Постанова

від 25.10.2016 по справі 808/1175/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2016 рокусправа № 808/1175/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року

у адміністративній справі № 808/1175/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть до Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть щодо визнання протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000321401 від 18.03.2016 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 765078 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 510052 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 255026 грн., та № НОМЕР_1 від 18.03.2016 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 559141 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем у сумі 372761 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 186380 грн. 50 коп.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував безпідставністю віднесення позивачем відображених ним у первинних та звітних документах, які посвідчують факт продажу товарів і надання послуг по здійсненим ним за період січня-травня 2013 року господарським операціям з ТОВ ТК Спецзапчасть до складу витрат та податкового кредиту, оскільки всі документи, що стосуються господарських операцій між ТОВ ТК Спецзапчасть та ТОВ Аквілея за січень-травень 2013 року складені з порушенням ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бо засновник та керівник ТОВ Аквілея ОСОБА_1 заперечує свою участь у створенні та діяльності зазначеного підприємства, зокрема й у підписані будь-яких первинних документів. Крім того, суд першої інстанції відмовляючи у задоволені вимог позивача посилається на внесення до єдиного державного реєстру запису про кримінальне провадження №12014080000000240 від 25.07.2014 р. по факту фіктивного підприємництва ТОВ Аквілея за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частини 2 статті 357, частини 1 статті 366, частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України, по якому слідчим управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування, що у сукупності свідчить про неможливість визнання належно оформленими та підписаними повноважними особами усіх первинних та звітних документів з підстав їх підписання особою, яка заперечує свою участь у діяльності цього товариства.

За вказаних обставин, та вказуючи на встановлений контролюючим органом під час перевірки позивача факт відсутності належних доказів придбання ним товарів та послуг у ТОВ Аквілея та встановлених обставин щодо не підтвердження реалізації позивачем ТОВ Аквілея товарів, суд першої інстанції визнав висновки про заниження ТОВ ТК Спецзапчасть податку на прибуток на загальну суму 510052 грн., а також про заниження податку на додану вартість на загальну суму 372761 грн. обґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, і відповідно позов про їх скасування задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, та про ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що реальність отримання ним від ТОВ Аквілея товарів і послуг, та постачання ним товарів на адресу вказаного контрагента підтверджені необхідними первинними документами, які складалися внаслідок реального здійснення господарських операцій між ним та контрагентом, та які беззаперечно свідчать про факт руху активів позивача у процесі господарської діяльності в перевіряємий період та про зв'язок між господарською діяльністю ТОВ ТК Спецзапчасть і фактом придбання позивачем та продажу товарів, а також придбання послуг позивачем у ТОВ Аквілея і понесенням інших витрат. За вказаних обставин, посилаючись на неповноту та необґрунтованість висновків суду першої інстанції у цій справі з підстав не надання належної оцінки всім обставинам справи та первинним документам, не з'ясування змісту і суті господарських операцій, позивач вважає безпідставним та незаконним рішення суду першої інстанції у цій справі, яке ґрунтується лише на інформації, отриманій податковим органом в ході розслідування кримінальної справи, зокрема, на протоколі допиту ОСОБА_1 від 10.01.2014 р., і з цього часу жодних дій направлених на закінчення досудового розслідування і направлення справ до суду не вчинено, а ОСОБА_1 згідно ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців продовжує до наступного часу перебувати керівником ТОВ Аквілея , просить скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність встановлення фактичних обставин у справі і правильність їх юридичної оцінки, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2 від 18.03.2016 р., яким ТОВ ТК Спецзапчасть визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 765078 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 510052 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 255026 грн., та № НОМЕР_1 від 18.03.2016 р, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 559141 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем у сумі 372761 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 186380 грн. 50 коп. (т.1 а.с.85- 86, 89-90) - були винесені на підставі Акту перевірки № 21/08-01-14-01-12/36549406 від 15.03.2016 року (т.1 а.с.30-71), оформленого за результатом проведеної фахівцями ГУ ДФС України у Запорізькій області в період з 01.03.2016 року по 09.03.2016 року на підставі наказу від 01.03.2016 року № 187 та направлень від 01.03.2016 року № № 103, 104, 105, 106, а також у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України і ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2015 року по справі № 335/10161/15-к (1-кс/335/4758/2015) позапланової виїзної перевірки ТОВ ТК Спецзапчасть з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Аквілея (код ЄДРПОУ 38191117), ТОВ Капіталбуд Сервіс (код ЄДРПОУ 38210202), ТОВ Компанія Укрпромторг (код ЄДРПОУ 38354571), ТОВ Семикс (код ЄДРПОУ 38348306), ТОВ Бізнесленд (код ЄДРПОУ 38746971), ТОВ ОСОБА_2 Солюшнз (код ЄДРПОУ 38864898), ТОВ Імперіал Бренд (код ЄДРПОУ 38203090), ТОВ Грейн Опт (код ЄДРПОУ 38586146), ТОВ Гранада Груп (код ЄДРПОУ 38997836), ТОВ Передтеча (код ЄДРПОУ 33135063), ТОВ Венцедор Компані (код ЄДРПОУ 38834486) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за висновками якої контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ ТК Спецзапчасть вимог: підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 510052 грн.; а також підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 372761 грн., у тому числі: за січень 2013 року - на 32278 грн., за лютий 2013 року - на 154513 грн., за березень 2013 року - на 126747 грн., за квітень 2013 року - на 26517 грн., за травень 2013 року - на 32706 грн. (т.1 а.с.71).

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції спирався фактично лише на наведені відповідачем в акті перевірки висновки про не підтвердження фінансово-господарських відносин ТОВ ТК Спецзапчасть з ТОВ Аквілея щодо купівлі-продажу товару, а також надання останнім агентських послуг позивачу з огляду на інформацію про непричетність директора ТОВ Аквілея до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Аквілея .

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що акт перевірки № 21/08-01-14-01-12/36549406 від 15.03.2016 року не містить в собі жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між позивачем та його контрагентом ТОВ Аквілея , предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів.

При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи в повному обсязі підтверджують дійсність всіх операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку і правильність ведення ним податкового обліку.

Всупереч вимогам статті 11 КАС України щодо повного та всебічного встановлення обставин справи, тобто, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, суд першої інстанції не надав належної оцінки фактам здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не взяв до уваги рух грошових коштів між позивачем та ТОВ Аквілея по здійсненим ними в перевіряємий період господарським операціям, не перевірив долучені до матеріалів адміністративної справи договори та первинні бухгалтерські документи на предмет правильності та повноти їх оформлення, наявності або відсутності в них повної, достовірної, взаємопов'язаної і несуперечливої інформації щодо руху товарно-матеріальних цінностей і отримання позивачем послуг від ТОВ Аквілея , а також використання їх позивачем у власній господарській діяльності.

Беручи до уваги нормативне врегулювання питання щодо використання доказів та доказування в адміністративному судочинстві, практику ЄСПЛ, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі, та вважає передчасними і таким, що ґрунтуються на припущеннях, не підтвердженими посиланнями на будь-які первинні документи посилання суду першої інстанції на протокол допиту директора ТОВ Аквілея щодо його непричетності до діяльності підприємства по порушеному 25.07.2014 р. кримінальному провадженню №12014080000000240, а зроблені на його основі судом першої інстанції без наявності вироку висновки - хибними та безпідставними, які призвели до постановлення у справі рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі, яке є незаконним та таким, що порушує закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Цієї ж думки дотримується і ЄСПЛ. У своєму рішенні від 22.01.2009 (справа Булвес АД проти Болгарії , заява №3991/03) він наголошує на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення та вказує на таке.

Тільки доведення податковим органом та встановлення під час судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником чи покупцем з метою незаконного отримання податкових вигоди або його обізнаності з такими діями постачальника (покупця) чи сприяння ухиленню постачальником (покупцем) товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит. І такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах .

Відповідно до вимог ч.2 ст.8 КАС практика Євросуду підлягає урахуванню під час прийняття рішень вітчизняними адмінсудами. Таким чином, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності, які можуть бути встановлені лише за вироком суду, повинні тягнути за собою відповідальність тільки для нього та не мати преюдиціального значення для вирішення питання законності формування позивачем даних податкового обліку.

Згідно з пунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати.

Згідно з пунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

При цьому, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, а датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та для включення витрат операційної діяльності і інших витрат до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування - є реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, тобто, факти придбання (продажу) товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають рух активів в процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання (продажу) товарів чи послуг, і понесенням витрат та господарською діяльністю платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

У даному випадку ні контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, ні судом першої інстанції не встановлено фактів неможливості здійснення позивачем та його контрагентом ТОВ Аквілея в перевіряємий період господарських операцій купівлі-продажу і надання послуг, та відсутності у вказаних підприємств необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності.

В свою чергу, судова колегія перевіряючи реальність господарських операцій позивача по укладеним з ТОВ Аквілея : Договору № 2211-7 від 22.11.2012 р. щодо поставки ТОВ Аквілея на адресу позивача запасних частин до автотракторної техніки (т.1 а.с.212) і додаткової угоди до нього від 11.12.2012 р. (т.1 а.с.213); Агентської угоди № 1001/17 від 10.01.2013 року, за умовами якої ТОВ ТК Спецзапчасть доручив ТОВ Аквілея надати маркетингові послуги з продажу товару (а.с.99 т.2); та договору продажу позивачем ТОВ Аквілея - звертає увагу на те, що реальність руху товарно-матеріальних цінностей між ТОВ ТК Спецзапчасть та ТОВ Аквілея , також як і отримання позивачем наданих його контрагентом послуг повністю підтверджується долученими до матеріалів справи, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними судом апеляційної інстанції первинними документами, виписаними ТОВ Аквілея - по договору поставки: рахунком-фактурою № 090125 від 09.01.2013, видатковою накладною № 090126 від 09.01.2013, податковою накладною № 590 від 09.01.2013 на суму 95245,08 грн., у тому числі ПДВ 15874,18 грн.; рахунком-фактурою № 140128 від 14.01.2013, видатковою накладною № 140129 від 14.01.2013, податковою накладною № 619 від 14.01.2013 на суму 64838,28 грн., у тому числі ПДВ 10806,38 грн.; рахунком-фактурою № 230125 від 23.01.2013, видатковою накладною № 230124 від 23.01.2013, податковою накладною №716 від 23.01.2013 на суму 33587,40 грн., у тому числі ПДВ 5597,90 грн.; рахунком-фактурою № 070223 від 07.02.2013, видатковою накладною № 070225 від 07.02.2013, податковою накладною № 557 від 07.02.2013 на суму 195771,66 грн., у тому числі ПДВ 32628,61 грн.; рахунком-фактурою № 140222 від 14.02.2013, видатковою накладною № 140224 від 14.02.2013, податковою накладною № 611 від 14.02.2013 на суму133029,60 грн., у тому числі ПДВ 22171,60 грн.; рахунком-фактурою № 200224 від 20.02.2013, видатковою накладною № 200226 від 20.02.2013, податковою накладною № 716 від 20.02.2013 на суму 293279,39 грн., у тому числі ПДВ 48879,89 грн.; рахунком-фактурою № 010330 від 01.03.2013, видатковою накладною № 010327 від 01.03.2013, податковою накладною від 01.03.2013 № 531 на суму 72744,36 грн., у тому числі ПДВ 12124,06 грн.; рахунком-фактурою № 110328 від 11.03.2013, видатковою накладною № 110329 від 11.03.2013, податковою накладною від 11.03.2013 № 640 на суму 45469,68 грн., у тому числі ПДВ 7578,28 грн.; рахунком-фактурою № 120332 від 12.02.2013, видатковою накладною № 120327 від 12.03.2013, податковою накладною від 12.03.2013 № 641 на суму 329338,32 грн., у тому числі ПДВ 54889,72 грн.; рахунком-фактурою № 130327 від 13.03.2013, видатковою накладною № 130327 від 13.03.2013, податковою накладною від 13.03.2013 № 663 на суму 15257,04 грн., у тому числі ПДВ 2542,84 грн.; рахунком-фактурою № 180331 від 18.03.2013, видатковою накладною № 180333 від 18.03.2013, податковою накладною № 740 від 18.03.2013 на суму 202884,55 грн., у тому числі ПДВ 33814,09 грн.; рахунком-фактурою № 180330 від 18.03.2013, видатковою накладною № 180332 від 18.03.2013, податковою накладною № 739 від 18.03.2013 на суму 94788,66 грн., у тому числі ПДВ 15796,11 грн.; рахунком-фактурою № 010429 від 01.04.2013, видатковою накладною № 010429 від 01.04.2013, податковою накладною від 01.04.2013 № 528 на суму 13444,26 грн., у тому числі ПДВ 2240,71 грн.; рахунком-фактурою № 080437 від 08.04.2013, видатковою накладною № 080437 від 08.04.2013, податковою накладною № 638 від 08.04.2013 на суму 6415,02 грн., у тому числі ПДВ 1069,17 грн.; рахунком-фактурою № 150426 від 15.04.2013, видатковою накладною № 150434 від 15.04.2013, податковою накладною № 680 від 15.04.2013 на суму 55040,28 грн., у тому числі ПДВ 9173,38 грн.; рахунком-фактурою № 150425 від 15.04.2013, видатковою накладною № 150433 від 15.04.2013, податковою накладною № 679 від 15.04.2013 на суму 72231,06 грн., у тому числі ПДВ 12038,51 грн.; рахунком-фактурою № 220431 від 22.04.2013, видатковою накладною № 220434 від 22.04.2013, податковою накладною № 810 від 22.04.2013 на суму 11968,50 грн., у тому числі ПДВ 1994,75 грн.; рахунком-фактурою № 250434 від 25.04.2013, видатковою накладною № 250434 від 25.04.2013, податковою накладною № 823 від 25.04.2013 на суму 19799,10 грн., у тому числі ПДВ 3299,85 грн.; рахунком-фактурою № 250435 від 25.04.2013, видатковою накладною № 250435 від 25.04.2013, податковою накладною № 824 від 25.04.2013 на суму 176435,28 грн. (т.1 а.с.214-216, 221-223, 227-229, 233-235, 240-242, 247-249, т. 2 а.с.11-13, 17- 19, 23-25, 29-31, 35-37, 42-44, 48-50, 54-56, 60-62, 66-68, 73-75, 79-81, 85-87). Всі оформлені ТОВ Аквілея податкові накладні містять в собі коди УКТЗКД та були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, тому на підставі цих накладних та інших вище перелічених прибуткових документів, позивач господарські операції з ТОВ Аквілея в бухгалтерському обліку відобразив проводками: ДТ281 Товари на складі Кт631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками суму без ПДВ - 1609639,56 грн., та по ДТ6415 ПДВ Кт631 Розрахунки з вітчизняними постачальникам суму 321927,92 грн. В податковому обліку вартість товарів без ПДВ, придбаних у ТОВ Аквілея , позивач відобразив на суму 1 609 639 грн. без ПДВ.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що перевезення придбаних позивачем у ТОВ Аквілея за договором поставки запасних частин підтверджено оформленими та перевіреними контролюючим органом товарно-транспортними накладними: № 0901-1 від 09.01.2013, № 1401-1 від 14.01.2013, № 2301-1 від 23.01.2013, № 0702-1 від 07.02.2013, № 1402-1 від 14.02.2013, № 2002-1 від 20.02.2013, № 0103-1 від 01.03.2013, № 1103-1 від 11.03.2013, № 1203-1 від 12.03.2013, № 1303-1 від 13.03.2013, № 1803-1 від 18.03.2013, № 0104-1 від 01.04.2013, 0804-1 від 08.04.2013, № 1504-1 від 15.04.2013, № 2204-1 від 22.04.2013, № 25.04.2013 від 25.04.2013, яким суд першої інстанції під час розгляду справи взагалі не надав будь-якої оцінки. Також як і не врахував: факту проведення між позивачем та його контрагентом розрахунків, як підтверджені платіжними дорученнями, банківськими виписками і змістом Акту звірки; та документів, якими підтверджено господарські операції по продажу позивачем товару контрагенту ТОВ Аквілея , а саме: рахунки № СФ0000077 від 17.01.2013, № СФ0000104 від 25.01.2013, № СФ0002261 від 08.12.2012, СФ0000365 від 28.02.2013, № СФ0000365 від 22.02.2013, № СФ0000410 від 28.02.2013, № СФ0000470 від 11.03.2013, № СФ0000471 від 11.03.2013, № СФ0000581 від 22.03.2013, № СФ0000445 від 04.03.2013, № СФ0000978 від 30.04.3013, № СФ0000826 від 15.04.2013, № СФ0000615 від 26.03.2013, накладні № РН-17017 на суму 33929,00 грн., у тому числі ПДВ 5654,83 грн., № РН-25012 на суму 17944,56 грн., у тому числі ПДВ 2990,76 грн., № РН-28011 на суму 45809,16 грн., у тому числі ПДВ 7634,86 грн, № РН-28027 на суму 126485,28 грн., у тому числі ПДВ 21080,88 грн. по якій було повернуто запчастини на суму 1680,00 грн. (ПДВ -280,00 грн), № РН-28028 на суму 88492,68 грн., у тому числі ПДВ 14748,78 грн., № РН-28029 на суму 73710,12 грн., у тому числі ПДВ 12285,02 грн. по якій повернуто запчастин на суму 29395,80 грн. (ПДВ-4899,30 грн.), № РН-11036 на суму 29395,80 грн., у тому числі ПДВ 4899,30 грн., № РН-11037 на суму 1680,00 грн., у тому числі ПДВ 280,00 грн., № РН-290311 на суму 231360,83 грн., у тому числі ПДВ 38560,14 грн., № РН-290310 на суму 66631,68 грн., у тому числі ПДВ 11105,28 грн., № РН-30045 на суму 122789,58 грн., у тому числі ПДВ 20464,93 грн., № РН-30044 на суму 29302,93 грн., у тому числі ПДВ 4883,82 грн., № РН-30048 на суму 30031,92 грн. в тому числі ПДВ 5005,32 грн.

Реальність отримання позивачем послуг від ТОВ Аквілея за Агентською угодою № 1001/17 від 10.01.2013 (т.2 а.с.99) на загальну суму 305000,00 грн., в т.ч.ПДВ 50833,33 грн., які в податковому обліку позивачем включено до складу витрат на збут за 2013 рік на суму 254167 грн. - підтверджується: Звітами агента № 1 від 20.01.2013, № 2 від 20.02.2013, (т.2 а.с.102, 103), рахунком-фактурою № 200226 від 20.02.2013, податковою накладною № 738 від 20.02.2013 на суму 305000 грн., у тому числі ПДВ 50833,33 грн. (а.с.104-105 т.2); оформленими на виконання зазначеної Агентської угоди: Дорученням, яке є Додатком № 1 від 10.01.2013 до Агентської угоди строком дії до 31.05.2013 (т.2 а.с.100); та Довіреністю № 01-01 від 10.01.2013 строком дії до 31.05.2013 (т.2 а.с.101); розрахунками за придбані у контрагента послуги; відображенням позивачем в бухгалтерському обліку отриманих у ТОВ Аквілея послуг проводками: ДТ93 Витрати на збут КТ 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , та ДТ6415 ПДВ Кт631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

З урахуванням того, що в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, судова колегія бере до уваги долучені до матеріалів адміністративної справи та перевірені контролюючим органом під час перевірки позивача складені по правовідносинам з ПАТ Центральна Збагачувальна фабрика Росія , НГВУ Надвірнанафтогаз , ПП Тандем Профі Плюс , ПАТ Кримський Титан у особі Філіалу Вільногірський ГМК , ТОВ Сервісний центр Металург , ПАТ Маріупольський Металургійний комбінат ім.Іліча , ТОВ Селена , ТОВ Екоспецтранс , НГВУ Долинанафтогаз , НГВУ Полтаванафтогаз , ПАО Миколаївський завод залізобетонних виробів , ПАТ Центральна збагачувальна фабрика Калинська , ТОВ ДТЕК Свердловантрацит , ПП Автоспецтех , ТОВ Надра Донбасу , ПАО Курдюмивський завод кислото упорних виробів , ПАО Придніпровський спецкар'єр , ПАТ Добропіллявугілля , ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля , ТОВ Шахта Бєлозерська , ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит , Відокремленого підрозділу Добротвірська теплова електрична станція ПАТ ДТЕК Західенерго договори і первинні документі, якими підтверджується використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ Аквілея товарів, що судом першої інстанції також було проігноровано.

Використання позивачем в своїй господарській діяльності отриманих від ТОВ Аквілея послуг підтверджено долученим до матеріалів справи договором поставки № АПМ-22/01-2013 від 22.01.2013 р., укладений позивачем з ТОВ Альтапром внаслідок виконання ТОВ Аквілея агентської угоди № 1001/17 від 10.01.2013 р., що знайшло своє відображення у постанові від 29.06.2016 р., але не було враховано судом під час винесення рішення по цій справі, в тому числі і не спростовано факт виконання агентської угоди з боку ТОВ Аквілея .

Оцінюючи вищенаведені обставини у сукупності з встановленими під час судового розгляду фактами зміни руху активів і зміни стану зобов'язань позивача внаслідок придбання ним у ТОВ Аквілея товарів (послуг), що використовуються у господарській діяльності, судова колегія у даному спірному випадку надає перевагу реальності здійснення позивачем в перевіряємий період господарських операцій та їх економічному змісту, а не оформленню таких операцій, зокрема, недолікам первинних документів, зумовлених сумнівністю правового статусу особи, що їх видала від імені ТОВ Аквілея , оскільки за загальним правилом, реальність господарських операцій визначається саме фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання , а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При дослідженні судовою колегією обставин добросовісності позивача, при вчиненні згаданих вище господарських операцій з ТОВ Аквілея , на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо свого контрагенту про його реєстрацію в ЄДРПОУ, та перебування його на обліку як платника податків, у тому числі і податку на додану вартість, і відповідно у позивача за звичаями ділового обороту при здійсненні вибору цього контрагента не виникало й не могло виникнути будь-яких сумнівів щодо правомірності укладення з ним договорів, а під час судового розгляду даної справи відповідачем не доведено належними доказами, а судом не отримано беззаперечних доказів обізнаності позивача про будь-які зловживання з боку ТОВ Аквілея , чи фактів узгодженості дій позивача з постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань. Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про його діяльність за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарських операцій, які призвели до об'єктивної зміни складу активів позивача, будь-які порушення постачальником товару (послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення ТОВ ТК Спецзапчасть права на валові витрати та податковий кредит, оскільки позивач, як платник податків не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність свого контрагента.

Наведені в акті перевірки доводи відповідача, які прийняті судом першої інстанції за основу рішення у цій справі, на думку судової колегії не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ ТК Спецзапчасть та ТОВ Аквілея , оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання господарських операцій, стосовно дійсності яких виник спір, зводяться до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт фіктивного підприємництва, або ухилення від сплати податків конкретної посадової особи ТОВ Аквілея за наслідками виконання укладених з позивачем угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нереальність господарських операцій між ТОВ ТК Спецзапчасть та ТОВ Аквілея - відповідачем не надано, а кримінальне провадження №12014080000000240 по факту фіктивного підприємництва ТОВ Аквілея за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частини 2 статті 357, частини 1 статті 366, частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України до наступного часу не закінчено розслідуванням та до суду не передано.

Посилання суду першої інстанції на протокол допиту свідка ОСОБА_1 у січні 2014 року в обґрунтування своїх висновків про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум по господарським операціям з ТОВ Аквілея у зв'язку з тим, що видаткові, податкові накладні та рахунки-фактури, що підписані від імені ТОВ Аквілея особою, яка заперечує свою участь у діяльності цього товариства не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт продажу товарів і надання послуг - суперечить вимогам адміністративного та кримінального процесів та грубо порушує права позивача у цій справі, оскільки ні КАС, ні КПК не встановлюють порядку та підстав для використання результатів слідчих дій, проведених у рамках кримінального провадження, в інших справах.

Відповідно до ч.1 ст.223 КПК слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а згідно ст.84 КПК будь-які докази (у тім числі й показання свідка) збираються з метою встановлення істини в кримінальному провадженні, і відповідно, ці доводи не можуть бути використані з іншою метою, в тому числі і на підтвердження нереальності господарських операцій у цій адміністративній справі. До того ж, передбачене ст.222 Кримінального процесуального кодексу поняття слідчої таємниці прямо забороняє використовувати протоколи слідчих дій іншим чином, ніж для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Отже, посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_1 у даній справі є необґрунтованими, а зроблені на його основі висновки суду першої інстанції - хибними, що дає підстави для його скасування.

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК суд може ґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо отримані під час судового засідання. І хоча цей кодекс не містить визначення поняття суд , у ст.18 закону Про судоустрій і статус суддів сказано, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ . Отже, вимоги ст.95 КПК є обов'язковими для судів кожної юрисдикції, які збираються використати інформацію, викладену в протоколі.

