Ухвала

від 01.02.2017 по справі 815/4692/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4692/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О.О.,

- Вербицької Н.В.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Північтранс до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2016 року № 0006651401, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Північтранс до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2016 року № 0006651401.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0006651401 від 23.08.2016 року стали висновки акту № 241/15-32-14-01/05523553 від 03.08.2016 року документальної виїзної планової перевірки ПАТ Північтранс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року.

Згідно наведеного акту перевірки, відповідач зазначає про неправомірність відображення позивачем у складі податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість його операції з контрагентами ТОВ Укрбілд ЛТД , ТОВ Легобуд , TOB СК Петроліум , ТОВ Темп Ойл , ТОВ Магнат Груп , ТОВ Лівед Ойл , TOB Оніка Плюс , ТОВ РЦКБ Будмережкомплекс , ТОВ Електролюкс , ТОВ ТД Сан Ойл .

Так, як вбачається з акту оскаржуваної перевірки, як на підставу для невизнання задекларованого позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Легобуд , відповідач послався на наявну у нього податкову інформацію щодо декларування вказаним контрагентом своїх зобов'язань.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно були відхилені наведені доводи податкового органу, які ним наведені в обґрунтування безпідставного формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ Легобуд , оскільки наданими позивачем, як під час проведення оскаржуваної перевірки, так і до суду, первинно-бухгалтерськими документами щодо цих операцій підтверджується виконання зобов'язань між позивачем та ТОВ Легобуд , фактичне постачання товарів та послуг, фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання товарів/послуг, їх оплата та подальше використання у власній господарській діяльності.

Так, як встановлено судом першої інстанції, за домовленістю між ПАТ Північтранс та ТОВ Легобуд у травні-липні 2015 року ТОВ Легобуд виконало зобов'язання щодо проведення робіт із ремонту авто-техніки.

Згідно виданого ТОВ Легобуд рахунку-фактури від 15.05.2015 року № СФ- 0000607, ПАТ Північтранс за надані роботи розрахувалося у повному обсязі.

На виконання проведених робіт сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт № 203 від 18.05.2015 року, а також ТОВ Легобуд виписано на адресу ПАТ Північтранс податкову накладну № 2 від 18.05.2015 року.

Також, за домовленістю між ПАТ Північтранс та ТОВ Легобуд у травні 2015 року ТОВ Легобуд виконало зобов'язання щодо проведення робіт із укладання дорожніх плит та постачання дорожніх плит.

Згідно виданого ТОВ Легобуд рахунку-фактури від 28.05.2015 року № СФ- 0002805 та рахунку-фактури від 28.05.2015 року № СФ-0002806, ПАТ Північтранс за надані роботи та поставлені матеріали розрахувалося у повному обсязі.

На виконання проведених робіт сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт № 245 від 29.05.2015 року та на підтвердження факту постачання матеріалів видаткову накладну № 255 від 29.05.2015 року, а також ТОВ Легобуд виписано на адресу ПАТ Північтранс податкові накладні № 12 від 29.05.2015 року та податкову накладну № 11 від 29.05.2015 року.

Крім того, за домовленістю між ПАТ Північтранс та ТОВ Легобуд у червні-липні 2015 року ТОВ Легобуд виконало зобов'язання щодо проведення робіт із будівництва каналізації на території 7-ї автоколони ПАТ Північтранс за адресою: Одеська область, с. Чорноморка.

Згідно виданого ТОВ Легобуд рахунку-фактури від 02.06.2015 року № СФ- 0002080, ПАТ Північтранс за надані роботи розрахувалося у повному обсязі.

На виконання проведених робіт сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт б/н від 06.07.2015 року, а також ТОВ Легобуд виписано на адресу ПАТ Північтранс податкову накладну № 1 від 06.07.2015 року.

За домовленістю між ПАТ Північтранс та ТОВ Легобуд у червні-липні 2015 року ТОВ Легобуд виконало зобов'язання щодо проведення робіт із будівництва зливової каналізації з приймальними колодязями на території 7-ї автоколони ПАТ Північтранс за адресою: Одеська область, с. Чорноморка та поставки будівельних матеріалів, що використовувалися для проведення вказаних робіт.

Згідно виданого ТОВ Легобуд рахунків-фактури від 13.06.2015 року № СФ- 00001316 та № СФ-00001315, ПАТ Північтранс за надані роботи поставлені матеріали розрахувалося у повному обсязі (платіжне доручення № STR 13777 від 16.07.2015 року).

На виконання проведених робіт сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт б/н від 16.07.2015 року та на підтвердження факту постачання будівельних матеріалів видаткову накладну № РН-0000007 від 16.07.2015 року, а також ТОВ Легобуд виписано на адресу ПАТ Північтранс податкові накладні № 1 та № 6 від 16.07.2015 року.

Таким чином, оскільки наданими первинними документами у повному обсязі підтверджується належне виконання зобов'язань з боку ТОВ Легобуд , за наданими первинними документами вбачається зміст господарських операцій, їх оплата, їх використання в господарській діяльності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, дотримуючись правил податкового законодавства, правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в результаті цих операцій.

Що стосується посилань відповідача в акті оскаржуваної перевірки на факт відсутності реєстрації податкової накладної TOB СК Петроліум , колегія суддів зазначає, що за правилами ст. 201 Податкового кодексу України станом на момент проведення оскаржуваної перевірки у позивача не закінчився строк, що складає 365 днів, що настає за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, на подання заява із скаргою на такого продавця/покупця, а тому вказані обставини не можуть бути враховані при визначенні податкових зобов'язань.

Також, як вбачається з акту оскаржуваної перевірки, як на підставу для невизнання задекларованого позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Темп Ойл , ТОВ Магнат Груп , ТОВ Лівед Ойл , TOB Оніка Плюс відповідач послався на наявну у нього податкову інформацію щодо цих контрагентів, що, на його думку, свідчить про можливі порушення податкового законодавства.

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, придбання дизельного палива позивачем у ТОВ Темп Ойл , ТОВ Магнат Груп , ТОВ Лівед Ойл , TOB Оніка Плюс шляхом безпосередньої заправки транспортних засобів, що належать позивачу, підтверджується фіскальними чеками виданими на АЗС відповідними підприємствами, а також податковими накладними виписаними ТОВ Темп Ойл , ТОВ Магнат Груп , ТОВ Лівед Ойл , TOB Оніка Плюс .

Фактично єдиною підставою для невизнання податкового кредиту позивача за цими операціями відповідач вказує наявність податкової інформації про можливі порушення податкової дисципліни контрагентами позивача, можливе здійснення контрагентами діяльності поза межами правового поля.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги вказану податкову інформацію щодо господарської діяльності контрагентів позивача, контрагентів його контрагентів тощо, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом та іншими підприємствами, з якими платник взагалі не перебував у господарських відносинах, податку до бюджету, дотримання правил оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, від його господарських та виробничих можливостей.

Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб, дотримання ними правил податкового законодавства.

При цьому, податковим органом при вирішенні справи, як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, не наведено обґрунтованих доводів та не підтверджено належними доказами того, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем безпідставно виключено з податкового кредиту суми ПДВ, що сплачені позивачем ТОВ Темп Ойл , ТОВ Магнат Груп , ТОВ Лівед Ойл , TOB Оніка Плюс .

Крім того, фактично єдиною підставою для невизнання податкового кредиту позивача за операціями з ТОВ РЦКБ Будмережкомплекс та ТОВ Електролюкс відповідач вказує наявність податкової інформації про можливі порушення податкової дисципліни контрагентами позивача, можливе здійснення контрагентами діяльності поза межами правового поля.

Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно були відхилені наведені доводи податкового органу, оскільки наданими позивачем, як під час проведення оскаржуваної перевірки, так і до суду, первинно-бухгалтерськими документами щодо операцій з ТОВ РЦКБ Будмережкомплекс та ТОВ Електролюкс підтверджується виконання зобов'язань між позивачем та вказаними контрагентами, фактичне постачання послуг та здійснення господарських операцій щодо придбання цих послуг, їх оплата та подальше використання у власній господарській діяльності.

Так, як встановлено судом першої інстанції, між ПАТ Північтранс та ТОВ РЦКБ Будмережкомплекс було укладено договір підряду № 08/06 від 08.06.2015 року, згідно умов якого ПАТ Північтранс (замовник) доручає, а ТОВ РЦКБ Будмережкомплекс (підрядник) зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи з влаштування водоводу, септики прохідної для АТП на території ПАТ Північтранс за адресою: вул. Коккінакі, 7а, с. Орловщина, Новомосковський район, Дніпропетровської області.

На виконання умов вказаного договору сторонами було складено та підписано кошторис від 08.06.2015 року, акти прийняття виконаних підрядних робіт № 103, акти використаних матеріалів № 103/1, а також ТОВ РЦКБ Будмережкомплекс виписано на адресу ПАТ Північтранс податкові накладні № 6 від 13.08.2015 року, № 3 від 16.07.2015 року.

Розрахунки з контрагентом проведені у повному обсязі (платіжні доручення № STR 14684 від 13 серпня 2015 року, № STR 13722 від 16 липня 2015 року).

Також, суд першої інстанції встанови, між ПАТ Північтранс та ТОВ Електролюкс було укладено договір підряду б/н від 03.08.2015 року, згідно умов якого ПАТ Північтранс (замовник) доручає, а ТОВ Електролюкс (підрядник) зобов'язується виконати роботи з влаштування обшивки під навісу та пристрій козирка на території ПАТ Північтранс за адресою: вул. Механізаторська, 38, Овідіопольський район, Одеська область.

На виконання умов вказаного договору сторонами було складено та підписано договірну ціну, локальні кошториси від 03.08.2015 року, акти прийняття виконаних підрядних робіт № б/н від 29.01.2016 року, відомості ресурсів, а також ТОВ Електролюкс виписано на адресу ПАТ Північтранс податкову накладну № 3207 від 31.08.2015 року.

Розрахунки з контрагентом проведені у повному обсязі (платіжне доручення № STR 15234 від 31 серпня 2015 року).

Будь-яких зауважень щодо цих документів в акті перевірки не наведено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем безпідставно виключено з податкового кредиту суми ПДВ, що сплачені позивачем ТОВ Електролюкс та ТОВ РЦКБ Будмережкомплекс .

Колегія суддів наголошує, що в поданій апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних обґрунтувань неправомірного формування позивачем податкового кредиту за операціями позивача з ТОВ Легобуд , TOB СК Петроліум , ТОВ Темп Ойл , ТОВ Магнат Груп , ТОВ Лівед Ойл , TOB Оніка Плюс , ТОВ РЦКБ Будмережкомплекс , ТОВ Електролюкс та, як наслідок неправильності висновків суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яким донараховано позивачу податкові зобов'язання внаслідок виключено з податкового кредиту сум ПДВ, що сплачені позивачем цим підприємствам.

Тобто, відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яким донараховано позивачу податкові зобов'язання внаслідок виключено з податкового кредиту сум ПДВ, що сплачені позивачем ТОВ Легобуд , TOB СК Петроліум , ТОВ Темп Ойл , ТОВ Магнат Груп , ТОВ Лівед Ойл , TOB Оніка Плюс , ТОВ РЦКБ Будмережкомплекс , ТОВ Електролюкс .

В поданій апеляційній скарзі, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апелянт посилається лише на неправомірне формування позивачем податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ Укрбілд ЛТД та ТОВ ТД Сан Ойл .

Так, за господарськими операціями позивача із контрагентом ТОВ Укрбілд ЛТД відповідач зробив висновок, що передача будівельних матеріалів замовником підряднику у межах договору підряду є операцією, що підлягає оподаткуванню та сума ПДВ за такими операціями включається до складу податкового зобов'язання.

Разом з цим, в ході судового розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що між ПАТ Північтранс та ТОВ Укрбілд ЛТД були укладені договори підряду: № УБ-1803/1/2015-П від 18.03.2015 року, згідно умов якого ПАТ Північтранс (замовник) доручає, а ТОВ Укрбілд ЛТД (підрядник) зобов'язується провести ремонтні роботи з ремонту крівлі будівлі Комплексу мийка пересувного складу (літера Д) на об'єкті замовника розташованого за адресою: м. Одеса, 21-км Старокиївської дороги; № УБ-0604/1/2015-П від 06.04.2015 року, згідно умов якого ПАТ Північтранс (замовник) доручає, а ТОВ Укрбілд ЛТД (підрядник) зобов'язується провести ремонтні роботи з ремонту крівлі будівлі АБК (літера Б, Б1, Б3) на об'єкті замовника розташованого за адресою: м. Одеса, 21-км Старокиївської дороги; № УБ-0604/2/2015-П від 06.04.2015 року, згідно умов якого ПАТ Північтранс (замовник) доручає, а ТОВ Укрбілд ЛТД (підрядник) зобов'язується провести ремонтні роботи з ремонту крівлі будівлі Діагностична лабораторія (літера Г) на об'єкті замовника розташованого за адресою: м. Одеса, 21-км Старокиївської дороги; № УБ-0206/1/15-П від 02.06.2015 року, згідно умов якого ПАТ Північтранс (замовник) доручає, а ТОВ Укрбілд ЛТД (підрядник) зобов'язується провести ремонтні роботи даху будівлі (склад літ. Т, Т майстерні літ. Н, майстерні літ. О) на об'єкті замовника розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Чехова, 4.

Суд першої інстанції встановив, що за умовами вищезазначених договорів підряду виконання підрядником робіт здійснюється частково із матеріалів замовника, а саме у договорі, сторони дійшли згоди, що замовник, згідно кошторисної документації, частково надає підряднику матеріали для виконання робіт за договором, придбані за власний рахунок, на підставі акту приймання - передачі. Вартість наданих матеріалів не включається до вартості робіт, що виконує підрядник.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, факт передачі (без переходу права власності) будівельних матеріалів згідно договорів підряду від ПАТ Північтранс до ТОВ Укрбілд ЛТД було оформлено та підтверджено первинним документами - дефектними відомостями, локальними кошторисами, актами прийняття виконаних підрядних робіт (форми КБ2в), актами приймання-передавання матеріалів, підсумковими відомостями ресурсів.

