Постанова

від 30.01.2017 по справі 908/1365/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Справа № 908/1365/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Могила С.К., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргиФонду державного майна України та публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.16 у справігосподарського суду Запорізької області №908/1365/16 за позовомпублічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Алюмінієва катанка Запоріжжя", третя особа, позивача:яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Фонд державного майна України, провизнання договору недійсним,

за участі представників сторін:

від позивача - Цукур А.С., Лобіков Д.В.,

від відповідача - Пода Є.О.,

від третьої особи - Шевчук О.М.,

У С Т А Н О В И В:

18.05.2016 публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулись до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмінієва катанка Запоріжжя" про визнання недійсним договору поставки обладнання №3АлК-Д-2015-74 від 05.06.2015.

02.08.2016 рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Немченко О.І.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір поставки №3АлК-Д-2015-74 від 05.06.2015, укладений між ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" та ТОВ "Алюмінієва катанка Запоріжжя". Вмотивовуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд із застосуванням ч.2 ст.203 ЦК України зазначив про: підписання договору представником позивача без відповідних повноважень з огляду на відсутність у генерального директора права видавати довіреності будь-яким особам на укладання угод; відсутність доказів визначення ринкової вартості відчужуваного майна з огляду на встановлені статутом обмеження компетенції генерального директора; порушення вимог Закону України "Про акціонерні товариства" щодо укладення правочинів із заінтересованістю у зв'язку з підписанням від імені покупця посадовою особою продавця через суміщення посад.

20.09.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Попков Д.О., Зубченко І.В., Радіонова О.О.) рішення від 02.08.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким повністю відмовлено у задоволенні позову. Апеляційний господарський суд виходив із того, що ціна договору не перевищувала встановлену статутом як обмежуючу, представники сторін на час підписання договору були належним чином уповноважені, наявні у матеріалах справи документи свідчать про фактичну спрямованість правочину на настання правових наслідків.

У касаційних скаргах Фонд державного майна України та публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" посилалися на неповне з'ясування апеляційним господарським судом фактичних обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову від 20.09.2016, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Заявники зазначали, що згідно положень статуту товариства та вимог Закону України "Про акціонерні товариства" позивач не вправі був видавати довіреність на підписання договору. Вказували, що рішення про обрання оцінювача і затвердження ринкової вартості майна не приймалось. Наголошували, що доказів виконання умов договору не було надано.

Проаналізувавши касаційні скарги на предмет їх обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарг виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 05.06.2015 між публічним акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Алюмінієва катанка Запоріжжя" (покупець) було укладено договір поставки №3АлК-Д-2015-74, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити на умовах цього договору товар (обладнання), асортимент, кількість, термін поставки, ціна та загальна вартість якого визначаються у специфікаціях.

У відповідності до специфікації №1 загальна вартість одиниць обладнання склала 6 525 764,85грн., термін поставки - червень 2015 року.

Суди установили, що зазначені договір та специфікація з боку позивача були підписані Стеліосом Христодоулоу, який діяв на підставі наданої йому генеральним директором товариства - ОСОБА_8 довіреності №385 від 20.03.2015, та Протоколу засідання Наглядової ради ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" від 02.04.2015, про що зазначено в оспорюваному договорі поставки.

Звертаючись із позовом до господарського суду, позивач зазначав, що протокол засідання Наглядової ради від 02.04.2015 не містить рішення щодо укладення спірного договору та уповноваження Стеліоса Христодоулоу на його підписання.

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "Алюмінієва катанка Запоріжжя" звертали увагу на допущену помилку у преамбулі оспорюваного договору, оскільки особа, яка підписала останній, насправді діяла на підставі рішення Наглядової ради від 04.06.2015, яке стосувалось виключно дозволу на укладення правочину щодо якого є заінтересованість у розумінні ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства". Крім того, відповідач надав суду копії видаткової накладної №Z-00000479 від 08.06.2015, прибуткової накладної №68 від 08.06.2015 з підписами представників сторін, а також засвідчені банківською установою платіжні доручення №00182 від 16.06.2015 та №98 від 23.07.2015 на загальну суму 6 525 764,85грн. При цьому останні містять посилання на укладений договір поставки й свідчать про його виконання сторонами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із помилковості його висновків щодо ціни договору поставки №3АлК-Д-2015-74 від 05.06.2015, яка в дійсності не перевищує 10% активів позивача, спростувавши твердження останнього щодо відсутності повноважень у представника ПАТ "ЗаЛК" на підписання договору та порушення порядку його укладення. Крім того, як було встановлено апеляційним господарським судом, згідно протоколу від 04.06.2015, повідомлення ОСОБА_9 від 29.05.2015 про наявність заінтересованості в укладенні ПАТ "ЗАлК" правочину, звернення т.в.о. Генерального директора ПАТ "ЗаЛК" ОСОБА_10 від 01.06.2015 про необхідність прийняття рішення Наглядовою радою про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, бюлетенів членів Наглядової ради про вирішення питання щодо вчинення такого правочину, які були надані на вимогу апеляційного суду, та наявних у матеріалах справи документів підтверджується факт прийняття наглядовою радою позивача рішення про вчинення такого правочину.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Усупереч вимог зазначеної статті, апеляційний господарський суд без достатніх обгрунтувань взяв до уваги докази, які не були предметом дослідження та правової оцінки суду першої інстанції, не мотивувавши причин неможливості їх подання до місцевого господарського суду, що є підставою з урахуванням конкретних обставин справи для скасування оскаржуваної постанови.

У свою чергу, не може бути залишено в силі рішення місцевого суду з таких підстав.

Як убачається зі змісту позовної заяви, визначено одну підставу позовних вимог - відсутність у представника позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо укладення оспорюваного правочину, оскільки протоколом наглядової ради від 02.04.2015 рішення щодо укладення договору та надання повноважень Стеліосу Христодоулоу на його підписання не приймалось. Проте позовні вимоги усупереч положень статті 22 ГПК України задоволено з підстав, які позивачем в установленому законом порядку не заявлялись, зокрема: порушення передбаченої ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства" процедури погодження угоди із ознаками заінтересованості, відсутність доказів виконання спірного договору і його спрямованості на настання реальних наслідків у вигляді переходу права власності на майно, відсутність доказів визначення ринкової вартості майна, тощо.

У відповідності до вимог статті 84 ГПК України судове рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій зазначених положень ГПК України, тому виходячи з вимог ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова та рішення господарських судів підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Фонду державного майна України та публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" задоволити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі №908/1365/16 скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань Суддя C.К. Могил Суддя H.M. Нєсвєтова