Ухвала

від 31.01.2017 по справі 819/1962/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 р. Справа № 876/8854/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Воскресіння на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Корабельному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Воскресіння про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулась до суду з позовом до ТзОВ Воскресіння , яким просила стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, на користь місцевого бюджету Корабельного району м. Миколаєва податковий борг з орендної плати за землю в сумі 31922,73 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідачем порушено вимоги законодавства щодо сплати податкового боргу, а також відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про добровільну сплату податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, тому суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства даний спір стосується орендних відносин між ним та орендодавцем, тому позов про стягнення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності може пред'являти не орган державної фіскальної служби, а орендодавець - Миколаївська міська рада.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. пп. 14.1.39, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.136 цієї статті визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 38 цього Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст. 56 цього Кодексу передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Як встановив суд, ТзОВ Воскресіння зареєстроване як юридична особа і перебуває на обліку платників податків.

Також відповідно до договору оренди від 02.12.2002 року, укладеного з Миколаївською міською радою, відповідач орендує земельну ділянку комунальної власності площею 9665 кв. м, яка знаходиться по вул. Прибузькій, 1 в м. Миколаєві (Корабельний район).

Станом на день подання позову у ТзОВ Воскресіння був наявний податковий борг в загальному розмірі 31922,73 грн., який виник внаслідок несплати самостійно визначеної суми податкового зобов'язання орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за травень-листопад 2014 року.

Факт наявності у ТзОВ Воскресіння податкового боргу у вказаній вище сумі підтверджується наявними в матеріалах справи: довідкою позивача про наявність заборгованості з податків і зборів, складеним позивачем розрахунком податкового боргу, поданою відповідачем податковою декларацією з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2014 рік.

Підпунктами 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Положеннями ст. 288 цього кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 цього Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з п. п. 286.2, 286.4, 286.5, 286.6 ст. 286 цього Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п. п. 287.1, 287.3, 287.4 ст. 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

А відповідно до положень пп. пп. 41.1, 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, є органами стягнення.

Із змісту наведених норм вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є формою плати за землю та нараховується і сплачується як і земельний податок в порядку і строки, встановлені для плати за землю, а контроль за повнотою і своєчасністю внесення орендної плати здійснюють органи державної податкової служби.

Наведеним спростовується твердження відповідача про те, що даний спір стосується орендних відносини між ним та орендодавцем, тому позов про стягнення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності може пред'являти не орган державної фіскальної служби, а орендодавець - Миколаївська міська рада.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як встановив суд, на виконання даної норми Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області надіслала на адресу ТзОВ Воскресіння податкову вимогу від 07.04.2014 року № 542-25, що підтверджується наданими позивачем копією корінця цієї вимоги та копією фіскального чека поштового відділення від 14.04.2014 року.

При цьому, п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Крім того, відповідно до п. 95.1 ст. 95 цього Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А згідно з п. 95.2 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, що податковий борг стягується з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Воскресіння залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі № 819/1962/15 за позовом Державної податкової інспекції у Корабельному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Воскресіння про стягнення податкового боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_1

Ухвала складена в повному обсязі 03.02.2017 року