Ухвала

від 02.02.2017 по справі 826/19377/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19377/15 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014р. №0016952202 та №0016962202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання учасники процесу не з'явилися, про апеляційний розгляд повідомлені належним чином. Від апелянта надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 195-1 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому виходив з того, що не доведено факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Еко-Строй-Град , а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Інтертехенерго з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки 20.11.2014 складено Акт №1439/26-59-22-02/36143297 яким встановлено порушення п. 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, п. 138.2 статті 138, п. 139.1 статті 139, п. 144.1 статті 144, п. 85.2 статті 85 ПК України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 57286 361грн. та порушення п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201, п. 85.2 статті 85 ПК України в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 79 002 311грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем 05.12.2014р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0016962202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 71 607 951,00грн., у тому числі основний платіж - 57 286 361грн. та штрафні санкції - 14 321 590грн. та №0016952202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 98 743 090,00грн., у тому числі основний платіж - 78 994 472грн. та штрафні санкції - 19 748 618грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014р. залишені без змін.

Апелянт вказує, що у податкового органу не було правових підстав для проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ Інтертехенерго , оскільки вся первинна документація була вилучена на підставі постанови старшого слідчого СВ Совєтського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області Федоряка А.О. від 20.07.2014р. про витребування документів, а тому позивач був позбавлений можливості надати до перевірки первинну документацію за перевіряємий період.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія судді виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В статті 75 ПК України визначені види перевірок.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Тобто, передумовою проведення документальної, у тому числі, виїзної перевірки є прийняття наказу про проведення перевірки.

Відповідно до п. 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Перевірку позивача було проведено на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 04.07.2014р. №614, тривалістю 20 днів, з 21.07.2014р. по 15.08.2014р.

Як встановлено, 22.07.2014р. Директором підприємства Поповим О.В. подано до податкового органу заяву №22/07-1Б з проханням перенести терміни проведення перевірки ТОВ Інтертехенерго до дати відновлення ним втрачених документів (у зв'язку з їх викраденням невідомими особами) та надання їх до перевірки в терміни, передбачені ПК України. До заяви були додані копії витягу з кримінального провадження №12014100020005887 від 22.07.2014р. та довідки Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.07.2014р.

В зв'язку з втратою посадовими особами ТОВ Інтертехенерго первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, за період 2011 - 2013 року, відповідно до п. 44.5 статті 44 ПК України та на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 23.07.2014р. №754 відповідачем терміни проведення планової виїзної перевірки підприємства з 23.07.2014р. перенесено на 90 календарних днів.

20.10.2014 директором підприємства Поповим О.В. подано до податкового органу лист №111 від 20.10.2014р. щодо вилучення оригіналів фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів ТОВ Інтертехенерго СВ Советського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області на підставі постанови від 20.07.2014р. про витребування документів в рамках досудового розслідування за №12014050970000960 від 01.07.2014р.

Згідно вказаної постанови старший слідчий СВ Советського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області капітан міліції Федоряка А.О., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050970000960 від 01 липня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, постановив в термін до 10.08.2014 року витребувати в ТОВ Інтертехенерго (ЄДРПОУ 36143297) за період з 10.01.2011 по 20.07.2014 року оригінали усіх фінансово-господарських, бухгалтерський документів, офіційної звітності на паперових носіях (з наведеним переліком документів ТОВ Інтертехенерго , які необхідно витребувати).

В ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

В ст.168 КПК України передбачено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому ст.207, ст.208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол.

В той же час, глава 15 КПК України, на які посилається Позивач, регулює питання не вилучення документів, а тимчасового доступу до них, що є різними процесуальними діями.

Таким чином, оскільки у позивача був відсутній протокол про вилучення документів у ТОВ Інтертехенерго , відповідач правомірно не переніс дату проведення перевірки.

При цьому, суд зазначає про можливість позивача звернутись до контрагентів із проханням надати копії первинної документації, що не було вчинено.

З метою повідомлення посадових осіб ТОВ Інтертехенерго про необхідність надання до перевірки документів податковим органом здійснено виїзд за податковою адресою підприємства (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 44Е) однак офіс був зачинений, листи направлені на податкову адресу ТОВ Інтертехенерго засобами поштового зв'язку, здійснювалися дії щодо повідомлення позивача засобами телефонного зв'язку.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акти про незнаходження посадових осіб в офісі приміщення та ненадання до перевірки документів, а саме: від 24.10.2014 №1329/26-59-22-02/36143297, від 05.11.2014 № 1360/26-59-22-02/36143297, від 06.11.2014 № 1370/26-59-22-02/36143297, від 07.11.2014 №1375/26-59-22-02/36143297, від 12.11.2014 № 1400/26-59-22-02/36143297.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган правомірно здійснено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Інтертехенерго , так як постанова старшого слідчого СВ Совєтського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області Федоряка А.О. від 20.07.2014р. про витребування документів була складена не слідчим суддею або судом, як то, передбачено ч. 3 ст. 165 КПК України, а відтак, така дія не може вважатися виїмкою чи іншим вилученням документів.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ПП Еко-Строй-Град (код ЄДРПОУ 38227174).

У зв'язку з тим, що позивачем до перевірки не було надано первинної документації, відповідач проводив перевірку на підставі даних АС Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних та податкової звітності, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

До суду позивачем також не було надано копії або їх оригінали первинної документації по взаємовідносинам з ПП Еко-Строй-Град .

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

ТОВ Інтертехенерго сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок податкових накладних виписаних ПП Еко-Строй-Град протягом 2013 року на загальну суму 397 403 144,75грн., у тому числі ПДВ 66 233 857,38грн.

Згідно податкових накладних, номенклатура робіт (послуг) придбаних позивачем у ПП Еко-Строй-Град є: Виконання ремонтних робіт згідно договору; Декоративна панель радіатора 2000*700, Підвіконник з акрилового каменю, Шторний комплект .

Свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.06.2014р. у зв'язку з незнаходженням ПП Еко-Строй-Град за податковою адресою.

Остання податкова звітність підприємства подавалась з ПДВ за березень 2014 року; з податку на прибуток протягом 2012 - 2014 років не подавалась. Чисельність працівників становить - 3 особи.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, про відсутність необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів, необхідних суб'єкту господарювання для здійснення такого значного обсягу господарських операцій, які були проведенні між позивачем та ПП Еко-Строй-Град згідно виписаних ПП Еко-Строй-Град податкових накладних, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання вищезазначених господарських операцій.

Згідно норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В п. 200.3 ст. 200 ПК України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій первинних і розрахункових документів між позивачем та ПП Еко-Строй-Град , відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014р. №0016952202 та №0016962202.

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 07.02.2017

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.