Рішення

від 02.02.2017 по справі 910/9476/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/9476/16 За позовом Приватного підприємства "СЕМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтеграл+"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холл"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства України

про визнання права власності

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу :

від позивача: Слаутинський Д.В. (довіреність б/н від 19.04.2016)

Семенюк Ю.М. (директор)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "СЕМ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтеграл+" (відповідача) про визнання за Приватним підприємством "СЕМ" права власності на бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000, заводський номер НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідач повернув позивачеві бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000, заводський номер НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_1 у зв'язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу, однак спірний бетонолом не зареєстровано за позивачем як за власником, оскільки органи реєстрації не визнають права власності за позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9476/16 та призначено її до розгляду на 14.06.2016.

13.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що частково розрахувався за куплений товар по договору № 13/10/25 від 25.10.2013, Акт повернення товару постачальнику від 02.12.2014 відповідач не підписував та не повертав товар позивачу.

14.06.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 14.06.2016 оголошено перерву до 14.07.2016 та зобов'язано сторін надати докази по справі.

06.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000 26.10.2015 був відчужений ОСОБА_2

13.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі. Позивач зазначає, що відповідач відмовляється надавати будь-які документи та вчиняти дії по перереєстрації транспортного засобу, чим порушує право користування позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/9476/16 на 15 днів, залучено до участі у справі №910/9476/16 як третіх осіб 1-3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холл", ОСОБА_2, ОСОБА_3, відкладено розгляд справи на 26.07.2016 та зобов'язано сторін надати суду докази по справі.

21.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

21.07.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли пояснення та документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 призначено у справі №910/9476/16 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової почеркознавчої експертизи.

09.09.2016 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотанням судових експертів про посвідчення зразків підпису, надання додаткових матеріалів для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 поновлено провадження у справі № 910/9476/16, призначено розгляд клопотання судового експерта на 27.09.2016, та зупинено провадження у справі до 27.09.2016.

22.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 провадження у справі №910/9476/16 поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 залучено до матеріалів справи вільні зразки підпису ОСОБА_3, судом надано згоду на проведення судової експертизи у справі 910/9476/16 у строк понад 90 календарних днів, зобов'язано відповідача - ТОВ "Євроінтеграл+" оплатити рахунок №5861 від 31.08.2016, направленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на адресу відповідача, у строк визначений пп. 1.13 п. 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, зупинено провадження у справі № 910/9476/16 до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

Згідно із листом від 10.10.2016 Господарським судом міста Києва матеріали справи №910/9476/16 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

12.01.2017 через відділ діловодства суду від КНДІСЕ надійшов лист вих. № 13012/13012/16-32 від 29.12.2016 та матеріали справи № 910/9476/16.

Так, у зазначеному листі Київський науково-дослідний інститут судових експертиз зазначає, що ухвалою суду від 27.09.2016 оплату за експертизу покладено на відповідача, у зв'язку з чим на адресу ТОВ "Євроінтеграл+" було направлено рахунок-фактуру.

Станом на 29.12.2016 до КНДІСЕ не надійшло оплати за експертизу, а тому Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 910/9476/16 до суду, а ухвалу суду від 26.07.2016 залишив без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 поновлено провадження у справі № 910/9476/16, розгляд справи призначено на 02.02.2017.

26.01.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли пояснення по справі, у яких просив, враховуючи непроведення експертизи, задовольнити позовні вимоги.

30.01.2017 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання про витребування доказів.

У судовому 02.02.2017 засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 02.02.2017 клопотання відповідача про витребування доказів, відхилив його, у зв'язку з тим, що докази, які просить витребувати відповідач, наявні у матеріалах справи.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 02.02.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду третім особам було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 02.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінтеграл+" (далі - покупець) та Приватним підприємством "СЕМ" (далі - продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 13/10/25 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти і оплатити транспортну та дорожньо-будівельну техніку.

Назва, загальна кількість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці товару, визначаються сторонами у Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору ( п. 1.2 Договору).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, сторони погодили купівлю-продаж бетонолома марки Wirtigen BTZ 7000, реєстраційний номер НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_3 номер двигуна НОМЕР_1, 1990 року вип.

Згідно з п. 2.1. Договору, загальна вартість договору становить 41 500,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання Акту приймання-передачі товару.

Оплата вартості товару, що поставляється згідно даного договору, здійснюється покупцем до 25.10.2015. Оплата здійснюється повністю або частково (п. 4.1 Договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000, реєстраційний номер НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_3 номер двигуна НОМЕР_1, 1990 року вип., що підтверджується Актом прийому-передачі техніки № 1 від 25.10.2013 та видатковою накладною № 8 від 25.10.2013.

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору, оплату за куплений товар не здійснив, чим істотно порушив умови договору.

За твердженням позивача, 02.12.2014 відповідач повернув позивачу бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000, заводський номер НОМЕР_3 1990 року вип., на підтвердження чого позивачем надано Акт повернення постачальнику № 2 від 02.12.2014.

