Постанова

від 01.02.2017 по справі 917/1235/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа №917/1235/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився,

відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3367П/1-41) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2016р. у справі №917/1235/16,

за позовом Пришибської сільської ради, с. Пришиб, Кременчуцький район, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісплюс", с. Світлогірське, Кобеляцький район, Полтавська область,

про стягнення 329793,68 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Пришибська сільська рада, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Будсервісплюс" 329793,68 грн., у тому числі 166449,00 грн. боргу з повернення коштів попередньої оплати згідно договору підряду №2 на виконання робіт з ремонту вулиць комунальної власності від 14.06.2013 р., 13735,00 грн. річних, 149609,68 грн. – інфляційних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.10.2016р. у справі № 917/1235/16 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Будсервісплюс" на користь Пришибської сільської ради 153884,30 грн. основного боргу з повернення коштів попередньої оплати, 137110,91 грн. інфляційних, 12521,54 грн. – річних. В іншій частині – в позові відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги, заявник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що відповідач на виконання умов договору закупив бітум на суму 153884,30 грн., що підтверджується рахунком №7 від 07.09.2013р., видатковою накладною №27 від 07.09.2013р., договором на відповідальне зберігання від 07.09.2013р., актом приймання-передачі від 07.09.2013р. та відповідно свідчить про те, що гроші в сумі 153884,30 грн. використані за цільовим призначенням. Також, апелянт зазначає, що ним були виконані роботи на суму 261060,30 грн., що підтверджується актом приймання виконання будівельних робіт від 23.10.2013р. Вказаний акт було направлено позивачу поштою 23.10.2013р., але позивач його не підписав, ніяких заперечень відносно обсягу та якості виконаних робіт не направив. Крім того апелянт вказує на те, що суд безпідставно визначив термін початку виконання робіт 15.07.2013р., оскільки акт про передачу власником об'єкту майданчика, який повинен бути підписаний у відповідності до п. 5.2. договору - відсутній. Отже, апелянт вважає, що позивач неналежним чином виконував умови договору, так як в порушення його умов не передав кошторисну та іншу необхідну для виконання підрядних робіт документацію.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.02.2017р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№241 від 11.01.2017р.) вважає, що рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Також позивач надав клопотання (вх.№1073 від 31.01.2017р.) про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника, у зв'язку із неможливістю його явки в судове засідання.

В судове засідання 01.02.2017р. представники сторін не з'явились, про час та місце судового розгляду були повідмолені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідмоленнями про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.20,21).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, представник позивача надав клопотання про розгляд справи без часті його представника, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Пришибською сільською радою (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервісплюс" (відповідачем) був укладений договір підряду №2 на виконання робіт з ремонту вулиць комунальної власності від 14.06.2013р.

За умовами цього договору відповідач (як підрядник) зобов'язався у 2013 році виконати на свій страх і ризик власними та залученими силами і засобами роботи з капітального ремонту дороги по вулиці Ватутіна с. Пришиб Кременчуцького району Полтавської області, а позивач (як замовник) зобов'язався прийняти та оплатити такі роботи.

Також в договорі сторони домовилися про наступне:

- склад та обсяги робіт з капітального ремонту вулиці визначаються на підставі проектно-кошторисної документації (п.1.2 договору);

- загальна договірна ціна робіт становить 554831,00 грн. (п.1.2 договору);

- до початку виконання робіт замовник у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006р. та за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів надає підряднику аванс у розмірі, який не перевищує 30% - 166449,30 грн. – від річного обсягу фінансування робіт за цим договором, на строк, що не перевищує три місяці, згідно рішення сесії сільської ради № 39 від 14.06.2013р. (п.4.3 договору);

За п. 10.1 договору він діє до 31.12.2013р.

Позивач посилаючись на те, що строк дії договору закінчився, а відповідач не виконав визначені в ньому роботи, звернувся до відповідача з даним позовом, де просить суд стягнути 166449,00 грн. сплаченої предоплати згідно договору підряду №2 на виконання робіт з ремонту вулиць комунальної власності від 14.06.2013р., 13735,00 грн. - річних, 149609,68 грн. - інфляційних.

Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача невикористаного авансу підлягає задоволенню в сумі 153884,30 грн., як правомірна та обґрунтована; також згідно умов договору та вимог чинного законодавства підлягають стягненню з відповідача сума інфляційних витрат - 137110,91 грн., 3% річних – в розмірі 12521,54 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої, сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник, відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи, а замовник прийняти об'єкт або закінченні будівельні роботи та оплатити їх (ч.1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України, ч. 1,2 ст. 318 Господарського кодексу України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником, відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був складений графік виконання робіт, за яким він зобов'язався виконати роботи впродовж липня-вересня 2013р. Даний графік був погоджений позивачем в червні 2013р.

На виконання вказаних робіт був розроблений відповідний робочий проект, у тому числі локальний кошторис №4-1-1 на ремонт дорожнього покриття.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1404 від 09.10.2006р. (яка діяла на час укладення спірного договору) визначено, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату на строк не більше трьох місяців зокрема у разі закупівлі робіт з капітального будівництва, капітального ремонту, реконструкції та реставрації.

Пришибською сільською радою на тридцять дев'ятій сесії шостого скликання було прийнято рішення від 14.06.2013р., яким затверджено проект та проектну кошторисну документацію з капітального ремонту дороги; затверджено вказаний договір; надано дозвіл на попередню оплату робіт в розмірі 30% від договірної вартості робіт - в сумі 166449,30 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервісплюс" виставив позивачу рахунок №2 від 01.07.2013р. на проведення 30% попередньої оплати капітального ремонту дороги по вул. Ватутіна в с. Пришиб на загальну суму 166449,30 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та під час розгляду апеляційної скарги, відповідно до п. 4.3. договору позивач перерахував відповідачу аванс 30 % від загальної суми договору, а саме 166449,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №517 від 08.07.2013р. з відміткою Управління державної казначейської служби у Кременчуцькому районі.

Договором встановлено, що підрядник зобов'язується використати отриманий аванс для виконання робіт у порядку, визначеному діючими на момент надання авансу нормативно-правовими актами (п.4.3. договору).

Також, вказаним пунктом договору передбачено, що аванс, надається відповідачу на строк, що не перевищує три місяці згідно рішення сесії сільської ради №39 від 14.03.2013р.

По закінченню терміну передплати, невикористана сума авансу повертається замовнику (п.4.4 договору);

Підрядник зобов'язаний підтвердити використання коштів авансу за призначенням актами приймання виконаних підрядних робіт відповідно до умов договору або повернути їх замовнику (п.6.3.3 договору);

За актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 15.10.2013р. позивач та відповідач підтвердили факт виконання робіт, визначених у розділах 1, 2, 6 локального кошторису, на загальну суму 12565,00 грн. (а.с.80-81).

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідачем було частково використано перерахований аванс, а саме на суму 12565,00 грн. Сума авансу – 153884,30 грн. залишилась не використаною як протягом встановленого договором строку (три місяці) так і на сьогоднішній день. Апелянтом, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів використання вказаної суми авансу за призначенням не надано, як і не надано актів приймання виконаних підрядних робіт на вказану суму.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання відповідача на непередачу йому позивачем кошторисної документації та будівельного майданчика спростовується матеріалами справи, оскільки відповідач приступив до виконання робіт і актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 15.10.2013р. позивач та відповідач підтвердили факт виконання робіт, визначених у розділах 1, 2, 6 локального кошторису, на загальну суму 12565,00 грн. по об'єкту "Капітальний ремонт дороги по вулиці Ватутіна с. Пришиб Кременчуцького району Полтавської області" за договором № 2 від 14.06.2013р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач у справі зазначив, що аванс у вказаному розмірі є використаним, оскільки на цю суму була здійснена закупівля необхідних матеріалів. Однак, колегія суддів вважає вказані твердження апелянта такими, що не спростовують факту невиконання умов договору, у зв'язку з тим, що за умовами договору підрядник зобов'язується використати отриманий аванс для виконання робіт (п.4.3); підрядник зобов'язаний підтвердити використання коштів авансу за призначенням актами приймання виконаних підрядних робіт відповідно до умов договору або повернути їх замовнику (п.6.3.3); по закінченню терміну передплати, невикористана сума авансу повертається замовнику (п.4.4 Договору). Отже, договором не передбачено можливості використання коштів на закупівлю матеріалів, натомість за п. 1.1 договору відповідач (як підрядник) зобов'язався виконати роботи на свій страх і ризик власними та залученими силами і засобами.

Посилання апелянта на те, що ним були виконані роботи на суму 261060,30 грн., що підтверджується актом №2 приймання виконання будівельних робіт від 23.10.2013р. спростовуються матеріалами даної справи. Колегія суддів зазначає, що по-перше, вказаний акт не підписаний представником позивача та по-друге в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного акту по пошті, чи передання його позивачу будь-яким іншим способом, як і відсутні докази отримання вказаного акту представником позивача.

Таким чином, сторонами було підтверджено факт виконання робіт лише на суму 12565,00 грн. актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 15.10.2013р.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги статті 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача невикористаного авансу підлягає задоволенню в сумі 153884,30 грн. як правомірна та обґрунтована.

Щодо заявлених до стягнення у позові розміру інфляційних нарахувань та 3% річних, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі отримання та несвоєчасного повернення авансу підрядник повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, заявлених у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За платіжним дорученням №517 від 08.07.2013р. позивач сплатив на користь відповідача 166449,30 грн. попередньої оплати. Згідно відмітки органу Державної казначейської служби на платіжному дорученні даний платіж був фактично проведений 15.07.2013р.

Як вже було зазначено в договорі встановлено термін використання авансу – три місяці.

Отже, за умовами договору відповідач мав повернути невикористану частину попередньої оплати по 15.10.2013р., а з 16.10.2013р. починається прострочення виконання даного грошового зобов'язання.

Колегія суддів, за результатами перерахунку розміру інфляційних нарахувань та 3% річних з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 9.1.3", встановила, що суд першої інстанції правомірно стягнув 3% річних в розмірі 12521,54 грн. за період з 16.10.2013р. - 01.07.2016р., а за період 01.11.2013р. – 30.06.2016р. суму інфляційних - 137110,91 грн.

Отже, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та фактично зводились до переоцінки вже встановлених судом першої інстанції фактів, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2016р. у справі №917/1235/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст.49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісплюс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2016р. у справі №917/1235/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.02.2017 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий