Рішення

від 02.02.2017 по справі 924/15/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2017 р.Справа № 924/15/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши матеріали за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ФО БІЗНЕС", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", с. Митинці, Красилівського району, Хмельницької області

про стягнення 47 490,83 грн.

Представники сторін:

від повивача ОСОБА_1 - за довіреністю від 01.01.17р.

від відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю №0201 від 02.01.2017р.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 47490,8305 грн., з яких 42000,00 грн. заборгованості відповідно до договору про надання разових послуг від 08.09.2016р. та додатків до нього, 2803,06 грн. пені, 293,07 грн. 3% річних, 2394,70 грн. нарахувань індексу інфляції відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.09.2013р. між ТОВ "АЙ ТІ ФО БІЗНЕС", м. Київ (Виконавець) та ТОВ "СК Бужок" (Замовник) укладено договір про надання разових послуг № 081604, згідно якого Виконавець надає Замовнику разову послуг по проведенню аудиту ШТ інфраструктури підприємства Замовника (п.1.1 договору).

На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято виконанні роботи, що підтверджується актом надання послуг №448 від 04.11.2016р. на суму 42000,00 грн.

Взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 42000,00 грн., в зв'язку із чим позивач подав позов про стягнення з відповідача 47490,83 грн., з яких 42000,00 грн. заборгованості відповідно до договору про надання разових послуг від 08.09.2016р. та додатків до нього, 2803,06 грн. пені, 293,07 грн. 3% річних, 2394,70 грн. нарахувань індексу інфляції відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважають їх підтвердженими поданими доказами, та наполягає на задоволенні позову.

Відповідач відзив на позов не подай, його представник проти позову не заперечує.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів встановлено .

08.09.2013р. між ТОВ "АЙ ТІ ФО БІЗНЕС", м. Київ (Виконавець) та ТОВ "СК Бужок" (Замовник) укладено договір про надання разових послуг № 081604,

Відповідно до р. 1. договору, Виконавець надає Замовнику разову послуг по проведенню аудиту ШТ інфраструктури підприємства Замовника (п.1.1 договору).

Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору, вартість наданих послуг за даним договором складає 42000,00 грн. із яких 100% перераховується Замовником на протязі 5 днів з моменту підписання договору. Оплата послуг за договором здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця у відповідності з рахунками, наданими Виконавцем.

08.09.2016р. між сторонами укладено додаток №1 до даного договору.

Відповідно до п.1 додатку до даного договору, поетапна оплата за послуги зазначена в п.1.1 договору обумовлена технічним завданням, а саме: аудит ІТ інфраструктури, який складається з таких основних частин: збір інформації щодо існуючої ІТ інфраструктури; збір інформації про кількість серверного обладнання мережового обладнання та кількості робочих станцій у всіх філіях. Аналіз зібраної інформації.

На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято виконанні роботи, що підтверджується актом надання послуг №448 від 04.11.2016р. на суму 42000,00 грн.

Взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 42000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Крім суми основного боргу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2803,06 грн. за період з 16.09.2016р. по 26.12.2016р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 16.09.2016р. по 26.12.2016р. в розмірі 293,07 грн. та нарахувань інфляції за період з 16 вересня 2016р. по 26 грудня 2016р. в розмірі 2394,70 грн.

В зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань, позивач подав позов про стягнення з відповідача 47490,83 грн., з яких 42000,00 грн. заборгованості відповідно до договору про надання разових послуг від 08.09.2016р. та додатків до нього, 2803,06 грн. пені, 293,07 грн. 3% річних, 2394,70 грн. нарахувань індексу інфляції відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 08 вересня 2016 року укладено договір, за умовами яких позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги, що підтверджується актом надання послуг №448 від 04.11.2016р.

Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач виконав свої зобов'язання за Договорами. В свою чергу, відповідач прийняв виконані роботи, однак обов'язку по їх оплаті в строк встановлений Договорами не виконав.

Як встановлено судом, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 42000,00 грн., що підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Позивачем нарахував відповідачу пеню в розмірі 2803,06 грн. за період з 16.09.2016р. по 26.12.2016р.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною першою ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи, що сторонами не укладено договір та не передбачено застосування штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання слід вчиняти у письмовій формі, суд прийшов до висновку, що в частині стягнення 2803,06 грн. пені слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

На підставі цього позивачем від простроченої суми заявлено до стягнення з відповідача індекс інфляції в сумі 2394,70 грн. за період з 16.09.2016р. по 26.12.2016р. та 3% річних в сумі 293,07 грн. за період з 16 вересня 2016р. по 26 грудня 2016р.

Враховуючи, що при здійсненні судом перерахунку, розмір заявлених позивачем 2394,70 грн. індексу інфляції та 293,07 грн. 3% річних, не перевищує межі визначені вимогами закону, позов в частині стягнення з відповідача 2394,70 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 293,07 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4 5 , 4 7 , 12, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ФО БІЗНЕС", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", с. Митинці, Красилівського району, Хмельницької області про стягнення 47 490,83 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", (с. Митинці, Красилівського району, Хмельницької області, вул. Леніна, 83, корпус В, код 03785869) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ФО БІЗНЕС", (м. Київ, вул. М. Грінченка,4, код 39729061) - 42000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень) заборгованості, 293,07 грн. (двісті дев'яносто три гривні 07 коп.) 3% річних, 2394,70 грн. (дві тисячі триста дев'яносто чотири гривні 70 коп.) індексу інфляції та 1296,67 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто шість гривень 67 коп.) судового збору.

Видати наказ .

В позові в частині стягнення 2803,06 грн. пені відмовити.

Повний текст складено 03.02.2017р.

Суддя С. В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, м. Київ, вул. М. Грінченка,4)

3 - відповідачу (с. Митинці, Красилівського р-ну, Хмельницької обл., вул. Леніна, 83, корпус В)