Ухвала

від 25.01.2017 по справі 804/2325/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2017 рокусправа № 804/2325/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016р. у справі №804/2335/16 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Аквапласт до: про:Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Аквапласт (далі - ТОВ Аквапласт ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 3-11 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/2335/16 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні взаємовідносин із ПП Орім у періоді лютий 2015р., за результатами якої було складено акт №132/2/30927520, у якому податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема положень п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ), який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 178190 грн., такі висновки контролюючим органом були зроблені внаслідок аналізу господарських операцій позивача з контрагентом ПП Орім у лютому 2015р, з огляду на те, що контрагент позивача на думку податкового органу не мав можливості реального здійснення господарських операцій за укладеним договором про надання маркетингових послуг , за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 22.02.2016р. було прийнято податкове повідомлення-рішення - № 0000232201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 178190 грн., але позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що господарський договір між позивачем та його контрагентом - ПП Орім щодо надання маркетингових досліджень позивачем було укладено з метою дослідження ринку з огляду на те, що позивач у справі є виробником безалкогольних напоїв, цей договір сторонами було виконано, так контрагентом позивача надано визначене умовами договору дослідження, а позивачем сплачено вартість наданих послуг та використано отримані від контрагента послуги у подальшому у власній господарській діяльності шляхом оптимізації діяльності підприємства, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов'язань за договором, що свідчить про те, що угода була укладена свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, визначено розмір валових витрат підприємства, сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232201 від 22.02.2016р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016р. у справі №804/2335/16 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №0000232201 від 22.02.2016р. (суддя Гончарова І.А.) / а.с. 10-104 том 2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 109-111 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 02.06.2016р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 142-148 том 2/ з урахуванням доповнень до заперечень / а.с. 1-4 том 3/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 02.06.2016р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити та постанову суду першої інстанції від 02.06.2016р. скасувати, постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та доповненням до заперечень, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 02.06.2016р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ Аквапласт , код ЄДРПОУ 30927520, зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача у справі, згідно з статутними документами підприємства основним видом діяльності позивача є код КВЕД 11.07. Виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод розлитих у пляшки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем у період з 12.01.2016р. по 18.01.2016р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні взаємовідносин із ПП Орім у періоді лютий 2015р., за результатами якої було складено акт №132/2/30927520 від 27.01.2016р.. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 13-24 том 1/ за результатами перевірки відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ), який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 178190 грн..

Крім цього необхідно зазначити, що з ксерокопії акту перевірки №132/2/30927520 від 27.01.2016р. вбачається, що вищенаведені висновки відповідача у справі зроблено у зв'язку з наявністю в його розпорядженні податкової інформації стосовно контрагента позивача - ПП Орім , яка складена податковим органом за місцем реєстрації контрагента позивача - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Киіївській області, яким у свою чергу зроблено висновок стосовно того, що ПП Орім здійснював діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

За результатами перевірки, на підставі акту №132/2/30927520 від 27.01.2016р., податковим органом (відповідачем у справі) 22.02.2016р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232201, яким зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ у загальному розмірі на 178190грн. / а.с. 26 том 1/.

Позивач, який не погодився з висновками, які були зроблені податковим органом у ході перевірки, та з прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням - рішенням, оскаржив їх у порядку адміністративного оскарження, але скарги позивача були залишені без задоволення, а прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0000232201 від 22.02.2016р. залишено без змін.

Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом - ПП Орім було укладено договір на надання маркетингових послуг №104 від 01.01.2015р., при цьому укладення цього договору та проведення саме такого виду і обсягу маркетингових досліджень ринку було обумовлено тим, що позивач, який є виробником безалкогольних напоїв, через наявний активний спад обсягу реалізованої продукції в 2014 р., на що окрім фінансової кризи в країні в цілому , вплинуло тимчасова окупація АРК, в результаті чого підприємство починаючи з квітня 2014 р. втратило 40 торгівельних точок, а також втрата контролю ринку на території проведення антитерористичної операції (Донецьк, Донецька область, м. Луганськ, Луганська область), в результаті чого починаючи з липня 2014 р. було втрачено 218 торгівельних точок, що складає майже 40% втрати ринку збуту виробленої продукції ТОВ Аквапласт , зазначені обставини підтверджуються належними письмовими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи / а.с. 69-75 том 1/.

