Постанова

від 30.01.2017 по справі 826/3180/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3180/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кіносвіт Діджитал на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кіносвіт Діджитал до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Кіносвіт Діджитал (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005412202 та № 0005422202 від 21.09.2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 23 листопада 2016 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року та постановити нову про задоволення позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кіносвіт Діджитал (код ЄДРПОУ 37553041) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ Алвор (код ЄДРПОУ 38388569) та ТОВ ТД Мікотек (код ЄДРПОУ 38959764) з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року та з податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, про що складено акт перевірки від 03.09.2015 року № 4343/26-58-22-02-18/37553041 (далі - Акт перевірки).

Відповідач в Акті перевірки дійшов висновку про те, що ТОВ Кіносвіт Діджитал порушено пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження у 2014 році податку на прибуток на загальну суму 190 516 грн., а також п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 211 684 грн., у т.ч. у квітні 2014 року на суму 184 763 грн. та у травні 2014 року на суму 26 921 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.09.2015 року:

- № 0005412202, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 211 684 грн. за основним платежем та на 105 842 грн. за штрафними санкціями;

- № 0005422202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 190 516 грн. за основним платежем та на 95 258 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, в редакції станом на момент існування спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.201.8., п.201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що між TOB Кіносвіт Діджитал та TOB Алвор було укладено договори на поставку обладнання № ДГ-162 від 02.04.2014 року, № ДГ-164 від 22.04.2014 року, № ДГ-165 від 25.04.2014 року та № ДГ-167 від 14.05.2014 року. Відповідно до п. 1.1 договорів постачальник - TOB Алвор зобов'язується поставити обладнання, а замовник - TOB Кіносвіт Діджитал зобов'язується прийняти обладнання і своєчасно його оплатити на умовах даних Договорів. Пунктом 1.4 договорів передбачено, що право власності на обладнання переходить від TOB Алвор до TOB Кіносвіт Діджитал з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, що засвідчує момент передачі обладнання. Умовами договору, в пункті 2.1 Договору передбачалося, що поставка обладнання проводиться силами та за рахунок TOB Алвор до відповідної дати вказаної в кожному договорі окремо. Пунктом 2.2 Договорів обумовлено, що обладнання поставляється за рахунок та силами TOB Алвор до місця його встановлення за домовленістю сторін. Пунктом 5.1 договорів передбачено, що передача TOB Алвор обладнання здійснюється у пункті поставки. На виконання умов договору TOB Кіносвіт Діджитал листами від 07.04.2014 року за вих. № 07/04/1-2014, від 22.04.2014 року за вих. № 22/01/1-2014, від 25.04.2014 року за вих. № 25/04/1-2014, від 16.05.2014 року за вих. № 16/05/1-2014 від 16.05.2014 року повідомило TOB Алвор про необхідність поставлення обладнання за адресою м. Київ, вул. Воровського, 15, тим самим вказуючи Пункт Поставки куди необхідно поставити товар.

Таким чином умовами договорів було передбачено, обов'язок TOB Алвор за власні кошти та власними силами поставити обладнання за адресою позивача де через свого представника передати товар представнику TOB Кіносвіт Діджитал в місці поставки, яким є склад останнього.

Відповідно до наданих суду видаткових накладних № 10041 від 10.04.2014 року, № 10042 від 10.04.2014 року, № 11043 від 11.04.2014 року, № 11044 від 11.04.2014 року, № 11045 від 11.04.2014 року, № 22042 від 22.04.2014 року, № 25041 від 25.04.2014 року, № 19058 від 19.05.2014 року, отримувачем обладнання був безпосередньо директор TOB Кіносвіт Діджитал Голуб С.М., яких діяв від імені товариства на підставі статуту та мав право на отримання даного обладнання.

У зв'язку з даним обставинами, спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду довіреностей на отримання матеріальних цінностей щодо уповноваження своїх працівників на отримання товару від TOB Алвор .

Посилання суду першої інстанції та відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки їх відсутність не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарської операції між контрагентами. Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним і безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Судом першої інстанції не було надано оцінку тим обставинам, що господарські операції позивача по придбанню обладнання у TOB Алвор , відповідали меті створення та діяльності позивача.

Так, основним видом діяльності позивача є установлення та монтаж машин і устаткування, діяльність із підтримання театральних і концертних заходів, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, виробництво електронних компонентів. У продовж квітня - травня 2014 року позивачем було укладено договори поставки з TOB Алвор предметом яких було:

- цифрові кінопроцесори; екрани для кінотеатрів;

- окуляри дорослі та дитячі для 3D фільмів;

- мікширний пульт;

- інтерфейси та інше обладнання необхідне для використання в кінопрокаті та відтворення фільмів в кіноконцертних залах.

Придбане обладнання у TOB Алвор відображено по рахунку 20 Склад . В подальшому обладнання було використане в господарській діяльності. За рахунок позивача обладнання поставлено та змонтовано власними силами з залученням власних працівників позивача на ПАТ Мультиплекс-Холдинг , TOB Кінопроект , TOB Мультиплекс-Черкаси , TOB Флайтек , TOB Океан , що підтверджується матеріалам справи, а саме первинними документами бухгалтерському обліку та кадровими документами по підприємству.

Продаж товару зазначеним контрагентам було відображено у вигляді списання товару з рахунку 20 Склад та було відображено позивачем в Декларації з ПДВ в додатку № 5 до декларації.

Також, відповідач звертав увагу на те, що позивачем було порушено вимоги законодавства, а саме те, що постачальник ТОВ Алвор склав податкові накладні з сумою ПДВ менше ніж 10 000 грн. та в один день, що свідчить про приховування номенклатури поставлених товарів (послуг). Таким чином перевіряючі дійшли висновку, що підприємство навмисно порушило п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України з метою приховування номенклатури отриманого товару (послуг).

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до акту перевірки, а саме з сторінок 10 - 11 та 22 - 23 убачається, що відповідно до перелічених в цих таблицях податкових накладних, сума ПДВ була більшою ніж 10 000 грн., що в свою чергу спростовує доводи перевіряючих.

Також, колегія суддів зазначає, що на момент складання податкових накладних за квітень - травень 2014 року TOB Алвор було зареєстровано як платника податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується роздруківкою з реєстру Анульованих платників ПДВ. Отже TOB Алвор мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкові накладні на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

В подальшому товар отриманий від ТОВ Алвор було реалізовано наступним контрагентам:

ПАТ МУЛЬТІПЛЕКС-ХОЛДІНГ код ЄДРПОУ 32850366, договір № 010813 від 12.08.2013 року; договір № 010913 від 16.09.2013 року; договір № 031013 від 25.10.2013 року; договір № 021113 від 18.11.2013 року;

ТОВ КІНОПРОЕКТ код ЄДРПОУ 34662076: договір № 021213 від 24.12.2013 року; договір № 040714 від 30.07.2014 року;

ТОВ Мультіплекс-Черкаси код ЄДРПОУ 36949873: договір № 040414 від 27.04.2015 року; договір № 020214 від 12.02.2014 року.

ТОВ ФЛАЙТЕК код ЄДРПОУ 37570313: договір б/н від 03.04.2014 року.

Документи на підтвердження відвантаження товару згідно цих договорів наявні в матеріалах справи.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, рахунки на оплату товару. Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, що підтверджується витягами з системи Клієнт Банк .

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Також договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що на момент проведення перевірки у ТОВ Кіносвіт Діджитал були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ТОВ Алвор , які були предметом перевірки.

Матеріали справи також містять докази подальшого використання товару, придбаного у ТОВ Алвор для здійснення господарських операції, а саме: копії договорів з третіми особами, видаткові та податкові накладні, довіреності, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), документи на перевезення товару покупцям, а саме договори, рахунки - фактури, акти виконаних робіт (3-й том, аркуші справи 91-112), документи на відрядження працівників позивача: накази на відрядження 3-йтом, аркуші справи 13-14), проїзні документи, посвідчення на відрядження, документи на проживання, авансові звіти (3-й том, аркуші справи 28-90).

Вказане підтверджує безпосередній зв'язок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентами та власною господарською діяльністю.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар, то апелянт обґрунтовано зазначив, що сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, оскільки сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що можливе невиконання контрагентом платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів, як і наявність чи відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єктів господарювання перевірки не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення з приводу визнання спірних правочинів недійсними, немає вироків суду, які б набрали законної сили у кримінальних справах стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів за фактом скоєння злочинів, визначених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України. Враховуючи відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивного характеру спірних господарських операцій та, як наслідок, відсутності у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за такими операціями, - колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та доводи, викладені відповідачем у Акті перевірки, не мають правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0005412202 та 0005422202 від 21.09.2015 року.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кіносвіт Діджитал - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Кіносвіт Діджитал задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0005412202 та 0005422202 від 21.09.2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 03.02.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.