Постанова

від 13.03.2017 по справі 911/3903/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа№ 911/3903/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача Стороженко Б.В.

Відповідача Руденко В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2017 по справі №911/3903/16 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос - Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

про стягнення 74782,15 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2017 по справі №911/3903/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛОС-УКРАЇНА" 36634 грн. 20 коп. основного боргу, 3167 грн. 60 коп. 3% річних, 29077 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 1110 грн. 25 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Пашкіна С.А., Жук Г.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 13.03.2017.

09 березня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням від 13.03.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 13.03.2017, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2017 по справі №911/3903/16 до свого провадження.

В судове засідання 13.03.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2017.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛОС-УКРАЇНА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗЕНЕРГО" (замовник) укладено договір поставки № 56 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставити та передати замовнику у власність, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (товар). Кількість, асортимент та вартість товару вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість поставки обладнання по даному договору визначена у Специфікації до договору і становить 877642,49 грн., крім того ПДВ 20% - 175528,50 грн., всього - 1053170,99 грн.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться у пункті поставки уповноваженими представниками постачальника та замовника. В разі виявлення замовником невідповідності продукції за якістю обов'язково викликається представник постачальника для складання двостороннього акту.

27 серпня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 56 від 26.11.2012.

Згідно з п. 1 додаткової угоди № 1 від 27.08.2013 сторони погодили зміни до п. 5.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: "Протягом 5-ти днів з моменту підписання даного договору Замовник перераховує постачальнику аванс в розмірі 80% від суми договору. Остаточні 20% вартості поставленого товару оплачуються протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару, згідно з накладною. Розрахунки за цим договором здійснюються безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, наведений у п. 11 цього договору. Датою платежу вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку замовника".

Також додатковою угодою № 1 до договору поставки № 56 від 26.11.2012 сторони погодили зміни до п. 8.1 договору та встановили, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 1 угоди).

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди скасувати додаток № 1 до договору № 56 від 26.11.2012 "Специфікація обладнання та графік фінансування, строки постачання обладнання для ЛОС ТЕС в смт. Іванків, Київської області, інформація про упаковку та супроводжувальні документи", та погодили нову Специфікацію, яка додається додатком № 1 до даної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1053170,99 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 36634,20 грн.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Посилання апелянта на відсутність довіреностей № 60 від 09.12.2013 р. та № 66 від 27.12.2013, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

З огляду на положення ст. 692 Цивільного кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та вищезазначеної Інструкції відсутність довіреності, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 29.04.2015 у справі № 903/679/14 (№ 3-77гс15).

Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується наступними видатковими накладними № РН-0000038 від 02.09.2013 на суму 703564,81 грн., № РН-0000043 від 17.09.2013 на суму 65265,00 грн., № РН-0000047 від 08.10.2013 на суму 257950,13 грн., № РН-0000064 від 06.12.2013 на суму 9861,01 грн., № РН-0000070 від 28.12.2013 на суму 16530,04 грн., а також Актами прийомки-передачі обладнання від 02.09.2013 на суму 703564,81 грн., № 2/56 від 07.09.2013 на суму 65265,00 грн., № 3/56 від 08.10.2013 на суму 257950,13 грн., № 4/56 від 06.12.2013 на суму 9861,01 грн. та № 5/56 від 28.12.2013 на суму 16530,04 грн.

При цьому актами 4/56 від 06.12.2013 та 5/56 від 28.12.2013 підтверджується прийняття товару відповідачем за видатковими накладними № РН-0000064 від 06.12.2013 та № РН-0000070 від 28.12.2013 (довіреності відсутні).

Зазначені документи підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Тобто, наявність печатки не є обов'язковим реквізитом документу.

Колегія суддів звертає увагу, що всі акти прийомки-передачі обладнання з боку відповідача підписані генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" - Бутенком В.М.

Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом, в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, прийшла до висновку про його необґрунтованість, з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Місцевим господарським судом в розрахунку втрат від інфляції по кожному місяцю взято суму боргу на початок місяця, в тому числі, з врахуванням часткових оплат та подальше нарахування за той же місяць на зменшену суми боргу, а також застосовано поточний індекс інфляції, а не індекс інфляції за наступний місяць, як зазначено вище.

Місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" частково розрахувалось за отриманий товар на загальну суму 1016536,79 грн., а саме - № 26008245987600 за 13.06.2013 р. у сумі 842536,79 грн.; № 26008245987600 за 27.09.2013 р. у сумі 50000,00 грн.; № 26005250301217 за 08.01.2014 р. у сумі 48000,00 грн.; № 26005250301217 за 16.01.2014 р. у сумі 30000,00 грн.; № 26005250301217 за 23.04.2014 р. у сумі 24000,00 грн.; № 26005250301217 за 03.10.2014 р. у сумі 3000,00 грн.; № 26005250301217 за 29.12.2014 р. у сумі 5000,00 грн.; № 26005250301217 за 23.01.2015 р. у сумі 2000,00 грн.; № 26005250301217 за 17.02.2015 р. у сумі 2000,00 грн.; № 26005250301217 за 18.02.2015 р. у сумі 2000,00 грн.; № 26005250301217 за 27.02.2015 р. у сумі 1000,00 грн.; № 26005250301217 за 02.03.2015 р. у сумі 1000,00 грн. ; № 26005250301217 за 04.03.2015 р. у сумі 1000,00 грн. ; № 26005250301217 за 06.03.2015 р. у сумі 1000,00 грн.; № 26005250301217 за 10.03.2015 р. у сумі 1000,00 грн.; № 26005250301217 за 03.04.2015 р. у сумі 2000,00 грн.; № 26005250301217 за 06.04.2015 р. у сумі 1000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"), та з урахуванням роз'яснень, викладених п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", здійснила власний розрахунок інфляційних втрат:

Період Сума Сукупний Інфляційне

заборгованості боргу (грн.) індекс інфляції збільшення суми боргу

за період

01.02.2014- 82634.20 1.028 2324.67

31.03.2014

01.04.2014 - 58634.20 1.128 7492.93

30.09.2014

01.10.2014 - 55634.20 1.043 2417.64

30.11.2014

01.12.2014 - 50634.20 1.030 1519.03

31.12.2014

01.01.2015 - 48634.20 1.031 1507.66

30.01.2015

01.02.2015 - 43634.20 1.053 2312.61

28.02.2015

01.03.2015 - 39634.20 1.108 4280.49

31.03.2015

01.04.2015 - 36634.20 1.303 11110.36

31.10.2016

Враховуючи вищевикладене, до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 32965,39 грн.

Розрахунок 3% річних є обґрунтованим та арифметично вірним.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2017 по справі №911/3903/16 підлягає зміні. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос - Україна" на рішення господарського суду Київської області від 01.02.2017 по справі №911/3903/16 залишити без задоволення.

2.Змінити рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2017 по справі №911/3903/16. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗЕНЕРГО" (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Розважівська, буд. 192, код 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛОС-УКРАЇНА" (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, буд. 13, кв. 117, код 36630402) 36634 (тридцять шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 20 коп. основного боргу, 3167 (три тисячі сто шістдесят сім) грн. 60 коп. 3% річних, 32965 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1172 (одну тисячу сто сімдесят дві) грн. 99 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

3.Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

4.Матеріали справи №911/3903/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук