Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/20146/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/20146/16 За позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до приватного підприємства "Арарат"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та зустрічним позовом приватного підприємства "Арарат"

до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1

про визнання іпотеки припиненою

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача за первісним позовом - Голинський О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача за первісним позовом - Чепурда П.І. - представник за довіреністю;

від третьої особи за первісним позовом - ОСОБА_4 - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до приватного підприємства "Арарат" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом приватного підприємства "Арарат" до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання іпотечного договору припиненим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року порушено провадження у справі № 910/20146/16.

Первісні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням позичальником (третя особа) зобов'язань перед позивачем за первісним позовом (кредитору) з повернення кредитних коштів за Договором кредиту №10-29/3663 від 22.06.2007 року, в зв'язку з чим позивач просить суд звернути стягнення на майно, яке відповідач на підставі Іпотечного договору в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором передав в іпотеку позивачу за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував, вказуючи, що позивачем за первісним позовом пропущено строк позовної давності за вимогами до позичальника за Кредитним договором, а відтак будь-які додаткові вимоги, пов'язані з обтяженням предмета іпотеки не можуть бути задоволені.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що строк позовної давності щодо стягнення основного зобов'язання за Кредитним договором сплинув, в зв'язку з чим зобов'язання за іпотечним договором також припинилося.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечував, вказуючи, що оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Клопотання позивача за первісним позовом про призначення судової експертизи вартості нежилих приміщень, переданих в іпотеку банку за Іпотечним договором, судом задоволенню не підлягає, в зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідачем за первісним позовом подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 24.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , перейменованим в ПАТ Укрсоцбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір кредиту №10-29/3663 від 22.06.2007 року (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 192 000,00 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в підпункті 1.1.1 пункту 1.1. Договору.

У відповідності до п.п.1.3.1. п.1.3. Кредитного договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає в день укладення Кредитного договору з ПП Арарат (майновий поручитель) Іпотечний договір, за умовами якого майновий поручитель передає кредитору в іпотеку нежилі приміщення №145, 146 (в літ.А'), загальною площею 426 метрів квадратних, що знаходяться за адресою: м. Київ вул. Гната Юри, буд.12, заставною вартістю 5 560 050,00 грн. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.

Згідно з п.2.4.1. Кредитного договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту не пізніше 10 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно пункту 2.4 Кредитного договору у попередній робочий день.

Відповідно до п.п.3.3.7., 3.3.8. Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за використання кредиту, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1 Кредитного договору.

Згідно з п.4.5. Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених підпунктами 3.3.7, 3.3.8 пункту 3.3 Кредитного договору протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідно до п.7.3. Кредитного договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

22.06.2007 року між позивачем за первісним позовом (іпотекодержатель) та ПП Арарат (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №02-10/2203 від 22.06.2007 року (далі - Іпотечний договір).

Відповідно до п.1.1. Іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником всіх зобов'язань за основним зобов'язанням, наступне нерухоме майно, яким є нежитлове приміщення №№ 145, 146 (в літ.А'), загальною площею 426 метрів квадратних, що знаходяться за адресою: м. Київ вул. Гната Юри, буд. 12, які належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрковою Н.В. 03.03.2005 та зареєстрованого в реєстрі за номером у.131.

Згідно з п.1.2. Іпотечного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 5 560 050 грн. за офіційним курсом Національного банку України на день укладення Іпотечного договору (505 грн. за 100 доларів США) складає 1 101 000 доларів США.

Відповідно до підпункту 1.4.1 пункту 1.4 Іпотечного договору суть та розмір забезпечення іпотекою вимог: виконання позичальником перед іпотекодержателем зобов'язань, зокрема: повернення кредиту в розмірі 192 000 доларів США з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначним в Кредитному договорі, яким обумовлене основне зобов'язання з кінцевим терміном погашення кредиту до 21.06.2017, а також дострокового погашення у випадках, передбачених Кредитним договором, яким обумовлене основне зобов'язання.

Згідно пункту 4.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 6.3 Іпотечного договору він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання. Дія Іпотечного договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України та Законом України "Про іпотеку".

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Звертаючись з первісним позовом позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на невиконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору щодо повергнення кредиту.

Судом встановлено, що 22.06.2007 Банк видав третій особі кредит у сумі 192 000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №01-2356.

Третя особа належним чином не виконувала умови Кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість:

- 164 800 доларів США сума заборгованості за кредитом;

- 139 111,74 доларів США сума заборгованості за відсотками;

- 41 446,04 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 39 027,16 доларів США пені за несвоєчасне повернення відсотків.

04.08.2015 позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом претензію кредитора (іпотекодержателя) від 03.08.2015 № 08.305-186/14105, в якій вимагав вчинити дії щодо повернення заборгованості за Кредитним договором протягом 30 днів з моменту отримання вказаної вимоги.

Факт надсилання вказаного листа Банком і отримання його Підприємством підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

10.11.2008 року був здійснений останній платіж з погашення основної заборгованості за кредитом третьою особою та 12.04.2010 - останній платіж зі сплати відсотків за користування кредитом.

Таким чином, починаючи з 07.05.2010 року (дата оплати чергового платежу за умов п.2.4.1. Кредитного договору) ОСОБА_1 не виконуються зобов'язання за Кредитним договором в частині погашення основної суми заборгованості за кредитом та сплати процентів за користування кредитом.

Отже, з врахуванням п.4.5. Кредитного договору строк користування кредитом сплив станом на 07.08.2010 тобто через 91 день, в зв'язку з невиконанням обов'язків зазначених в п.3.3.7. та п.3.3.8. Кредитного договору.

Враховуючи викладене, третя особа була зобов'язана протягом одного робочого дня, а саме 09.08.2010 достроково погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) в порядку визначеному пунктом 4.5 Кредитного договору.

Відповідачем за первісним позовом було подано суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

Позивач звернувся до суду з даним позовом 01.11.2016 що підтверджується відтиском поштового штампу на конверті, в якому надійшла до суду позовна заява.

Судом встановлено, що перебіг позовної давності за зобов'язаннями третьої особи та відповідача за первісним позовом щодо погашення кредиту та сплати відсотків почався з 10.08.2010 і станом на 09.08.2013 сплинув.

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, в зв'язку з чим у задоволенні первісного позову слід відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.

З огляду на те, що відповідно до п. 4.5 кредитного договору, у разі невиконання позичальників обов'язків щодо сплати процентів за користування кредитом та повернення частини кредиту, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив. При цьому, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі. Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони умовами договору передбачили зміну строку повернення кредиту та зміну порядку повернення кредиту у разі прострочення здійснення позичальником зобов'язань за кредитним договором більше, ніж на 90 календарних днів. А тому, поетапний графік погашення кредиту в даному випадку не застосовується та строк перебігу позовної давності розпочинається з 92-го дня прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в зв'язку з чим посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, в зв'язку з чим строк позовної давності до вимог позивача за первісним позовом не сплив, безпідставні.

Вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання іпотеки припиненою, в зв'язку з припиненням основного зобов'язання підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Застава визначена у ст. 1 Закону України "Про заставу" як спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 572 ЦК України.

Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Статтею 28 Закону України "Про заставу", окрім наведених підстав, передбачено також припинення застави при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави, та в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється також у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Строком договору відповідно до ст. 631 ЦК України є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Разом з тим, ст. 256 ЦК України передбачена позовна давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Наслідки спливу позовної давності визначені у ст. 267 ЦК України, згідно з ч. 4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення; боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю; будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

З огляду на положення наведених норм встановлені судом обставини пропуску ПАТ "Укрсоцбанк" позовної давності для звернення з вимогами за кредитним договором та втрата у зв'язку з цим права задовольнити свої майнові вимоги до ПП "Арарат" за рахунок переданого в іпотеку майна має наслідком звільнення останнього від виконання обов'язків за договором іпотеки та втрату ПАТ "Укрсоцбанк" права і можливості здійснювати відносно вказаного майна свої права іпотекодержателя.

Оскільки строк позовної давності щодо стягнення основного зобов'язання за Кредитним договором сплинув, то по суті вказане зобов'язання припинилося, в зв'язку з чим зустрічний позов підлягає задоволенню у зв'язку із припиненням іпотеки внаслідок припинення основного зобов'язання.

Аналогічна право позиція щодо спливу строку позовної давності для забезпечення у зв'язку із спливом строку позовної давності для основного зобов'язання, викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 зі справи № 6-31цс16 та від 17.02.2016 зі справи № 6-2875цс15.

За таких обставин, у задоволенні первісного позову слід відмовити, за зустрічні позовні вимоги визнаються судом доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати іпотеку за іпотечним договором від 22.06.2007 № 02-10/2203, укладеним акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступник публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; ідентифікаційний код: 00039019)) та приватним підприємством "Арарат" (03184, м. Київ, вул. Гната Юри, 12; ідентифікаційний код: 32112925), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. 22.06.2007 та зареєстрованим в реєстрі за № 2393, припиненою.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; ідентифікаційний код: 00039019) на користь приватного підприємства "Арарат" (03184, м. Київ, вул. Гната Юри, 12; ідентифікаційний код: 32112925) 1 378 ( тисячу триста сімдесят вісім) грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.01.2017.

Суддя Шкурдова Л.М.