Ухвала

від 08.02.2017 по справі 522/14196/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1178/17

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Калараша А.А., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року,

встановила:

В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, просив звернути стягнення на успадковане ОСОБА_3 майно померлого ОСОБА_4, а саме на 1/2 частину частки в статутному капіталі виробничо-комерційного ТОВ Осьміног у розмірі п'ятдесяти відсотків корпоративних прав у майні, яке знаходиться за юридичною адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 20968442 та на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 В рахунок погашення однієї другої частини (в сумі 20000 доларів США) заборгованості померлого ОСОБА_4 за договором позики від 06.06.2006 року, визнати за ОСОБА_2 право власності на частку в статутному капіталі виробничо-комерційного ТОВ Осьміног у розмірі двадцяти п'яти відсотків статутного капіталу названого товариства. Вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 06.06.2006 року ОСОБА_4 взяв у позивача у борг 40 000 доларів США, про що склав відповідну розписку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер та 24.04.2009 року державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Станом на теперішній час борг позивачу не повернуто, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 було відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про частково скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову про визнання за ОСОБА_2 право власності на частку в статутному капіталі виробничо-комерційного ТОВ Осьміног у розмірі двадцяти п'яти відсотків статутного капіталу; вирішити питання судових витрат.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_2 40 000 доларів США під 15% річних, які зобов'язався повернути за першою вимогою, що підтверджується відповідною розпискою.

З копії ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 вбачається, що між сторонами укладено мирову угоду, яку було визнано судом.

Відповідно до вказаної мирової угоди, ОСОБА_5 в рахунок погашення однієї другої частини (що відповідає його частці у спадщині) боргу померлого ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 за договором позики (розпискою) від 06.06.2006 року, передає ОСОБА_2, а ОСОБА_2 приймає у власність частку в статутному капіталі ВК ТОВ Осьміног , ідентифікаційний код юридичної особи 20968442, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 21, в розмірі 25% статутного капіталу товариства.

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.05.2009 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_6 вбачається, що спадкоємцями майна гр. ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, є його дружина ОСОБА_3 та його син ОСОБА_5, що в рівних частках кожен успадкували частку в Статутному капіталі ВК ТОВ Осьміног в розмірі 50% корпоративних прав у майні, що в грошовому виразі становить 70 000 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 140 ЦК України, ч. 3 ст. 80 ЦК України та ч. 1 ст. 50 Закону України Про господарські товариства товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки майном.

Статтею 52 Закону України Про господарські товариства визначений порядок державної реєстрації часток учасників товариства у разі їх зміни та у разі невнесення частки, а саме, якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

За змістом ч. 1 ст. 1216, ч. 1 ст. 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкодавець ОСОБА_4 був учасником ТОВ Осьміног , його частка у майні становила 50% статутного капіталу товариства.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України та ст. 12 Закону України Про господарські товариства майно передається учасниками товариству у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Аналогічне правило закріплене й ст. 57 Закону України Про господарські товариства .

Таким чином, статтею 149 ЦК України встановлено виключення з загального правила непорушності права власності юридичної особи, відповідно до якого можливо звернути стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі. Зазначена норма закону є способом захисту прав кредитора у випадку, якщо у боржника недостатньо іншого майна для задоволення вимог кредитора і такий боржник має частку в товаристві з обмеженою відповідальністю.

За наявності в сукупності таких умов, як наявність боргових зобов'язань, недостатність іншого майна боржника-учасника товариства, звернення з вимогою кредиторів до товариства, звернення стягнення на існуючу частину в майні, а також спір між кредиторами та товариством є передумовою для його вирішення в судовому порядку із застосуванням правового механізму передбаченого ст. 149 ЦК України.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що у відповідача відсутнє інше майно для задоволення позовних вимог, отже позивачем не дотримано передумови звернення до суду з позовом в порядку ст. 149 ЦК України.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

А.А.Калараш

Ю.І.Кравець