Рішення

від 01.02.2017 по справі 910/5804/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017 Справа №910/5804/16 За позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенергосервіс

про стягнення 646 380,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Малярчук Ю.Б. - по дов. №2-104 від 08.12.2016р.

Від відповідача не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" 646 380,00 грн. та зобов язання поставити за актом прийому - передачі товар згідно Специфікації №1 до договору №УГВ111172/11-15 від 15.06.2015р. - Поліаніонної целюлози виоков язкої РАС HV у кількості 40т. на загальну суму 3 780 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 порушено провадження у справі № 910/5804/16 та призначено справу до розгляду на 25.04.2016.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи не заперечував.

Враховуючи клопотання представника відповідача та невиконання відповідачем вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 01.04.2016, господарський суд відклав розгляд справи на 23.05.2016р.

В судовому засіданні 23.05.2016р. представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/9128/16.

Клопотання мотивоване тим, що пунктом 7.11 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 01 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Заявник зазначає, що п.7.11 договору є незаконним, створює дисбаланс прав та обов'язків сторін договору та суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 3 ст.509 та ст.627 ЦК України, а тому звернувся до суду з позовом щодо визнання недійсним п. 7.11 Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11172/11- 15 від 15 червня 2015 року. Дана справа розглядається Господарським судом м. Києва (Суддя Усатенко І.В., справа № 910/9182/16).

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував посилаючись на те, що дані справи не є пов'язаними. Крім того, представник відповідача зазначив, що суд при розгляді даної справи може сам встановити дійсність чи недійсність п.7.11 договору.

В судовому засіданні 23.05.2016р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 30.05.2016р.

В судовому засіданні 30.05.2016р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши в судовому засіданні 30.05.2016р. клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5804/16 до прийняття рішення Господарським судом міста Києва у справі № 910/9128/16 та набрання ним законної сили, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на те, що провадження у справі № 910/5804/16 безпосередньо пов'язане з іншою справою № 910/9128/16, що перебуває на розгляді в Господарському суді м. Києва, який не завершено на час проведення судового розгляду у цій справі, а тому суд дійшов висновку щодо неможливості розгляду справи № 910/5804/16 до вирішення Господарським судом м. Києва пов'язаної з нею справи № 910/9128/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016р., зупинено провадження у справі № 910/5804/16 до набранням законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9128/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Судом встановлено, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/5804/16 усунено, у зв'язку з чим суд визнав за необхідне поновити провадження у даній справі та призначив її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 01.02.2017р.

В судове засідання 01.02.2017 прибув представник позивача та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в поному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.02.2017 не з'явився.

31.01.20017р. через відділ діловодство господарського суду мсіта Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що представник відповідача ОСОБА_2 приймє участь 01.02.2017р. в судовому засіданні по справі №910/2114/16 у Вищому господарському суді України.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Суд розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представника позивача вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

В матеріалах справи наявна довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" від 05.01.2016р., терміном дії до 05.01.2019р., видана ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" бути представниками інтереси товариства в усіх судах України (загальних і спеціальних, усіх ланок та інстанцій).

З огляду на викладене, відповідач не позбавлений був права направити в судове засідання інших представників, що визначені в довіреності від 05.01.2016р. № б/н.

В матеріалах справи відсутні будь -які докази відкликання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" довіреності від 05.01.2016р. №б/н на представлення інтересів товариства ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При відмові в задовленні клопотання про відкладення розгляду справи суд приймає до уваги те , що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 01.02.2017 за відсутності представника відповідача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа

розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" (надалі - постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (надалі - покупець, позивач) було укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11172/11-15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях (далі - Товар), що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у Специфікаціях.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. ціна цього Договору вказується в Специфікаціях в гривнях та включаючи ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента). Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару, вказаною в специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації до Договору.

П. 1 Специфікації № 1 від 15.06.2015 року передбачено поставку: Поліанілової целюлози високов язкої РАС HV Zibo Hailan Chemical Co., Ltd у кількості 40 т. на загальну вартість 4 200 000,00 грн. Граничний строк поставки - липень 2015 р.

П. 1 Специфікації № 2 від 15.06.2015 року передбачено поставку: Поліанілової целюлози високов язкої РАС HV Zibo Hailan Chemical Co., Ltd у кількості 40 т. на загальну вартість 3 699 984,00 грн. Граничний строк поставки - липень 2015 р.

31.07.2015 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої продовжено строк дії Договору до 30.09.2015 року та викладено в нових редакціях Специфікації № 1 і №2, а саме:

П. 1 Специфікації № 1 від 31.07.2015 року передбачено поставку: Поліанілової целюлози високов язкої РАС HV у кількості 40 т. на загальну вартість 3 78 000,00 грн. Граничний строк поставки - вересень 2015 р.

П. 1 Специфікації № 2 від Поліанілової целюлози високов язкої РАС HV у кількості 40 т. на загальну вартість 3 070 944,00 грн. Граничний строк поставки - вересень 2015 р.

30.09.2015 р. до Договору № УГВ 11172/11 -15 від 15.06.2015 р. підписано Додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої продовжено строк дії Договору до 30.11.2015 року та викладено в нових редакціях Специфікації № 1 і № 2, а саме:

П. 1 Специфікації № 1 від 31.07.2015 року передбачено поставку: Поліанілової целюлози високов язкої РАС HV у кількості 40 т. на загальну вартість 3 78 000,00 грн. Граничний строк поставки - листопад 2015 р.

П. 1 Специфікації № 2 від Поліанілової целюлози високов язкої РАС HV у кількості 40 т. на загальну вартість 3 070 944,00 грн. Граничний строк поставки - листопад 2015 р.

Датою поставки товару, у відповідності до п. 5.3. Договору, є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до акту приймання-передачі товару № СЕ-0000003 від 16.10.2015 постачальник поставив ПАТ "Укргазвидобування" 20 т. Поліанілової целюлози високов язкої РАС HV згідно Специфікації № 2 від 31.07.2015 р. на загальну суму 1 535 472,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі товару № СЕ-0000005 від 03.11.2015 постачальник поставив ПАТ "Укргазвидобування" 20 т. Карбоксиметилцелюлози низьков'язкої РАС HV згідно Специфікації № 2 від 31.07.2015 р. на загальну 1 535 472,00 грн.

Позивачем зазначено, що відповідачем неналежним чином виконано умови Договору, а саме, відповідач виконав свої зобов язання за договором № УГВ11172/11-15 від 15.05.2015 частково, а саме поставив позивачу товар на загальну суму 3 070 944,00 грн. В частині поставки позивачу Карбоксиметилцелюлози низьков'язкої РАС HV у кількості 40 т на суму 3 780 000 грн. не виконав, чим порушив п. 5.1 договору.

Зважаючи на зазначене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 381 780,00 грн. та 264 000 грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до Специфікацій № 1 та № 2 від 31.07.2015 кінцевим строком поставки товару визначено вересень 2015р.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Проаналізувавши вищезазначену норму, суд приходить до висновку, що кінцевою датою поставки товару є останній день листопада 2015 - 30.11.2015.

Постачальник здійснив поставку товару відповідно до акту приймання-передачі товару № ЄЕ-0000003 від 16.10.2015 постачальник поставив ПАТ "Укргазвидобування" 20 т. Поліанілової целюлози високов язкої РАС HV згідно Специфікації № 2 від 31.07.2015 р. на загальну суму 1 535 472,00 грн. та відповідно до акту приймання-передачі товару № СЕ-0000005 від 03.11.2015 постачальник поставив ПАТ "Укргазвидобування" 20 т. Карбоксиметилцелюлози низьков'язкої РАС HV згідно Специфікації № 2 від 31.07.2015 р. на загальну 1 535 472,00 грн. Всьоого відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 3 070 944, 00 грн.

Отже, з огляду на неповне виконання відповідачем свої зобов язань по поставці товару, підлягають застосуванню штрафні санкції, які передбачені умовами Договору - штраф та пеня.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 7.11. Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазанчені у специфікації до даного Договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Судом встановлено, що відповідачем не поставлено позивачу Карбоксиметилцелюлози низьков'язкої РАС HV у кількості 40 т на суму 3 780 000 грн., а тому суд дійшов висновку, що дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 7.11. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Додатково слід зазначити, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені та штрафу, судом встановлено, що позивачем вірно проведено розрахунки, а тому суд, дійшов висновку, що штраф та пеня підлягають до стягнення в сумі 264 600,00 грн. та 381 780,00 грн. відповідно.

Позивачем заявлені вимоги про зобов язання відповідача поставити за актом прийому - передачі позивачу товар згідно Специфікації №1 до договору №УГВ111172/11-15 від 15.06.2015р. - Поліаніонної целюлози виоков язкої РАС HV у кількості 40т. на загальну суму 3 780 000 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України ).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частина 1 статті 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 15 червня 2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" було укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11172/11-15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях (далі - Товар), що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Таким чином, фактично між сторонами укладено письмовий правочин, який за юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У ході розгляду даного спору відповідачем, в порядку, визначеному статтями 33, 34 ГПК України докази, що підтверджують факт виконання поставки товару в повному обсязі суду не надані.

Частиною 1 ст. 665 ЦК України передбачено, якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу, згідно з якою у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами передбачено такий спосіб захисту прав, як прийняття судом рішення про примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, основані на законі, умовах договору та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, 4, оф. 302, код ЄДРПОУ 36422822) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 264 600 грн. 00 коп. - штрафу, 381 780 грн. 00 коп. - пені та 11 073 грн. 70 коп. судового збору.

Зобов язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, 4, оф. 302, код ЄДРПОУ 36422822) поставити за актом прийому - передачі Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) товар згідно Специфікації №1 до договору №УГВ111172/11-15 від 15.06.2015р. - Поліаніонної целюлози виоков язкої РАС HV у кількості 40т. на загальну суму 3 780 000 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2017 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.