Постанова

від 31.01.2017 по справі 925/1084/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 925/1084/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Каліжников А.В. - директор;

Гартингер С.М. - представник за довіреністю від 01.12.2016 року;

від третьої особи: Щербатюк Б.А. - представник за довіреністю від 18.09.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Технолоджіс

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року

у справі № 925/1084/16 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тюран

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Технолоджіс

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Спецполімер

про усунення перешкод у користуванні орендованим нежитловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Тюран звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Технолоджіс про усунення перешкод у користуванні орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Черкаси, пр. Хіміків 12/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не має можливості користуватися орендованим приміщенням, оскільки відповідач обмежив доступ до них.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за відсутності доказів нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації договір оренди № 01-12/06 від 29.12.2006 року є неукладеним.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Технолоджіс по справі № 925/1084/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСФ Технолоджіс" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 20.12.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 925/1084/16 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 19.12.2016 року, справу № 925/1084/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року справу № 925/1084/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2016 року заперечував протии задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

У судовому засіданні 20.12.2016 року оголошено перерву до 24.01.2017 року.

У судовому засіданні 24.01.2017 року оголошено перерву до 31.01.2017 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 року у зв'язку із участю судді Кропивною Л.В. у семінарі, яка не є головуючою суддею, справу № 925/1084/16 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 30.01.2017 року, справу № 925/1084/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 року справу № 925/1084/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Представник позивача у судове засідання 31.01.2017 року не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 925/1578/16 за позовом ТОВ ВСФ Технолоджіс до ТОВ Компанія Тюран та ТОВ НВП Спецполімер про визнання договору оренди недійсним.

Клопотання мотивоване тим, що вирішення справи №925/1578/16 призведе до зміни правовіднощень, які є предметом розгляду у справі № 925/1084/16, в тому числі і до відсутності предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, беручи до уваги, що колегія суддів у даній справі переглядає рішення суду першої інстанції за правилами першої інстанції та самостійно може дослідити та надати оцінку вищевказану договору, колегія суддів відхилила клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Представники відповідача у судовому засіданні 31.01.2017 року підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29 грудня 2006 року між ТОВ "НВП Спецполімер" (надалі - орендодавець) та ТОВ "Компанія "Тюран" (надалі - орендар) було укладено договір оренди будівлі № 01-12/06 (надалі - договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 1426,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, нежитлова будівля цеху залізобетонних виробів.

Відповідно до п. 2.1 договору, будівля надається в оренду з 29 грудня 2006 року по 01 березня 2009 року з наступною пролонгацією, в разі відсутності письмових заперечень сторін на той самий строк.

На виконання умов договору між сторонами складено акт приймання-передачі об'єкта оренди від 29 грудня 2006 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вищевказане майно.

22.01.2007 року між ТОВ "НВП Спецполімер" та ТОВ "Компанія "Тюран" укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди будівлі від 29 грудня 2006 року, згідно якої було визначено, що орендодавець погоджується на проведення робіт орендарем та за його рахунок з благоустрою приміщення, які стануть невід'ємною частиною орендованої будівлі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області 16 серпня 2012 року ТОВ "НВП Спецполімер" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

В процедурі банкрутства будівля, в якій знаходиться орендоване приміщення 26 березня 2014 року безоплатно передане ліквідатором на користь ТОВ "ОБС-Груп".

В свою чергу, ТОВ "ОБС-Груп" 24 липня 2014 року відчужило будівлю на користь ТОВ "Дерекс".

01.12.2014 року між ТОВ "Дерекс" та ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким вони придбали у власність в рівних частках (по 1/2 частці кожному) нежитлову будівлю цеху залізобетонних виробів (цех ЗБВ, під літ. "Г-ІІ"), що знаходиться по АДРЕСА_2.

14.02.2015 р. право власності на орендовані приміщення зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСФ Технолоджіс".

Постановою Вищого Господарського Суду України від 29 липня 2014 року Постанову господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року про банкрутство ТОВ "НВП Спецполімер" скасовано, провадження у справі припинено.

ТОВ "ОБС-Груп", ТОВ "Дерекс", будівлю ТОВ "НВП Спецполімер" не повернули.

При цьому, договір оренди від 29 грудня 2006 року № 01-12/06 в процедурі банкрутства не припинявся та не розривався.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначає, що відповідач, який на даний час є власником орендованого приміщення, що підтверджується довідкою з реєстру нерухомого майна, чинить перешкоди позивачу у користуванні орендованим майном.

Статтею 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця.

Так, листом-заявою ФОП ОСОБА_10 вказано, що він змушений був звільнити виробниче приміщення, яке орендував у ТОВ "Компанія "Тюран" за договором суборенди приміщення від 04.01.2012 року на вимогу нових власників виробничого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та просив вважати розірваним вказаний Договір суборенди.

Витягом з кримінального провадження №12015250040000959 вказано, що 08.02.2015 року до Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС в Черкаській області надійшло повідомлення від ТОВ "Компанія "Тюран" про те, що 08.02.2015 року в приміщенні цеху літ. Г-II, яке орендує ТОВ "Компанія "Тюран" невстановлені особи під керівництвом ОСОБА_11 самоправно здійснюють демонтування обладнання ТОВ "Компанія "Тюран".

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що орендодавець відповідно до п. 4.2 та 4.3 договору оренди зобов'язаний не перешкоджати господарській діяльності орендаря та забезпечити безперешкодний доступ до орендованого приміщення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було надано відповідної правової оцінки обставинам укладення договору оренди, зважаючи на вимоги норм ст. 793, 794 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ст. 794 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Як встановлено колегією суддів, пунктом 2.1 договору визначено, що будівля надається в оренду з 29 грудня 2006 року по 01 березня 2009 року. Тобто, строк оренди будівлі складає більше одного року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди будівлі № 01-12/06 від 29.12.2006 року строк дії якого визначався більше ніж на 1 рік, підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, яка полягала у внесенні запису нотаріусом до реєстру про вчинення певної нотаріальної дії відповідно до п. 5, 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671 , який діяв на момент укладення договору оренди.

Як вбачається із наданого суду примірнику договору, встановлено, що сторонами договору від 29.12.2006 року № 01-12/06 не дотримано вимог ст. ст.793, 794 Цивільного кодексу України, щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору.

Зі змісту ч. 3 ст. 640 ЦК України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України імперативно визначено, що недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору призводить до його нікчемності.

За умовами ст.. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

При цьому, слід зазначити, що відповідні приписи частини другої статті 220 ЦК України не застосовуються до правочинів, які підлягали і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язувався з державною реєстрацією; відповідні правочини не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Аналогічної правової позиції дотримуються Вищий господарський суд України у постанові від 17.03.2009 року у справі № 15/261(1/445-21/71) та Верховний Суд України у постанові від 18.04.2011 року у справі № 3-28гс11.

Таким чином, враховуючи те, що договір оренди будівлі від 29.12.2006 року № 01-12/06 підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, проте сторонами при укладенні договору не дотримано вимог ст. 793, 794 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, враховуючи положення ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір оренди будівлі від 29.12.2006 року № 01-12/06 є неукладеним та не породжує для сторін договору права та обов'язки.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 16 ЦК установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном, позивач посилався на ст. 396, 398, 770 ЦК України.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що оскільки до державної реєстрації договору він є неукладеним (ст. 640 ЦК України), тому у позивача відсутні правові підстави для користування спірним майном, а отже і відсутні підстави вимагати усунути перешкоди у користуванні ним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із п. 3 ч.1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Технолоджіс підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року - скасуванню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Технолоджіс на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року у справі № 925/1084/16 скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тюран (18021, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 21, кв. 153; ідентифікаційний код юридичної особи: 34661580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВСФ Технолоджіс (18029, м. Черкаси, пр. Хіміків, 12/2; ідентифікаційний код юридичної особи: 39562042) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 515, 80 грн.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 925/1084/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко