Ухвала

від 02.02.2017 по справі 826/18859/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18859/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю У Хромого Пола - Бунта Володимира Олеговича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю У Хромого Пола до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю У Хромого Пола (далі - позивач, ТОВ У Хромого Пола ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.02.2015 р. № 0000762205.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у задоволенні адмінстратвного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідачем проведено перевірку ТОВ У Хромого Пола за результатами якої 31.01.2015р. складено акт №407/26-56-22-05-04/33348825 Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам із ТОВ КВП ГРУП (код ЄДРПОУ 39182323) за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 88 000,00грн. за серпень 2014 року.

На підставі встановленого порушення відповідачем 19.02.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000762205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 132 000грн., у тому числі основний платіж - 88 000грн. та штрафні санкції - 44 000грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015р. протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ КВП ГРУП (Виконавець) укладено Договори про надання послуг №18-м та №39-к, відповідно до умов яких, останній приймає на себе зобов'язання про надання Замовнику послуг мерчандайзингу торгівельної мережі, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити належним чином рахунки за виконанні послуги; та Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг з прибирання об'єктів Замовника, розташованих за адресами зазначених у Додатку до даного Договору.

До матеріалів справи представником позивача були надані копії зазначених договорів та Додаток №1 від 01.08.2014р. до Договору №18-м, Додатки-специфікації №6, №5, №4, №3, №2, №1 від 01.08.2014р. до Договору №39-к; Звіт про проведені заходи у місцях продажу (кафе У Хромого Пола , м. Київ, вул. Суворова, 4; кафе У Голема м. Київ, вул. Чапаєва, 4-В; кафе Старомак м. Київ, вул. Артема, 37-41; кафе Бодегіта дель Медіо м. Київ, вул. Ярославів Вал, 21/20; кафе Чарка, Кружек і Гачек , мі Пьяче , Славянський двор , Татамі , м. Київ, Дніпровська набережна 33; кафе Чарка, Кружек і Гачек , мі Пьяче , Славянський двор , Татамі м. Київ, вул. Борщагівська, 154-А; платіжне доручення №63713 від 15.09.2014р., яке підтверджує оплату позивачем послуги за договором №39-к; акти приймання - передачі векселів від 02.03.2015р.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ КВП ГРУП виписані: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-25, №ОУ-26, № ОУ-27, №ОУ-28, №ОУ-29, № ОУ-30, №6, №7, №8, №9, №10, №11; податкові накладні: №38 від 31.08.2014р., №39 від 31.08.2014р., №40 від 31.08.2014р., №41 від 31.08.2014р., №42 від 31.08.2014р., №43 від 31.08.2014р., №19 від 31.08.2014р., №20 від 31.08.2014р., №21 від 31.08.2014р., №22 від 31.08.2014р., №23 від 31.08.2014р., №24 від 31.08.2014р.; акти звірки взаємних розрахунків від 31.08.2014р.

На підставі виписаних ТОВ КВП ГРУП податкових накладних, позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ КВП ГРУП , контролюючий орган дійшов з тих підстав, що ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві отримано від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову інформацію №6243/7/26-58-22-01 від 09.10.2014р. по ТОВ КВП ГРУП (код ЄДРПОУ 39182323), згідно якої зустрічну звірку не проведено у зв'язку з тим, що від підрозділу податкової міліції ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було надано довідку Про встановлення фактичного місцезнаходження , згідно якої ТОВ КВП ГРУП не знаходиться за податковою адресою та має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Окрім цього, в акті перевірки відповідач посилався на те, що до перевірки позивачем не було надано, зокрема:

- звіти про виконання робіт до Договорів №18-м та №39-к від 01.08.2014 р.;

- додатки та специфікації, які є невід'ємною частиною Договору № 18-м та № 39-к від 01.08.2014 р.;

- графіка надання послуг і затвердженого переліку послуг;

- перелік осіб, які надавали клірингові послуги та послуги мерчандайзингу;

- перелік осіб, які отримували клірингові послуги та послуги мерчандайзингу;

- докази наявності відповідної кваліфікації у працівників ТОВ КВП ГРУП та наявності у них доступу до дозволів на виконання робіт (надання клірингових послуг та послуг мерчандайзингу).

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що відносини між позивачем та його контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з умов договору № 18-м від 01.08.2014 р. орієнтовна вартість послуг визначається Сторонами на початку кожного місяця, у якому такі послуги будуть надаватися шляхом підписання Додатків до чинного Договору, виходячи з планів по розміщенню товарів у поточному місяці. Остаточна вартість послуг визначається сторонами в залежності від об'єму виконаних робіт згідно обсягу за договорами, що укладені з постачальниками (дилерами, виробниками) і фіксується в Актах про надання послуг (робіт) і є невід'ємною чинного Договору (п.5.1).

Окрім цього, умовами договору № 39-к від 01.08.2014р передбачено складання та надання Замовникові списку персоналу Виконавця для оформлення допуску на Об'єкт (п.2.1.8), складання специфікацій (п.3.1, 3.4), графіка надання послуг та додаткових угод (п.3.3).

Таким чином, складання відповідних документів є обов'язковою умовою виконання вищевказаних договорів.

У той же час позивач в адміністративному позові та запереченнях від 06.02.2015 року на акт перевірки від 31.01.2015 року стверджував, що додатки до вказаних вище договорів не складалися, а досліджені контролюючим органом первинні документи, як то договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти звірки взаємних розрахунків повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, позивачем не заперечувався факт ненадання документів, що були зазначені контролюючим органом в акті перевірки та необхідність складання яких була обумовлена умовами вищевказаних договорів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи позивачем було надано до суду першої інстанції додаток №1 від 01.08.2014р. до Договору №18-м, додатки-специфікації №6, №5, №4, №3, №2, №1 від 01.08.2014р. до Договору №39-к; звіт про проведені заходи у місцях продажу (кафе У Хромого Пола , м. Київ, вул. Суворова, 4; кафе У Голема м. Київ, вул. Чапаєва, 4-В; кафе Старомак м. Київ, вул. Артема, 37-41; кафе Бодегіта дель Медіо м. Київ, вул. Ярославів Вал, 21/20; кафе Чарка, Кружек і Гачек , мі Пьяче , Славянський двор , Татамі , м. Київ, Дніпровська набережна 33; кафе Чарка, Кружек і Гачек , мі Пьяче , Славянський двор , Татамі м. Київ, вул. Борщагівська, 154-А).

Втім, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку та не взяв до уваги такі документи в якості належних та допустимих доказів здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій та доказів протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомленні-рішення, оскільки вони контролюючому органу під час проведення перевірки не надавалися, а відтак, в силу приписів п.44.6 ПК України не можуть підтверджувати показники, відображені платником податків у податковій звітності, та є такими що були відсутні у нього на час складення такої звітності.

На підставі вище наведеного колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем під час розгляду справи, в якості належних та допустимих доказів здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій та доказів протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомленні-рішення не є належним та допустимим доказом здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій та доказів протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомленні-рішення, оскільки вони контролюючому органу під час проведення перевірки не надавалися, а відтак, в силу приписів п.44.6 ПК України не можуть підтверджувати показники, відображені платником податків у податковій звітності, та є такими що були відсутні у нього на час складення такої звітності.

Інших документів, про відсутність яких зазначав податковий орган в акті перевірки, позивачем також надано не було.

Окрім цього, колегією суддів з податкової інформації № 31/26-58-22-07 від 06.10.2014 року по ТОВ КВП ГРУП за серпень 2014 року встановлено, що зустрічну звірку провести не можливо через відсутність підприємства за податковою адресою, а наявність трудових ресурсів, основних засобів не підтверджена.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції, з метою підтвердження реальності укладених між позивачем та ТОВ КВП ГРУП договорів, в судове засідання в якості свідка викликався директор ТОВ КВП ГРУП ОСОБА_5, однак, він в судове засідання не прибув.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на матеріали справи, а саме на надане посвідченя приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коберника А.М. заяви, відповідно до яких ОСОБА_5 підтверджує реальність укладених з ТОВ У Хромого Пола господарських угод та підписання ним відповідних документів.

Однак, в судове засідання не прибув, проте до матеріалів справи було надано посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберник А.М. заяви, відповідно до яких ОСОБА_5 підтверджує реальність укладених з ТОВ У Хромого Пола господарських угод та підписання ним відповідних документів.

Надаючи оцінку вказаним заявам колегія суддів звертає увагу на наступне, що вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підписи ОСОБА_5 викладені в нотаріально посвідчених заявах різняться від підписів, які містяться в первинних фінансово-господарських документах укладених від його імені, як директора ТОВ КВП ГРУП , що ставить під сумнів достовірність таких документів.

Також звертає увагу на те, що зважаючи на рішення суду першої інстанції про допит вказаної особи в судовому засіданні як свідка з метою з'ясування відомих їй обставин, які мають значення для справи (ст.77 КАС України).

На підставі вище зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неможливо прийняти до уваги відомості, відображені в таких заявах, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що висновки контролюючого органу, викладені в податкові інформації щодо контрагента позивача не були спростовані під час розгляду даної адміністративної справи та зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як підтверджено матеріалами справи, таких обставин під час її розгляду встановлено не було, а відповідних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного здійснення ТОВ КВП ГРУП господарських операцій за договорами позивачем надано не було.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладеній в постанові від 27.03.2012 року по справі № 21-737во10, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку. Предмет доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем була доведена суду неможливість надання позивачу послуг за договорами № 18-м та № 39-к від 01.08.2014 р. його контрагентом ТОВ КВП ГРУП .

На підставі вище наведеного, наданих пояснень та заперечени сторін у справі, а також наявних матеріалів справи колегія суддів зазначає наступне, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необгрунтованої податкової вигоди

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3

статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ КВП ГРУП податкових накладних не ґрунтується на вимогах закону, а відтак, визначення відповідачем податкового зобов'язання зі сплати ПДВ та штрафних санкцій є правомірним, у зв'язку із чим підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю У Хромого Пола відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю У Хромого Пола - Бунта Володимира Олеговича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 02 лютого 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.