Постанова
від 04.04.2007 по справі 47/350-а
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2007р.

м.Київ

№ 47/350-А

16:23

За позовом Відкрите акціонерне товариство

"Київздравреконструкція"

До Державна податкова

інспекція у Голосіївському районі міста Києва

Предмет

адміністративного позову

про визнання нечинним податкових

повідомлень-рішень

Суддя

Секретар судового засідання

Разумовська Т.О.

Представники сторін:

Від позивача:

Назарець Д.А. - адвокат;

Від відповідача: Від прокуратури:

Аліфанов Т.Ю. -гол. державний

податковий інспектор.; Мальцева Н.В. -завідувач сектору.; Шевчук О.М. -ст.

державний податковий інспектор.; Шепілов О.О. -ст. державний податковий інспектор.; Шевченко Ю.В. - помічник прокурора.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 04.04.2007 о 16 год. 23 хв. проголошено вступну та

резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі

відкладено на 10.04.2007 року, про що повідомлено присутнім сторонам після

проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з

урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин складання

повного тексту постанови відкладено до

07.05.2007 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського

суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання нечинними податкових

повідомлень -рішень №000512203/0 від 07.12.2006 року та №0000522203/0 від

07.12.2006 року, які винесені на підставі акту про результати виїзної планової

перевірки ВАТ "Київздравреконструкція" з питань дотримання вимог

податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по

30.06.2006 року №711/1-22-03-02127868 від 24.11.2006 року.

25.12.2006 року ухвалою

Господарського суду міста Києва було відкрито провадження у справі

№47/350-А та призначено попереднє судове засідання на 24.01.2007 року.

На початку попереднього судового

засідання повноважний представник Прокуратури Голосіївського району міста Києва

згідно доручення №47/350-А від 24.01.2007 року повідомив суд про вступ, за

ініціативою Прокуратури Голосіївського району міста Києва, у справу №47/350-А

на стороні відповідача в силу імперативних вимог статті 121 Конституції

України, статті 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та статті

60 КАС України з метою забезпечення захисту інтересів держави через

представництво інтересів держави в порядку, встановленому КАС України та

переліченими законами.

На виконання статті 111 Кодексу

адміністративного судочинства України судом було з'ясовано у сторін чи не

відмовляється позивач від адміністративного позову та чи не визнає відповідач

адміністративного позову, в тому числі було роз'яснено можливості щодо

примирення сторін. Однак, повноважні представники сторін заперечили наявність

можливості щодо примирення сторін у даній адміністративній справі та відповідно

позивач від адміністративного позову у ході попереднього судового засідання не

відмовився, а відповідач адміністративного позову не визнав.

Також, суд уточнив позовні вимоги

ВАТ "Київздравреконструкція" та заперечення відповідача проти

адміністративного позову, з'ясував питання про склад осіб, які братимуть участь

у справі, визначив факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з

них визнаються сторонами, а які належить доказувати, з'ясувавши, одночасно,

якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення в

подальшому.

Відповідно до статті 121 Кодексу

адміністративного судочинства України за наслідками підготовчого провадження

суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; зупинення

провадження у справі; закриття провадження у справі; закінчення підготовчого провадження

і призначення справи до судового розгляду.

В ухвалі про закінчення підготовчого

провадження і призначення справи до судового розгляду зазначається, які

підготовчі дії проведені, і встановлюються дата, час та місце розгляду справи.

Якщо під час попереднього судового

засідання, на яке прибули всі особи, які беруть участь у справі, вирішені

необхідні для її розгляду питання, то за письмовою згодою цих осіб судовий

розгляд може бути розпочатий у той же день.

Якщо під час попереднього провадження

відповідач визнав позов, суд може прийняти постанову про задоволення

адміністративного позову.

Копії судового рішення за

наслідками підготовчого провадження надсилаються особам, які беруть участь у

справі, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.

Суд, заслухавши пояснення

повноважних представників сторін, зважаючи що сторони не заперечували стосовно

можливості закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового

розгляду та дослідивши всі надані докази та окресливши коло необхідних для

розгляду справи документів, що повинні бути подані сторонами, прийшов до

висновку про закінчення підготовчого провадження у справі та призначення її до

судового розгляду, про що було винесено ухвалу від 24.01.2007 року, якою

судовий розгляд по справі було призначено на 31.01.2007 року.

У судовому засіданні 31.01.2007

року постало питання (за клопотанням відповідача -Державної податкової

інспекції у Голосіївському районі міста Києва, яке надійшло до сектору №47

через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва 25.01.2007

року) щодо залучення до участі у справі ДПА у м. Києві, як третю особу без

самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, яке було підтримано

у ході судового розгляду повноважними представниками Державної податкової

інспекції у Голосіївському районі міста Києва та прокуратури.

Повноважний представник позивача

проти задоволення даного клопотання заперечував.

Разом з тим судом встановлено, що

відповідачем не визначено конкретних та достатніх підстав і обставин, які

свідчили б про те, що рішення з даного спору може вплинути на права або

обов'язки ДПА у м. Києві, внаслідок чого судом 31.01.2007 року у ході судового

розгляду справи була постановлена ухвала з виходом до нарадчої кімнати про відмову

в задоволенні вищенаведеного клопотання Державної податкової інспекції у

Голосіївському районі міста Києва.

Однак повноважний представник

позивача також клопотав перед судом про відкладення розгляду справи, зважаючи

на необхідність надання додаткових доказів в підтвердження заперечень проти

позову, яке судом було задоволено та зафіксовано у журналі судового засідання,

складеного 31.01.2007 року на виконання вимог частини 6 статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 31.01.2007 року розгляд справи було відкладено до 14.02.2007 року.

Повноважний представник позивача у

ході судового засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд

позов задовольнити.

Повноважні представники відповідача

проти задоволення позову заперечували, прохали суд відмовити позивачу у позові.

Повноважний представник Прокуратури

Голосіївського району міста Києва у ході судового засідання підтримував

заперечення повноважних представників відповідача проти позову, однак письмові

пояснення по суті спору не надав.

Крім того, повноважні представники

відповідача (Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста

Києва) у ході судового засідання 14.02.2007 року заявили клопотання про

зупинення провадження у справі №47/350-А, зважаючи, що 11.01.2007 року

відділенням з розслідування кримінальних справ у Голосіївському районі СВ ПМ

ДПА у м. Києві було порушено кримінальну справу №71-00128 за фактом умисного

ухилення від сплати податків генеральним директором ВАТ "Київздравреконструкція"

за ознаками злочину, передбаченого статтею 212 ч. З КК України.

Повноважний представник Прокуратури

Голосіївського району міста Києва підтримав заявлене клопотання, а представник

позивача у ході судового засідання 14.02.2007 року проти заявленого клопотання

заперечував.

Однак, через те, що підпунктом

5.2.6 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами" N 2181-ІП від 21 грудня 2000 року передбачено, що порушення

кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника

податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для

зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову)

такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного

узгодження, у господарського суду міста Києва відсутні визначені законодавством

підстави для зупинення провадження у справі №47/350-А, внаслідок чого у

задоволені зазначеного клопотання судом у ході судового засідання 14.02.2007

року було відмовлено.

14.02.2007 року ухвалою

Господарського суду міста Києва розгляд справи було відкладено до 21.02.2007

року.

Однак, на початку судового

засідання 14.02.2007 року постало питання стосовно розгляду клопотання поданого

відповідачем (Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста

Києва) про фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального

технічного засобу.

Згідно статті 12 Кодексу

адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в

судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за

допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 2-1

Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства

України до 1 січня 2008 року повне фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою

особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

Крім того, відповідно до ст. 128

Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без

поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове

засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для

розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у

справі суд може відкласти її розгляд.

Беручи до уваги наведене клопотання

повноважного представника відповідача (Державної податкової інспекції у

Голосіївському районі міста Києва) про фіксування судового засідання за

допомогою звукозаписувального технічного засобу визнається судом обгрунтованим

та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою від 21.02.2007 року розгляд

справи було відкладено до 07.03.2007 року.

У судовому засіданні представник

відповідача (Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста

Києва) заявив клопотання про витребування доказів від Товариства з обмеженою

відповідальністю “Українська гірничо -металургійна компанія”, в порядку статтей

71, 74, 75 КАС України, письмові докази на підтвердження факту укладання

правочину або договору з Відкритим акціонерним товариством "Фірма

Київздравреконструкція", що встановлює правові підстави для перерахування

16.03.2004 року на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою

відповідальністю “Українська гірничо -металургійна компанія” Відкритим

акціонерним товариством "Фірма Київздравреконструкція" суми грошових

коштів у розмірі -500000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС

України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх

обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з

власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у

справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на

думку суду, не вистачає.

Частиною 2 ст. 69 КАС України

встановлено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може

запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за

клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 71 КАС України

якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона

повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та

повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації

цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Статтями 73, 74 КАС України

визначено, що особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що

надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право

просити суд забезпечити ці докази. Суд забезпечує докази допитом свідків,

призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових

доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України суд оголошує перерву у

зв'язку з необхідністю одержання нових доказів.

Беручи до уваги те, що докази, на

забезпеченні яких наполягає відповідач, у нього відсутні, суд враховуючи

імперативні вимоги названих статтей 71, 74, 75 КАС України визнав клопотання

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва обґрунтованим,

а відтак таким, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 07.03.2007

року було оголошено перерерву до 04.04.2007 року, про що було належним чином

повідомлено ухвалою від 07.03.2007 року повноважних представників сторін та в

порядку забезпечення доказів було ухвалено витребувати від Товариства з

обмеженою відповідальністю “Українська гірничо -металургійна компанія” (м.

Київ, вул Баренбойма, буд. 1) : письмові докази на підтвердження факту

укладання правочину або договору з Відкритим акціонерним товариством

"Фірма Київздравреконструкція", що встановлює правові підстави для

перерахування 16.03.2004 року на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою

відповідальністю “Українська гірничо -металургійна компанія” Відкритим

акціонерним товариством "Фірма Київздравреконструкція" суми грошових

коштів у розмірі -500000,00 грн.

Однак, у судовому засіданні

04.04.2007 року, виявилось, що вищеперелічених доказів від Товариства з

обмеженою відповідальністю “Українська гірничо -металургійна компанія” (м. Київ,

вул Баренбойма, буд. 1) через загальний відділ канцелярії господарського суду

міста Києва до сектору №47 по справі №47/350-А -не надходило.

Крім того, повноважними

представниками відповідача (Державної податкової інспекції у Голосіївському

районі міста Києва) було заявлено чергове клопотання на підставі статті 156 КАС

України про зупинення провадження у справі №47/350-А до вирішення іншої

пов'язаної з нею справи №25/180-А (зокрема, було додано ухвалу по справі

№25/180-А від 03.04.2007 року про відкриття провадження у справі) предметом

розгляду якої є стягнення безпідставно отриманих коштів Відкритим акціонерним

товариством "Фірма Київздравреконструкція" 16.03.2004 року від

вищеназваного контрагента позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю

“Українська гірничо -металургійна компанія”) у розмірі -500000,00 грн., у

задоволені якого судом було відмовлено, зважаючи, що на переконання суду

розгляд даної справи з предметом позову -визнання нечинними податкових

повідомлень - рішень відповідача №000512203/0 від 07.12.2006 року та

№0000522203/0 від 07.12.2006 року, які винесені на підставі акту про результати

виїзної планової перевірки ВАТ "Київздравреконструкція" з питань

дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з

01.07.2003 року по 30.06.2006 року №711/1-22-03-02127868 від 24.11.2006 року -є

первинним та від вирішення даного спору у справі №47/350-А залежатиме

(внаслідок всебічного і повного дослідження судом, в тому числі і цієї

обставини -законності одержання позивачем зазначених коштів від контрагента

16.03.2004 року) чи на належній правовій підставі одержано позивачем грошові

кошти від вищеназваного контрагента позивача (Товариства з обмеженою

відповідальністю “Українська гірничо -металургійна компанія”) 16.03.2004 року у

розмірі -500000,00 грн., чи, відповідно, безпідставно, у зв'язку з чим, у

задоволенні даного клопотання судом було відмовлено.

Так, позовні вимоги ВАТ

"Київздравреконструкція" мотивовані тим, що податкове повідомлення

-рішення №0000522203/0 від 07.12.2006 року повинно бути визнанно нечинним, адже

позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.2004

року по 31.03.2004 року (заява позивача від 18.11.2003 року про видачу

свідоцтва про право сплати єдиного подтку та саме свідоцтво №2650008878 від

01.01.2004 року) одержав 500000,00 грн. від Товариства з обмеженою

відповідальністю “Українська гірничо -металургійна компанія” як завдаток

(аванс) від 15.03.2004 року в якості передоплати за нотаріально посвідченим

Договором купівлі -продажу нежилого будинку (за адресою: м. Київ, вул.

Жилянська, буд. 12а) від 02.04.2004 року, що чітко зазначено в самому Договорі

від 02.04.2004 року, але внаслідок проведення позивачем переоцінки наведеного

об'єкта нерухомості, що було оформлено наказом та актом переоцінки позивача (№8

від 23.02.2004 року і №б/н від 18.02.2004 року відповідно) на підставі звіту

сертифікованого оцінювача (СПД ф/о -ОСОБА_1) від 28.11.2003 року (яким було

встановлено, що ринкова вартість згаданого будинку становить не 22369,44 грн., а

-3788998,00 грн., без ПДВ) та імперативних вимог абзацу 7 пункту 1 Указу

Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

суб'єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року N 727/98 (із змінами та

доповненнями) мало місце від'ємне значення виручки від реалізації зазначеного

основного фонду (різниця між сумою, отриманою від реалізації цього фонду 500

000,00 грн. -його залишкова вартість на момент продажу у розмірі 3 788 998,00

грн., без ПДВ).

Стосовно другого податкового повідомлення

-рішення №000512203/0 від 07.12.2006 року, позивач вважає його протиправним та

таким, що має бути також визнанно нечинним, зважаючи, що дооцінена балансова

вартість будинку по вул. Жилянська, 12а, як зазначалось вище, становила -3 788

998,00 грн. та була відповідно відображена позивачем, як платником єдиного

податку у бухгалтерському обліку останнього і після переходу позивачем вже з

01.04.2004 року на загальну систему оподаткування, (у якій, зокрема згідно

статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня

1994 року N 334/94-ВР, позивач повинен здійснювати податковий облік основних

фондів) зазначена балансова вартість будинку по вул. Жилянська, 12а була

визначена ВАТ "Фірмою Київздравреконструкція" у податковому обліку, як

залишкова балансова вартість зазначеного основного фонду за даними саме

бухгалтерського обліку підприємства позивача у наведеній сумі -3 788 998,00

грн. в силу податкового роз'яснення опублікованого ДПА України у “Віснику

податкової служби України” (№13, 2002 р., с. 17) “Перехід зі спрощеної системи

на загальну систему оподаткування”, внаслідок чого, на думку позивача він

дотримав вимог підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України “Про

оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (зі

змінами та доповненнями) в повній мірі, шляхом включення до валового доходу за

1-ше півряччя 2004 року саме різниці між продажною вартістю будинку по вул.

Жилянській, 12а та дооціненою балансовою вартістю цього будинку лише у сумі

-27002,00 грн. (3816000,00 грн. -3788998,00 грн.), внаслідок чого донарахування

відповідачем позивачу валового доходу у сумі -3157631,00 грн., позивач вважає,

безпідставним.

Заперечення проти позову

ґрунтуються на встановлених перевіркою фактах порушення позивачем податкового

законодавства (зокрема відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем

п.п. 8.4.3 п. 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку

підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, внаслідок чого позивач, на

думку відповідача, занизив валовий дохід у 1-ому півріччі 2004 року від

операції з продажу об'єкту основного фонду 1-ї групи, а саме будинку по вул.

Жилянській, 12а у розмірі -3157631,00 грн., враховуючи, що відповідач вважає,

що вартість здійсненої позивачем у бухгалтерському обліку в період перебування

позивача на спрощеній системі оподаткування дооцінки зазначеного будинку, як

основного фонду 1-ої групи, по якій підприємством не здійснено фактичних

витрат, у податковому обліку -не збільшує балансову вартість такого основного

фонду, через що, вартість зазначеного будинку станом на 01.04.2004 року за

даним перевірки становить не -3788998,00 грн., як розраховано у Звіті про

проведення незалежної оцінки вартості приміщень будівлі, яка належить ВАТ

"Фірма Київздравреконструкція" на праві колективної власності,

здійсненого 28.11.2003 року сертифікованим оцінювачем -СПД ф/о -ОСОБА_1, а

-22369,44 грн.) та мотивуються додатково повноважними представниками

контролючих органів неможливістю застосування позивачем податкового роз'яснення

опублікованого ДПА України у “Віснику податкової служби України” (№13, 2002 р.,

с. 17) “Перехід зі спрощеної системи на загальну систему оподаткування”, так як

дане роз'яснення вищим контролюючим органом надавалось в індивідуальному

порядку іншому платнику податків, а не ВАТ "Фірмі

Київздравреконструкція", враховуючи також, що отримані позивачем кошти

(16.03.2004 року) в сумі -500000,00 грн., на переконання відповідача та

прокуратури, не є отриманими ним за продаж нежитлового будинку по вул. Жилянська,

12а в силу статтей 203, 204, 209, 215, 220, 570, 657 ЦК України, адже відсутній

нотаріально посвідчений правочин чи договір щодо купівлі -продажу вказаного

будинку, як обгрунтована підстава для отримання відповідачем 15.03.2004 року

грошових коштів у сумі -500000,00 грн., що на думку відповідача та прокуратури

створює умови безпідставності отримання зазначених грошових коштів позивачем.

Розглянувши подані позивачем

документи і матеріали, заслухавши

пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський

суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу позивача №50

від 14.11.2003 року керівництом ВАТ "Фірма Київздравреконструкція"

було вирішено для встановлення справедливої (ринкової) вартості майна ВАТ

"Фірма Київздравреконструкція", з метою поступової переоцінки всіх

основних засобів ВАТ "Фірма Київздравреконструкція" провести дооцінку

балансової вартості нежитлової будівлі позивача, що розташована у м. Києві по

вул. Жилянська, 12а, для чого визнано за необхідне укласти відповідний договір

на оцінку зазначеного об'єкту нерухомості з професійним оцінювачем, що має

сертифікат Фонду державного майна України (ФДМУ).

Позивачем 18.11.2003 року було

подано заяву до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста

Києва з проханням перевести ВАТ "Фірму Київздравреконструкція" на

спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 2004 року за ставкою

єдиного податку 10% та відповідно прохав зазначений контролюючий орган

скасувати реєстрацію в якості платника ПДВ.

28.11.2003 року сертифікованим

оцінювачем -СПД ф/о -ОСОБА_1 (Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №601 від

04.10.2003 року, сертифікат суб'єкта оцінночної діяльності №2213/03 від

17.11.2003 року та Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів

№658 від 15.10.2003 року, видані Фондом державного майна України долучені до

матеріалів позову) було складено звіт про проведення незалежної оцінки вартості

приміщень будівлі, яка належить ВАТ "Фірма Київздравреконструкція" на

праві колективної власності (свідоцтво Головного управління майном КМДА

№010001748 про право власності на нежилий будинок видане 14.04.1999 року

долучене до позовної заяви), за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 12а, згідно

якого наведеним сертифікованим оцінювачем було встановлено, що справедлива

(ринкова) вартість згаданого будинку за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 12а,

становить не 22369,44 грн., а -3788998,00 грн., без ПДВ.

За наслідками розгляду

вищенаведеної заяви позивача, поданої до Державної податкової інспекції у

Голосіївському районі міста Києва 18.11.2003 року, відповідачем 01.01.2004 року

було видано ВАТ "Фірмі Київздравреконструкція" свідоцтво №2650008878,

датоване цією ж датою -01.01.2004 року, про право сплати позивачем єдиного

податку суб'єктом малого підприємництва -юридичною особою за ставкою єдиного

податку 10 відсотків та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та

звітності у 2004 році.

18.02.2004 року повноважною

комісією позивача складено Акт переоцінки основного засобу, на виконання

вищезгаданого наказу №50 від 14.11.2003 року і на підставі звіту

сертифікованого оцінювача -СПД ф/о -ОСОБА_1 про проведення незалежної оцінки вартості

приміщень будівлі, яка належить ВАТ "Фірма Київздравреконструкція" на

праві колективної власності, за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 12а, згідно

якого наведеною комісією позивача (визначеною наказом позивача №50 від

14.11.2003 року) було вирішено дооцінити об'єкт основних засобів -будівлю,

розташовану у м. Києві по вул. Жилянській, 12а до вартості -3788998,00 грн.

Генеральним директором позивача

наказом №8 від 23.02.2004 року затверджено переоцінену балансову вартість

будівлі ВАТ "Фірма Київздравреконструкція" за адресою: м. Київ, вул.

Жилянська, 12а на виконання вищезгаданого наказу №50 від 14.11.2003 року та

Акту переоцінки основного засобу від 18.02.2004 року, складеного повноважною

комісією ВАТ "Фірма Київздравреконструкція" у розмірі -3788998,00

грн.

Вже, 16.03.2004 року ВАТ

"Фірмою Київздравреконструкція" було одержано від Товариства з

обмеженою відповідальністю “Українська гірничо -металургійна компанія”

-500000,00 грн., в якості попередньої оплати за згаданий нежитловий будинок,

розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 12а, що підтверджується

банківською випискою з особового рахунку позивача від 16.03.2004 року,

відповідно до графи якої “Призначення” платежу, платник платежу (Товариство з

обмеженою відповідальністю “Українська гірничо -металургійна компанія”) у

реквізиті "Призначення

платежу" платіжного доручення зазначив, що наведені грошові кошти

у розмірі -500000,00 грн., сплачуються останнім ВАТ "Фірмі

Київздравреконструкція" як (дослівно): “Передплата за нерухоме майно по вул.

Жилянська, 12а, згідно правочину завдатку №б/н від 15.03.2004 року., в т.ч. ПДВ

-83333 грн.”.

З 01.04.2004 року ВАТ "Фірма

Київздравреконструкція" перейшло на загальну систему оподаткування, (у

якій, зокрема згідно статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку

підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, позивач повинен здійснювати

податковий облік основних фондів), у зв'язку з чим бухгалтерією позивача

зазначена вище дооцінена балансова вартість будинку по вул. Жилянська, 12а була

визначена ВАТ "Фірмою Київздравреконструкція" у податковому обліку,

як залишкова балансова вартість зазначеного основного фонду за даними саме

бухгалтерського обліку підприємства позивача (у якому, як зазначалось, в 1-му

кварталі 2004 року позивачем було відображено зазначену дооцінку ринкової

вартості нежитлового будинку) у наведеній сумі -3 788 998,00 грн.

Приватним нотаріусом Київського

міського нотаріального округу 02.04.2004 року було посвідчено Договір купівлі

-продажу нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 12а між

власником останнього -ВАТ "Фірмою Київздравреконструкція" (свідоцтво

Головного управління майном КМДА №010001748 про право власності на нежилий

будинок видане 14.04.1999 року долучене до позовної заяви) та вищезгаданим

Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо -металургійна

компанія”, згідно якого зазначена будівля площею 1324,00 кв. м. відчужується за

-4316000,00 грн. (п. 3 нотаріально посвідченого Договору купівлі -продажу

нежилого будинку від 02.04.2004 року), з яких продавець (ВАТ "Фірма

Київздравреконструкція") одержав 500000,00 грн. за правочином завдатку від

15.03.2004 року (що підтверджується вищезгаданою банківською випискою з

особового рахунку позивача від 16.03.2004 року), а -3816000,00 грн. покупець

(Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо -металургійна

компанія”) сплачує на рахунок продавця (ВАТ "Фірма

Київздравреконструкція") протягом підписання цього Договору купівлі

-продажу нежилого будинку від 02.04.2004 року, у пункті 5-ому якого, сторонами

також було погоджено, що передача предмету даного Договору продавцем (ВАТ

"Фірма Київздравреконструкція") і його прийняття покупцем

(Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо -металургійна

компанія”) засвідчується Актом прийому -передачі, який підписується сторонами.

На виконання вищенаведених пунктів

3 та 5 нотаріально посвідченого Договору купівлі -продажу нежилого будинку від

02.04.2004 року покупцем (Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська

гірничо -металургійна компанія”) було перераховано продавцю по Договору купівлі

-продажу нежилого будинку від 02.04.2004 року (ВАТ "Фірмі

Київздравреконструкція") -3816000,00 грн., що підтверджується банківською

випискою з особового рахунку позивача від 02.04.2004 року та цього ж числа

(02.02.2004 року) сторони даного Договору купівлі -продажу нежилого будинку від

02.04.2004 року склали та підписали, засвідчивши підписи повноважних

представників сторін печатками господарюючих суб'єктів -Акт приймання -передачі

нежитлового будинку, згідно п. 1 якого, продавець (ВАТ "Фірма

Київздравреконструкція") пердав, а покупець (ТОВ “Українська гірничо

-металургійна компанія”) прийняв, відповідно до названого нотаріально

посвідченого Договору купівлі -продажу нежилого будинку від 02.04.2004 року

нежилий будинок (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська,

12а.

Однак, відповідачем - Державною

податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва була проведена виїзна

планова перевірка позивача -ВАТ "Фірми Київздравреконструкція" з

питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за

період з 01.07.2003 року по 30.06.2006 року, за наслідками якої було складено

акт №711/1-22-03-02127868 про результати виїзної планової перевірки ВАТ

"Київздравреконструкція" з питань дотримання вимог податкового,

валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.06.2006

року від 24.11.2006 року, відповідно до якого (п. 3.1.1.1 названого акту) було

встановлено, що в порушення норм п. 1 Указу Президента України “Про спрощену

систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від

3 липня 1998 року N 727/98 (із змінами і доповненнями) підприємством ВАТ “Фірма

Київздравреконструкція” не включено до рядку 2 Розрахунку сплати єдиного

податку суб'єктом малого підприємництва -юридичною особою за 1 квартал 2004

року грошові кошти у розмірі -500000 грн., які ВАТ "Фірма

"Київздравреконструкція" будучи платником єдиного податку (І квартал

2004 року) отримало від ТОВ “Українська гірничо -металургійна компанія”

відповідно до виписки філії АКІБ “Укрсиббанк" по рахунку №26005016850075

від 16.03.2004 року, з призначенням платежу -“передплата за нерухоме майно по

вул. Жилянскій,12а згідно правочину завдатку б/н від 15.03.04р., в т.ч. ПДВ

-83333 грн.” (констатуючи додатково, що до перевірки не надано письмового

документу, на підставі якого ВАТ “Фірма Київздравреконструкція” 16.03.2004 року отримано на розрахунковий

рахунок -500000 грн.), що, на думку відповідача, призвело до заниження ВАТ "Фірмою Київздравреконструкція"

податкових зобов'язань з єдиного податку в сумі -50000,00 грн.

Також, у п. 3.1.1.2 акту

№711/1-22-03-02127868 про результати виїзної планової перевірки ВАТ

"Київздравреконструкція" з питань дотримання вимог податкового,

валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.06.2006

року від 24.11.2006 року контролюючий орган вказав, що ВАТ «Фірма

Київздравреконструкція" згідно договору купівлі -продажу нежилого будинку

від 02.04.2004 року було продано ТОВ “Українська гірничо -металургійна

компанія” будинок по вул. Жилянскій,12а площею 1324,00 кв.м. та відповідно до

наведеного Акту прийому-передачі нежилого будинку від 02.04.2004 року сума

продажу відповідно до договору склала -4316000,00 грн. з яких продавець

одержав:

- будучи платником єдиного податку (І

квартал 2004 року) - 500000,00 грн., і

- будучи на загальній системі

оподаткування (II квартал 2004 року) -3816000,00 грн. (в т.ч. ПДВ

636000,00 грн.) на розрахунковий рахунок 02.04.2004 року (виписка банку від 02.04.2004

року - сплата за придбання нерухомого майна по вул. Жилянскій,12а згідно

договору купівлі- продажу).

Відповідно до п.8.4.3 Закону

України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р.

№283/97-ВР, із змінами та доповненнями :

“Уразі

виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з

їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості

такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від

продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та

нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума

перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до

валових витрат платника податку.”

Відповідно до наданих до перевірки

документів а саме оборотно-сальдової відомості по рахунках -103 та 131,

а також довідки про залишкову вартість станом на 01.01.2004 року балансова

вартість нежилого будинку на думку перевіряючих контролюючого органу становила

лише -22369,44 грн.

У період з 01.01.2004 року по

31.03.2004 року підприємство було платником єдиного податку за ставкою 10%. У

цьому періоді, а саме лютому 2004 року балансову вартість нежилого будинку у

бухгалтерському обліку було дооцінено до суми -3788998,00 грн. Акт переоцінки

основного засобу від 18.02.2004р., (переоцінка проведена на підставі звіту

оцінювача від 28.11.2003 року).

При обчислені валового доходу від

операції з продажу об'єкту основних фондів 1 групи підприємством (при загальній

системі оподаткування) у 2 кварталі 2004 року балансову вартість будинку по

вул. Жилянскій,12а, дооцінену у бухгалтерському обліку, у 1 кварталі 2004 року

до вартості 3788998,00 грн., враховано як -балансову вартість для цілей

податкового обліку.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст.

8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації

підлягають витрати на

придбання основних фондів

та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи

витрати, на придбання племінної худоби

та придбання, закладення

і вирощування багаторічних насаджень до початку

плодоношення, самостійне виготовлення

основних фондів для власних

виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам,

які були зайняті на виготовленні таких основних фондів, проведення всіх видів

ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Тому, контролюючий орган зробив

висновок, що враховуючи те що, вартість бухгалтерської дооцінки основних

фондів, по якій підприємством не було здійснено фактичних витрат, у податковому

обліку не збільшує балансову вартість таких основних фондів -балансова

вартість для цілей оподаткування, нежилого будинку по вул. Жилянскій,12а станом на 01.04.2004 року за даними

перевірки становить -22369,44 грн. Крім того перевіряючими

контролюючого органу у табл. 2 “розрахунок амортизаційних відрахувань” додатку

К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя поданої до ДПІ у

Голосіївському районі м. Києва,

підприємством вказано балансову

вартість основних фондів групи 1 па початок розрахункового кварталу у

сумі -142,9 тис.грн.

Отже, перевіряючі контролюючого органу дійшли до

висновку, що в порушення п.п. 8.4.3 п.

8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від

22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) ВАТ “Фірма

Київздравреконструкція” занижено валовий доход у півріччі 2004 року від

операції з продажу об'єкту основних фондів 1 групи, а саме будинку по вул.

Жилянскій, 12а у розмірі -3157631грн. (3180000грн. -22369грн.).

На підставі вищеописуваного акта

перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове

повідомлення-рішення №0000522203/0 від 07.12.2006 року, яким позивачу згідно з

пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21

грудня 2000 року N 2181-III (із змінами та доповненнями) ст. 1 Указу Президента

України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва” від 3 липня 1998 року N 727/98 (із змінами і

доповненнями) та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III (із змінами та

доповненнями) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: єдиний

податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб у розмірі -50000,00 грн.

та 25000,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Також, на підставі наведеного акта

перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове

повідомлення-рішення №000512203/0 від 07.12.2006 року, яким позивачу згідно з

пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21

грудня 2000 року N 2181-III (із змінами та доповненнями) п.п. 8.4.3, п. 8.4 ст.

8 Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994

року N 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та відповідно до пп. 17.1.3 п.

17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000

року N 2181-III (із змінами та доповненнями) визначено суму податкового

зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі

-789408,00 грн. та 789408,00 грн. грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до статті 6 Конституції

України від 28.06.1996 року органи законодавчої, виконавчої та судової влади

здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і

відповідно до законів України.

Згідно статті 19 Конституції

України від 28.06.1996 року правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,

відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено

законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 13 Закону України

“Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N 509-XII

посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати

Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних

законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати

виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною

мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання

посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони

притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної

відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними

діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають

відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно преамбули Закону України

“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III (із змінами та

доповненнями) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який

установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед

бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових

платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та

внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і

сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків

контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної

діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Так, підпунктом 4.4.2 даного Закону

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III (із змінами

та доповненнями) встановлено (підпункт “г”), що податкове роз'яснення є

оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства

контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при

обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур та (підпункт

“е”) центральний (керівний) орган контролюючого органу проводить періодичне

узагальнення податкових питань, які стосуються значної кількості платників

податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує узагальнюючі

податкові роз'яснення, які підлягають оприлюдненню з дотриманням правил

комерційної та банківської таємниці і платник податків має право безоплатно

отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику

податків з питання, що розглядається (із дотриманням правил комерційної або

банківської таємниці), у строки, передбачені для надання відповіді на звернення

громадян до органів державної влади, встановлені законом.

Згідно підпункту “є” підпункту

4.4.2 даного Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000

року N 2181-III (із змінами та доповненнями) центральний (керівний) орган

контролюючого органу зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмові

роз'яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування

окремим податком, збором (обов'язковим платежем) у спосіб, доступний для

ознайомлення з ними більшості їх платників.

Згідно податкового роз'яснення

опублікованого ДПА України у “Віснику податкової служби України” (№13, 2002 р.,

с. 17) “Перехід зі спрощеної системи на загальну систему оподаткування”

визначено, що (дослівно) “При переході підприємства на спрощену систему

оподаткування нарахування податкової амортизації припиняється.

Враховуючи це, з метою

оподаткування нарахування амортизації при переході підприємства знову на

загальну систему оподаткування поновлюється, а балансова вартість основних

фондів визначається як залишкова балансова вартість на момент повернення на

загальну систему оподаткування за даними бухгалтерського обліку підприємства у

разі, якщо витрати на придбання основних фондів було понесено платником податку

і ці фонди використовуються в його господарській діяльності”.

Відповідно до статті 1 Указу

Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

суб'єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року N 727/98 (із змінами і

доповненнями) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на

розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу

продукції (товарів, робіт, послуг), а у разі здійснення операції з продажу

основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою

від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Відповідно до п. 8.3 п.п. 8.3.6

статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня

1994 року N 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) порядок бухгалтерського

обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється саме

-Міністерством фінансів України.

Згідно п. 16 Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, яке затверджене наказом Міністерства

фінансів України від 27.04.2000 року №92 (у редакції чинній на момент

здійснення операції з дооцінки основного

фонду) підприємство може переоцінювати обєкт основних засобів, якщо залишкова

вартість цього обєкту суттєво відрізняється від його справедливої вартості на

дату балансу.

Відповідно до п.п. 8.4.3 п. 8.4

статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня

1994 року N 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) у разі виведення з

експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем

балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого

об'єкта.

Сума перевищення виручки від

продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та

нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума

перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до

валових витрат платника податку.

Згідно пункту 17.1 статті 17 даного

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III

(із змінами та доповненнями) штрафні санкції за порушення податкового

законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією

статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що

встановлюються окремим законодавством.

Згідно вимог пункту 2.4 Постанови

НБУ “Про затвердження Інструкції про

безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 № 22

(далі Постанова), відповідно до якої банки перевіряють відповідність

заповнення реквізитів

розрахункових документів клієнтів

вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення

таких реквізитів:

"Платник", "Код

платника", "Рахунок

платника", "Банк платника",

"Код банку платника", а також "М.П." та "Підписи

платника".

Крім того, згідно пункту 2.5

Постанови, якщо розрахункові

документи, у яких

перевірені реквізити, заповнено з

порушенням вимог цієї глави, глав 5 і 6 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк,

що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з

пунктами 2.15 і

2.18 цієї глави.

Пунктом 2.16 Постанови визначено, що

якщо на вимогу банку клієнт не

надасть документи і відомості, що потрібні для з'ясування його

особи, суті діяльності, фінансового стану,

або умисно подасть

неправдиві відомості про себе,

то банк повертає

йому платіжне доручення без виконання.

Вимогами пункту 2.29 Постанови

встановлено, що платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку

відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку,

визначеному внутрішніми правилами цього банку.

Пункт 2.38 Постанови у частині 2

встановлює, що повернення платнику коштів,

що списані банком

з рахунку платника без законних

підстав або з

ініціативи неналежного

стягувача, або в разі порушення банком

умов договору банківського рахунку

чи іншого договору

про надання банківських

послуг в частині здійснення договірного

списання, або внаслідок

інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 3.8 зазначеної Постанови

НБУ “Про затвердження Інструкції про

безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 № 22

встановлено, що реквізит "Призначення платежу"

платіжного доручення заповнюється

платником так, щоб надавати

повну інформацію про

платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування

коштів отримувачу. Повноту

інформації визначає платник

з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за

дані, що зазначені

в реквізиті платіжного доручення

"Призначення платежу".

Згідно статті 657 Цивільного

кодексу України 16 січня 2003 року N 435-IV (із змінами і доповненнями) договір

купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового

будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і

підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Стаття 546 Цивільного кодексу

України 16 січня 2003 року N 435-IV (із змінами і доповненнями) передбачає, що

виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією,

заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 547 Цивільного кодексу

України 16 січня 2003 року N 435-IV (із змінами і доповненнями) передбачає, що

правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі,

а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової

форми, є нікчемним.

Однак, відповідно до статті 218

Цивільного кодексу України 16 січня 2003 року N 435-IV (із змінами і

доповненнями) якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність

у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна

із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення,

зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може

бути визнаний судом дійсним.

Також, стаття 631 Цивільного

кодексу України 16 січня 2003 року N 435-IV (із змінами і доповненнями)

встановлює, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до

відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до статті 71 КАС України

від 6 липня 2005 року N 2747-IV кожна сторона повинна довести ті обставини, на

яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею

72 цього Кодексу та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій

чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, судом

визнаються обґрунтованими та законними позовні вимоги ВАТ «Фірма

Київздравреконструкція»щодо визнання не чинним податкового повідомлення-рішення

№0000522203/0 від 07.12.2006 року, яким позивачу контролюючим органом згідно з