Рішення

від 30.01.2017 по справі 914/1038/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017р. Справа № 914/1038/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Петрашко М.М. (головуючий), Кидисюк Р.А., Щигельська О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра", м.Львів

до відповідача Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра", м.Львів

про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача Копистинський Т.М. - представник (довіреність б/н від 06.05.2016р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Іскра" до відповідача Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судове засідання 30.01.2017р. з'явився представник відповідача. Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Щодо клопотання (вх.№3385/16) про призначення експертизи суд зазначає наступне.

У поданому клопотанні відповідач просить призначити у справі судову технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити наступні запитання:

- чи нанесено відтиск круглої печатки Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" та відтиск круглої печатки Публічного акціонерного товариства "Іскра" на акті звірки взаєморозрахунків за договором 02/11 від 02.11.2011р. станом на 30.09.2013р., у період часу (місяця, року) зазначеного у документі (на 30.09.2013р.);

- у який період часу (місяць, рік) виконані рукописні підписи уповноважених сторін на акті звірки взаєморозрахунків за договором 02/11 від 02.2011р. станом на 30.09.2013р.;

- у який період часу (місяць, рік) виконано нанесення відтиску круглої печатки Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" та відтиску круглої печатки Публічного акціонерного товариства "Іскра" на акті звірки взаєморозрахунків за договором 02/11 від 02.11.2011р. станом на 30.09.2013р.

Проведення експертизи відповідач просив доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м.Львів, вул.Липинського, 54).

Відповідно до ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки на думку суду роз'яснення питань, які відповідач просить поставити експерту не вплине на правильне вирішення спору у даній справі, і в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті. Водночас, акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, вимоги до реквізитів якого визначені у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а відтак при вирішенні вказаного клопотання суд врахував інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд, -

встановив:

02.11.2011р. між Спільним українсько-польським підприємством Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра" (надалі - замовник) та Публічним акціонерним товариством "Іскра" (надалі - виконавець) укладено договір 02/11 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжміському та міжнародному автомобільному сполученні.

Даним договором регулюються взаємовідносини, що виникають між замовником та виконавцем під час планування, здійснення та оплати транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, у межах даного договору виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату.

Згідно із п.1.3. договору, загальна вартість договору становить 450000,00 грн.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що замовник інформує виконавця про терміни та обсяги майбутніх перевезень, кількість та багажний тип рухомого складу. Інформація передається факсимільним зв'язком у вигляді транспортного замовлення.

Порядок розрахунків передбачено у розділі 5 договору. Відповідно до п.5.4. договору, можливе авансування замовником робіт, що передбачені цим договором.

Як стверджують сторони у даній справі позивачу, відповідно до п.5.4. договору, було надано аванс в розмірі 450000,00 грн.

Відповідно до п.5.5. договору, у випадку неможливості виконання виконавцем своїх зобов'язань, отримані від замовника кошти виконавець зобов'язується повернути на розрахунковий рахунок замовника на протязі 10-ти днів з моменту отримання письмової вимоги.

Згідно із п.9.2. договору, договір може бути розірваний за ініціативою однією зі сторін за умови попереднього письмового повідомлення про це іншої сторони за 30 днів та виконання всіх прийнятих раніше зобов'язань в рамках даного договору.

Як зазначає позивач та як вбачається із матеріалів справи, відповідач листом №1312 від 13.12.2011р. у зв'язку з розірванням договору № 02/11 від 02.11.2011р. просив повернути йому кошти в розмірі 450000,00 грн.

Як зазначено у позовній заяві, позивач повернув відповідачу грошові кошти на загальну суму 235000,00 грн. Як вбачається із банківської виписки останній платіж в розмірі 100000,00 грн. було здійснено позивачем 07.08.2012р. Таким чином сума неповернутого авансу складає 215000,00 грн.

Відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.11.2015 р. на суму 211900,79 грн.

Зокрема у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.11.2015р. зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку СУПП ТзОВ "Астра" станом на 11.11.2015р. у ПАТ Іскра наявна заборгованість перед СП ТзОВ "Астра" згідно договору 02/11 від 02.11.2011р. в сумі 215000,00 грн., що була підтверджена в акті звірки взаєморозрахунків від 30.09.2013р.

Також у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.11.2015р. відповідач зазначає, що у нього існує заборгованість перед ПАТ Іскра по договору купівлі-продажу №01/07-11 від 01.07.2011р. в розмірі 22117,55 грн., а також по договору №05/10-11 від 05.10.2011р. в розмірі 189783,24 грн., що загалом складає 211900,79 грн.

Таким чином беручи до уваги наявність у сторін зустрічних однорідних вимог на суму 211900,79 грн., керуючись ч.2ст.601 ЦК України, відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 211900,79 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що сама по собі оплата авансу не створює жодного обов'язку для позивача, адже це є виключно акт проведення розрахунків, спрямований на виконання зобов'язань, а не їх виникнення. Відтак позивач стверджує, що за договором не виникло жодного грошового зобов'язання, в якому б позивач був боржником перед відповідачем.

Крім того позивач стверджує, що на підставі договору №02/11 від 02.11.2011р. не виникло жодного грошового зобов'язання (а виникло позадоговірне), за яким позивач був би боржником перед відповідачем, а відтак вимоги про зарахування, про яку йдеться мова в заяві, не існує.

Також, позивач посилається на п.4 ч.1 ст.602 ЦК України, де зазначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

Оскільки останній платіж позивачем було здійснено 07.08.2012р., позивач вважає, що трирічний строк позовної давності минув 08.08.2015р.

Таким чином враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить визнати недійсною заяву Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" від 11.11.2015р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 211900,79 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Зокрема відповідач зазначив, що підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором №02/11 від 02.11.2011р., з якого вбачається, що станом на 30.09.2013р. заборгованість ПАТ "Іскра" перед СП ТОВ "Астра" становить 215000,00 грн., вказує про те, що строк позовної давності за вимогою відповідача до позивача про повернення 215000,00 грн. безпідставно набутих коштів було перервано підписанням цього акту 30.09.2013р., відповідно до якого позивач визнав суму боргу, а відтак строк розпочався заново та закінчується 30.09.2016р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом ч. 1 ст. 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Пунктом 4 ч.1 ст.602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

Аналогічно відповідно до ч.5 ст. 203 ГК України, не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (п.4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків за період 9 місяців 2013 року, підписаного між сторонами, на який посилається відповідач як на підставу переривання строку позовної давності за вимогами до позивача про повернення 215000,00 грн. авансу за договором від 02.11.2011р. №02/11, даний акт не містить дати його складання, відповідно підстав вважати, що строк позовної давності за вимогою про повернення 215000,00 грн. є перерваний саме 30.09.2013р. немає. В даному акті дата 30.09.2013р. зазначена як дата на яку визначено стан взаєморозрахунків за даними обліку кожної із сторін за період 9 місяців 2013 року, проте не містить дати підписання такого акту, що дало б можливість встановити початок строку, з якого позовна давність за вимогами про стягнення 215000,00 грн. була перервана. Відтак, даний акт звірки міг бути складений у будь-який час, в тому числі і по спливу позовної давності, а тому не може бути визнаний як підстава для переривання строку позовної давності по вимозі відповідача про зарахування. Інших доказів про те, що датою складення цього акта звірки є саме 30.09.2013р. матеріали справи не містять.

Останній платіж позивачем було здійснено 07.08.2012р., відповідно трирічний строк позовної давності, що передбачений ст.257 ЦК України минув 08.08.2015р. Із заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вбачається, що така складена 11.11.2015р.

Таким чином, з урахуванням наведеного, підстави для зарахування зустрічних вимог відповідача на суму 211 900,79 грн. відповідно до заяви від 11.11.2015 р. відсутні.

Аналогічну правову оцінку вказаному акту звірки взаєморозрахунків надав Львівський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 28.04.2016р. у справі №914/3794/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра" до відповідача Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" про стягнення 382 648,21 грн. Вказану постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. у справі №914/3794/15 залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016р.

Частиною 3 ст.35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Частиною 1, 2 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що односторонній правочин - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог вчинена всупереч вимогам п.4 ч.1 ст.602 ЦК України та ч.5 ст.203 ГК України, відповідно в силу ст. 215 ЦК України цей правочин належить визнати недійним.

Враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №109485 від 14.04.2016р. на суму 1378,00 грн., які відповідно до вимог ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним односторонній правочин - заяву Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" (79040, м.Львів, вул.Збиральна, буд.7, ідентифікаційний код 20842675) від 11.11.2015р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 211 900,79 грн.

3. Стягнути з Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" (79040, м.Львів, вул.Збиральна, буд.7, ідентифікаційний код 20842675) на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, м.Львів, вул.Вулецька, 14, ідентифікаційний код 00214244) судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 06.02.2017р.

Головуючий суддя Петрашко М.М.

Cуддя Кидисюк Р.А.

Cуддя Щигельська О.І.