Рішення

від 31.01.2017 по справі 915/1185/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.2017Справа №915/1185/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Жулинської О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 915/1185/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВалеКом , м. Миколаїв,

до товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті , м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Миколаїв,

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - Климкович Ю.Б. (довіреність від 12.04.2016 № б/н);

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВалеКом (далі - ТОВ ВалеКом ) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті (далі - ТОВ Порше Мобіліті ) про визнання кредитного договору від 18.11.2013 № 50010575 (далі - Договір) недійсним з моменту укладення у частині положення Договору, що усі платежі за кредитним договором підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США; пункту 1.1 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору у частині встановлення еквіваленту суми кредиту у іноземній валюті; пункту 1.3 загальних умов кредитування в цілому; пункту 2.4 загальних умов кредитування в частині нарахування процентів на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті; графіку погашення кредиту в частині визначення платежів за розрахунковий період у еквіваленті в доларах США.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2016 було ухвалено передати матеріали позовної заяви № 915/1185/16 за підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За результатами автоматичного розподілу позовну заяву № 915/1185/16 передано судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 13.12.2016; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1.

08.12.2016 позивач подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

13.12.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2016 подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав клопотання сторін обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 розгляд справи було відкладено на 24.01.2017; продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

20.01.2017 представник позивача та третьої особи подав суду заяву щодо виконання вимог ухвали суду, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 24.01.2017 було оголошено перерву до 31.01.2017 відповідно до статті 77 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.01.2017 надав пояснення по суті спору; просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал і рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверт з ухвалою суду, які повернуті поштою з відміткою через не запит .

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 31.01.2017 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

У судовому засіданні 31.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013 ТОВ ВалеКом (позичальник), ТОВ Порше Мобіліті (компанія) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено Договір, за умовами якого:

- компанія зобов'язалася надати позичальнику кредит у сумі 403 043,85 грн., що становить еквівалент 49 050 доларів США на придбання автомобіля марки VW модель Touareg, кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску на строк 60 місяців; курс для обчислення - курс філії публічного акціонерного товариства Креді Агріколь Банк , що дорівнює 8,2170грн./долар США на момент підписання Договору; процентна ставка є змінною та становить 9,90 %; усі платежі за Договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування (преамбула Договору);

- розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в гривні на день укладення Договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту, відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні: при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті вказаних у графіку погашення кредиту чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Договорі. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунку та обмінного курсу, який діяв на день укладення Договору по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується, як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов Договору. Якщо в період між датою виставлення рахунку та дати отримання суми еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією збільшиться, більше ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення сплачується позичальником. Додатково позичальник зобов'язується компенсувати компанії витрати, що пов'язані зі сплатою податку з доходів фізичних осіб (або іншого аналогічного податку), у зв'язку з виникненням у позичальника доходу, пов'язаного зі змінами курсу іноземної валюти, прийнятої сторонами у кредитному договорі, по відношенню до української гривні. У часткову зміну зазначених вище положень цього пункту, компанія матиме право вимагати, щоб платежі у погашення кредиту були розраховані за обмінним курсом іншого банку (Національного банку України або іншого українського комерційного банку), замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд компанією і без обмежень щодо кількості таких вимог протягом дії кредитного договору, і для цього не вимагатиметься згода позичальника. Компанія повинна повідомити позичальника про свій намір щодо зміни обмінного курсу банку за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений позичальником. Новий обмінний курс банку, про який повідомить компанія в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних платежів, які підлягають сплаті позичальником до того моменту, коли компанія повідомить про інше у такому ж порядку. У випадку зміни обмінного курсу банку згідно з цим пунктом, усі інші умови загальних умов кредитування повинні у рівній мірі застосовуватись до нового обмінного курсу. У разі несплати позичальником платежів за новим обмінним курсом компанія матиме право застосовувати положення статті 3 (пункти 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 загальних умов кредитування - додатку до Договору);

- нарахування процентів: щомісячно 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом 30/360 (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою відповідно до графіка погашення кредиту. При цьому проценти не нараховуються за період з дати отримання кредиту і до повного календарного дня наступного місяця (пункт 2.4 загальних умов кредитування - додатку до Договору);

- позичальник має право в будь-який час повернути достроково кредит та додатковий кредит у повному обсязі або у частині. При цьому розмір платежів, що сплачуються позичальником згідно з цією статтею, розраховується в порядку встановленому у пункті 1.3.1 загальних умов кредитування, за винятком розрахунку коригування процентів на суму курсової різниці, зазначеної в частині третій пункту 1.3.1 загальних умов кредитування, яка вважається рівною нулю у випадку, якщо обмінний курс іноземної валюти за безготівковими операціями, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка є нижчим за обмінний курс за безготівковими операціями станом на робочий день, що передував дню укладення Договору. Якщо обмінний курс іноземної валюти за безготівковими операціями, чинний станом на робочий день, що передував дню виставлення рахунка перевищує обмінний курс за безготівковими операціями станом на робочий день, що передував дню укладення Договору, застосовується порядок розрахунку курсової різниці, передбачений частиною третьою пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування (пункт 3.1 загальних умов кредитування - додатку до Договору).

Відповідно до графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Договору, позивач зобов'язаний сплачувати щомісячно кошти на погашення кредиту у сумі 1 039,76 доларів США.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача директором Валєєвим В.А., який діяв на підставі статуту, від відповідача директором Крауслером А., який діяв на підставі статуту та третьою особою ОСОБА_1, скріплено печатками ТОВ ВалеКом і ТОВ Порше Мобіліті .

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Позивач просить суд визнати недійсними з моменту укладення у частині положення Договору, що усі платежі за кредитним договором підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США; пункту 1.1 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору у частині встановлення еквіваленту суми кредиту у іноземній валюті; пункту 1.3 загальних умов кредитування в цілому; пункту 2.4 загальних умов кредитування в частині нарахування процентів на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті; графіку погашення кредиту в частині визначення платежів за розрахунковий період у еквіваленті в доларах США.

Позов мотивовано тим, що умови Договору, які передбачають обов'язок позичальника сплатити проценти за ставкою (9,90 % річних), тобто у вигляді відсотків на суму кредитних коштів і додатково у вигляді курсової різниці, яка виникає внаслідок зміни курсу іноземної валюти відносно платежів на повернення основної суми кредитної заборгованості не відповідає змісту частини першої статті 1056 1 ЦК України та пункту 14.1.206 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Положеннями статті 3 ЦК України встановлено, що цивільне законодавство ґрунтується, зокрема, на принципах свободи договору.

Згідно з вимогами статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що укладений сторонами Договір передбачений актами цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що у даному випадку сторони врегулювали свої відносини на власний розсуд в порядку статті 6 ЦК України, що не тягне за собою наслідком визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з частиною другою статті 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постановах від 04.07.2011 зі справи № 3-62гс11, від 26.12.2011 зі справи № 3-141гс11 та від 07.10.2014 зі справи № 3-133гс14 та від 21.12.2016 № 6-2134цс15 положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємництвом за змістом статті 41 ГК України є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ ВалеКом одночасно несе пов'язані з нею ризики, в тому числі й фінансові, що полягають у зміні курсу валют.

Спірні положення Договору не суперечать нормам чинного законодавства України; доказів протилежного суду не подано.

Що ж до тверджень позивача про додаткову сплату курсової різниці, що не відповідає ЦК України та ПК України, то слід зазначити, що чинним законодавством України, як зазначалось вище, не заборонено визначати зобов'язання у еквіваленті до іноземної валюти.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 06.02.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук