Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/18561/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/18561/16

За позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія"; До Приватного акціонерного товариства "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс" Простягнення 1 280 648,63 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Горопашна Л.Р., представник за довіреністю № 14 від 23.01.2017 р.; Від відповідача: Давидова Д.О., представник за довіреністю № 1 від 17.11.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс" 825 000,00 грн. авансового платежу за договором поставки від 09.03.2016 № 10-1/0698-16, 141 900,00 грн. пені 115 500,00 грн. штрафу, 59 173,97 грн. процентів за користування грошовими коштами, 24 750,00 грн. інфляційних нарахувань.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2016 № 910/18561/16, яку призначено до розгляду на 01.11.2016.

Згідно з ухвалою від 01.11.2016 розгляд справи було відкладено на 17.11.2016 у зв'язку з неявкою в засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

15.11.2016 від позивача надійшла до суду заява від 10.11.2016 про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 825 000,00 грн. авансу, 204 600,00 грн. пені, 115 500,00 грн. штрафу, 71 198,63 грн. процентів за користування коштами, 64 350,00 грн. інфляційних втрат.

З огляду на те, що заява про збільшення позовних вимог була оформлена і подана з дотриманням необхідних вимог процесуального законодавства, її було прийнято до розгляду.

17.11.2016 у судовому засідання було оголошено перерву до 22.11.2016 для надання представникові відповідача можливості ознайомитися з матеріалами справи.

У судовому засіданні, що відбулося 22.11.2016, після переходу до розгляду спору по суті, судом було заслухано пояснення представників сторін, обґрунтування позовних вимог зі сторони представника відповідача, заперечення на позов за відзивом представника відповідача та оголошено перерву у засіданні до 06.12.2016.

30.11.2016 позивачем направлено до суду письмові заперечення на відзив Приватного акціонерного товариства "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс".

05.12.2016 від позивача повторно надійшли письмові заперечення на відзив на позовну заяву.

06.12.2016 та 23.12.2016 судові засідання у справі не відбулися з об'єктивних причин, за ухвалою від 23.12.2016 розгляд справи № 910/18561/16 було призначено на 24.01.2017.

У судовому засіданні, призначеному на 24.01.2017, представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Відповідно до позовної заяви, усних і письмових пояснень представника позивача, позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків поставки товарів за договором поставки від 09.03.2016 № 10-1/0698-16. Зважаючи на неотримання строків поставки та закінченням строку дії договору Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" у судовому порядку вимагає від Приватного акціонерного товариства "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс" повернення попередньої плати та сплати договірної неустойки, а також 14 % річних відсотків за користування коштами та інфляційних втрат, що також були передбачені умовами укладеного сторонами договору.

Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника відповідача Приватне акціонерне товариство "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс" не заперечує факту порушення строків поставки за договором, проте не погоджується з нарахованими позивачем сумами договірної неустойки, інфляційних втрат та 14 % річних.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" в якості покупця та Приватне акціонерне товариство "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс" в якості постачальника 09.03.2016 року уклали договір № 10-1/0698-16, за яким відповідач зобов'язався передати у власність позивачеві автопідйомник АПГП-28 на базі КАМАЗ (4Х2) у кількості 1 шт., вартістю 1 650 000,00 грн., а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість наступним чином:

- перерахувати на поточний рахунок постачальника авансовий платіж у розмірі 50 % від вартості товару протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку відповідно до заявки (звернення) замовника;

- перерахувати решту коштів у розмірі 50 % на рахунок постачальника протягом 25-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару (1.1, 1.2, 3.1, 4.1).

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки становить 100 календарних днів і підліковується після перерахування авансового платежу.

Датою передачі товару вважається дата відмітки представника покупця про прийняття товару у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

У п. 10.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2016, а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного терміну на товар.

Всі зміни до договору можуть бути внесені за згодою сторін і оформляються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору за умови додержання вимог законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (п. 11.4).

Згідно з п. 11.1 договору постачальник з укладенням цього договору надає покупцеві забезпечення договору у формі оригіналу безумовної відкличної банківської гарантії або завдатку, не пізніше дати укладання договору на суму, що дорівнює 2-м % вартості договору, що становить 33 000,00 грн.

Частина 1 ст. 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу умов укладеного сторонами договору та приписів ст. 265 Господарського кодексу України і ст. 712 Цивільного кодексу України слідує, що між позивач та відповідачем виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання загальних положень законодавства про договір поставки і купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.03.2016 позивач перерахував відповідачеві 825 000,00 грн. попередньої плати, тобто 50 % вартості товару у зв'язку з чим відповідач повинен був здійснити поставку у строк до 09.07.2016.

13.06.2016 від відповідача до позивача надійшов лист від 10.06.2016 № 10-06/16, яким Приватне акціонерне товариство "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс" просило продовжити термін виконання договору до 15.08.2016 в порядку п. 5 п.п. 4 ст. 40 Закону України "Про державні закупівлі" у зв'язку з затримкою поставки деталей для замовленого автопідйомника.

30.06.2016 сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 10-1/0698-16 від 09.03.2016. Зокрема, угода передбачала таке: "Керуючись умовами п.п. 4 п. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", сторони дійшли згоди про продовження терміну дії договору № 10-1/0698-16 від 09.03.2016 на строк до 15 серпні 2016 року".

15.08.2016 позивач отримав лист відповідача від 12.08.2016 № УПК-16/08/-07, де йшлося про неможливість виготовлення автопідйомника безпосереднім підрядником. Цим листом відповідач просив позивача розірвати догові поставки, зобов'язуючись повернути попередню плату в сумі 825 000,00 грн. та вибачався за ситуацію, яка виникла.

18.08.2016 позивач направив відповідачеві претензію від 17.08.2016 № 1-08/16, в якій вимагав негайного перерахування суму авансового платежу, сплати пені, штрафу, 14 % річних та інфляційних нарахувань за порушення строків виконання зобов'язання з поставки товару.

З огляду на те, що вимоги за претензією відповідач виконані не були, а договірні зобов'язання в частині строків поставки порушені позивач звернувся до суду з цим позовом, відповідно до якого та з урахуванням заяви про збільшення розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 825 000,00 грн. авансового платежу, 204 600,00 грн. пені в розмірі 0,1 % вартості прострочених зобов'язань за кожний день прострочення, розрахованої в порядку п. 7.2 договору за період з 10.07.2006 по 10.11.2016, 115 500,00 грн. штрафу в розмірі 7 % вартості товару за прострочення поставки понад 30 днів, нарахованого згідно з п. 7.2 договору і ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, 71 198,63 грн. 14 % річних, нарахованих з 31.03.2016 по 10.11.2016 за умовами п. 7.6 договору та 64 350,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2016 по 31.10.2016. При цьому, розрахунок договірної неустойки проведено позивачем на всю суму договору - 1 650 000,00 грн.

Відповідач заперечує нараховані позивачем суми, вважаючи, що уклавши додаткову угоду від 30.06.2016 № 1, сторони погодили продовження виконання строків зобов'язання з поставки товару до 15.08.2016, а тому, надіславши лист від 12.08.2016 № УПК-16/08-07 з проханням розірвати договір, Приватне акціонерне товариство "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс" не є таким, що допустило прострочення.

Заперечуючи нараховані до стягнення суми, крім 825 000,00 грн. попередньої плати, відповідач стверджує, що строк для нарахування пені повинен підліковуватися з 16.8.2016, сума, на яку має нараховуватися пені - 825 000,00 грн., а не 1 650 000,00 грн. Крім того, відповідач вважає за неможливе притягнення його до відповідальності у вигляді пені за порушення зобов'язання з поставки товару, яке є не грошовим зобов'язанням.

Також, відповідач вважає, що позивач сам відмовився від поставки товару, а тому стягнення штрафу за порушення строків поставки є безпідставним.

Вимоги про стягнення 14 % річних та інфляційних нарахувань відхиляються відповідачем через безпідставність застосування такої міри відповідальності як сплата 14 % річних та інфляційних нарахувань за порушення строків повернення попередньої плати, що не є грошовим зобов'язанням.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин сторін, суд вважає позовні вимоги правомірними й обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Заперечуючи проти позову, відповідач не врахував відмінностей між поняттями дати виконання зобов'язання та строку дії договору, що зумовило вироблення ним невірної правової позиції у спорі.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У п. 5.1 договору, укладеному між сторонами, визначено термін поставки товару - 100 календарних днів з моменту перерахування авансового внеску. Тобто, встановлена дата виконання, як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Як вже встановлено судом, строк виконання обов'язку з поставки товару становив 09.07.2016.

Разом з тим, строк дії договору, що погоджений у п. 10.1, складав 30.06.2016.

Отже, отримавши 31.03.2016 від позивача суму авансу в розмірі 825 000,00 грн., відповідач мав усвідомити, що обов'язок з поставки товару має бути ним виконаний до 09.07.2016 включно, незважаючи, при цьому, на те, що строк дії договору обмежувався 30.06.2016.

Як вказувалося вище, уклавши додаткову угоду від 30.06.2016 № 1, сторони продовжили строк дії договору до 15.08.2016, проте не строк виконання обов'язку з поставки товару.

Закон України "Про здійснення державних закупівель" у редакції, що діяла станом на 30.06.2016, містила п. 5 ч. 4 ст. 40, де передбачалося, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Продовживши додатковою угодою від 30.06.2016 № 1 строк дії договору, сторони не погодили продовження, поряд з зі строком дії договору, строку виконання обов'язку з поставки товару.

При цьому, суд допускає, що укладаючи додаткову угоду від 30.06.2016 № 1 відповідач хотів погодити саме продовження строк поставки, проте підписав редакцію додаткової угоди, що передбачала лише продовження строку дії договору.

У розрізі викладеного суд зауважує, що зустрічних позовних вимог щодо тлумачення змісту умов договору або ж вже ухвалених судових рішень з цього приводу до матеріалів справи подано не було.

У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У зв'язку з викладеним, заперечення відповідача щодо відсутності порушення з його боку строків поставки судом відхиляються, а тому Приватне акціонерне товариство "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс" є таким, що допустило порушення обов'язку з поставки товару з 10.07.2016.

Статтею 683 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ч. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно з ч. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що позивач як покупець комплектного товару, сплатив продавцю попередню плату і, в зв'язку з закінченням строку дії договору та строку виконання обов'язку з поставки товару, зажадав повернення попередньої плати за товар, що не був поставлений, а також сплату обумовлених договором штрафних санкцій, процентів та інфляційної складової боргу.

Зважаючи на описані вище обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої плати за товар, що не був поставлений є правомірними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 % вартості прострочених зобов'язань за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30-ть днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Згідно з п. 7.6 договору у разі невиконання зобов'язань постачальник повертає покупцеві грошові кошти, перераховані за договором (авансові платежі) протягом 3-х робочих днів за увесь час користування грошовими коштами покупця (чужими грошовими коштами), починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника.

Позивачем нараховано відповідачеві 204 600,00 грн. пені на суму 1 650 000,00 грн. з 10.07.2016 по 10.11.2016 та 115 500,00 грн. штрафу з розрахунку 7 % від 1 650 000,00 грн. за порушення строків поставки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у ч. 2 другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведені положення законодавства, належність позивача у справі до державного сектору економіки (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в матеріалах справи), посилання відповідача на безпідставність стягнення неустойки за порушення не грошового зобов'язання судом відхиляються, а тому суд погоджується з наявністю передумов для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді такої договірної неустойки у заявлених сумах.

Вимога про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем за заявлялася.

Також, правомірними є вимоги про стягнення процентів за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, адже вони відповідають п. 7.6 договору та ч. 2 ст. 625, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд вважає за належне обмежити строк нарахування 14 % річних та інфляційних втрат моментом пред'явлення позивачем вимоги відповідачеві про повернення попередньої плати, оскільки вважає, що до цього часу 825 000,00 грн. правомірно знаходилися у відповідача, так як їх перерахування відбулося з волі позивача та на виконання умов договору про проведення оплати шляхом внесення 50 % авансу. Крім того, суд зважає на те, що законодавець у ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України надає покупцеві альтернативу, а саме: право вимагати передання оплаченого товару або право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Оскільки в даному разі покупець реалізував право вимагати повернення попередньої оплати, справедливим є застосування до відповідача міри відповідальності в вигляді стягнення 14 % річних та інфляційних втрат з моменту пред'явлення вимоги. При цьому, суд враховує, що у претензії від 17.08.2016 року строк повернення попередньої плати встановлений не був, а тому, строк прострочення відповідача в цьому разі слід рахувати з 23.08.2016 (7-м днів відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та 5 днів на поштовий перебіг по Україні).

Відповідно до уточненого розрахунку суду, 14 % річних за порушення строку перерахування 825 000,00 грн. попередньої плати з 23.08.2016 по 10.11.2016 (дата, визначена позивачем) становлять 23 315,07 грн., інфляційні втрати з 23.08.2016 по 31.10.2016 (дата, визначена позивачем) становлять 38 365,80 грн.

Враховуючи все викладене, позовні вимоги задовольняються судом частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український пожежний концерн "Укрпожсервіс" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 13, оф. 17, ідентифікаційний код 14300088) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" (23222, Вінницька обл., Вінницький район, с. Якушинці, вул. Барвінкова, 5, ідентифікаційний код 02071375) 825 000 (вісімсот двадцять п'ять тисяч) грн. попередньої плати, 204 600 (двісті чотири тисячі шістсот) грн. пені, 115 500 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. штрафу, 23 315 (двадцять три тисячі триста п'ятнадцять) грн. 07 коп. 14 % річних, 38 365 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 80 коп. інфляційних нарахувань та 18 131 (вісімнадцять тисяч) грн. 71 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 06.02.2017 р.