи на неявку представника відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, недотримання приписів ст.22 ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а також на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого розгляду, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на все вищенаведене, а також достатність зібраних у справі доказів, її може бути вирішено за відсутності представника відповідача.

Учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, за відсутності відповідного клопотання учасника судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

03.04.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт МПК" (постачальником) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясо-жир-резерв" (покупцем) укладено договір поставки продукції №03/04 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе обов'язок передати у власність покупця м'ясопродукцію, субпродукти з яловичини, жир яловичий (надалі - продукція) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець взяв на себе обов'язок прийняти продукцію та сплатити за неї на протязі 10 (десяти) банківських днів з дати одержання продукції покупцем (п.1.1, п.4.4 договору).

Предметом поставки є продукція, вказана у видаткових накладних. Продукція поставляється покупцю партіями. Поставка продукції здійснюється згідно видаткових накладних. Перехід права власності на продукцію відбувається в момент поставки відповідної партії продукції, що оформляється видатковою накладною (актом прийому-передачі) (п.2.1, п.п.2.2.1, п.3.3 договору).

Якщо якість продукції не відповідає умовам даного договору, постачальник безоплатно усуває недоліки в 5 (п'яти) денний строк з моменту отримання обґрунтованої претензії від покупця (п.6.4 договору).

У п.6.6 договору сторони обумовили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за продукцію покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми відмови за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Відповідно п. 6.7 договору, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5 (п'яти) відсотків від вартості продукції, зазначеної у відповідних видаткових накладних.

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015р., але у будь-якому випадку до виконання сторонами зобов'язань, взятих за даним договором в період його дії.

Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу. Додатки до договору є його невід'ємною частиною (п.9.1, п.9.9 договору).

Додатковою угодою №1 від 23.12.2015р. про зміну умов Договору поставки продукції №03/04 від 03.04.2015р. сторони погодили наступну (нову) редакцію п.8.1 договору, зокрема зазначили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., але у будь-якому випадку до виконання сторонами зобов'язань, взятих за даним договором в період його дії.

На виконання умов правочину у період лютий - квітень 2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт МПК" поставило для ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясо-жир-резерв" продукцію, в тому числі по видаткових накладних №№ 02-0000009 від 24.02.2016р., 03-0000005 від 09.03.2016р., 03-0000006 від 10.03.2016р., 03-0000008 від 14.03.2016р., 03-0000011 від 23.03.2016р., 04-0000001 від 05.04.2016р. на суму 1552483,41 грн.

Приймання - передача товару по перелічених накладних посвідчується, зробленими на них, відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

Свідченням факту прийняття, на дану суму, відповідачем продукції, переданої йому позивачем, також слугують підписані у двосторонньому порядку ОСОБА_3 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, в тому числі №№ 02-0000009 від 24.02.2016р., 03-0000005 від 09.03.2016р., 03-0000006 від 10.03.2016р., 03-0000008 від 14.03.2016р., 03-0000011 від 23.03.2016р., 04-0000001 від 05.04.2016р.

ОСОБА_3 підписані представником ТОВ "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ" без будь-яких заперечень.

Постачальником виставлялись покупцю до сплати рахунки-фактури на загальну суму 1552483,41 грн.

На вказані господарські операції, ТОВ "М'ясопродукт МПК" (постачальником) було видано ТОВ "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ" (покупцю) податкові накладні, які згідно з Податковим кодексом України є податковим документом та складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В матеріалах справи містяться платіжні доручення, які вказують про перерахування відповідачем, на протязі періоду з 25.02.2016р. по 16.06.2016р., позивачу коштів на загальну суму 817000 грн.

Решта зобов'язання в сумі (1552483,41 грн. - 817000) 735 483,41 грн. залишилось не виконаним.

У визначеному п.6.4 договору порядку, покупцем не виставлялось постачальнику будь-яких претензій щодо якості отриманої ним продукції.

Позивач звертався до відповідача з претензією №34 від 26.04.2016 р., в якій просив сплати суму боргу в розмірі 1312483,41 грн.

Після надіслання даної претензії, відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманої ним продукції, та перераховано позивачу кошти в сумі 577000 грн.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 712 ЦК України, 265 ГК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору №03/04 від 03.04.2015р., приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, повний розрахунок по оплаті вартості отриманої продукції в строк визначений у договорі (тобто протягом 10 банківських днів з дати одержання продукції покупцем), боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 735483,41 грн.

Отримання товару за договором №03/04 від 03.04.2015р. на суму 735483,41 (за період з лютого 2016р. - по квітень 2016р.) та наявність боргу на дану суму підтверджується вищезгаданими первинними документами (копіями видаткових накладних, актами приймання-передачі товарно - матеріальних цінностей, рахунками-фактури, податковими накладними, платіжними дорученнями про часткове повернення боргу, що містяться в матеріалах справи).

Проведення відповідачем часткового розрахунку у розмірі 817000 грн. теж вказує на визнання ним факту одержання продукції.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. проведення повного розрахунку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 735483,41 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані.

У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачену п.6.6 договору пеню в сумі 159069,85 грн. та п.6.7 договору штраф в сумі 36774,15 грн. А також, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 13779,90 грн. - 3% річних.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми - неустойки, штрафу, пені, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 2,3 статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996р. (з наступними змінами), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.6 договору сторони обумовили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за продукцію покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми відмови за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У постанові пленуму №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зокрема, пункті 2.5, Вищий господарський суд України роз'яснює, що "щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. ОСОБА_3 приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

За домовленістю сторін, що викладена в п.4.4 договору №03/04 від 03.04.2015р., оплата продукції здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати її одержання покупцем.

Операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача на виконання (підпункт 14.1.133. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, визначені договором терміни виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті за отриману продукцію, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання, період нарахування, а також ту обставину, що у 2016 році кількість днів, що застосовуються при обчисленні склала - 366, судом здійснено перерахунок сум штрафу, пені та трьох процентів річних, заявлених до стягнення.

Відтак, до задоволення підлягають вимоги про стягнення 36774,15 грн. - штрафу, 132979,03 грн. - пені та 13770,60 грн. - 3% річних.

В задоволені вимог про стягнення 26090,82 грн. - пені та 9,30 грн. - 3% річних, слід відмовити.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" вказано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

В порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", суд вважає за необхідне роз'яснити, що 704,53 грн. судового збору може бути повернуто позивачу за його письмовим клопотанням.

Решта сплаченого судового збору, в порядку ст.ст.44,49 ГПК України, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-4' 4, 12, 32-43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ" (вул. Вибранівська, буд.14, м.Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, код 38795018) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт МПК" (вул. Невського, буд. 71, м. Радивилів, Радивилівський район, Рівненська область, код 37576802) 735 483,41 (сімсот тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. - основного боргу, 36 774,15 (тридцять шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. - штрафу, 132979,03 (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять ) грн. - пені, 13770,60 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. - 3% річних, 13 785,11 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. сплаченого судового збору.

Видати наказ.

2. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 26090,82 грн. - пені та 9,30 грн. - 3% річних відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 02 лютого 2017 року.

Суддя І.П. Шумський