Сторонами за договором про надання маркетингових послуг №104 від 01.01.2015р. свої зобов'язання за договором виконано, а саме - контрагентом позивача - ПП Орім надано маркетингове дослідження ринку, яке виконано у порядку та з застосуванням методів, які були визначені умовами договору, а позивачем сплачено вартість наданої послуги у безготівковій формі у загальному розмірі 1069140 грн. (у тому числі ПДВ 178190 грн.), зазначені обставини підтверджуються наданими суду копіями документів, які свідчать про виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, - додаток №1 до договору про надання маркетингових послуг №104 від 01.01.2015р., у якому затверджено перелік робіт (визначення об'єму продаж в торгівельних точках у кількісному виразі; визначення об'єму продаж в торгівельних точках у грошовому виразі; визначення динаміки продажу продукції; визначення середньодобових продаж замовника; надання інформації за кожною торгівельною точкою; проведення кількісного маркетингового дослідження; проведення телефонного опитування; проведення моніторингу з визначення кількості фейсов товарної позиції в розрізі торгівельних точок; обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту; проведення фокус-груп; надання інформації щодо роздрібної торгівлі; визначення відносин споживачів до видів реклами різних товарних груп; визначення фактору вибору торгівельної точки; визначення відношення споживача до найменування торгівельної точки; визначення відношення до пакування товару; On-Line опитування споживачів; Capi-опрос з використанням анкети з фіксованим переліком питань), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №026020 від 28.02.2015р., звітами за проведеними маркетинговими дослідженнями, податковими накладними №888 від 28.02.2015р., №798 від 26.02.2015р., №766 від 25.02.2015р., №700 від 23.02.2015р., а отримані від контрагента ПП Орім послуги були позивачем використані у власній господарській діяльності, що призвело до фактично відновлення ТОВ Аквапласт раніш зайнятого сегменту ринку, отримані маркетингові послуги надали можливість підприємству уникнути подальшого спаду об'єму реалізованої продукції, а також розширення ринку збуту продукції підприємства надало можливості, зокрема , в 2015 році додатково працевлаштувати 69 працівників. /а.с. 75-92 , 130-250 том 1, а.с. 1-88 том 2/.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справи, врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Отже вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом у судовому засіданні під час розгляду даної справи, та підтверджені належними письмовими доказами дають можливість зробити висновок про те, що факт реальності господарських операцій позивача з контрагентом - ПП Орім , який на момент укладення та виконання господарського договору з позивачем щодо надання послуг з маркетингового дослідження ринку був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований як юридична особа та платники податків, у тому числі ПДВ, знайшов підтвердження під час розгляду даної справи, і з урахуванням положень п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.4 , п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави визначення об'єкту оподаткування ПДВ та для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено у вартості отриманих від його контрагента - ПП Орім , послуг та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які з урахуванням положень ст..2,3,9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні засвідчують наявність певних юридичних фактів, і як наслідок надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості послуг, які позивачем було отримано від вищезазначеного контрагента, при цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуг) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (послуг) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов'язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуг) цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуг), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуг) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи БУЛВЕС АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи, та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, зокрема положення п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.4 , п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Орім за договором про надання маркетингових послуг №104 від 01.01.2015р. не знайшов свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи, що свідчить про те, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави визначення об'єкту оподаткування ПДВ та для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено у вартості отриманих від вищезазначеного контрагента послуг , а обрані відповідачем, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням №0000232201 від 22.02.2016р., яке є предметом оскарження у даній справі, не відповідають вимогам Податкового кодексу України, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та визнання протиправним та скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини щодо належного виконання ТОВ Аквапласт та ПП Орім своїх зобов'язань за договором про надання маркетингових послуг №104 від 01.01.2015р., наявності підстав для віднесення ТОВ Аквапласт витрат понесених за цим договором до складу валових витрат у відповідних звітних періодах та формування ТОВ Аквапласт у відповідному періоді податкового кредиту з урахуванням суми ПДВ, яка сплачена у вартості послуг отриманих за цим договором, були предметом досліджені суду під час розгляду справи №804/12052/15, та у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. у справі №804/12052/15, яка набрала законної сили 16.02.2016р., / а.с. 113-128 том 1/ встановленого факт укладення та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором про надання маркетингових послуг №104 від 01.01.2015р. своїх зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним постанову суду першої інстанції від 02.06.2016р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016р. у справі №804/2335/16 - залишити без змін .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено - 30.01.2017р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко