Постанова

від 02.02.2017 по справі 910/9042/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року Справа № 910/9042/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівДанилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі№ 910/9042/16 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент сервіс юкрейн" простягнення 90 949,84 грн.

за участю представників сторін від:

позивача : Путієнко Є.В. (дов. від 30.06.2016),

відповідача : не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент сервіс юкрейн" про стягнення 89 697,52 грн. заборгованості з орендної плати в частині її індексації та 1252,32 грн. заборгованості за комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна банку №185-00/1/300514 від 30.05.2014, а саме несплату відповідачем орендної плати в частині її індексації за період фактичного користування об'єктом оренди та несплату відповідачем комунальних послуг за останній місяць користування - вересень 2015 року. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 179, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, ухваленим суддею Домнічевою І.О., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності обставин порушення відповідачем зобов'язань з оплати проіндексованої орендної плати та сплати комунальних платежів. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 626, 629, 759 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Жук Г.А. - головуючого, Дикунської С.Я., Мальченко А.О., постановою від 09.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду частково скасував, відмовивши у стягненні 1 592,64 грн. індексації орендної плати, в решті рішення залишив без змін. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторонами договору було погоджено індексацію орендної плати виключно до 29.05.2015. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по індексованій орендній платі у період з 30.05.2015 по 30.09.2015 у сумі 1592,64 грн. є необґрунтованими. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 525, 526, 762, 795 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариств "Державний експортно-імпортний банк України" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням уточнення вимог, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні індексованої орендної плати у сумі 1 592,64 грн., а рішення місцевого господарського суду в цій частині залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що орендна плата повинна бути сплачена за весь час фактичного користування майном, а відтак позивачем було правомірно нараховано індексацію орендної плати за весь час фактичного користування орендованим майном. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 3, 628, 629, 762 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 23.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент сервіс юкрейн" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно- імпортний банк України" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент сервіс юкрейн" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна банку № 185-00/1/300514, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 80 кв.м., а саме: приміщення площею 78,00 кв.м. мансардного поверху та місця загального користування площею 2,00 кв. м., що знаходяться в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 17/2, зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, що існують на час укладення цього договору. Згідно з пунктом 2.1. договору оренди орендоване майно передається орендарю для його використання за основним цільовим призначенням - як житлові приміщення. Орендоване майно передається орендарю в строкове платне користування до 29.05.2015 включно. Передача орендованого майна в оренду не призводить до виникнення в орендаря права власності на орендоване майно (пункт 3.2. договору). Відповідно до пункту 4.1. договору оренди розмір орендної плати за користування 1 кв.м. орендованого майна за 1 календарний місяць становить 131,67 грн., крім того ПДВ - 26,33 грн., а всього з ПДВ - 158 грн. Загальний розмір орендної плати за один календарний місяць користування орендованим майном становить 10 533,33 грн., крім того ПДВ - 2 106,67 грн., а всього з ПДВ 12 640 грн. За умовами пунктів 4.2., 4.6. договору орендна плата нараховується, починаючи з дня передачі орендованого майна орендарю за актом приймання-передачі та сплачується орендарем орендодавцю щомісяця на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем, протягом 5 банківських днів з дня отримання орендарем відповідного рахунку-фактури. Нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування орендованим майном. Відповідно до пункту 4.3. договору орендна плата за цим договором підлягає індексації: за період від дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання - передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря, та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін - до 29.05.2015 - до 15.06.2015; або за період фактичного користування орендарем орендованим майном (від дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря, та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін до дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця, та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін) у разі дострокового припинення дії цього договору та повернення орендованого майна орендарем орендодавцю до 29.05.2015 - протягом 15 днів місяця, наступного за місяцем, в якому уповноваженими представниками сторін підписано акт приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця, а їх підписи скріплено відбитками печаток сторін. Положеннями пункту 4.4. договору сторони погодили, що орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення), а також вартість інших витрат орендодавця, пов'язаних з експлуатацією орендованого майна. Компенсація вартості комунальних послуг (послуг з електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення) та інших витрат орендодавця, що безпосередньо пов'язані із орендованим майном здійснюється орендарем орендодавцю щомісячно у сумі фактичних витрат орендодавця, що розраховуються орендодавцем за діючими на дату отримання послуг цінами і тарифами, збільшеними на суму ПДВ. Розрахунок вартості комунальних послуг здійснюється орендодавцем відповідно до показників лічильників орендованого майна, а у разі відсутності окремого(их) лічильника(ів) для орендованого майна - відповідно до показників загального(их) лічильника(ів) будівлі (її частини), в якій знаходиться орендоване майно, пропорційно займаної площі орендованого майна до площі усієї будівлі (її частини). У пункті 12.1. договору сторонами було погоджено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін і діє до 29.05.2015 включно. В частині сплати орендарем орендної плати, в тому числі частини орендної плати, що утворилась у зв'язку із застосуванням індексу інфляції, платежів за комунальні послуги та інших витрат орендодавця, сплати неустойки (штрафів/пені) за порушення умов цього договору, зобов'язань компенсації спричинених збитків, цей договір діє до повного та належного виконання сторонами зобов'язань за ним. Судами установлено, що 30.09.2015 орендодавець прийняв, а орендар передав із строкового платного користування орендоване майно. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент сервіс юкрейн" 89 697,52 грн. заборгованості з орендної плати в частині її індексації та 1252,32 грн. заборгованості за комунальні послуги. Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 6 статті 283 цього Кодексу унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як установлено судами, відповідно до наявного у справі акта-рахунку від 22.10.2015 на сплату комунальних платежів за вересень 2015 у сумі 1 252,32 грн., відповідач не має претензій щодо вартості та кількості спожитих ним послуг, що підтверджується підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент сервіс юкрейн", скріпленого печаткою відповідача. З огляду на що, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги за вересень 2015 року у сумі 1 252,32 грн. Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для проведення позивачем індексації орендної плати за період з 30.05.2015 по 30.09.2015 з огляду на наступне. Так, право здійснювати індексацію орендної плати, період і метод її розрахунку, та порядок оплати визначено сторонами у пункті 4.3. договору, на основі вільного волевиявлення, з урахуванням принципу свободи договору. Між тим, оскільки пунктом 4.3. договору визначено умови проведення індексації орендної плати та, зокрема, визначено чіткий період, за який вона нараховується, розрахунок позивачем індексації орендної плати після 29.05.2015 є безпідставним, оскільки суперечить умовам договору. При цьому судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що продовження строку дії договору відповідно до пункту 12.1. до повного і належного виконання відповідачем своїх зобов'язань, в тому числі щодо нарахування індексації, не змінює чітко встановлений у пункті 4.3. договору період для нарахування індексації орендної плати, а тому продовження строку договору не може бути підставою після нарахування індексації після 29.05.2015. За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові в частині стягнення індексації орендної плати за період з 30.05.2015 по 30.09.2015 визнається колегією суддів правомірним. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного суду відповідають цим обставинам і при вирішені спору апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 910/9042/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга