Рішення

від 01.02.2017 по справі 911/3903/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа № 911/3903/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛОС-УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОГАЗЕНЕРГО»

про стягнення 74782,15 грн.

секретар судового засідання (пом.судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1В (довіреність № 22 від 18.04.2016 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛОС-УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЮНІЛОС-УКРАЇНА» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОГАЗЕНЕРГО» (далі - ТОВ «БІОГАЗЕНЕРГО» , відповідач) про стягнення 85485,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 56 від 26.11.2012 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 36634,20 грн. основного боргу, 3167,60 грн. 3% річних, 34980,35 грн. інфляційних втрат, 10703,21 грн. пені, а також 1378,00 грн. судового збору.

16.01.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано відзив б/н від 16.01.2016 р. (вх. № 654/17 від 16.01.2017 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказуючи, серед іншого, на неналежним чином оформлені накладні, які, за твердженням відповідача, відповідно до пункту 12.9 статуту ТОВ «БІОГАЗЕНЕРГО» як первинні фінансові документи мають юридичну силу лише за наявності підпису генерального директора та виконавчого директора відповідача. Крім того, відповідач зазначав, що в долучених до позову видаткових накладних є посилання на довіреності, проте позивачем не долучено до позову довіреності на підтвердження передання товару уповноваженим представникам відповідача.

Крім того, до поданого відзиву ТОВ «БІОГАЗЕНЕРГО» було подано клопотання б/н від 16.01.2017 р. про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення пені.

Розгляд справи відкладався.

18.01.2017 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «ЮНІЛОС-УКРАЇНА» було подано заяву б/н від 17.01.2017 р. (вх. № 997/17 від 18.01.2017 р.) про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 10703,21 грн., оскільки остання була нарахована з порушенням строку позовної давності. Іншу частину позовних вимог щодо стягнення 36634,20 грн. основного боргу, 3167,60 грн. 3% річних та 34980,35 грн. інфляційних втрат позивач підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також відмовитись від позову.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Як слідує зі змісту заяви позивача, останній відмовився від позовної вимоги про стягнення з відповідача 10703,21 грн. пені.

Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на викладене, суд здійснює розгляд позовних вимог з урахуванням заяви позивача б/н від 17.01.2017 р., а саме - про стягнення з відповідача 36634,20 грн. основного боргу, 3167,60 грн. 3% річних та 34980,35 грн. інфляційних втрат.

01.02.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання б/н від 01.02.2017 р. (вх. № 2295/17 від 01.02.2017 р.) про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник відповідача, який здійснює представництво ТОВ БІОГАЗЕНЕРГО у даній справі, не зможе з'явитися у судове засідання 01.02.2017 р., оскільки братиме участь у судовому засіданні у Київському апеляційному господарському суді.

Згідно з приписами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Судом встановлено, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.

Окрім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, а обов'язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. При цьому розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи та предмет спору.

Також слід зазначити, що справи від імені підприємства в господарському суді можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Частина 3 статті 28 ГПК України, встановлює, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Судом встановлено, що до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не подано доказів, що ОСОБА_2 є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

З урахуванням викладеного, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишається судом без задоволення.

У судовому засіданні 16.01.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримув, представник відповідача проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 01.02.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував. Відповідач у судове засідання 01.02.2017 р. представника не направив.

У судовому засіданні 01.02.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛОС-УКРАЇНА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОГАЗЕНЕРГО» (замовник) було укладено договір поставки № 56, відповідно до п. 1.1 постачальник зобов'язується поставити та передати замовнику у власність, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (товар). Кількість, асортимент та вартість товару вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість поставки обладнання по даному договору визначена у Специфікації до договору і становить 877642,49 грн., крім того ПДВ 20% - 175528,50 грн., всього - 1053170,99 грн.

Згідно з п. 4.5 договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться у пункті поставки уповноваженими представниками постачальника та замовника. В разі виявлення замовником невідповідності продукції за якістю обов'язково викликається представник постачальника для складання двостороннього акту.

