Ухвала

від 02.02.2017 по справі 369/7754/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7754/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/674/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 02.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

02 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Олійника В.І.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіс" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОФІС до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ТОВ СОФІС звернулося з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просило зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належної товариству земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Гореницької сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області та демонтувати з цієї ділянки кабелі електрозв'язку та кабельну каналізацію та відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення його прав.

Свої вимоги мотивував тим, що ТОВ СОФІС є власником земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а відповідач у свою чергу є власником суміжної земельної ділянки, на якій було розпочато будівництво.

Вказує, що внаслідок цього будівництва на земельній ділянці товариства відповідачем були прокладені електрокомунікації, які, на його думку, порушують його права як землекористувача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ТОВ Софіс подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не було надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Софіс є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:12:002:0035, яка розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області (а. с. 6).

ОСОБА_2, у свою чергу, є власником суміжної земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 3222482000:12:002:0040 (а. с. 24).

З листа ДАБІ України до ТОВ Софіс від 24 лютого 2016 року вбачається, що на земельній ділянці ОСОБА_2 влаштовано споруду та виконано вертикальне планування будівельного майданчика шляхом підсипки ґрунтом (а. с. 25).

Однак, жодні належні і допустимі докази на підтвердження наявності на земельній ділянці позивача електричних кабелів, які були протиправно розміщені ОСОБА_2, а також порушення його майнових прав шляхом ведення будівництва відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Крім того, з листа ПАТ Укртелеком до ТОВ Софіс від 15 січня 2016 року вбачається, що ТОВ Телекомплекс , за інформацією ПАТ Укртелеком , переніс кабелі без технічного нагляду представника експлуатації ПАТ Укртелеком в побудовану кабельну каналізацію електрозв'язку, яка є його власністю (а. с. 26). Однак, жодної інформації щодо місця перенесення цих кабелів та факту порушення діями ТОВ Телекомплекс прав позивача вказаний лист не містить.

Стаття 106 Земельного Кодексу України , нормами якої позивач обґрунтував свої вимоги, передбачає що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно ст. 10 ЦПК , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст.ст.57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем всупереч ст. ст. 10 , 57-60 ЦПК України не було надано будь-яких допустимих та належних доказів щодо порушення його прав як власника земельної ділянки, які б давали підстави вважати його право порушеним, через що ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у позові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги листи ТОВ Софіс та ПАТ Укртелеком , оскільки вони не містять жодних даних щодо предмета спору та не доводять обставин, на які посилається позивач.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіс" відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: