Постанова

від 31.01.2017 по справі 911/3048/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 911/3048/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Власова Ю.Л.

За участю представників:

Від прокуратури: не з'явився;

Від позивача : Ковальчук Д.В. - представник;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква

на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2016

у справі № 911/3048/16 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом заступника Військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква

до Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт 61"

про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернувся з позовом Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначав, що на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 16.01.2009 р. № 40 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" було укладено договір купівлі-продажу від 19.03.2009 р., на підставі якого Управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі (правонаступник - Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області) було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" державний акт на право власності на земельну ділянку ЯИ № 412242 з кадастровим номером 3220488300:05:010:0027.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2016 у справі № 911/3048/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 412242, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 № 1254, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020990200008, та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки з кадастровим номером № 3220488300:05:010:0027.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та стягнути з Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква кошти за сплату судового збору в сумі 1 378,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква у справі № 911/3048/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Власова Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.01.2017.

25.01.2017 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні а рішення суду першої інстанції залишити без змін, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 31.01.2017, представник позивача надала пояснення по суті спору, та просила задовольнити апеляційну скаргу, змінити рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та стягнути з Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква кошти за сплату судового збору в сумі 1 378,00 грн.

В судове засідання, призначене на 31.01.2017, повноважні представники прокурора, відповідача та третьої особи не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене та наявність клопотання про розгляд справи без участі прокурора, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності прокурора, представників відповідача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2009 розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 40 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" було затверджено експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2,8407 га, яка знаходиться на землях Фурсівської сільської ради, для розташування виробничої бази, за адресою м. Біла Церква, вул. Гайок, 4-а, відповідно до звіту про її експертну оцінку, в загальній сумі 899933,76 грн., яку дозволено продати Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61", якою останнє користується згідно договору від 08.04.2008 р.

Між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" на підставі даного розпорядження було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Панкратьєвою Є.В., зареєстрований в реєстрі за № 1254. Відповідно до умов цього договору Білоцерківська районна державна адміністрація, як продавець зобов'язується передати у власність ТОВ "Контракт 61", а покупець зобов'язується прийняти майно, а саме: викуплену земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, № 4-а, загальною площею 2,8407 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:010:0027 і сплатити за нього обговорену суму.

Управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі (правонаступник - Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області) на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" 24.06.2009 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯИ № 412242 (кадастровий номер 3220488300:05:010:0027).

Даний факт був встановлений рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2015 у справі № 911/4093/14, яке в подальшому залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016.

В зазначеному рішенні суду, було визнано недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" від 16.01.2009 № 40, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009, укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контракт 61", посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Панкратьєвою Є.В., зареєстрований в реєстрі за № 1254, та зобов'язано ТОВ "Контракт 61" повернути державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква земельну ділянку загальною площею 2,8407 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0027, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4-а.

Згідно із частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2016 прокуратура звернулася до Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області із запитом № 2-4248вих16 проо надання інформації, чи визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯИ № 412242 (кадастровий номер 3220488300:05:010:0027).

Листом № 10-701/0/1-16 від 25.08.2016 Управління Держгеокадастру у відповідь на запит повідомило, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно. Для вирішення питання про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку необхідно звернутися в будь-який територіальний орган визначений частиною 1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який проводить державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, згідно з якою право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ст. 393 ЦК України).

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж та інші.

Частиною 6 статті 16 Закону визначено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2012 № 1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Пунктом 9 зазначеного Порядку визначено, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держгеокадастру у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать в тому числі і здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні та скасування такої реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги у даній справі є похідними від вимог, задоволених рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2015, яким було визнано недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" від 16.01.2009 № 40 та договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 2,8407 га (кадастровий номер 3220488300:05:010:0027), на підставі яких ТОВ "Контракт 61" було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 412242, який суперечить нормам законодавства та порушує права власника землі та землекористувача на відповідну земельну ділянку, суд дійшов висновку про обґрунтованість та, відповідно, задоволення вимог заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква про визнання недійсним державного акту серії ЯИ № 412242, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020990200008, та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:05:010:0027, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Зі змісту наявної в матеріалах справи позовної заяви вбачається, що прокурор просив суд покласти судовий збір, сплачений позивачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква, на відповідача - Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Беручи до уваги все вищевикладене, та відсутність в матеріалах справи на момент подачі позову, доказів звернення позивача як зацікавленої особи, у вирішенні питання про визнання державного акта недійсним та скасування державної реєстрації земельної ділянки, або будь-яких інших осіб до Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області з вимогами про скасування зазначеного вище державного акта та/або скасування державної реєстрації земельної ділянки, то і відсутні підстави для покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача у даній справі, а тому вказані витрати мають бути покладені на позивача, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2016 у справі № 911/3048/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/3048/16 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Л. Власов