27.08.2013 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки № 56 від 26.11.2012 р., згідно з п. 1 якої сторони погодили зміни до п. 5.1 договору, виклавши його в наступній редакції: Протягом 5-ти днів з моменту підписання даного договору Замовник перераховує постачальнику аванс в розмірі 80% від суми договору. Остаточні 20% вартості поставленого товару оплачуються протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару згідно накладної. Розрахунки за цим договором здійснюються безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, наведений у п. 11 цього договору. Датою платежу вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку замовника .

Також додатковою угодою № 1 до договору поставки № 56 від 26.11.2012 р. сторони погодили зміни до п. 8.1 договору та встановили, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 1 угоди).

Згідно із п. 3 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди скасувати додаток № 1 до договору № 56 від 26.11.2012 р. Специфікація обладнання та графік фінансування, строки постачання обладнання для ЛОС ТЕС в смт. Іванків, Київської області, інформація про упаковку та супроводжувальні документи , та погодили нову Специфікацію, яка додається додатком № 1 до даної угоди.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ЮНІЛОС-УКРАЇНА» поставило ТОВ «БІОГАЗЕНЕРГО» товар загальною вартістю 1053170,99 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000038 від 02.09.2013 р. на суму 703564,81 грн., № РН-0000043 від 17.09.2013 р. на суму 65265,00 грн., № РН-0000047 від 08.10.2013 р. на суму 257950,13 грн., № РН-0000064 від 06.12.2013 р. на суму 9861,01 грн., № РН-0000070 від 28.12.2013 р. на суму 16530,04 грн., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Видаткові накладні містять підписи представників відповідача, які отримали товар за довіреностями № 17 від 02.09.2013 р., № 19 від 16.09.2013 р., № 34 від 04.10.2013 р. та № 64 від 18.02.2014 р., виданими відповідачем.

Довіреностей № 60 від 09.12.2013 р. та № 66 від 27.12.2013 р., представники ТОВ «БІОГАЗЕНЕРГО» відповідно до яких прийняли товар від позивача за видатковими накладними № РН-0000064 від 06.12.2013 р. та № РН-0000070 від 28.12.2013 р. відповідно, до матеріалів справи не додано.

Проте, факт отримання товару підтверджується підписаними у двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріпленими печатками юридичних осіб Актом прийомки-передачі обладнання від 02.09.2013 р. на суму 703564,81 грн., Актом № 2/56 від 07.09.2013 р. на суму 65265,00 грн., Актом № 3/56 від 08.10.2013 р. на суму 257950,13 грн., Актом № 4/56 від 06.12.2013 р. на суму 9861,01 грн. та Актом № 5/56 від 28.12.2013 р. на суму 16530,04 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

ТОВ «БІОГАЗЕНЕРГО» частково розрахувалось за отриманий товар на загальну суму 1016536,79 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, а саме - № 26008245987600 за 13.06.2013 р. у сумі 842536,79 грн.; № 26008245987600 за 27.09.2013 р. у сумі 50000,00 грн.; № 26005250301217 за 08.01.2014 р. у сумі 48000,00 грн.; № 26005250301217 за 16.01.2014 р. у сумі 30000,00 грн.; № 26005250301217 за 23.04.2014 р. у сумі 24000,00 грн.; № 26005250301217 за 03.10.2014 р. у сумі 3000,00 грн.; № 26005250301217 за 29.12.2014 р. у сумі 5000,00 грн.; № 26005250301217 за 23.01.2015 р. у сумі 2000,00 грн.; № 26005250301217 за 17.02.2015 р. у сумі 2000,00 грн.; № 26005250301217 за 18.02.2015 р. у сумі 2000,00 грн.; № 26005250301217 за 27.02.2015 р. у сумі 1000,00 грн.; № 26005250301217 за 02.03.2015 р. у сумі 1000,00 грн. ; № 26005250301217 за 04.03.2015 р. у сумі 1000,00 грн. ; № 26005250301217 за 06.03.2015 р. у сумі 1000,00 грн.; № 26005250301217 за 10.03.2015 р. у сумі 1000,00 грн.; № 26005250301217 за 03.04.2015 р. у сумі 2000,00 грн.; № 26005250301217 за 06.04.2015 р. у сумі 1000,00 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем, згідно здійсненого останнім розрахунку суми заборгованості, становить 36634,20 грн. (1053170,99 грн. - 1016536,79 грн.).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за договором № 56 від 26.11.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення відповідача щодо неналежного оформлення накладних, які відповідно до пункту 12.9 статуту ТОВ БІОГАЗЕНЕРГО , як первинні фінансові документи, мають юридичну силу лише за наявності підпису генерального директора та виконавчого директора відповідача, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно з абз. 1 п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У відповідності з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Як зазначено у ч. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10).

Судом було встановлено, що наявними у справі матеріалами, зокрема, копіями видаткових накладних, які підписані в двосторонньому порядку, скріплені печатками позивача та відповідача (оригінали яких оглядалися судом), підтверджується поставка товару, факт якої відповідач не заперечує та не спростовує. Недоліки в оформленні видаткових накладних, про які зазначає відповідач, у будь-якому випадку не спростовували б факту поставки товару та не є підставою для не здійснення відповідачем остаточного розрахунку за поставлений товар. При цьому судом враховано, що відповідач до позивача з приводу неналежного оформлення накладних не звертався. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару судом встановлений та відповідачем не спростований.

З огляду на викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 56 від 26.11.2012 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 36634,20 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 3167,60 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за весь час прострочення, є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 34980,35 грн.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Поряд з цим слід зазначити, що відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2014 р. по жовтень 2016 р. на загальну суму заборгованості, суд встановив, що нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань позивач здійснює на не чисту суму простроченого платежу, а ще й додає суму інфляційних втрат, нарахованих позивачем за попередній період.

Однак, здійснене позивачем нарахування інфляційних втрат за період прострочки на суми інфляційних втрат, нарахованих у попередніх періодах прострочення, суперечить чинному законодавству, оскільки згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник за весь час прострочення зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. А оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у вказаних періодах не є основним боргом, відтак і нарахування інфляційних втрат на ці суми є безпідставним.

Поряд з цим, згідно здійсненого відповідачем контррозрахунку, який додано до матеріалів справи, розмір інфляційних втрат, визначений відповідачем за період з 14 січня 2014 р. по 30 листопада 2016 р. щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням часткових оплат, становить 29937,16 грн.

Суд, дослідивши подані позивачем і відповідачем розрахунки інфляційних втрат, а також заявлені відповідачем періоди нарахування інфляційних втрат та визначену позивачем кінцеву дату їх нарахування, здійснив розрахунок інфляційних втрат щодо кожної видаткової накладної з урахуванням часткових оплат, згідно якого арифметично вірна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 29077,76 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 14.01.2014 - 15.01.2014 112634.20 1.000 0.00 16.01.2014 - 22.04.2014 82634.20 1.000 0.00 23.04.2014 - 02.10.2014 58634.20 1.092 5380.45 03.10.2014 - 28.12.2014 55634.20 1.075 4159.19 29.12.2014 - 22.01.2015 50634.20 1.031 1569.66 23.01.2015 - 16.02.2015 48634.20 1.053 2577.61 17.02.2015 - 17.02.2015 46634.20 1.000 0.00 18.02.2015 - 26.02.2015 46634.20 1.000 0.00 27.02.2015 - 01.03.2015 43634.20 1.000 0.00 02.03.2015 - 03.03.2015 42634.20 1.000 0.00 04.03.2015 - 05.03.2015 41634.20 1.000 0.00 06.03.2015 - 09.03.2015 40634.20 1.000 0.00 10.03.2015 - 02.04.2015 39634.20 1.108 4280.49 03.04.2015 - 05.04.2015 37634.20 1.000 0.00 06.04.2015 - 31.10.2016 36634.20 1.303 11110.36 За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛОС-УКРАЇНА» .

Решта доводів учасників процесу була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені залишається судом без задоволення з огляду на те, що до вирішення справи по суті позивач, як зазначалося вище, відмовився від вимоги про стягнення пені.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю БІОГАЗЕНЕРГО (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Розважівська, буд. 192, код 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛОС-УКРАЇНА» (04210, АДРЕСА_1, код 36630402) 36634 (тридцять шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 20 коп. основного боргу, 3167 (три тисячі сто шістдесят сім) грн. 60 коп. 3% річних, 29077 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят сім) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 1110 (одну тисячу сто десять) грн. 25 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.02.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна