Рішення

від 26.01.2017 по справі 522/1052/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/415/17

Головуючий у першій інстанції

ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, зобов'язання не перешкоджати проживати в будинку, позовом ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_4, за участю органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах дітей Одеської міської ради про виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 липня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 22 січня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що між нею та ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, 6 вересня 2009 року укладено договір про придбання належного ОСОБА_5 нерухомого майна загальною вартістю 1100000,00 доларів США, а саме житлового будинку загальною площею 265,3 кв.м , розташованого по вул. Червоних Зір, 12-Б в м. Одесі, земельної ділянки 7,12 площею 0,0144 га, розташованого по вул. Червоних Зір в м. Одесі, земельної ділянки 7,12 площею 0,0451 га, розташованого по вул. Червоних Зір в м. Одесі. Вартість майна підлягала сплаті щомісячними платежами, рівними 18000,00 доларів США, на протязі 61 місяця. В житловому будинку по вул. Червоних Зір, 12-Б в м. Одесі поселилися дочка ОСОБА_4 з сім'єю на підставі укладеного з ОСОБА_4 договору оренди №1 від 1 жовтня 2009 року строком на 60 місяців до 1 жовтня 2014 року. Позивач зазначила, що ОСОБА_5 ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки в ході експлуатації будинку виявилось, що такий не відповідає нормам та правилам через допущені при будівництві порушення. Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_4, яка долучилася до участі в справі після уточнення 19 лютого 2015 року вимог, просили на підставі статті 230, частини 1 статті 215, статті 261 ЦК України поновити строк звернення до суду, визнати укладений між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_3 договір від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна недійсним як правочин вчинений під впливом обману; стягнути з ОСОБА_5 як сторони, яка застосувала обман, на користь ОСОБА_3 збитки у подвійному розмірі, виходячи з суми фактично сплачених коштів в сумі 154000,00 доларів США та процентів в сумі 53000,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 24 листопада 2014 року складало 6234840,00 грн.; зобов'язати ОСОБА_5 пролонгувати дію договору оренди №1 від 1 жовтня 2009 року житлового будинку, розташованого по вул. Червоних Зір, 12-Б в м. Одесі, до повного розрахунку з ОСОБА_3 за сумою, рівною 6234840,00 грн.; стягнути судові витрати (т.1 а.с.2-3, 51-53).

ОСОБА_5, звернувшись 20 березня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що є власником будинку №12-Б та земельної ділянки 7,12 площею 0,0144 га, розташованих по вул. Червоних Зір в м. Одесі. Від її ОСОБА_5 імені на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_6 укладено з ОСОБА_4 договір оренди №1 від 1 жовтня 2009 року на строк 60 місяців до 1 жовтня 2014 року, яким передано у строкове платне користування житловий будинок №12-Б та земельну ділянку 7,12 площею 0,0144 га, що розташовані по вул. Червоних Зір в м. Одесі. У липні 2014 року та у лютому 2015 року ОСОБА_4 була повідомлена про намір розірвати договір, тому після закінчення стоку дії договору такий припинив дію. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 після уточнення 13 листопада 2015 року вимог просила виселити ОСОБА_4 та членів її сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_8 з житлового будинку №12-Б по вул. Червоних Зір в м. Одесі без надання іншого жилого приміщення (т.1 а.с.108-110, т.2 а.с.1).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2015 року справа №522/1052/15-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі частини 1 статті 126 ЦПК України об'єднана в одне провадження зі справою №522/5663/15-ц за позовом ОСОБА_5 (т.1 а.с.99).

26 листопада 2015 року представник в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки уточненої позовної заяви, в обґрунтування заявленого клопотання про відкладення розгляду справи подав частково виготовлену уточнену позовну заяву, де до участі в справі підлягали залученню в якості третьої особи на стороні позивачів ОСОБА_7, в якості відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в якості третьої особи на стороні відповідачів КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради (позовна заява є частково складеною, про що свідчить напис на аркуші першому, заява містить викладення обставин справи та судження про неукладеність договору, поряд з цим заява не містить позовних вимог) (т.2 а.с.19-36).

7 липня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяву про уточнення позовних вимог, де ОСОБА_5 відповідач, а ОСОБА_6 третя особа на стороні відповідача. В заяві зазначено лише зміст вимог, відповідно до якого позивачі просили визнати укладений між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_3 договір від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна недійсним як вчинений під впливом обману щодо якості будівлі; стягнути з ОСОБА_5 на її ОСОБА_3 користь сплачені кошти за об'єкт №1 в сумі 401016,01 доларів США та за об'єкт №2 в сумі 304016,01 доларів США; зобов'язати ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_4 та ОСОБА_8 проживати в будинку, розташованому по вул. Червоних Зір, 12-Б в м. Одесі, до повного повернення їй ОСОБА_6 коштів. Виклад обставин, якими позивачі обґрунтовували свої вимоги, рівно як і зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, заява не містить (т.2 а.с.212-213)

Уточнена 7 липня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовна заява (фактично уточнений зміст позовних вимог) прийнята до провадження суду ухвалою від 7 липня 2006 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (т.2 а.с.221-222)

ОСОБА_5 в особі представника вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 не визнала.

ОСОБА_4, ОСОБА_7 вимоги ОСОБА_5 не визнали.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 8 липня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним з підстав вчинення під впливом обману; про стягнення грошових коштів; зобов'язати не перешкоджати проживати в будинку - відмовлено; позов ОСОБА_5 про виселення задоволено, виселено ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з житлового будинку №12-Б по вул. Красних Зір в м. Одесі без надання іншого жилого приміщення (т.2 а.с.228-231).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення в частині вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_3 уклали договір від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна, однак відмовив в задоволенні вимог про визнання на підставі статті 230 ЦК України договору недійсним через недоведеність ОСОБА_3, ОСОБА_4 факту обману та умислу в діях ОСОБА_5 по навмисному введенню в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину. Суд відмовив у стягненні грошових коштів, пославшись на те, що ці вимоги є похідними від вимог про визнання договору недійсним. Суд відмовив в задоволенні вимог про зобов'язання не перешкоджати ОСОБА_4, ОСОБА_8 проживати в будинку до моменту повернення ОСОБА_3 коштів ОСОБА_6, пославшись на необґрунтованість вимог.

Ухвалюючи рішення в частині вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_4 уклали 1 жовтня 2010 року договір оренди №1 житлового будинку №12-Б та земельної ділянки 7,12 площею 0,0144 га, що розташовані по вул. Червоних Зір в м. Одесі, який припинився після визначеного в договорі строку. Пославшись на відсутність наміру ОСОБА_5 продовжувати договір оренди, повідомлення нею ОСОБА_4 про розірвання договору, припинення договору оренди по закінченні строку оренди та відмову ОСОБА_4 з членами своєї сім'ї звільнити будинок, суд задовольнив вимоги та виселив ОСОБА_4, членів її сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_8 з будинку без надання іншого жилого приміщення.

Висновки суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 не в повній мірі відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4

Висновки суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_5 не в повній мірі відповідають обставинам справи, що згідно п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_5 та часткове задоволення позову ОСОБА_5

Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини за вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_4

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2006 року в справі №2-2-9687/2006 визнано за ОСОБА_12 право власності на 1/3 частку житлового будинку, зазначену в технічному паспорті під літ. А-1 , що розташований по вул.Червоних зір, 12, ділянка 7,12 ; за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку житлового будинку, зазначену в технічному паспорті під літ. А-2 , що розташований по вул. Червоних зір, 12, ділянка 7,12 ; за ОСОБА_10 право власності на 1/3 частку житлового будинку, зазначену в технічному паспорті під літ. А-3 , що розташований по вул. Червоних зір, 12, ділянка 7,12 (т.1 а.с.148-151, 181-197).

На підставі договору, укладеного між ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 15 грудня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №14715, проведено поділ належного на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2006 року в справі №2-2-9687/2006 майна, що є об'єктом права спільної часткової власності та складається з житлового будинку літ. А загальною площею 815,8 кв.м, розташованого по вул. Червоних Зір в м. Одесі на земельній ділянці №7,12 площею 815,8 кв.м. За договором в порядку поділу право власності виникло у ОСОБА_10 на житловий будинок №12-А загальною площею 310,3 кв.м по вул.Червоних Зір в м. Одесі; у ОСОБА_5 на житловий будинок №12-Б загальною площею 265,3 кв.м по вул. Червоних Зір в м. Одесі; у ОСОБА_12 на житловий будинок №12-В загальною площею 240,2 кв.м по вул. Червоних Зір в м. Одесі (т.1 а.с.111-112, 156).

ОСОБА_3 є власником житлового будинку загальною площею 310,3 кв.м з господарчими будівлями та спорудами, розташованого по вул. Червоних Зір, 12-А в м. Одесі, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 12 вересня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №8517 (т.1 а.с.5).

На підставі договору про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 15 грудня 2007 року за реєстровим №14715 проведена 20 грудня 2007 року державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на житловий будинок №12-Б загальною площею 265,3 кв.м по вул. Червоних Зір в м. Одесі (т.1 а.с.9).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №300494, виданого 20 червня 2008 року на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 від 15 грудня 2007 року №14713, ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 5110137500:54:005:0173 площею 0,0144 га цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в м. Одесі по вул. Червоних Зір, 12, ділянка 7,12 (т.1 а.с.113).

Довіреністю, посвідченою 5 вересня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованою в реєстрі за №2540, ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 розпоряджатися (продавати за ціну та на умовах за його розсудом, обмінювати, передавати в оренду тощо) житловий будинок №12-Б, розташований по вул. Червоних Зір в м. Одесі; земельну ділянку №7,12 площею 0,0144 га, розташовану по вул. Червоних Зір в м. Одесі; довіреність видана терміном на п'ять років до 5 вересня 2014 року (т.1 а.с.102, 105).

Між ОСОБА_6, діючим від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 5 вересня 2009 року за реєстровим №2540, та ОСОБА_3, укладено у простій письмовій формі договір від 6 вересня 2009 року, згідно якого ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 зобов'язалась передати, а ОСОБА_3 зобов'язалась прийняти у власність після сплати всієї вартості майно, а саме: об'єкт №1 - житловий будинок №12-Б загальною площею 265,3 кв.м, розташований по вул. Червоних Зір в м. Одесі; земельну ділянку №7,12 площею 0,0144 га, розташовану по вул. Червоних Зір в м. Одесі; об'єкт №2 - земельну ділянку №7,12 площею 0,0451 га, розташовану по вул. Червоних Зір в м. Одесі. Загальна вартість об'єктів визначена рівною 1100000,00 доларів США (еквівалент 771388,00Євро), вартість об'єкту №1 визначена рівною 450000,00 доларів США (еквівалент 315568 Євро), вартість об'єкту №2 визначена рівною 650000,00 доларів США (еквівалент 455820 Євро). Оплата підлягала здійсненню з відстрочкою платежу, а саме щомісячно рівними платежами по 18000,00 доларів (еквівалент 12622 Євро) на протязі 61 місяців з правом дострокового погашення всієї суми одноразово (т.1 а.с.24-25).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України). Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, притаманне правомірне вольове вчинення особою, що має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб. Правомірність правочину означає, що він не повинен порушувати відповідних вимог закону, загальних та спеціальних законодавчих заборон.

Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України, однак така презумпція може бути спростована у двох випадках: 1) неправомірними вважаються такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами визнаються законом в імперативній формі недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини); 2) вважаються неправомірними і ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

У письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких встановлена письмова форма (п.4 ч.1 ст.208 ЦК України).

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін (ч.1 ст.209 ЦК України.

Правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч.2 ст.215 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст.220 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.657 ЦК України).

Отже, для договорів відчуження нерухомості як то будинків (квартир), земельних ділянок тощо закон встановлює обов'язкову вимогу щодо письмової форми, нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його нікчемність як правочину. Не проведення державної реєстрації правочину має наслідком його не вчинення.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.657 ЦК України).

Отже, виходячи з особливого правового режиму нерухомого майна законодавцем встановлено спеціальне правило про форму договорів купівлі-продажу, предметом яких є нерухоме майно. Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації. Тобто умова про форму договору купівлі-продажу нерухомого майна буде вважатися дотриманою згідно з вимогами закону, якщо: 1) сторони (продавець і покупець) склали один письмовий документ, підписаний ними, в якому погоджено всі істотні умови договору; 2) цей договір нотаріально посвідчений; 3) цей договір зареєстровано у встановленому законом порядку.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (ч.1 ст.635 ЦК України).

Отже, оскільки договір відчуження нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, то й попередній договір щодо відчуження нерухомого майна у сенсі положень частини 1 статті 635 ЦК України також укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Встановлено, що між ОСОБА_6, діючим від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, та ОСОБА_3, укладено у простій письмовій формі договір від 6 вересня 2009 року, згідно якого ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 зобов'язалась передати, а ОСОБА_3 зобов'язалась прийняти у власність після сплати всієї узгодженої сторонами загальної вартості майна, визначеної рівною 1100000,00 доларів США (еквівалент 771388,00Євро), а саме передати та прийняти у власність нерухоме майно: об'єкт №1 - житловий будинок №12-Б загальною площею 265,3 кв.м, розташований по вул. Червоних Зір в м. Одесі; земельну ділянку №7,12 площею 0,0144 га, розташовану по вул. Червоних Зір в м. Одесі; об'єкт №2 - земельну ділянку №7,12 площею 0,0451 га, розташовану по вул. Червоних Зір в м. Одесі (т.1 а.с.24-25). Договір від 6 вересня 2009 року не посвідчено нотаріально та не зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідно такий договір як правочин про відчуження/придбання нерухомого майна є нікчемним. Якщо виходити з того, що даний договір від 6 вересня 2009 року про відчуження/придбання нерухомого майна є попереднім договором, то такий попередній договір в силу відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації в установленому законом порядку також є нікчемним.

ОСОБА_3 заявлено вимоги про визнання укладеного між ОСОБА_6, діючим від імені ОСОБА_5, та нею ОСОБА_3 договору від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна недійсним на підставі статті 230 ЦК України як вчиненого під впливом обману правочину, а саме як укладеного нею ОСОБА_3 під впливом умисного введення ОСОБА_5 в оману щодо дотримання при будівництві законодавчо встановлених норм та правил та, відповідно, належного технічного стану житлового будинку №12-Б, розташованого по вул. Червоних Зір в м. Одесі.

Стаття 230 ЦК України передбачає правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Тобто, стаття 230 ЦК України підлягає застосуванню до оспорюваних правочинів, при розгляді справ про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел, особа знає про наявність чи відсутність певних обставини і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, то не вступила би у правовідносини, негативні для неї. Правочин, вчинений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним, при цьому саме позивач як сторона, що діяла під впливом обману, має довести наявність умислу зі сторони відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману і сам факт обману.

В даному випадку укладений між ОСОБА_6, діючим від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_3 договір від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна не є оспорюваним правочином в силу його нікчемності через відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а, відтак, договір від 6 вересня 2009 року не може бути визнаний недійсним як правочин, вчинений під впливом обману, так як стаття 230 ЦК України підлягає застосуванню до оспорюваних правочинів.

Оскільки стаття 230 ЦК України підлягає застосуванню до оспорюваних правочинів, а договір від 6 вересня 2009 року не є оспорюваним в силу його нікчемності, то не має необхідності встановлювати наявність умислу в діях ОСОБА_5 щодо навмисного цілеспрямованого введення ОСОБА_3 в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину, зокрема, щодо дотримання при будівництві житлового будинку норм та правил, технічного стану будинку тощо.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: 1) про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; 2) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому (роз'яснення, викладені в пункті 5 постанови від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

За змістом позовних вимог від 22 січня 2015 року, уточнених 19 лютого 2015 року стягнення коштів в сумі 154000,00 доларів США та процентів в сумі 53000,00 доларів США, еквівалентних по курсу НБУ станом на 24 листопада 2014 року 6234840,00 грн. заявлено з ОСОБА_5 як сторони, яка застосувала обман, на користь ОСОБА_3, вимоги обґрунтовано відповідно до частини 2 статті 230 ЦК України як збитки в подвійному розмірі, завдані вчиненням правочину під впливом обману (т.1 а.с.2-3, 51-53). За змістом уточнених 7 липня 2016 року позовних вимог стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 коштів, заявлено як стягнення сплачених коштів за об'єкт №1 в сумі 401016,01 доларів США та за об'єкт №2 в сумі 304016,01 доларів США. Правова підстава позовної вимоги в цій частині в заяві від 7 липня 2016 року про уточнення вимог не зазначена (т.2 а.с.212-213). У будь-якому разі, чи ці вимоги заявлено на підставі частини 2 статті 230 ЦК України як збитки, завдані вчиненням правочину під впливом обману, чи заявлено на підставі частини 1 статті 216 ЦК України як правові наслідки недійсності правочину, вчиненого під впливом обману, такі вимоги задоволенню в даній справі не підлягають, оскільки договір від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна не є оспорюваним, відповідно не підлягає визнанню недійсним на підставі статті 230 ЦК України в силу його нікчемності.

Доводи апеляційної скарги щодо нікчемності договору від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину не приймаються при даному апеляційному перегляді справи, оскільки відповідно до визначеного статтею 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а згідно положень статті 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає законність рішення суду першої інстанції також в межах заявлених вимог. В суді першої інстанції позовні вимоги про встановлення нікчемності договору від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину не заявлялись, відповідно, судом першої інстанції такі вимоги не розглядались, рішення щодо таких вимог не ухвалювалось, відтак, в силу положень статті 303 ЦПК України відсутні процесуальні підстави давати правову оцінку договору від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна як нікчемному правочину із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину у вигляді повернення у натурі всього, що отримано на виконання правочину.

Щодо вимоги про зобов'язання ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_4 та ОСОБА_8 проживати в будинку, розташованому по вул. Червоних Зір, 12-Б в м. Одесі, до повного повернення ОСОБА_3 ОСОБА_6 коштів, то така вимога не ґрунтується на законі, оскільки ОСОБА_6 не є відповідачем у справі, житловий будинок не є предметом забезпечувального договору, правовідносини оренди житлового будинку виникли між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_3 не є стороною правовідносин оренди житлового будинку, а договір оренди №1 від 1 жовтня 2009 року по своїй правовій природі не забезпечує виконання договору від 6 вересня 2009 року про придбання нерухомого майна.

Із аналізу викладеного, позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, зобов'язання не перешкоджати проживати в будинку задоволенню із заявлених правових підстав не підлягають. ОСОБА_3, ОСОБА_4 не позбавлені процесуального права звернутися до суду з іншим позовом для захисту порушеного, на їх думку, права.

Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини за вимогами ОСОБА_5

На підставі укладеного між ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 15 грудня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №14715 договору про поділ нерухомого майна ОСОБА_5 є власником житлового будинку №12-Б загальною площею 265,3 кв.м, розташованого по вул. Червоних Зір в м. Одесі; державна реєстрація права власності проведена 20 грудня 2007 року (т.1 а.с.9,111-112, 156).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №300494, виданого 20 червня 2008 року на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 від 15 грудня 2007 року №14713, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:54:005:0173 площею 0,0144 га цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в м. Одесі по вул. Червоних Зір, 12, ділянка 7,12 (т.1 а.с.113).

Довіреністю, посвідченою 5 вересня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованою в реєстрі за №2540, ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 розпоряджатися (продавати за ціну та на умовах за його розсудом, обмінювати, передавати в оренду тощо) житловий будинок №12-Б, розташований по вул. Червоних Зір в м. Одесі; земельну ділянку №7,12 площею 0,0144 га, розташовану по вул. Червоних Зір в м. Одесі; довіреність видана терміном на п'ять років до 5 вересня 2014 року (т.1 а.с.102, 105).

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_3) укладено у простій письмовій формі договір оренди №1 від 1 жовтня 2009 року, за яким орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування житловий будинок №12-Б загальною площею 265,3 кв.м, розташований по вул. Червоних Зір в м. Одесі, та земельну ділянку №7,12 площею 0,0144 га (т.1 а.с.20-21, 114-115).

За умовами договору оренди №1 від 1 жовтня 2009 року право тимчасового користування об'єктом оренди переходить до орендаря з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.3.1).

Згідно акту приймання-передачі об'єкт оренди орендодавцем передано, орендарем прийнято 1 жовтня 2014 року, що підтверджено актом приймання-передачі (т.1 а.с.115 зв.).

ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_3) уклали шлюб 1 вересня 2011 року (т.1 а.с.205).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.121, т.2 а.с.6-9,10).

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с.2-4).

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Малолітній ОСОБА_8 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто за місцем реєстрації матері ОСОБА_4 (т.1 а.с.204, т.2 а.с.6-9).

ОСОБА_4 та члени її сім'ї користуються об'єктом оренди житловим будинком №12-Б та земельною ділянкою 7,12 площею 0,0144 га, розташованими по вул. Червоних Зір в м.Одесі.

Отже, ОСОБА_5 як власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). Зокрема, право розпорядження - це юридично забезпечена можливість визначати юридичну долю майна шляхом вчинення певних дій (продаж, передача в найм тощо). В порядку реалізації права розпорядження своїм майном як то житловим будинком №12-Б та земельною ділянкою 7,12 площею 0,0144 га, розташованими по вул. Червоних Зір в м. Одесі, ОСОБА_5 через уповноважену нею на розпорядження майном особу ОСОБА_6 передала нерухоме майно в найм (оренду), уклавши 1 жовтня 2009 року з ОСОБА_4 (до реєстрації шлюбу Мозкова) договір оренди №1 житлового будинку та земельної ділянки.

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч.1 ст.810 ЦК України). Наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання в ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму (ч.ч.1,3 ст.815 ЦК України). Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла (ч.ч.1,3 ст.820 ЦК України). Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України, ч.1 ст.821 ЦК України). Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).

За умовами договору оренди №1 від 1 жовтня 2009 року при припиненні чи розірванні договору повернення оренди проводиться на протязі 5-ти днів з моменту розірвання чи припинення договору (п.3.2); сторони визначили щомісячну орендну плату в розмірі 1 грн. (п.4.1); договір вступає в силу з моменту його підписання, договір укладено строком на 60 місяців з 1 жовтня 2009 року по 1 жовтня 2014 року (п.7.1); дія договору оренди припиняється у випадку закінчення строку, на який був укладений договір, а також у випадках, передбачених п.7.3 договору (п.7.4); якщо до закінчення строку дії договору сторони не заявлять про намір розірвати договір, то він вважається продовженим ще на один рік (п.7.5).

Договір оренди №1 від 1 жовтня 2009 року укладено на строк 60 місяців до 1 жовтня 2014 року. Згідно доводів ОСОБА_5 30 липня 2014 року ОСОБА_4 повідомлено про намір розірвати договір. Дані доводи не мають письмового підтвердження, заперечені ОСОБА_4, відтак, з огляду на те, що ОСОБА_4 та члени її сім'ї продовжили користування житлом після 1 жовтня 2014 року, то слід виходити з того, що сторони все ж пролонгували дію договору оренди ще на один рік.

5 лютого 2015 року ОСОБА_4 направлено повідомлення від 4 лютого 2014 року про намір розірвати договір оренди №1 від 1 жовтня 2009 року. Лист-повідомлення направлено адресною кореспонденцією 5 лютого 2015 року та отримано ОСОБА_4 12 лютого 2015 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.117). Посилання ОСОБА_4 на те, що підпис на повідомленні про вручення їй не належить не приймається, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за наявними на ньому реквізитами вважається таким, що вручено адресату.

З позовом до суду ОСОБА_5 звернулася 20 березня 2015 року, вимоги заявила про виселення, заявлені вимоги обґрунтовано тим, що після 1 жовтня 2014 року договір найму припинив свою дію. Оскільки безспірних доказів повідомлення зі сторони ОСОБА_5 як наймодавця до закінчення встановленого в договорі строку, а саме до 1 жовтня 2014 року про відсутність наміру продовжувати договір оренди не надано, а позов до суду пред'явлено лише у березні 2015 року, то договір найму житла є таким, що продовжений на 2015 рік та закінченим 1 жовтня 2015 року (надіслання листа-повідомлення від 5 лютого 2014 року про намір розірвати договір оренди №1 від 1 жовтня 2009 року, наявність позову в суді та не відмова від позову розглядається як заперечення наймодавця ОСОБА_5 проти продовження договору після 1 жовтня 2015 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими в частині продовження договору після 1 жовтня 2014 року та безпідставними щодо наявності права користуватися житлом після 1 жовтня 2015 року.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Оскільки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 після 1 жовтня 2015 року договірні відносини оренди (найму) відсутні, однак ОСОБА_4 продовжує займати квартиру чим унеможливлює здійснення ОСОБА_5 права користування та розпорядження своїм майном, то вимоги ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_4 та членів її сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_8 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат ОСОБА_5 не заявлено. Щодо судових витрат, понесених ОСОБА_3, ОСОБА_4, то такі присудженню до відшкодування не підлягають в силу відмови в позові.

Керуючись ст.303, п.п.2,3 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 липня 2016 року в частині позовних вимог позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, зобов'язання не перешкоджати проживати в будинку - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, зобов'язання не перешкоджати проживати в будинку - відмовити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 липня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_4, за участю органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах дітей Одеської міської ради про виселення - змінити.

Позов ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_4, за участю органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах дітей Одеської міської ради про виселення - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_8, з житлового будинку №12-Б, розташованого по вулиці Червоних Зір в місті Одесі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

ОСОБА_2