Рішення

від 01.02.2017 по справі 910/9439/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.02.2017Справа №910/9439/16 За позовом          Приватного підприємства "ІН БРОК ТАЙМ" До          Marka VIP General Trading LLC           Про          стягнення 3 405,34 доларів США Суддя Лиськов М.О. Представники сторін:   від позивача:                    не з'явився від відповідача             не з'явився В судовому засіданні 01.02.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "ІН БРОК ТАЙМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 3 405,34 доларів США з Marka VIP General Trading LLC           Ухвалою Господарського суду міста Києва від суду від 30.05.2016 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 30.11.2016 та зупинено провадження у справі №910/9439/16 до 30.11.2016 30.11.2016 ухвалою суду розгляд справи поновлено. 30.11.2016 в судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. 30.11.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 01.02.2017 та зупинено розгляд справи. 01.02.2017 ухвалою суду розгляд справи поновлено. 01.02.2017 в судове засідання не з'явився представник позивача, причин неявки суд не повідомив хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач є нерезидентом, достовірної інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва у суду відсутні, а тому про розгляд даної справи відповідача належить повідомляти в порядку, передбаченому чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазька конвенція 1965 року). Адреса місцезнаходження відповідача – Dubai Investment Park LLC Warehouse, # 6Plot 518-1298 Дубаї Обєднанні Арабські Емірати. Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Договору між Україною та Об'єднаними Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах від 26.12.2012р., усі запити та супровідні документи супроводжуються перекладами на офіційну мову запитуваної сторони або на англійську мову. Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача  про час і місце розгляду даної справи, враховуючи норми Конвенції та Договору між Україною та Об'єднаними Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах від 26.12.2012р., суд вважає за необхідне відкласти розгляд даної справи та направити судове доручення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі №910/9439/16 відповідачу через Міністерство юстиції Об'єднаних Арабських Еміратів. Під час судового засідання 01.02.2017 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові. Відповідач не направив свого повноважного представника для участі в судовому засіданні, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив. Разом із цим, відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання шляхом звернення Господарського суду міста Києва з судовим дорученням через Міністерство юстиції України для направлення цього доручення по дипломатичним каналам Міністерству юстиції Об'єднаних Арабських Еміратів для вручення відповідачу. Станом на час розгляду справи в судовому засіданні, призначеному на 17 листопада 2016 року, до Господарського суду міста Києва не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів відповідачу. При цьому, з дати направлення судового доручення сплинув термін, який суддя визначив як достатній для повідомлення відповідача про розгляд справи. Судом також враховано, що відповідно до положень пункту 1      статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача. Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих Підприємством документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд – ВСТАНОВИВ: 21.09.2015 між сторонами було укладено контракт № VND003953/28, за умовами якого Підприємство зобов'язалось продати, а Компанія – купити оптом одяг (спортивний, модний, аксесуари до одягу, такі як рукавиці, краватки та підтяжки). Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк дії даного контракту – до 30 вересня 2016 року (пункт 9.3 угоди). Згідно з пунктом 2.1 контракту поставка товару здійснюється партіями у найменуванні, кількості та вартості, вказаними в рахунках-фактури, долучених до партії, які вважаються невід'ємною частиною даної угоди. Відповідно до пункту 3.1 вказаного правочину вартість товару визначається в доларах США, враховуючи вартість тари, пакування та маркування. Пунктами 4.1-4.3 вказаного правочину встановлено, що оплата здійснюється після отримання товару з відстрочкою платежу строком до 90 днів у доларах США. Всі банківські комісії сплачуються Підприємством. Відповідно до пункту 7.1 даного контракту всі спори з виконання даної угоди вирішуються в Господарському суді міста Києва (місцевому спеціалізованому господарському суді першої інстанції загальної юрисдикції, розташованому в місті Києві, юрисдикція якого поширюється на місто Київ). Судом встановлено, що позивач на виконання умов вищевказаного контракту здійснив відповідно до інвойсу від 23.09.2015 № 33-15 поставку відповідачу товару на загальну суму 2   423,73 доларів США. Відповідно до відомостей з бази міжнародної системи відстеження вантажів FedEx за номером авіанакладної № 6379 5925 8468, вказаний товар був отриманий Компанією 2 вересня 2015 року. Зазначена інформація підтверджена листом товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ЕЛІН ЛТД” від 25 лютого 2016 року № 18, наданому Підприємству. Водночас Компанія взяте на себе зобов'язання за вищевказаним контрактом по оплаті поставленого товару не виконало, у зв'язку з чим у останнього перед Підприємством утворилася заборгованість у розмірі 2   423,73 доларів США, що за розрахунком позивача в гривневому еквіваленті становить 60   987,53 грн. Приписами статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10  цього  Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується  право відповідно до частин 2 і 3 статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, зокрема, за договором купівлі-продажу – продавець. Виходячи з наведеного та враховуючи правову природу укладеного між сторонами контракту, за яким продавцем виступив позивач, суд дійшов висновку про застосування до даних правовідносин чинного законодавства України. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)  встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України). Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 2   423,73 доларів США, що в гривневому еквіваленті за розрахунком позивача становить 60   987,52 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Компанія на момент прийняття рішення не надала документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість даної вимоги позивача, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, Підприємство просило суд стягнути з Компанії 2 168,28 доларів США пені, нарахованої на суму наявної заборгованості з 27.12.2015 до 10.05.2015, що в гривневому еквіваленті за розрахунком позивача становить 24   699,93 грн. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності. Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пунктом 5.3 контракту передбачено, що у випадку порушення строків оплати Компанія зобов'язалась сплатити Підприємству штраф у розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Водночас, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України – гривні. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 1 квітня 2015 року № 3-29гс15. Відтак, судом здійснено арифметичний перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за обрахований позивачем період з урахуванням офіційного курсу НБУ долара до гривні за кожний день прострочення та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 9   714,44 грн. Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача до Компанії. У той же час у задоволенні решти вимог слід відмовити. За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Marka VIP General Trading LLC (Dubai Investment Park LLC, Warehouse № 6 – Plot 518-1298) на користь приватного підприємства "ІН БРОК ТАЙМ" (02660, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 52, ідентифікаційний код 38734937) 2   423 доларів США 73 центів основного боргу, що в гривневому еквіваленті становить 60 987грн. 52 коп., 9   714 грн. 44 коп. пені, а також 1  136 грн. 99 коп. судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 07.02.2017. Суддя                                                                                                      М.О. Лиськов