Згідно вказаних документів підрядник вів облік переданих йому матеріалів, як матеріалів замовника.

За результатами виконаних робіт сторонами було підписано акти прийняття виконаних підрядних робіт до яких не увійшла вартість будівельних матеріалів замовника.

Крім цього, підрядником надано підсумкові відомості ресурсів складених окремо на використані матеріали замовника (форми ВРЗАК) та матеріали підрядника (форми ВРПОД).

У бухгалтерському обліку ПАТ Північтранс рух матеріалів відображався із застосуванням проводок: Дт 1522 Модернізація необоротних активів , Кт 201 Сировина та матеріали , Дт 103 Будинки та споруди , Кт 1522 Модернізація необоротних активів .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час передачі за договором підряду будівельних матеріалів від ПАТ Північтранс до ТОВ Укрбілд ЛТД не відбувся перехід права власності на вказані будівельні матеріали, а отже така операція за правилами ст. 187 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ ТД Сан Ойл колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, між ПАТ Північтранс та ТОВ ТД Сан Ойл було укладено договір поставки нафтопродуктів № ТД-171 від 17.03.2015 року, згідно умов якого ТОВ ТД Сан Ойл (постачальник) передає у власність, а ПАТ Північтранс зобов'язується отримувати через мережу АЗС ПММ та оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість визначається шляхом складання вартості всіх ПММ, поставлених покупцю за цим договором.

Відповідно до п. 6.2 постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки ПММ з моменту відпуску ПММ у розпорядження покупця на АЗС. Право власності на ПММ за цим договором переходить до покупця у день отримання від постачальника видаткових накладних на ПММ, які підписуються сторонами після оплати вартості ПММ Покупцем.

На виконання умов вказаного договору ТОВ ТД Сан Ойл було виписано відповідні видаткові накладні, а також ТОВ ТД Сан Ойл виписано на адресу ПАТ Північтранс податкові накладні № 232 від 04.06.2015 року, № 234 від 04.06.2015 року, № 304 від 05.06.2015 року, № 625 від 11.06.2015 року, № 985, № 986 від 18.06.2015 року, № 1198 від 22.06.2015 року.

Окрім того, між ПАТ Північтранс та ТОВ ТД Сан Ойл було укладено договір поставки нафтопродуктів № ТД-139 від 04 квітня 2015 року, згідно умов якого ТОВ ТД Сан Ойл (постачальник) передає у власність, а ПАТ Північтранс зобов'язується отримувати через мережу АЗС паливо мастильні матеріали та оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість визначається шляхом складання вартості всіх ПММ, поставлених Покупцю за цим договором.

Відповідно до п. 6.2 постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки ПММ з моменту відпуску ПММ у розпорядження покупця на АЗС.

Право власності на ПММ за цим договором переходить до покупця у день отримання від постачальника видаткових накладних на ПММ, які підписуються сторонами після оплати вартості ПММ покупцем.

На виконання умов вказаного договору ТОВ ТД Сан Ойл було відповідні наступні видаткові накладні, а також ТОВ ТД Сан Ойл виписано на адресу ПАТ Північтранс податкові накладні № 233 від 04.06.2015 року, № 400 від 08.06.2015 року, № 624 від 11.06.2015 року, № 775 від 15.06.2015 року, № 980 від 18.06.2015 року, № 1364 від 25.06.2015 року, № 1572 від 30.06.2015 року, № 1182 від 22.06.2015 року.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки та апеляційної скарги, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період з ТОВ ТД Сан Ойл , належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ ТД Сан Ойл у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів ТОВ ТД Сан Ойл , не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів ТОВ ТД Сан Ойл , оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Також, волегія суддів наголошує, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів ТОВ ТД Сан Ойл при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця послуг/товарів, права на податковий кредит, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Також, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу, податковий орган в першу чергу повинен був встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містить.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11.12.2007 року по справі № 21-1376во06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та ТОВ ТД Сан Ойл на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача, як на підставу для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів ТОВ ТД Сан Ойл .

Таким чином, оскільки під час розгляду справи, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ТД Сан Ойл , та зв'язок між фактом придбання позивачем товару/послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем товару/послуг від ТОВ ТД Сан Ойл за перевіряємий період, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В свою чергу, в акті перевірки та апеляційній скарзі висновки відповідача щодо відсутності фактичності поставки товарів/послуг з ТОВ ТД Сан Ойл за перевіряємий період, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку колегії суддів, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ ТД Сан Ойл .

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Північтранс - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Північтранс до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2016 року № 0006651401 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: Н.В. Вербицька