Ухвала

від 31.01.2017 по справі 914/911/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.01.2017 р. Справа№ 914/911/15

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянув матеріали скарги Приватного акціонерного товариства Галичина на дії державної виконавчої служби від 01.12.2016 року за вх. № 5725/16 у справі 914/911/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства Галичина (м. Радехів, Львівська обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне підприємство Продсервіс (м. Київ)

суб'єкт оскарження: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві (м. Київ)

про: видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 29.01.2015 року у справі №09-04/1214

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача (скаржника): ОСОБА_2 - довіреність б/н від 12.10.2016 року.

від відповідача (скаржника): Не з'явився.

від суб'єкта оскарження: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Приватного акціонерного товариства «Галичина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Продсервіс» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 29.01.2015 року у справі № 09-04/1214.

Ухвалою суду від 08.04.2015 року заяву Приватного акціонерного товариства «Галичина» від 19.03.2015 року року задоволено.

01.12.2016 року вх. № 5725/16 Приватним акціонерним товариством Галичина подано скаргу на дії Державної виконавчої служби у справі № 914/911/15 за позовом Приватного акціонерного товариства Галичина до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне підприємство Продсервіс про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 29.01.2015 року у справі № 09-04/1214.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.12.2016 року порушено провадження по справі і скаргу на дії державного виконавця прийнято до розгляду на 22.12.2016 року. Ухвалою суду від 22.12.2016 року розгляд скарги відкладено до 04.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача та ДВС. Ухвалою суду від 04.01.2017 року розгляд скарги відкладено до 11.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача та ДВС. Ухвалою суду від 11.01.2017 року розгляд скарги відкладено до 18.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача та ДВС. Ухвалою суду від 18.01.2017 року розгляд скарги відкладено до 26.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача та ДВС. Ухвалою суду від 26.01.2017 року розгляд скарги відкладено до 31.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача (скаржника), відповідача та ДВС.

Позивач (скаржник) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 01.12.2016 року, про відкладення від 22.12.2016 року, від 04.01.2017 року, від 11.01.2017 року, від 18.01.2017 року, від 26.01.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

04.01.2017 року в судовому засіданні позивач (скаржник) подав клопотання про витребування оригіналів матеріалів виконавчого провадження № 50323397 з Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві, яке було судом задоволено.

18.01.2017 року позивач (скаржник) подав клопотання по справі про неможливість надання суду витребуваних документів виконавчого провадження № 50323397.

Відповідач вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 01.12.2016 року, про відкладення від 22.12.2016 року, від 04.01.2017 року, від 11.01.2017 року, від 18.01.2017 року, від 26.01.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 77 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 26.01.2017 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Суб'єкт оскарження вимог ухвал суду про прийняття до розгляду скарги від 01.12.2016 року, про відкладення від 22.12.2016 року, від 04.01.2017 року, від 11.01.2017 року, від 18.01.2017 року, від 26.01.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 77 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 26.01.2017 року, а явка суб'єкта оскарження була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що Господарським судом Львівської області було видано наказ від 09.04.2015 р. по справі № 914/911/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне підприємство Продсервіс (код ЄДРПОУ 37311453, місцезнаходження: 03179 м. Київ, п-т. Академіка Палладіна, буд. 13) на користь Приватного акціонерного товариства Галичина (код ЄДРПОУ 25553579, місцезнаходження: 80200 Львівська обл., м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120) 14092,43 грн. основного боргу, 1872,61 грн. пені, 4227,73 грн. штрафу, 2521,01 грн. інфляційних, 1739,25 грн. 15 % річних, 250,00 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору та 1 827,00 грн. сплаченого судового збору. Всього разом: 26530,03 грн.

Скаржник зазначає, що даний наказ подано до виконання до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві за заявою про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2016 р. № 25/01-01, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист. Заява отримана органом ДВС 03.02.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Скаржник звертає увагу на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження в адресу ПрАТ Галичина не надходила.

Постановою Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві (далі -Святошинський РВДВС) від 04.10.2016 р. у виконавчому провадженні № 50323397 повернуто вищезгаданий наказ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

На думку скаржника, дії Святошинського РВДВС щодо винесення постанови від 04.10.2016 р. ВП № 50323397 про повернення виконавчого документу стягувачу є незаконними, а постанова Святошинського РВДВС від 04.10.2016 р. ВП № 50323397 підлягає визнанню недійсною, оскільки порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюється Законом України Про виконавче провадження (надалі - Закон) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчими діями слід вважати визначений законом перелік можливих чи обов'язкових способів діяльності державного виконавця за участю необхідних осіб (сторони, поняті, перекладач, спеціаліст), спрямованих на неупереджене, своєчасне та повне виконання рішення .

На думку скаржника, всупереч вимогам ч. 1 ст. 11 Закону, державний виконавець не вжив усіх необхідних дій для виконання наказу Господарського суду Львівської області від 09.04.2015 р. № 914/911/15.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Скаржник зазначає, що із змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що Святошинський РВДВС перевіряв наявність у боржника будь-якого майна шляхом направлення відповідних запитів до:

органів державної податкової служби,

Державної реєстраційної служби України,

банків,

Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України,

Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів,

бюро технічної інвентаризації

нотаріату,

органів статистики,

та не здійснював вихід за місцезнаходженням боржника.

Крім того, за твердженням скаржника, відсутні дані про те, що Святошинський РВДВС проводив перевірку інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника.

Всупереч вимогам ч. 4 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , постанова Святошинського РВДВС від 04.10.2016 р. ВП № 50323397 про повернення наказу стягувачу разом із самим наказом була надіслана в адресу ПрАТ Галичина супровідним листом від 04.10.2016 р. № 370/7 лише 18.11.2016 р., що підтверджується штемпелем на конверті.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (№ 1404-VIII від 02.12.2016 р.), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ст. 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними.

Скаржник зазначає, що про оскаржувану постанову ПрАТ Галичина та бездіяльність Святошинського РВДВС стало відомо 22.11.2016 р. при надходженні постанови поштою, що підтверджується відміткою канцелярії товариства на супровідному листі (вх. № 780).

На момент розгляду скарги відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на скаргу не подав.

На момент розгляду скарги суб'єкт оскарження явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на скаргу не подав.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом

Згідно ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В ході судового розгляду скарги встановлено, що Господарським судом Львівської області на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 29.01.2015 року у справі № 09-04/1214 було видано наказ від 09.04.2015 р. № 914/911/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне підприємство Продсервіс (код ЄДРПОУ 37311453, місцезнаходження: 03179 м. Київ, п-т. Академіка Палладіна, буд. 13) на користь Приватного акціонерного товариства Галичина (код ЄДРПОУ 25553579, місцезнаходження: 80200 Львівська обл., м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120) 14092,43 грн. основного боргу, 1872,61 грн. пені, 4227,73 грн. штрафу, 2521,01 грн. інфляційних, 1739,25 грн. 15 % річних, 250,00 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору та 1 827,00 грн. сплаченого судового збору. Всього разом: 26530,03 грн.

Даний наказ подано до виконання до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві заявою про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2016 р. № 25/01-01, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист. Заява отримана органом ДВС 03.02.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Скаржник звертає увагу на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження в адресу ПрАТ Галичина не надходила. Доказів, що спростовують твердження заявника, суду учасниками процесу не надано.

Постановою Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві (далі -Святошинський РВДВС) від 04.10.2016 р. у виконавчому провадженні № 50323397 повернуто вищезгаданий наказ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Однак, незважаючи на вимоги суду, державним виконавчем не надано належних та допустимих доказів того, що державний виконавець вжив усіх необхідних дій для виконання наказу Господарського суду Львівської області від 09.04.2015 р. № 914/911/15, матеріалів виконавчого провадження суду не представлено.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Із змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що Святошинський РВДВС перевірив наявність у боржника будь-якого майна шляхом направлення відповідних запитів до:

органів державної податкової служби,

Державної реєстраційної служби України,

банків,

Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України,

Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів,

бюро технічної інвентаризації

нотаріату,

органів статистики,

та не здійснював вихід за місцезнаходженням боржника.

Крім того, відсутні дані про те, що Святошинський РВДВС провів перевірку інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника,

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення , яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Всупереч вимогам Закону, постанова Святошинського РВДВС від 04.10.2016 р. ВП № 50323397 про повернення наказу стягувачу разом із самим наказом була надіслана на адресу ПрАТ Галичина супровідним листом від 04.10.2016 р. № 370/7 лише 18.11.2016 р., що підтверджується штемпелем на конверті.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (№ 1404-VIII від 02.12.2016 р.) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ст. 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно ст.129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Слід взяти до уваги те, що пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для, цілей статті 6, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними.

Оскаржувану постанову ПрАТ Галичина на бездіяльність Святошинського РВДВС стало відомо лише 22.11.2016 р. при надходженні постанови поштою.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до абзацу 2 п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає, в розумінні статті 121-2 ГПК України, під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Відповідно до п. 9.13 вказаної Постанови, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. При цьому, рішення суду про визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу стягувачу є підставою для відновлення виконавчого провадження, в силу приписів ч. 1 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження .

Отже, дії Святошинського РВДВС щодо винесення постанови від 04.10.2016 р. ВП № 50323397 про поверненню виконавчого документу стягувачу є незаконними, а постанова Святошинського РВДВС від 04.10.2016 р. ВП № 50323397 підлягає визнанню недійсною, оскільки такі дії не відповідають вимогам норм порядку виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, ані вимогам Закону України Про виконавче провадження (надалі - Закон) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства Галичина від 01.12.2016 року за вх. № 5725/16 у справі Господарського суду Львівської області № 914/911/15 на дії органу державної виконавчої служби - задоволити.

2. Визнати незаконними дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві, які полягають у несвоєчасному надісланні ПрАТ Галичина копії постанови від 04.10.2016 р. ВП № 50323397 про повернення виконавчого документу стягувачеві та наказу Господарського суду Львівської області від 09.04.2015 р. № 914/911/15;

3. Визнати незаконними дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 04.10.2016 р. ВП № 50323397 про повернення виконавчого документу стягувачеві;

4. Визнати недійсною постанову Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві від 04.10.2016 р. ВП № 50323397 про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Суддя Пазичев В.М.