Використання зафіксованих в протоколі допиту свідка по кримінальному провадженню показань директора ТОВ Аквілея - ОСОБА_1, яка згідно інформації ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців продовжує до наступного часу перебувати керівником ТОВ Аквілея , без допиту цього свідка під час розгляду даної адміністративної справи, з наданням можливості сторонам поставити їй свої запитання - порушує засади адміністративного судочинства, зокрема, принцип рівності всіх його учасників перед законом і судом та змагальності сторін. Проте, судом не було допитано ОСОБА_1 під час розгляду даної справи з підстав її неявки, та не виконання ухвали щодо її примусовому приводу у зв'язку з не проживання вказаної особи за місцем реєстрації

З огляду на вищенаведене, та приймаючи до уваги положення ст.69 КАС якою визначено вичерпний перелік джерел доказів, та ст.74 КАС якою передбачено забезпечення доказів допитом свідків, а не використанням їхніх пояснень, даних у кримінальному процесі, судова колегія спираючись на приписи частини 3, 4 ст.70 КАС України дійшла висновку, що отриманого під час кримінального провадження протокол ОСОБА_1 є доказом, одержаним з порушенням закону, не повинен використовуватися в адміністративному процесі в якості належного доказу, а відповідно не має братися до уваги при вирішенні цієї справи, як це і передбачено ст.70 КАС.

Заслуговують на увагу на думку судової колегії доводи апеляційної скарги позивача щодо неможливості застосування до спірних у цій справі правовідносин викладеної у постанові від 22.03.2016 р. по справі №810/6201/14 правової позиції Верховного Суду України про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним, оскільки вказана позиція суду обґрунтована не тільки поясненнями свідка по кримінальній справі, а й висновком почеркознавчої експертизи, призначеної в рамках кримінального провадження, згідно якої підписи на фінансово-господарських документах, у тому числі й на первинних виконані не керівником підприємства - контрагента позивача.

Проте, у даній справі відповідачем не надано доказів про проведення експертиз на предмет зрівняння підпису свідка ОСОБА_1 на первинних документах ТОВ Аквілея , також як і не надано будь-яких доказів на підтвердження фактів, викладених у протоколі допиту ОСОБА_1, яка має особисту зацікавленість в діяльності підприємства де є керівником, та може давати пояснення з метою уникнення відповідальності за свою діяльність.

Окрім посилань на покази ОСОБА_1, інших, будь-яких доводів на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Аквілея , і відповідно про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість, судом першої інстанції в оскаржуваному по цій справі рішенні - не наведено, також як і не спростовано наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених ним витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку.

Судом апеляційної інстанції у справі також не встановлено жодних свідчень того, що спірні господарські операції між позивачем та ТОВ Аквілея , або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а не на позивача.

Проте, відповідачем по цій справі не надано належних та беззаперечних доказів правомірності прийнятих ним відносно позивача податкових повідомлень-рішень, також як і не спростовано добросовісність позивача, як платника податків, та реальність виконання господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції під час вирішення спору у цій справі не виконав всі вимоги процесуального законодавства, та всебічно не перевірив обставини справи, а обмежився лише доводами контролюючого органу без належного аналізу можливості приймати їх належні у цій справі докази, внаслідок чого вирішив справу з порушенням норм матеріального права та постановив необґрунтоване і незаконне рішення, що є підставою для його скасування, з прийняттям по справі іншої постанови про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

У зв'язку з задоволенням адміністративного позову ТОВ Торгова компанія Спецзапчасть , судова колегія виходячи з визначеного ст.94 КАСУ порядку розподілу судових витрат, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть суму сплаченого ним судового збору в загальному розмірі 41 712,94 грн.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть - задовольнити

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області: № НОМЕР_2 від 18.03.2016 року, яким ТОВ Торгова компанія Спецзапчасть визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 765078 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 510052 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 255026 грн., та № НОМЕР_1 від 18.03.2016 року, яким ТОВ Торгова компанія Спецзапчасть визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 559141 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем у сумі 372761 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 186380 грн. 50 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 41 712,94 грн.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначні ст.212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов