Рішення

від 30.01.2017 по справі 918/1261/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р. Справа № 918/1261/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області

та Острозької районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Трейд"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

за участі представників сторін:

від позивача-1 - не з'явився;

від позивача-2 - ОСОБА_1, довіреність № 103/01-13 від 05.01.2017 р.;

від відповідача - не з'явився;

від прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення № 026596 від 30.05.2014 р.

У судовому засіданні 30 січня 2017 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 листопада 2016 року керівник Здолбунівської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області (далі - Управління) та Острозької районної державної адміністрації (далі - Адміністрація) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Трейд" (далі - Товариство), посилаючись на те, що 22 лютого 2012 року між Адміністрацією та відповідачем був укладений договір оренди землі, за умовами якого вказаний позивач передав Товариству у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,6035 га, що знаходяться на території Межиріцької сільської ради Острозького району Рівненської області. Вказаною угодою нормативно-грошова оцінка цієї земельної ділянки була встановлена у розмірі 667 441 грн. 00 коп., а орендна плата за спірну земельну ділянку визначена на рівні земельного податку - 6 674 грн. 41 коп., що становить 1 % від нормативної грошової оцінки. У зв'язку з прийняттям Управлінням як уповноваженим органом наказу від 22 вересня 2015 року № 17-630/36-15-СГ про встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою розмір орендної плати за користування вищенаведеною земельною ділянкою було встановлено на рівні 4 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, яка станом на 1 січня 2016 року складає 1 212 101 грн. 00 коп. Оскільки спірним договором було передбачено перегляд розміру орендної плати у випадках, встановлених законом, а відповідач ухиляється від внесення відповідних змін щодо збільшення розміру орендної плати у цей правочин, Прокурор, посилаючись на статті 632, 651, 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 93. 96, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), просив суд внести зміни до пунктів 2 та 9 укладеного між Адміністрацією та Товариством спірного договору оренди землі, і викласти їх у наступній редакції:

"…пункт 2. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 4,6035 га, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - землі під господарськими будівлями і дворами) - 2,1843 га; землі сільськогосподарського призначення (рілля) - 2,4192 га. Кадастровий номер земельної ділянки - 5624284200:10:004:0283.

"…пункт 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Межиріцької сільської ради в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, що становить 48 484 грн. 04 коп. в рік".

Крім того, Прокурор у своєму позові також просив суд внести зміни до спірного договору та замінити в його тексті орендодавця з "Острозька районна державна адміністрація" (пр-т. Незалежності, 14, м. Острог, Острозький р-н, Рівненська обл., 35800, код ЄДРПОУ: 04057729)" на "Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області (вул. С. Петлюри, 37, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ: 39768252)" у зв'язку з переходом до вказаного органу повноважень щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на відповідній території на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року № 5308-VI, який набрав чинності 1 січня 2013 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 1 грудня 2016 року позовну заяву Прокурора від 22 листопада 2016 року № 35.2-1131вих-16 прийнято до розгляду суддею Політикою Н.А., порушено провадження у справі № 918/1261/16 та призначено її до розгляду на 12 грудня 2016 року.

До початку призначеного судового засідання через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення Управління від 12 грудня 2016 року (а.с. 33-34), в яких цей позивач зазначив про те, що при прийнятті наказу від 22 вересня 2015 року № 17-630/36-15-СГ, яким було встановлено річну орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки, Управління діяло в межах своїх повноважень та у визначений законом спосіб.

Ухвалою суду від 12 грудня 2016 року розгляд справи відкладено на 26 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 26 грудня 2016 року розгляд справи на підставі, зокрема, клопотання відповідача від 23 грудня 2016 року № 23/12 (а.с. 50), було відкладено на 16 січня 2017 року.

До початку призначеного судового засідання через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 13 січня 2017 року № 13/1-17 (а.с. 66), в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог Прокурора та просив припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. В обгрунтування вказаних тверджень Товариство посилалося на те, що Прокурором у його позові не було належним чином визначено, в чому саме полягає порушення інтересів держави. Крім того, відповідач належним чином виконує умови договору оренди землі від 22 лютого 2012 року, тоді як Прокурором не було надано жодних доказів на підтвердження наявності спору між сторонами.

Ухвалою суду від 16 січня 2017 року розгляд справи відкладено на 30 січня 2017 року.

До початку призначеного судового засідання через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення Адміністрації (а.с. 89), в яких остання зазначила, що розмір земельного податку в 2017 році для спірної земельної ділянки становить 11 945 грн. 98 коп., що складає 1% від її нормативної грошової оцінки.

У судовому засіданні 30 січня 2017 року представник прокуратури підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні 30 січня 2017 року представник Адміністрації при вирішенні даного спору покладається на розсуду суду.

Управління про дату, час і місце розгляду справи було повідомлене належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечило.

Відповідач також не забезпечив явку свого повноваженого представника у вказане судове засідання, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані Товариству за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35808, Рівненська область, Острозький район, село Межиріч, вулиця Сагайдачного, будинок 47-Г. Проте вказані відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку на адресу суду з посиланням на закінчення терміну їх зберігання та на місце обслуговування (а.с. 30-32, 59-61, 81-83). Слід також зазначити, що про обізнаність Товариства про розгляд даної справи свідчать наявні у матеріалах справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 23 грудня 2016 року № 23/12 та про ознайомлення з матеріалами справи від 6 січня 2017 року № 1 з відміткою про ознайомлення уповноваженим представником Товариства з матеріалами справи № 918/1261/15 (а.с. 50, 62).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання письмових пояснень та додаткових документів.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи відзиву відповідача на позовну заяву від 13 січня 2017 року № 13/1-17, в якому останній висловив свою правову позицію по суті даного спору, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників Управління і Товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Адміністрації та прокуратури, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 8 квітня 1999 року прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

За приписами частини 2 статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 8 квітня 1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 наведеної статті).

У даному випадку, як зазначає Прокурор, необхідність захисту інтересів держави обумовлено тим, що позивачами протягом тривалого часу не вживалися заходи щодо перегляду розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою державної власності, що свідчить про невиконання обов'язку щодо захисту майнових інтересів держави та призводить до недоотримання бюджетом значної суми коштів.

З огляду на вищевикладене, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення Прокурора з даним позовом до суду, а відтак і про безпідставність відповідних посилань Товариства про недоведеність Прокурором порушення інтересів держави, викладених у відзиві на позовну заяву від 13 січня 2017 року № 13/1-17.

З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2012 року між Адміністрацією та Товариством був укладений договір оренди землі, за умовами якого зазначений орган виконавчої влади передав відповідачу в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Межиріцької сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с. 14-15).

Цей договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками вказаних юридичних осіб, а також зареєстрований в управлінні Держкомзему у Острозькому районі Рівненської області, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 22 лютого 2012 року № 5624284240001633.

Відповідно до пункту 2 цієї угоди в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 4,6035 га, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - землі під господарськими будівлями і дворами) - 2,1843 га; землі сільськогосподарського призначення (рілля) - 2,4192 га.

Згідно з пунктом 5 вказаного правочину нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 667 441 грн. 00 коп.

За пунктом 8 даного договору останній укладено на 49 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата відноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Межиріцької сільської ради у розмірі земельного податку, що становить 6 674 грн. 41 коп., розмір якої визначений відповідно до протоколу засідання комісії Адміністрації з визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди на земельні ділянки від 02.11.2011 р. № 15.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженими Кабінетом Міністрів України за формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (пункт 10 договору).

За змістом пункту 12 цього правочину розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 33 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Пунктом 34 вказаного правочину встановлено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що вищенаведена земельна ділянка була передана в оренду Товариству за відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки від 22 лютого 2012 року (а.с. 16).

В обґрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилався на те, що відповідач ухиляється від внесення змін у вищезазначений правочин щодо заміни орендодавця та розміру орендної плати, який було встановлено на підставі наказу Управління від 22 вересня 2015 року № 17-630/36-15-СГ про встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість даного позову з огляду на наступне.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

За статтею 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За частиною 2 статті 21 Закону розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 15 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Судом встановлено, що рішенням Адміністрації від 23 червня 2011 року № 116, яке на час розгляду даної справи не скасовано, у встановленому законом порядку не визнано недійсним та є чинним, було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду Товариству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Межиріцької сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с. 13).

Разом з тим зі змісту наявного у матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки (а.с. 17) вбачається, що загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 1 січня 2016 року становить 1 212 101 грн. 00 коп.

Судом також встановлено, що наказом Управління про встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою від 22 вересня 2015 року № 17-630/36-15-СГ (а.с. 19) було вирішено внести зміни до спірного договору в частині зміни орендодавця та розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 4,6035 га (кадастровий номер 5624284200:10:004:0283). Так, цим наказом було вирішено змінити орендодавця земельної ділянки з Адміністрації на Управління, а також встановити річну орендну плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази оскарження чи скасування наведеного наказу в судовому порядку.

Відтак, річний розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, з урахуванням передбаченого наказом Управління від 22 вересня 2015 року № 17-630/36-15-СГ ставки річної орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки та встановленого з 1 січня 2016 року розміру її нормативної грошової оцінки, склав 48 484 грн. 04 коп.

Враховуючи дані обставини, листом від 16 березня 2016 року № 27-17-0.53-2404/2-16 (а.с. 18) Управління звернулося до Товариства з пропозицією укласти додатковий договір до спірної угоди щодо збільшення розміру орендної плати за орендовану відповідачем земельну ділянку та заміну орендодавця даної ділянки. До цієї пропозиції позивачем було долучено проект зазначеної додаткової угоди, відповідно до якої Товариству було запропоновано внести зміни до договору оренди землі від 22 лютого 2012 року № 562428424001633 та викласти його пункти 2 та 9 у наступній редакції:

"…пункт 2. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 4,6035 га, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - землі під господарськими будівлями і дворами) - 2,1843 га; землі сільськогосподарського призначення (рілля) - 2,4192 га. Кадастровий номер земельної ділянки - 5624284200:10:004:0283.

"…пункт 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Межиріцької сільської ради в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, що становить 48 484 грн. 04 коп. в рік".

Крім того, Товариству було запропоновано змінити у тексті цього договору орендодавця з Адміністрації на Управління.

У той же час відповідач у встановленому законом порядку проект вказаного додаткового договору не розглянув, оферту позивача не акцептував, протоколу розбіжностей на адресу Управління не надіслав та не повідомив даного позивача про причини таких своїх дій.

За змістом частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 даної статті).

Частиною 3 статті 653 встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Як вже зазначалось, договір оренди землі від 22 лютого 2012 року № 562428424001633 укладено між Адміністрацією (орендодавець) та Товариством орендар).

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) унормовано, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

Як вбачається зі змісту вищенаведеного правочину, орендодавцем є Адміністрація, яка на час укладення договору від 22 лютого 2012 року № 562428424001633 діяла в межах повноважень, встановлених статтею 122 ЗК України.

У той же час Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року № 5308-VI, який набрав чинності 1 січня 2013 року, внесені зміни до ЗК України, і статтю 122 цього Кодексу викладено в новій редакції, де у частині 4 зазначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України), відповідно до свого Положення, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445/2011, було центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Наказом Держземагентства України від 31 березня 2015 року № 83 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на без конкурентних засадах) для всіх потреб" був затверджений Порядок реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, місті Києві повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на без конкурентних засадах) для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області; реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, Головне управління Держземагентства у Рівненській області приєднано до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 3 березня 2015 року № 15, повноваження, передбачені частиною 4 статті 122 ЗК України, покладені на Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Відтак, саме Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є тим територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який на даний час передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб та уповноважений на розпорядження такими землями.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість позовних вимог Прокурора про внесення змін до договору оренди землі від 22 лютого 2012 року, укладеного між Адміністрацією та Товариством, шляхом заміни у тексті договору орендодавця: з "Острозька районна державна адміністрація" (пр-т. Незалежності, 14, м. Острог, Острозький р-н, Рівненська обл., 35800, код ЄДРПОУ: 04057729)" на "Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області (вул. С. Петлюри, 37, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ: 39768252)".

Щодо вимоги Прокурора про внесення змін до спірного договору в частині розміру орендної плати, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Разом з тим згідно приписів даної статті у редакції, чинній на момент прийняття рішення у даній справі, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Судом встановлено, що розмір орендної плати, який запропоновано Управлінням, визначено у межах граничних розмірів платежу за оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності, передбачених статтею 288 Податкового кодексу України (як в редакції, чинній на момент виникнення спору, так і в чинній на даний час редакції). Даний розмір також узгоджується з приписами статті 21 Закону.

Оскільки сторонами у договорі оренди землі від 22 лютого 2012 року № 562428424001633 передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 грудня 2010 року у справі № 27/15-10, від 23 травня 2011 року у справі № 7/105-10 (30/234-09), від 4 липня 2011 року у справі № 41/81пд.

За змістом статі 111 28 ГПК України правові висновки Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін. Проте зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Враховуючи, що запропонований Управлінням розмір орендної плати за спірну земельну ділянку визначено у межах граничних розмірів такого платежу, передбачених статтею 288 Податкового кодексу України, і такі зміни умов договору зумовлені імперативними приписами чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Прокурора про внесення змін до спірного договору в цій частині також є законною та обґрунтованою.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищенаведене, даний позов Прокурора підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що за частиною 3 статті 653 ЦК України коли договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом частини 1 статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Відтак, оплата судових витрат в сумі 1 378 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного 22 лютого 2012 року між Острозькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпіна Трейд", зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Острозькому районі Рівненської області, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 22 лютого 2012 року № 5624284240001633, виклавши пункти 2 та 9 цього договору в наступних редакціях:

"…пункт 2. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 4,6035 га, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - землі під господарськими будівлями і дворами) - 2,1843 га; землі сільськогосподарського призначення (рілля) - 2,4192 га. Кадастровий номер земельної ділянки - 5624284200:10:004:0283.

"…пункт 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Межиріцької сільської ради в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, що становить 48 484 грн. 04 коп. (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні, 04 коп.) в рік".

Замінити у тексті договору оренди земельної ділянки, укладеного 22 лютого 2012 року між Острозькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпіна Трейд", зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Острозькому районі Рівненської області, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 22 лютого 2012 року № 5624284240001633, орендодавця "Острозька районна державна адміністрація" (пр-т. Незалежності, 14, м. Острог, Острозький р-н, Рівненська обл., 35800, код ЄДРПОУ: 04057729)" на "Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області (вул. С. Петлюри, 37, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ: 39768252)".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Трейд" (35808, Рівненська область, Острозький район, село Межиріч, вулиця Сагайдачного, будинок 47-Г, ідентифікаційний код: 31012833) на користь прокуратури Рівненської області (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 52, р/р: 35214079015371, МФО: 820172, ЗКПО: 02910077, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації - 2800) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 6 лютого 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 6 примірників:

1- до справи;

2-4- позивачам рекомендованим (35705, м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36; 33013, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 37;

35800, м. Острог, пр-т. Незалежності, 14).

5- відповідачу рекомендованим (35808, Рівненська обл., Острозький р-н, с. Межиріч, вул. Сагайдачного, 47-Г);

6- прокуратурі Рівненської області (33000, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52).