Ухвала

від 08.02.2017 по справі 653/2704/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 653/2704/16-ц Головуючий в І інстанції: Венглєвська Н.Б.

Провадження №22-ц/791/342/2017 Доповідач: Радченко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Радченка С.В.

суддів: Вейтас І.В.,

Склярської І.В.

секретар Павловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Генічеської міської ради Херсонської області про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння нерухомим майном та встановлення земельного сервітуту та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту для обслуговування господарської будівлі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що межа між належною йому земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та сусідньою земельною ділянкою, якою користується відповідачка, проходить по стіні належного йому домоволодіння, а саме сараю лі. Б . ОСОБА_3 облаштувала умивальник впритул до стіни його домоволодіння таким чином, що використані стічні води направлені під фундаменти його будинку та подвір'я, в результаті чого вже наявне відходження вимощення від стіни будівлі і можлива просадка фундаменту. Для ремонту вимощення навколо будівлі йому необхідно потрапити на сусідню земельну ділянку по АДРЕСА_2, але відповідачка не дає йому це зробити. Посилаючись на наведене, просив встановити на його користь безстроковий, безоплатний земельний сервітут, щодо частини земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2, довжиною 7,5 м. та шириною 1 м. уздовж межі з ділянкою по АДРЕСА_1 для визначення права проходу та право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати умивальник влаштований на стінці його сараю зазначеного л. Б , стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 2000 грн.

В листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій посилаючись на те, що у неї існують аналогічні вимоги як і у ОСОБА_2, пов'язані з доступом на територію сусідньої земельної ділянки для обслуговування та проведення ремонтних робіт господарської будівлі по АДРЕСА_2, зазначеної на плані забудови літ. Т , просила звільнити прохід до господарської будівлі під літ. Т та встановити безоплатний постійний земельний сервітут шириною 1 м. через земельну ділянку що знаходиться у власності відповідача за адресою: АДРЕСА_1 для права проходу до стін господарської будівлі під літ. Т для проведення ремонту та обслуговування. Позовну заяву.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2016 рокупозов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати умивальник влаштований на стінці сараю Б , на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_2, який здійснює замокання. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в частині, що оскаржується, в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0247 га розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20,21) та житлового будинку та інших об'єктів нерухомості, які розташовані на зазначеній земельній ділянці за вищезазначеною адресою (а.с.17,18).

З витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6500024512013, від 19.02.2013 року вбачається, що суміжним землекористувачем по межі земельної ділянки від літ Г до літ Д є громадянин РФ ОСОБА_4, власник об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.22-24).

З акту обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від 27.07.2016 року, встановлено, що при огляді земельної ділянки за вищевказаною адресою(на якій мешкає гр.. ОСОБА_3.) було виявлено що на цегляній стіні де розміщено умивальник, стік з якого влаштовано в бетонний жолоб з подальшим відведенням в грунт під дерево та приблизно в 1,5 м. від межі з ділянкою громадянина ОСОБА_2, через зазначений стік з умивальнику місце до якого стікає вода та яке прилягає до будинку по АДРЕСА_1, постійно залишається сирим, на вимощенні будинку ОСОБА_2 наявна тріщина (а.с.5).

Зі звіту експерта з технічного обстеження будівель та споруд, ОСОБА_5, від 11.08.2016 року про проведення технічного обстеження сараю під літ. Б по АДРЕСА_1 встановлено, що стан вимощення аварійний, вимощення частково зруйноване (замокання фундаментів). За результатами проведеного технічного обстеження об'єкта, стан якого оцінюється як непридатний до нормальної експлуатації або аварійний, замовнику слід виконати ремонт вимощення навколо будівлі. Непридатні до експлуатації частини вимощення замінити та ін. (а.с.7-12).

Відповідно до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомими майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

За таких обставин, оскільки між сторонами не досягнута домовленість про встановлення сервітуту та про його умови, відповідно до ч.3ст.402 ЦК України, позивач мав підстави для звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту.

Згідно зіст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч.1, 2 ст.100 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у пункті 22-2постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 №7,пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється стосовно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається в разі переходу права на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (ч.1 ст.401 ЦК, ч.1 ст.101 ЗК), а в разі встановлення особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (ч.2 ст.401, п.6 ч.1 ст. 406 ЦК)

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

При цьому слід враховувати, що з врахуванням вимог ст.ст.10,60 ЦПК України закон вимагає саме від позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання своєї земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки та він зобов'язаний довести, що задоволення його потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим необтяжливим для відповідача способом.

З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовивши в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів суду та не надав доказів того, що умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення його потреби щодо обслуговування стіни будівлі у інший спосіб, а спосіб здійснення сервітуту є .найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не підтверджені належними доказами та не спростовують мотивованих висновків суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом на предмет його законності та обґрунтованості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.В. Радченко

Судді: І.В. Вейтас

І.В. Склярська