Рішення

від 06.02.2017 по справі 229/4303/16-ц

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/229/194/2017

ЄУН 229/4303/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ГМР Транс про стягнення невиплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ГМР Транс (далі - ТОВ ГМР Транс ) про стягнення невиплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди. В позові вказав, що відповідно до наказу №1-к від 13 липня 2013 року він був прийнятий на роботу до ТОВ ГМР Транс водієм автотранспортних засобів. 09 березня 2016 року він був звільнений з посади у зв'язку зі скороченням штату наказом №12-у від 09 березня 2016 року. Відповідач з моменту звільнення до теперішнього часу не сплатив йому заробітну плату за березень 2016 року у розмірі 1907,75 грн., а з урахуванням компенсаційних витрат у загальній сумі 7661,47 грн.

26 березня та 17 травня 2016 року ОСОБА_1 звертався до відповідача з листом про поновлення його порушених прав, але його звернення залишилось без задоволення.

Позивач вказує, що у зв'язку із затримкою виплати заробітної плати, а також неправильним нарахуванням та неправильною виплатою йому заробітної плати були порушені його законні права в своєчасності, регулярності та розміру заробітної плати, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагали від нього додаткових зусиль.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь несплачену йому заробітну плату у загальній сумі 7661,47 грн., компенсацію завданої моральної шкоди у сумі 2000 грн., а також середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку з 09 березня по 09 грудня 2016 року включно у сумі 19722,60 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що керівник підприємства тривалий час обіцяє виплатити заборгованість, але досі нічого не сплатив. Просить його позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ТОВ ГМР Транс у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, надав письмове заперечення проти позову, в якому позовні вимоги визнав частково. Визнав заборгованість по заробітній платі та компенсаційним виплатам у сумі 7661,47 грн. Розмір середньомісячної зарплати за час затримки розрахунку просить зменшити, а у стягненні компенсації моральної шкоди відмовити.

Суд, дослідивши докази по справі, встановив наступне.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 13 серпня 2013 року був прийнятий на роботу до ТОВ ГМР Транс в порядку переводу водієм автотранспортних засобів (а.с.6).

09 березня 2016 року ОСОБА_1 був звільнений з посади з у зв'язку зі скороченням штату згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.6).

З розрахункового листка за березень 2016 року суд встановив, що заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 7661,47 грн. Цю суму відповідач не оспорює.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Оскільки заборгованість по заробітній платі не сплачена відповідачем, вона підлягає стягненню з нього в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з вимогами ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 р. N 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі ст. 47 КЗпП роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у зазначеному Рішенні Конституційного Суду України, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (постанова Верховного Суду України від 4 лютого 2015 р. у справі N 3-2гс15).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові №13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про працю , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таку ж правову позицію висловив Верховний суд України у постанові № 6-113цс16 від 27.04.2016.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність грошових коштів для виплати позивачу заробітної плати на підтвердження поважності причини.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу заробітна плата ОСОБА_1 за місцем його працевлаштування - ТОВ ГМР Транс склала: за січень 2016 року 1400,04 грн., лютий 2016 року - 666,70 грн. (а.с.21).

Механізм здійснення розрахунку середньої заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100). Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 січня 2015 р. у справі N 6-195цс14).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 09 березня 2016 року, то середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за січень та лютий 2016 року, за робочі дні.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

За загальним правилом, враховуючи положення статті 73 КЗпП України, у 2016 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводилась у такі святкові дні і дні релігійних свят:

1 січня - Новий рік (п'ятниця);

7 січня - Різдво Христове (четвер).

Відповідно до розпорядження КМ України від 11.11.2015 № 1155-р робочій день з п'ятниці 8 січня 2016 року перенесений на суботу 16 січня 2016 року.

Тобто, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає:

(1400,04+666,70) / (19+21) = 51,67 грн., де 1400,04 та 666,70- заробітна плата у січні та лютому 2016 року, 19 - кількість робочих днів у січні 2016 року, 21 - кількість робочих днів у лютому 2016 року.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Виходячи з цього, середньомісячне число робочих днів складає: 40 / 2 = 20.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу належні суми заробітної плати до теперішнього часу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню несплачена заробітна плата за січень-березень 2016 року включно у загальній сумі 7661,47 грн., а також середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку з 10 березня по 06 лютого 2017 року (день ухвалення рішення) у сумі 11367,40 грн. з розрахунку:

51,67 * (20 * 11) =11367,40, де 51,67 грн. середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, 20 - середньомісячне число робочих днів, 11 - місяці затримки виплати заробітної плати.

Оскільки суд дійшов до висновку про стягнення в повному обсязі належної до виплати позивачу суми заборгованості по заробітної плати, то немає підстав для зменшення розміру середньомісячної заробітної плати за час затримки.

Відповідно до пп. 162.1.1 та пп. 164.2.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), до загального (місячного) оподатковуваного доходу працівника, як платника податку, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) йому за умовами трудового договору (контракту). Таким чином, згідно з нормами ПКУ, оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудовим законодавством підпадають під визначення заробітної плати, незалежно від того, яким чином вони виплачені: чи безпосередньо роботодавцем, чи на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до пп. 164.2.18 ПКУ середній заробіток за час вимушеного прогулу не належить до переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (ст. 165 ПКУ). Й інші норми ПКУ не звільняють від обкладення ПДФО заробітну плату, що стягнута за рішенням суду на користь платника податків (пп. 165.1.49 ПКУ).

Суд, визначаючи середній заробіток працівника за час вимушеного прогулу, попередньо не відраховує з його складу ПДФО, а залишає виконання цього обов'язку роботодавцю, бо відповідно до ст. 18 ПКУ органи суду не належать до складу податкових агентів платника податку. Податковий агент, згідно з пп. 14.1.180 ПКУ, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.

Оскільки сума середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку розрахована без утримання обов'язкових платежів, то вона підлягає виплаті працівнику після здійснення відповідних відрахувань.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд вважає, що діями відповідача були порушені права позивача на отримання оплати своєї праці, позивач втратив нормальні життєві зв'язки і це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, працевлаштування до іншого місця, а тому суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди, спричиненої позивачу. З урахуванням цього, суд вважає, що стягненню підлягає сума у розмірі 1000 грн., яка є достатньою для компенсації спричиненої шкоди.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд встановив таке.

Позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом відповідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд прийшов до висновку по часткове задоволення позову в частині стягнення матеріальної (69%) та моральної (50%) шкоди. А тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 655,93 грн. (380,33+275,60) в дохід держави.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 88, 131, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ГМР Транс про стягнення невиплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ГМР Транс , яке зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ЄДРПОУ 38708145, на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у сумі 7661 (сім тисяч шістсот шістдесят одна) грн.. 47 коп., компенсацію моральної шкоди у сумі 1000 (одна тисяча) грн.. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ГМР Транс , яке зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ЄДРПОУ 38708145, на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку з 10 березня 2016 року по 06 лютого 2017 року включно у сумі 11 367 (одинадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 40 коп. після відрахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 1033 (одна тисяча тридцять три) грн. 00 коп. після відрахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ГМР Транс , яке зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ЄДРПОУ 38708145, на користь державного бюджету м. Дружківки судовий збір у сумі 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 93 коп. судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 09 лютого 2017 року.

Суддя: С. О. Рагозіна