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, спірний бетонолом не зареєстровано за позивачем як за власником, оскільки органи реєстрації не визнають права власності за позивачем, а відповідач ухиляється від подальших дій щодо реєстрації майна. Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати за Приватним підприємством "СЕМ" право власності на бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000, заводський номер НОМЕР_3 1990 року вип.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України). Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України може бути визнання права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу приписів статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд України, аналізуючи деякі питання застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, у листі від 01.07.2013 року зазначив, що відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивач у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтися у тих випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідач правомірно набув право власності на бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000, реєстраційний номер НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_3 номер двигуна НОМЕР_1, 1990 року вип. На підставі Договору купівлі-продажу товарів № 13/10/25 від 25.10.2013 та Акту прийому-передачі техніки № 1 від 25.10.2013.

Право власності відповідача на спірний бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000 зареєстровано відповідачем відповідно до законодавства, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машин серія НОМЕР_5.

В підтвердження наявності у позивача права власності на вказане вище майно, а саме на бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000, реєстраційний номер НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_3 номер двигуна НОМЕР_1, 1990 року вип., позивачем надано Акт повернення постачальнику № 2 від 02.12.2014.

При цьому, як на підставу для повернення відповідачем позивачу спірного майна, позивач посилається на те, що відповідачем взагалі не здійснено оплат за договором купівлі-продажу товарів № 13/10/25 від 25.10.2013.

Однак, суд зазначає, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 79 від 05.09.2014, відповідно до якого відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за бетонолом згідно договору купівлі-продажу № 13/10/2015 від 25.10.2013.

У судовому засіданні 02.02.2017 позивач не заперечив проти надходження вказаних грошових коштів, однак зазначив, що вони були зараховані в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами.

Проте, суд зазначає, що факт наявності або відсутності повного чи частково розрахунку відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 13/10/2015 від 25.10.2013 не впливає на набуття позивачем права власності, оскільки за умовами спірного договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання Акта приймання-передачі, і не залежить від оплат.

Відповідно до п. 6.3 договору купівлі-продажу № 13/10/2015 від 25.10.2013, у випадку несвоєчасного проведення платежів за строками, що зазначені в даному договорі, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше 10% вартості Договору.

Таким чином, у разі неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати проданого товару, позивач має право вимагати від відповідача повної оплати за товар та сплати штрафних санкцій. При цьому, спірний договір купівлі-продажу № 13/10/2015 від 25.10.2013 не містить жодної умови про право позивача вимагати та обов'язок відповідача повернути набутий у власність товар, у зв'язку з порушенням умов договору в частині повної та своєчасної оплати.

При цьому, щодо твердження позивача про набуття права власності на спірне майно на підставі Акту повернення постачальнику № 2 від 02.12.2014, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Доказів, які б свідчили про відчуження відповідачем позивачу (купівля-продаж, міна, дарування, оренда з викупом) спірного бетонолома марки Wirtigen BTZ 7000, реєстраційний номер НОМЕР_4, заводський номер НОМЕР_3 номер двигуна НОМЕР_1, 1990 року вип., матеріали справи не містять.

В матеріалах справи наявні докази відчуження (передачі) спірного бетонолома марки Wirtigen BTZ 7000 відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Холл" на підставі договору комісії № ТО 140496 від 26.10.2015 та подальший продаж вказано майна ОСОБА_2.

При цьому, судом враховано, що договір комісії № ТО 140496 від 26.10.2015 укладений після 02.12.2014.

Суд дійшов висновку, що у разі дійсного повернення відповідачем позивачу бетонолома марки Wirtigen BTZ 7000 02.12.2014 по Акту повернення постачальнику № 2, подальше його відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Холл" було б неможливим.

Жодного доказу фактичного перебування у позивача в користуванні бетонолома марки Wirtigen BTZ 7000 матеріали справи не місять та позивачем не надано.

Акт повернення постачальнику № 2 від 02.12.2014 не може свідчити про відмову відповідача від права власності на спірне майно, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 347 Цивільного кодексу України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Згідно із цим правилом допускається добровільна відмова власника від належного йому права (по суті відмова від конкретної речі чи речей) або шляхом публічного оголошення про це, або шляхом вчинення реальних дій, які безумовно свідчать про намір власника (наприклад, власник викинув непотрібні йому речі).

Оскільки відповідач заперечує проти підписання Акту повернення постачальнику № 2 від 02.12.2014 та проти фактичної передачі бетонолома марки Wirtigen BTZ 7000, спірний Акт повернення постачальнику № 2 від 02.12.2014 не може свідчити про відмову відповідача від права власності на нього, як і не є підставою набуття права власності позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності у нього права власності.

Крім того, як зазначено позивачем, підставою для подання даного позову стала відмова органу реєстрації в реєстрації за позивачем права власності на бетонолом марки Wirtigen BTZ 7000 та ухилення відповідача від вчинення дій щодо перереєстрації.

Суд наголошує на тому, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевстановлені судом обставини, оскільки позивач належним чином не довів правомірність своїх вимог, з огляду на те, що, позивачем не надано доказів на підтвердження його права на спірне майно та не доведено порушення відповідачами його прав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2017.

Суддя С.О. Турчин