Ухвала

від 07.02.2017 по справі 2а/0370/1648/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2017 р. м. Київ К/800/47047/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Калініні О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос СП

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року

у справі №2а/0370/1648/12 (134509/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос СП (надалі - ТОВ Аргос СП )

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС (надалі - Луцька ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ Аргос СП звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 04.05.2012 року №0000892303.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового - про залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Відтак, Луцька ОДПІ просить залишити касаційну скаргу ТОВ Аргос СП без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, посадовими особами Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області ДПС проведено фактичну перевірку автозаправної станції №9, що належить позивачу, наслідки якої оформлено актом від 12.04.2012 року №0000057.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Аргос СП п. 2.2, п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, у зв'язку з несвоєчасним оприбуткуванням готівкових коштів у загальному розмірі 17549,85 грн.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на здійснення позивачем записів про рух готівки за 06.02.2012 року в сумі 10375,46 грн. (Z-звіт №0911) та за 07.02.2012 року в сумі 7174,39 грн. (Z-звіт №0912) у книзі обліку розрахункових операцій №0318010608/р2, яка не зареєстрована в органі державної податкової служби. Зазначена книга обліку розрахункових операцій зареєстрована в Луцькій ОДПІ лише 08.02.2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 року №0000892303, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 87749,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для застосування до ТОВ Аргос СП спірної суми штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з огляду на фактичне здійснення останнім обліку готівкових коштів за 06.02.2012 року та за 07.02.2012 року у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій.

При цьому, на переконання Волинського окружного адміністративного суду, реєстрація відповідної книги обліку розрахункових операцій у податковому органі лише 08.02.2012 року не є тією обставиною, з якою пов'язується застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що належне оприбуткування спірної суми коштів могло бути здійснене позивачем не раніше дня реєстрації книги обліку розрахункових операцій. Отже, оприбуткування ТОВ Аргос СП готівкових коштів за 06.02.2012 року та за 07.02.2012 року відбулось з порушенням строку, встановленого п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме - не в день їх надходження.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин справи з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.2 гл. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Системний аналіз норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлено відповідальність ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

При цьому, ст. 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 1.2 гл. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, визначено, що книгою обліку розрахункових операцій є прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Тобто за відсутності реєстрації в органі державної податкової служби відповідна облікова книга не є книгою обліку розрахункових операцій у розумінні наведених положень.

Таким чином, облік готівкових коштів у такій книзі цілком об'єктивно розцінено судом апеляційної інстанції як неналежне (несвоєчасне) оприбуткування готівки.

В той же час, при вирішенні спору як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи позивача щодо порушення контролюючим органом порядку призначення фактичної перевірки.

Так, згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки є, зокрема, отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Втім, наказ від 12.04.2012 року №65 про проведення фактичної перевірки ТОВ Аргос СП не містить посилання на отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення розглядуваної перевірки.

В порушення вимог ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, суди попередніх інстанцій відповідні обставини (отримання відповідачем інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування щодо можливого порушення позивачем законодавства) не перевірили та докази на підтвердження зазначених обставин у Луцької ОДПІ не витребували

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, слід врахувати, що невиконання вимог пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції в податкового органу на прийняття податкового повідомлення-рішення. Тобто, у випадку незаконності перевірки, прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Виходячи з положень ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос СП - задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун