Рішення

від 06.02.2017 по справі 612/337/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 612/337/15-ц Головуючий суддя І інстанції Мороз О. І.

Провадження № 22-ц/790/1324/17 Суддя доповідач Малінська С.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів найму (оренди)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.17 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - судді Малінської С.М.

суддів : Бровченка І.О., Швецової Л.А.,

за участю секретаря - Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Близнюковського районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконним та скасування правових актів індивідуальної дії, виданих органом державної влади, визнання договору оренди землі в окремій частині недійсним, надання земельної ділянки в оренду, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12.2011 року № 852 Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства ,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_1, в особі свого представника ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Головного управління Держземагенства у Харківській області, Державної реєстраційної служби України в особі Реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Харківської області, в якому просив:

1.Визнати незаконною відмову Головного управління Держземагенства у Харківській області, викладену в листі № 19-20-6-7335/0/9-15 від 30.03.2015 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розташованої за межами населених пунктів на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та передачі в оренду земельної ділянки площею 48,3883 га.

2.Визнати незаконним наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 12.08.2014 року №1840-СГ в частині надання ОСОБА_3 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (рілля), розташованої за межами населених пунктів на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, площею 48,3883 га із кадастровим номером 6320680300:04:000:0771, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.02.2014 року (реєстраційний номер об'єкта - нерухомого майна 62086563206).

3.Визнати недійсним договір оренди землі від 10 вересня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_3 в частині передання в оренду земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 :04:000:0771, площею 48,3883 га, сільськогосподарські угіддя (рілля).

4. Скасувати запис про інше речове право №6997034 від 12.09.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після уточнення позовних вимог у цій частині просив скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права за ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 10 вересня 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_3 в частині передання в оренду земельної ділянки із кадастровим номером 6320680300:04:000:0771, площею 48,3883 га, сільськогосподарські угіддя (рілля) та скасувати запис №6997034 від 12.09. 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.126-128).

5. Надати ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельну ділянку державної власності сільськосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (рілля), розташованої за межами населених пунктів на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, площею 48,3883 га із кадастровим номером 6320680300:04:000:0771, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.02.2014 року (реєстраційний номер об'єкта - нерухомого майна 62086563206). Визнати, що судове рішення є підставою для відведення земельної ділянки в натурі та укладення договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Дежземагенства у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства. До заяви додав проект із землеустрою щодо цієї земельної ділянки, копію трудової книжки.

Листом від 07.05.2014 № 19-20-6-5560/0/9-14 у задоволенні заяви було відмовлено з посиланням на те, що не були надані документи на підтвердження наявності освіти, здобутої в аграрного навчальному закладі. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02. 2015, відмова визнана незаконною.

16.05.2015 він повторно звернувся до ГУ Дежземагенства у Харківській області з аналогічною заявою. Листом № 19-20-6-4850/0/9-15 від 27.02.2015 йому було знову відмовлено з посиланням на невідповідність наданих ним документів - у проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки представлено висновок від 23.11.2013 № 1166-13 в той час як реєстрація земельної ділянки, згідно відміток Державного кадастрового реєстратора, здійснена раніше - 18.05.2013.

З метою з'ясування цього питання він звернувся до відділу Держземагенства у Близнюківському районі Харківської області, які листом № 01/28/21 від 17.03.2015 пояснили, що 18.05.2013 ним (ОСОБА_1) було подано на реєстрацію проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Проте у наданих документах не було зазначено належність агровиробничих груп грунтів земельної ділянки, що відводиться, до особливо цінних. Через це було проведено державну реєстрацію земельної ділянки і видано витяг з Державного земельного кадастру НВ 630016282013 від 18.05.2013. Вважають, що дату реєстрації земельної ділянки змінити неможливо.

З цим роз'ясненням ОСОБА_1 19.03.2015 знову звернувся до ГУ Дежземагенства у Харківській області.

30.03. 2015 йому було знову відмовлено з аналогічних підстав.

Разом із тим, 12.08.2014 ГУ Держземагенства у Харківській області був виданий наказ № 1840-СГ про надання ОСОБА_3 спірної земельної ділянки в оренду на строк 49 років. 10.09.2014 між ОСОБА_3 та ГУ Держземагенства у Харківській області укладено договір оренди цієї земельної ділянки.

Посилаючись на ч. 2 ст. 2, п. 10. ч. 1 ст. 16, ч.1 ст. 21, ст. ст.170, 215 ЦК України, ч. ч. 1, 6, 13 ст. 123 ЗК України, ст. ст. 1, 50 ЗУ Про землеустрій , вважає, що дії відповідача - ГУ Дежземагенства у Харківській є протиправними, а його вимоги такими, що відповідають ст. ст. 122, 124, 134 ЗК України, ч. ч. 3, 4 ст. 7 ЗУ Про фермерське господарство .

Відповідач ОСОБА_3, в особі свого представника ОСОБА_4, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області (надалі - Близнюківська РДА) від 26.12. 2011 року № 852 Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства . (т. 2 а.с. 153-157).

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 на відповідній правовій основі отримав у користування на умовах оренди спірну земельну ділянку і продовжує її використовувати за цільовим призначенням. ОСОБА_1 оспорює це його право, пред'явивши позов. Разом із тим, ОСОБА_1 не має права на спірну земельну ділянку оскільки, звернувшись до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області з проханням про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства він ввів їх в оману. Так, фермерське господарство ОСОБА_1 було зареєстроване ще 14 лютого 1997 року. При цьому він отримав безкоштовно в постійне користування земельну ділянку розміром 50,04 га. Отже, як громадянин, фізична особа, він не мав права звертатися та отримати ще одну земельну ділянку для створення фермерського господарства. У його заяві не вказано на якому правовому титулі (власність, користування) він просить надати земельну ділянку. Крім того, законом не передбачено надання земельної ділянки - для створення фермерського господарства як це зазначено у спірному розпорядженні Близнюківської РДА № 852.

Ухвалою суду від 02 березня 2016 року позови об'єднані в одне провадження. (т.2 а.с.173-175).

Ухвалою суду від 07.12. 2015 до участі у справі були залучені правонаступники відповідачів: Головного управління Дерземагенства у Харківській області - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області; Державної реєстраційної служби в особі Реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Харківської області - Близнюківське районне управління юстиції в Харківській області(т.2, а.с. 64-65).

Ухвалою суду від 24 червня 2016 року провадження у справі в частині вимог до Близнюківського районного управління юстиції Харківської області закрите. Ухвала набрала законної сили. (т. 3 а.с.85-88).

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року в задоволенні позову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконним та скасування правових актів індивідуальної дії, виданих органом державної влади, визнання договору оренди землі в окремій частині недійсним, надання земельної ділянки в оренду, відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12. 2011 року №852 Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства , задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12. 2011 року № 852 Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства .

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі; провадження за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним акту індивідуальної дії закрити.

На думку ОСОБА_1, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, суд ухвалив рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Апелянт вважає, що факт належного формування земельної ділянки та реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є недоведеним, посилаючись на ст. 123 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 4 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр , ст. ст. 1, 50 Закону України Про землеустрій , в матеріалах справи наявні докази про те, що реєстрація права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав не завершена, суд не надав належної оцінки зазначеним доводам та доказам.

Зазначає, що земельна ділянка була надана ОСОБА_3 без наявного проекту землеустрою спірної земельної ділянки, розроблений ОСОБА_1 проект землеустрою затверджений не був, доказів складання, погодження та затвердження інших проектів землеустрою щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_3 не надано.

Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, вважає висновок суду про те, що ОСОБА_1, який вже раніше отримав земельну ділянку та створив фермерське господарство, повторно отримати земельну ділянку мав право виключно як юридична особа - СФГ хибним, зробленим з порушенням норм ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України Про фермерське господарство , ч. 2 ст. 141 ЦК України, ст. 19 Конституції України, оскільки законодавство не містить заборон щодо створення одним громадянином кільком фермерських господарств, хоча б і у складі одного засновника.

Також апелянт зазначає, що посилання суду на постанову Верховного Суду України від 04.11.2014 року є неправильним. На підставі статей 7,12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118,121,123, 134 Земельного кодексу України ОСОБА_1 в 2011 році вперше скористався своїм правом на отримання на праві оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, звернувся до уповноваженого органу для отримання в позаконкурсному порядку земельної ділянки.

В порушення порядку ч. 3 ст. 61 ЦПК України суд не взяв до уваги встановлені іншим судом факти, зокрема ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року про те, що районною державною адміністрацією до прийняття вказаного розпорядження вже перевірялось дотримання позивачем вимог, встановлених Законом України Про фермерське господарство . На думку апелянта висновок суду про вирішення спірним розпорядженням питання про яке не йшлося в заяві мав би місце виключно у разі наявності двох окремих підстав та порядку надання земельних ділянок: для створення фермерського господарства та окремо для ведення фермерського господарства.

Стосовно задоволення вимог зустрічного позову апелянт, посилаючись на ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 21 ЦК України, постанову Верховного Суду України від 24.02.2015 року зазначає, що оспорювання ОСОБА_1 прав ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку не свідчить про порушення прав ОСОБА_3 Близнюківською районною державною адміністрацією саме спірним розпорядженням. Тобто, сам акт, а не подальші дії, підставою яких є відповідний акт, має порушувати права для захисту їх у відповідний спосіб. Відтак спірне розпорядження прав чи законних інтересів ОСОБА_3 не порушувало.

Посилаючись на п. п. 2, 10, ч.2 ст. 16 ЦК України, п.п. в ч. 3 ст. 152 ЗК України, апелянт вважає, що розглядаючи зустрічний позов суд не надав оцінки обраному ОСОБА_3 способу захисту та не застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню, що свідчить про помилковість обрання способу захисту ОСОБА_3 шляхом визнання недійсним рішення.

Також апелянт зазначає, що під час розгляду справи суд порушив норми процесуального права, необґрунтовано об'єднав зустрічний позов з первісним в одне провадження та необґрунтовано відмовив у клопотанні про закриття провадження за зустрічним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, рішення суду - змінити, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1). чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області від 12.08.2014 року №1840-СГ (т.3 а.с.109, 110) ОСОБА_3 надано в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Алісівської сільської ради на території Близнюківського району Харківської області, у тому числі і спірна земельна ділянка площею 48,3883 га із кадастровим номером 6320680300:04:000:0771, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.02.2014 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 62086563206).

Отже, земельна ділянка була сформована і внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Це підтверджується і тим, що наказом № 472-СГ від 16.05. 2014 ГУ Дерземагенства у Харківській області спірна земельна ділянка була надана в оренду ОСОБА_5(т.2 а.с.232). У зв'язку з відмовою ОСОБА_5 від землі, наказом цього ж державного органу від 01.08. 2014 № 1746-СГ, було припинено дію попереднього наказу - № 472-СГ від 16.05. 2014 (т. 3 а.с. 24).

Також судом встановлено, що між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_3 укладено договір оренди від 10.09.2014 року щодо вказаних земельних ділянок в тому числі і спірної (т.3 а.с.112-115). Складено кадастровий план земельної ділянки, акт погодження меж земельної ділянки, акт прийому-передачі земельної ділянки відповідно до договору оренди, розрахунок розміру орендної плати(т.3 а.с.116-119). Виготовлена інша належна технічна документація (т.2 а.с.1-24). ОСОБА_3 на час розгляду справи у суді використовує спірну земельну ділянку за призначенням.

Ці обставини сторонами не заперечуються.

При цьому позивач ОСОБА_1 вважав, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 12.08.2014 року №1840-СГ суперечить вимогам закону, оскільки рішення про виділення земельної ділянки прийняте без складення ОСОБА_3 документації із землеустрою. Крім того, вважав що реєстрація права власності на цю земельну ділянку не завершена.

З таким твердженням позивача суд першої інстанції не погодився, оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.02. 2014 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 62086563206). Сам позивач у своїх вимогах просив скасувати такий запис. Доказів про те що реєстрація права власності на цю земельну ділянку не завершена, не надано.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з вимогами ч. 13. ст. 123 ЗК України може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У листі Головного управління № 19-20-6-7335/0/9-15 від 30.03.2015 року міститься посилання на наявний у проекті висновок державної експертизи землевпорядної документації від 23.12.2013 № 1166-13, в той час як державна реєстрація земельної ділянки здійснена 18.05.2013.

Згідно зі ст. 1 Закону України про державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Порядок здійснення державної реєстрації земельної ділянки врегульований, як Законом України Про Державний земельний кадастр , так і Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 року.

Відповідно до п. 107 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього порядку.

Для державної реєстрації земельної ділянки відповідно до п. 110 порядку державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подається зокрема оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації).

Разом із цим, в даному випадку державну реєстрацію земельної ділянки проведено 18.05.2013 року в той час, коли на розгляді Головного управління наявний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 23.12.2013 № 1166-13, тобто виданий пізніше, ніж була здійснена реєстрація земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , ст. ст. 123, 186 ЗК України ОСОБА_1 було повідомлено, що для усунення виявлених невідповідностей останньому слід звернутися до Державного кадастрового реєстратора, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки.

З доводами позивача про те, що наказ № 1840-СГ від 12.08.2014 суперечить вимогам ч. 1 ст. 123 ЗК України не можна погодитися, оскільки в оскаржуваному наказі зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6320680300:04:000:0771 зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.02.2014 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 62086563206).

Ч. 1 ст. 123 ЗК України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Систему органів державної реєстрації прав згідно зі ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Посилання ОСОБА_1 на те, що законність розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12.2011 року № 852 Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства була підтверджена постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року є безпідставним, оскільки законність розпорядження не була предметом розгляду справи апеляційним адміністративним судом.

Таким чином, оскаржуваний наказ № 1840-СГ від 12.08.2014 року виданий Головним Управлінням у відповідності до вимог ч. 1 ст. 123 ЗК України в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Підстави для визнання наказу незаконним відсутні.

За таких обставин, враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 123 ЗК України, якою встановлено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою, з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 колегія суддів погоджується.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що підстави, зазначені позивачем ОСОБА_1, не можуть бути визнані такими, що дають суду право визнати наказ №1840-СГ незаконним, є обгрунтованим.

Вимога позивача ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_3 10.09.2014 року мотивована тільки тим, що він укладений на підставі незаконного наказу (наказ №1840-СГ). Судом цей наказ незаконним не визнаний. На інші підстави недійсності правочину, відповідно до ст.ст. 215, 203 ЦК України, первісний позивач не вказує. Отже, підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відсутні, тому висновок суду про те, що в цій частині первісний позов задоволенню не підлягає також є правильним.

Під час судового розгляду зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження Близнюківської РДА від 26.12.2011 року № 852 Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства , у судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12.2011 року №852 було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення тієї ж самої земельної ділянки, що в подальшому була виділена ОСОБА_3 (т.1 а.с.27).

Представник ОСОБА_1 не заперечував той факт що ОСОБА_1, ще до звернення до Близнюківської РДА з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, було отримано іншу земельну ділянку для створення фермерського господарства. Таке господарство ним було створене. На думку позивача ОСОБА_1, він, як фізична особа, має право неодноразово отримувати від держави земельні ділянки для створення ним же нових фермерських господарств.

Так, спірне розпорядження Близнюківської РДА було прийняте внаслідок повторного звернення ОСОБА_1 з приводу отримання земельної ділянки для створення фермерського господарства.

Відповідно до положень ч.1 ст.123 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно ч.4 ст.123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186- 1 цього Кодексу.

У судовому засіданні з пояснень сторін та письмових заперечень на позов встановлено, що до теперішнього часу ОСОБА_1 не погоджено проект землеустрою щодо відведення оскаржуваної земельної ділянки. ГУ Держземагенства свою відмову в погоджені проекту мотивувало і рекомендувало ОСОБА_1 для усунення недоліків звернутися до Державного кадастрового реєстратора. Отже відмова не була остаточною (т.1 а.с. 113,114, 118-119).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, посилаючись зокрема на постанову Верховного Суду України від 04.11.2014 року.

Таким чином, спірне розпорядження Близнюківської РДА від 26.12.2011 року № 852, за яким вдруге безкоштовно ОСОБА_1 має бути передана земельна ділянка, прийнято неправомірно і підлягає визнанню недійсним, що передбачено ст. 152 ЗК України.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для отримання (придбання), у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про фермерське господарство , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

При цьому, згідно ч.1 ст.12 Закону України Про фермерське господарство , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Також положенням ч.1 ст.31 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до положень ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Згідно ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної або комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Ч.1 ст.8 Закону України "Про фермерське господарство", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

При цьому, згідно ч.1 ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

У постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16 зазначено, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121,123, 134 ЗК України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Враховуючи наведені вище положення законодавства та постанову Верховного Суду України і те, що ОСОБА_1 вже один раз звертався та використав своє право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства в позаконкурсному порядку, судова колегія вважає, що ОСОБА_1 має право повторно звернутися для отримання земельної ділянки як фізична особа, однак при цьому додатково земельну ділянку останній може отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Посилання суду першої інстанції на те, що у спірному розпорядженні Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12.2011 року № 852 Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства зазначено, що ОСОБА_1 надається дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства, отже розпорядженням вирішене питання про яке не йшлося у заяві ОСОБА_1, є безпідставним, оскільки як вбачається із заяви ОСОБА_1 (а.с.122-124, т. 1), він має на меті створити фермерське господарство .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що зустрічний позов ОСОБА_3 необхідно задовольнити з інших підстав.

Відповідно до п. 3, п. 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до п. 3, п. 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно з п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, скасувавши в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічний позов задовольнити з інших підстав.

Згідно частин першої, третьої та п'ятої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення змінено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено з інших підстав, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 належить стягнути 551,20 грн. судового збору, сплачених при подачі позовної заяви. (а.с. 152, т. 2).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 88, 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 3, п. 4 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року - змінити в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та визнання недійсним розпорядження Близнюківської Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12.2011 року № 852, скасувавши в цій частині та ухваливши нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 з інших підстав.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12.2011 року № 852 Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства - задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12. 2011 року № 852 Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривню 20 копійок судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді :