Рішення

від 01.02.2017 по справі 395/966/16-ц

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/966/16-ц

Провадження № 2/395/21/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ЛИСЕНКУ В.С.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Приватного підприємства Агрофірма Панчеве (далі - заявник, позивач, ПП Агрофірма Панчеве ) до Фермерського господарства ОСОБА_4Б. , ОСОБА_5 (далі - відповідач, ФГ ОСОБА_4Б. , ОСОБА_5Ф.) про визнання договорів оренди землі від 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р., що були укладені між ОСОБА_5 та ФГ ОСОБА_4Б. , недійсними, визнання договору оренди землі із попереднім орендарем поновленим, визнання додаткової угоди укладеною,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 р. до Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява ПП Агрофірма Панчеве до ФГ ОСОБА_4Б. , ОСОБА_5 про визнання договорів оренди землі від 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р., що були укладені між ОСОБА_5 та ФГ ОСОБА_4Б. , недійсними, визнання договору оренди землі із попереднім орендарем поновленим, визнання додаткової угоди укладеною.

Позивач вказав, що 23.10.2003 р. між ПП Агрофірма Панчеве та ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі.

Відповідно до пп. 1, 2 договору оренди землі від 23.10.2003 р. ОСОБА_5 передав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку № 120, площею 5,93 га, земельну ділянку № 136, площею 6,41 га та земельну ділянку № 137, площею 6,19 га, що розташовані на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастрові номери: 3523885800:02:000:0120, 3523885800:02:000:0136, 3523885800:02:000:0137.

Відповідно до положень вищезазначеного договору оренді землі від 23.10.2003 р.:

п. 5 - договір було укладено терміном на 10 років;

п. 6 - по закінченні строку договору позивач має переважне право на поновлення його на новий термін, а договір вважається продовженим на той же термін, якщо жодна із сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону за один місяць до закінчення терміну дії договору.

19.09.2013 р. заявник відправив на адресу ОСОБА_5 лист-повідомлення № 161 від 18.09.2013 р. про намір позивача поновити договір оренди землі від 23.10.2003 р. з проектом додаткової угоди до цього договору оренди про поновлення останнього, що підтверджується квитанцією № 23 та описом вкладення у цінний лист від 19.09.2013 року.

Проте позивач не був повідомлений відповідачем ОСОБА_5 про прийняте останнім рішення щодо поновлення договору оренди землі від 23.10.2003 р.

Протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі від 23.10.2003 р. заявник не одержував листа-повідомлення відповідача ОСОБА_5 про заперечення у поновленні договору оренди.

Одночасно після закінчення строку договору оренди землі від 23.10.2003 р. позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою з 04.11.2013 р. по 31.12.2013 р. у розмірі 481,16 грн.

04.12.2013 р. заявником було відправлено відповідачу ОСОБА_5 лист-повідомлення № 320 про те, що договір оренди землі від 23.10.2003 р. є поновленим із проектом додаткової угоди та проханням вчинити необхідні дії щодо укладення додаткової угоди та її нотаріального посвідчення.

Після закінчення строку договору оренди землі від 23.10.2003 р. відповідачем ОСОБА_5 не було вчинено жодних дій щодо укладення із позивачем додаткової угоди та її нотаріального посвідчення.

З часом позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_5 уклав договори оренди землі від 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р. земельних ділянок з кадастровими номерами: 3523885800:02:000:0120, 3523885800:02:000:0136, 3523885800:02:000:0137 з ФГ ОСОБА_4Б. , за умовами якого відповідач ОСОБА_5 передав відповідачу ФГ ОСОБА_4Б. в оренду вказані земельні ділянки строком на 10 років.

Посилаючись на ст. ст. 16, 203, 215, 319, 386, 391, 525, 526, 651 ЦК України, ст. ст. 152, 158 ЗК України, ст. 33 Закону України Про оренду землі , просить суд:

визнати недійсними договори оренди землі від 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р., що були укладені між ОСОБА_5 та ФГ ОСОБА_4Б. стосовно земельних ділянок з вищенаведеними кадастровими номерами;

визнати поновленим договір оренди землі від 23.10.2003 р., укладений між ОСОБА_5 та ПП Агрофірма Панчеве ;

визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 23.10.2003 р., укладеного між ОСОБА_5 та ПП Агрофірма Панчеве .

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 не визнав позов повністю і пояснив, що позивач систематично, протягом всього строку дії угоди, без поважних причин належним чином не виконував умови договору оренди землі від 23.10.2003 р.

Так, відповідач ОСОБА_5, заперечуючи проти позову, пояснив у судовому засіданні, що насправді ПП Агрофірма Панчеве сплачувало орендну плату у грошовому виразі, але сплачувало лише 1,5 % від вартості земельної ділянки, незважаючи на те, що з 2008 р. інші орендарі на підставі указу Президента України стали платити орендну плату у розмірі не менше 3 %.

Тому він завчасно неодноразово попереджав заявника, що не буде поновлювати з ним договір оренди.

15.01.2013 р. він особисто повідомив голові ПП Агрофірма Панчеве , що пропонує не проводити весняні посівні роботи на належних йому земельних ділянках, бо відразу після закінчення договору оренди землі має намір укласти відповідний договір оренди з іншою особою. Проте позивач, у присутності якого він подав його секретарці лист-повідомлення про небажання поновлювати дію договору оренди землі, котрий був відразу зареєстрований, так організував діяльність ПП Агрофірма Панчеве , що його земельна ділянка навесні була засіяна пізніми сільськогосподарськими культурами.

Окрім цього, він особисто підписав лист від 30.09.2013 р. про небажання поновлювати договір оренди землі з ПП Агрофірма Панчеве , оскільки має намір передати власні земельні ділянки в оренду ФГ ОСОБА_4Б. . Такі листи були підписані багатьма орендодавцями і тому передача земельних ділянок відбувалася у присутності не тільки представників сторін, а й інших орендодавців.

Також в його присутності та в присутності представників ФГ ОСОБА_4Б. , ПП Агрофірма Панчеве 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р. його земельні ділянки були фактично передані в користування ФГ ОСОБА_4Б. .

Представники відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 не визнали позов повністю за його безпідставністю.

Як вбачається з письмових заперечень представника відповідачів ОСОБА_3, згадані відповідачі вважають, що вимоги заявника є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до п. 6 Договору оренди землі по закінчені строку Договору він вважається продовженим на той же термін, якщо жодна із сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону за один місяць до закінчення терміну дії Договору.

Про свою відмову продовжити термін дії договору оренди земельних ділянок, які належать відповідачу ОСОБА_5, вказаний відповідач повідомив позивачеві 15 січня 2013 р. письмовою заявою (вх. № 14 від 15.01.2013 р.).

До того ж відповідач ОСОБА_5 письмово повідомив позивачеві 30.09.2013 р. про те, що він дійсно передає земельні ділянки за № 120, № 136, № 137 в оренду ФГ ОСОБА_4Б. .

Аналогічні розписки були складені близько 40 власниками земельних ділянок - орендодавцями, а також були підготовлені та надані представнику ПП Агрофірма Панчеве на його вимогу.

У подальшому вищезгаданий відповідач підписав договори оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2013 р., 21.11.2013 р. та 27.11.2013 р. з ФГ ОСОБА_4Б. і тоді ж передав їх в оренду.

Земельні ділянки знаходяться у користуванні ФГ ОСОБА_4Б. з моменту закінчення договору оренди між позивачем та відповідачем ОСОБА_5, що підтверджується актами приймання-передачі земельних ділянок за № 120, № 136, № 137.

Таким чином, без жодних перешкод з боку ПП Агрофірма Панчеве дані ділянки у присутності обліковця ПП Агрофірма Панчеве , обліковця ФГ ОСОБА_4Б. та власника земельних ділянок ОСОБА_5 були передані у користування ФГ ОСОБА_4Б. .

Тому насправді ПП Агрофірма Панчеве не користувалося земельними ділянками відповідача ОСОБА_5 після закінчення терміну дії договору оренди землі.

Що стосується надсилання листа-повідомлення про бажання позивача поновити договір оренди землі, то додані до позовної заяви документи, а також зміст позовної заяви не містять жодного доказу надсилання відповідачу ОСОБА_5 першого листа-повідомлення.

Так, до матеріалів додана лише поштова квитанція, на котрій немає інформації про адресатів поштової кореспонденції.

Другий лист-повідомлення надсилався вже в грудні 2013 р., тобто через 2 місяця після закінчення терміну дії договору оренди землі, і тому не має ніякого правового значення.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі саме орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до п. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченні строку на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди).

Незважаючи на те, що за Указом Президента України № 725/2008 від 19.08.2008 р. було змінено розмір орендної плати до 3%, позивач вказує розмір нарахованої орендної плати за 2013 р. на рівні 1,5%, тобто позивач такими діями порушив чинне законодавство України та неналежно виконував свої обов'язки і, відповідно, в нього відсутнє переважне права на поновлення договору.

Однією з позовних вимог заявника є визнати додаткову угоду до Договору оренди (далі Додаткова угода) укладеною.

Проте зі змісту Додаткової угоди вбачається, що позивач бажає не лише поновити Договір оренди землі на новий строк, а й змінити умови вказаного Договору за рахунок доповнення пунктом наступного змісту: передача у заставу та несення до статутного фонду права оренди земельної ділянки допускається .

Водночас відповідач ОСОБА_5 заперечує проти цього. До того ж згідно ст. 33 Закону України Про оренду землі при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені лише за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

За наведених вище підстав позивач свідомо порушує право відповідача ОСОБА_5, передбачене ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , погодитися чи ні на вказані заявником умови, тобто основоположний принцип свободи укладення договору.

Відповідно до:

п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте ПП Агрофірма Панчеве не є однією із сторін договорів оренди землі між ФГ ОСОБА_4Б. та відповідачем ОСОБА_5

Окрім цього, позивач також не є заінтересованою особою, бо він втратив переважне право на укладення (поновлення) договору оренди землі і припинив користування спірними земельними ділянками.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково з таких міркувань.

Відповідно до вимог:

ст. 93 ЗК України - Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

ст. 14 Закону України Про оренду землі - Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі.

ч. 3 ст. 203 ЦК України - Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

ч. 2 ст. 207 ЦК України - Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

ч. 1 ст. 638 ЦК України - Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно правовій позиції, висловленій Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України під час розгляду справи № 6-162ц13, за змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що 23.10.2003 р. між заявником ПП Агрофірма Панчеве та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі, посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Кіровоградської області та зареєстрований в реєстрі за № 2015.

У подальшому 03.11.2003 р. вищевказаний договір було зареєстровано у Державному реєстрі земель Новомиргородською районною філією КРФ ДП ЦДЗК за № 563.

Відповідно до пп. 1, 2 договору оренди землі від 23.10.2003 р. відповідач ОСОБА_5 передав, а позивач прийняв в оренду з земельну ділянку № 120, площею 5,93 га, земельну ділянку № 136, площею 6,41 га та земельну ділянку № 137, площею 6,19 га, що розташовані на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастрові номери: 3523885800:02:000:0120, 3523885800:02:000:0136, 3523885800:02:000:0137.

Відповідно до положень вищезазначеного договору оренді землі від 23.10.2003 р.:

п. 5 - договір було укладено терміном на 10 років, тобто до 23.10.2013 р.;

п. 6 - по закінченні строку договору позивач має переважне право на поновлення його на новий термін, а договір вважається продовженим на той же термін, якщо жодна із сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону за один місяць до закінчення терміну дії договору.

За приписами ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У даному випадку вищенаведені обставини були визнані сторонами у суді і тому не підлягають доказуванню.

За ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Позивач стверджує, що належно виконував обов'язки за умовами договору оренди землі, а представник відповідачів ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5, заперечуючи проти позову, пояснили у судовому засіданні, що насправді ПП Агрофірма Панчеве сплачувало орендну плату у грошовому виразі лише в розмірі 1,5 % від вартості кожної земельної ділянки, незважаючи на те, що з 2008 р. відповідно до вимог указу Президента України інші орендарі стали платити орендну плату у розмірі не менше 3 %.

Окрім цього, представники відповідачів та відповідач ОСОБА_5 вважають, що всупереч вищенаведеним вимогам договору, позивач не надав суду належних і допустимих доказів належного виконання обов'язків за умовами договору оренди землі щорічно протягом строку дії договору.

В той же час за приписами ЦПК України:

ст. 57:

1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

ч. 1 ст. 60 - Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, окрім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У даному випадку позивач підтверджує факт своєчасної виплати орендної плати письмовими доказами у справі: бухгалтерськими довідками, відомістю про одержання коштів відповідачем, тощо.

Водночас представники відповідачів та відповідач ОСОБА_5 на підтвердження власних заперечень проти позову не надали суду належних і допустимих доказів: пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Тому суд відкидає заперечення представників відповідачів та відповідача ОСОБА_5 і погоджується з обґрунтованістю тверджень позивача, що після закінчення строку договору оренди землі від 23.10.2003 р. він продовжував користуватися земельними ділянками та у подальшому сплатив орендну плату за користування вищезгаданими земельними ділянками у розмірі 481,16 грн.

З наданих позивачем бухгалтерських довідок витікає, що орендна плата за 2013 рік була сплачена відповідачеві ОСОБА_5 повністю.

Як вбачається з наданих позивачем письмових доказів у справі, ПП Агрофірма Панчеве протягом усього терміну дії договору оренди землі від 23.10.2003 р. сплачувало орендну плату у розмірі, що був визначений за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідач ОСОБА_5 не пред'являв ПП Агрофірма Панчеве вимог про зміну розміру орендної плати у передбаченому законом та договором оренди землі порядку, суд вважає, що представники відповідачів та відповідач ОСОБА_5 не спростовували тверджень позивача про належне виконання орендарем умов договору оренди у частині сплати орендної плати щорічно протягом строку дії договору.

Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_5 та представників відповідачів у суді, вони також вважають, що відповідач ОСОБА_5 15.01.2013 р. особисто повідомив голові ПП Агрофірма Панчеве , що пропонує не проводити весняні посівні роботи на належних йому земельних ділянках, бо відразу після закінчення договору оренди землі має намір укласти відповідний договір оренди з іншою особою.

Окрім цього, він подав секретарці позивача лист-повідомлення про небажання поновлювати дію договору оренди землі, котрий був відразу зареєстрований.

Представник позивача у судовому засіданні обґрунтовано оспорив вищенаведені твердження, бо належних і допустимих доказів щодо наміру відповідача ОСОБА_5 припинити дію договору оренди земельної ділянки від 23.10.2003 р. з ПП Агрофірма Панчеве та письмового попередження про це іншій стороні за один місяць до закінчення терміну дії договору ні відповідач ОСОБА_5, ні представників відповідачів суду не надали.

Так, представник відповідачів долучила до власних заперечень проти позову заяву відповідача ОСОБА_5 від 15.01.2013 р. на адресу директора ПП Агрофірма Панчеве , що вказаний відповідач просить виділити належні йому земельні ділянки для власного господарювання, бо договір їх оренди закінчується 23.10.2013 р. (а. с. 97)

Окрім цього, вона також долучила письмове повідомлення відповідача ОСОБА_5 від 30.09.2013 р., що він дійсно передає в оренду ФГ ОСОБА_4Б. власні земельні ділянки (а. с. 98).

Проте представник позивача категорично заперечив у суді факти надходження до ПП Агрофірма Панчеве вищенаведених письмових повідомлень відповідача ОСОБА_5, а відповідач та представники відповідачів не надали доказів для спростування таких тверджень.

Тому суд відкидає заперечення відповідача ОСОБА_5 та представників відповідачів, що заявник втратив переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Як вбачається з наданих позивачем письмових доказів, 19.09.2013 р. заявник відправив на адресу відповідача ОСОБА_5 лист-повідомлення № 161 від 18.09.2013 р. про намір позивача поновити договір оренди землі від 23.10.2003 р. з проектом додаткової угоди до цього договору оренди про поновлення останнього, що підтверджується квитанцією № 23 та описом вкладення у цінний лист від 19.09.2013 року.

За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі

орендар додає проект додаткової угоди.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 категорично заперечив одержання листа-повідомлення позивача з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Суд відкидає такі заперечення, бо заявник надав для огляду у судовому засіданні оригінали документів, що підтверджують факт надсилання зазначеної поштової кореспонденції відповідачу у встановленому законом порядку (а. с. 18-20).

Водночас заявник стверджує, що не був повідомлений відповідачем ОСОБА_5 про прийняте останнім рішення щодо поновлення договору оренди землі від 23.10.2003 р., а також протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі від 23.10.2003 р. він не одержував листа-повідомлення відповідача ОСОБА_5 про заперечення у поновленні договору оренди.

Частиною першою статті 777 ЦК України передбачено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_5 у відповідності із умовами договору (п. 6 договору) повідомив ПП Агрофірма Панчеве про намір не продовжувати договір оренди на новий строк, що дає підстави вважати продовженим зазначений договір.

Суд відкидає заперечення відповідача ОСОБА_5 та представників відповідачів, що позивач не продовжував користуватися спірними земельними ділянками після закінчення строку дії договору оренди землі від 23.10.2003 р., бо, окрім письмових доказів, поданих заявником на спростування таких тверджень, інша сторона подала до суду листа сільського голови Панчівської сільської ради від 24.01.2017 р., відповідно до змісту якого ФГ ОСОБА_4Б. стало користуватися спірними земельними ділянками на правах оренди лише з 2014 р., тобто не відразу після укладення оспорюваного договору оренди.

Таким чином, позов у частині визнання договору оренди землі із попереднім орендарем поновленим підлягає безспірному задоволенню.

Відповідно до вимог Закону України Про оренду землі :

ч. 4 ст. 33 - При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

ч. 6 ст. 33 - У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

ч. 8 ст. 33 - Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

ч. 9 ст. 33 - Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Як зазначалося вище, за змістом закону додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Проте суд вже посилався на ту обставину, що у судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 категорично заперечував проти змісту запропонованої заявником додаткової угоди до договору оренди землі від 23.10.2003 р., бо він ніколи не давав і не дає згоди на продовження строку дії договору оренди з позивачем ще на 10 років, а також не бажає передбачати можливість передачі права оренди власної земельної ділянки до статутного фонду чи в заставу.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до приписів ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Заявляючи вимогу про визнання додаткової угоди укладеною, ПП Агрофірма Панчеве , таким чином, просить суд змінити умови договору. Однак в даному випадку суд не може визнати додаткову угоду укладеною, оскільки зміни, запропоновані позивачем, стосуються істотних умов - орендної плати та передачі земельної ділянки під заставу, що є абсолютним правом на вільне волевиявлення відповідача ОСОБА_5, а також відсутні докази того, що з боку відповідача ОСОБА_5 мають місце істотні порушення умов договору.

Тому суд прийшов до висновку, що у позові про визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 23.10.2003 р. укладеною потрібно відмовити.

18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р між відповідачами ОСОБА_5 та ФГ ОСОБА_4Б. були укладені договори оренди землі, відповідно до умов яких ОСОБА_5 передав, а ФГ ОСОБА_4Б. прийняло земельні ділянки: № 120 загальною площею 5,9247 га, № 136 загальною площею 6,4129 га, № 137, загальною площею 6,192 га, призначені для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастрові номери: 3523885800:02:000:0120, 3523885800:02:000:0136, 3523885800:02:000:0137.

У подальшому вищевказані договори було зареєстровано Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області 06.05.2014 р. відповідно за № 12868240, № 12867886, № 12868583, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

У даному випадку вищенаведені обставини були визнані сторонами у суді і тому не підлягають доказуванню.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Заявник обґрунтовано вважає, що укладення договорів оренди землі між відповідачами 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р. порушує право позивача на оренду цих же земельних ділянок на підставі договору оренди землі від 23.10.2003 р., а тому ПП Агрофірма Панчеве дійсно має право на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними договорів оренди землі від 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р.

За приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тому суд відкидає заперечення представника відповідачів ОСОБА_3, що при пред'явленні позову ПП Агрофірма Панчеве суттєво порушило вищенаведені вимоги ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Як вбачається зі змісту оспорюваних договорів оренди земельних ділянок від 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р., укладених між відповідачем ОСОБА_5 та ФГ ОСОБА_4Б. , ПП Агрофірма Панчеве не є стороною зазначених договорів.

Разом з тим позивач, як орендар цих же земельних ділянок, має право на оспорювання вищезгаданих договорів, оскільки ці правочини порушують його право на використання зазначених земельних ділянок.

Отже, у даному випадку було порушено право ПП Агрофірма Панчеве на використання у господарській діяльності орендованих у відповідача ОСОБА_5 земельних ділянок на підставі продовженого на новий строк договору оренди землі від 23.10.2003 р.

Згідно приписам ЦПК України:

ч. 1 ст. 3 - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

ст. 4 - Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ПП Агрофірма Панчеве обґрунтовано посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого договором та статтею 33 Закону України Про оренду землі , унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цих самих земельних ділянок з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що пунктами 6-8, 11, 20-22 договору оренди землі від 23.10.2003 року, укладеного між ПП Агрофірма Панчеве та відповідачем ОСОБА_5, встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ПП Агрофірма Панчеве згідно вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі є добросовісним орендарем, який, бажаючи скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, двічі направляв відповідачу листи повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було додано проект додаткової угоди; на період дії строку договору оренди земельних ділянок, належних відповідачеві ОСОБА_5, 19.09.2013 р., та після закінчення строку дії такого, 04.12.2013 р., належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов'язки орендаря, використовувало земельні ділянки за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату, що не спростовано відповідачем.

Окрім того, судом встановлено, що заявник спростував твердження відповідача ОСОБА_5, що він начебто звернувся до позивача протягом одного місяця після закінчення строку дії договору з листом-повідомленням про заперечення у поновленні договору оренди.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що конклюдентні дії ПП Агрофірма Панчеве , а саме: продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав визнання договорів оренди землі від 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р. стосовно спірних земельних ділянок, укладених між відповідачем ОСОБА_5 і ФГ ОСОБА_4Б. недійсними.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 12.10.2016 р. по справі № 6-1282цс16, а також у Постанові від 23.11.2016 р. у справі № 6-2540цс16.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У даному випадку заявник у власному позові та судовому засіданні просить суд стягнути судові витрати тільки з відповідача ОСОБА_5

Погоджуючись з такими вимогами позивача, суд вважає, що, оскільки саме відповідач ОСОБА_5 перебував у договірних стосунках з ПП Агрофірма Панчеве , то саме через його недобросовісну поведінку були порушені охоронювані законом права та інтереси позивача, що потягнуло пред'явлення позову.

Водночас, відповідачеві ФГ ОСОБА_4Б. на момент укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок з відповідачем ОСОБА_5 не було відомо про порушення прав та інтересів ПП Агрофірма Панчеве , бо під час державної реєстрації оспорюваних договорів ні арешту, ні заборон для проведення цих дій стосовно зазначених об'єктів нерухомості не встановлено.

При подачі позову заявник сплатив 6.890 грн., тобто, по 1.378 грн. за кожну вимогу немайнового характеру. Оскільки задоволенню підлягають тільки чотири вимоги, то відповідно підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача 5.512 грн.

Стосовно незадоволеної позовної вимоги судові витрати слід покласти на позивача по фактично понесеним.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства Агрофірма Панчеве до Фермерського господарства ОСОБА_4Б. , ОСОБА_5 про визнання договорів оренди землі від 18.11.2013 р., 21.11.2013 р., 27.11.2013 р., що були укладені між ОСОБА_5 та ФГ ОСОБА_4Б. , недійсними, визнання договору оренди землі із попереднім орендарем поновленим, визнання додаткової угоди укладеною задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 18 листопада 2013 р., що був укладений між ОСОБА_5 та Фермерським господарством ОСОБА_4Б. стосовно земельної ділянки № 136, площею 6,4129 га, що розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523885800:02:000:0136.

Визнати недійсним договір оренди землі від 21 листопада 2013 р., що був укладений між ОСОБА_5 та Фермерським господарством ОСОБА_4Б. стосовно земельної ділянки № 120, площею 5,9247 га, що розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523885800:02:000:0120.

Визнати недійсним договір оренди землі від 27 листопада 2013 р., що був укладений між ОСОБА_5 та Фермерським господарством ОСОБА_4Б. стосовно земельної ділянки № 137, площею 6,192 га, що розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523885800:02:000:0137.

Визнати поновленим договір оренди землі від 23 жовтня 2003 р., що був укладений між ОСОБА_5 та Приватним підприємством Агрофірма Панчеве , посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, зареєстрований в реєстрі за № 2015, а 03.11.2003 р. вищевказаний договір було зареєстровано у Державному реєстрі земель Новомиргородською районною філією ДП КРЦДЗК за № 563.

Відмовити у позові Приватному підприємству Агрофірма Панчеве до ОСОБА_5, Фермерського господарства ОСОБА_4Б. про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 23.10.2003 р. укладеною.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь Приватного підприємства Агрофірма Панчеве судові витрати у справі по сплаті судового збору у сумі 5.512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

Головуючий:

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко

Згідно з оригіналом:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО