Рішення

від 08.02.2017 по справі 902/893/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 лютого 2017 р.

Справа № 902/893/16

за позовом :Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького , буд. 108)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Будсервіс" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Фрунзе, буд. 13)

про стягнення 138 695,00 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Судді: Банасько О.О.

ОСОБА_1

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : ОСОБА_2

відповідача : ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця"в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Будсервіс" про стягнення 138 695,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано наступним: при проходженні вагонів через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній, а саме маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній, внаслідок чого відповідачу було нараховано штраф в розмірі 138695,00 грн., на підставі Комерційного акт НА № 001391/218/13.

Ухвалою суду від 19.10.2016 р. порушено провадження у справі № 902/893/16 та призначено засідання на 10.11.2016 р.

Ухвалою суду від 10.11.2016 року розгляд справи було відкладено на 14.12.2016 року з об'єктивних причин.

Разом з тим, з огляду на складність даної справи, на підставі заяви судді Яремчука Ю.О. від 14.12.2016 року, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.12.2016 року створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Яремчука Ю.О., суддів:ОСОБА_4, ОСОБА_1

Ухвалою суду від 14.12.2016 року колегією суддів було прийнято справу до провадження з призначенням судового засідання на 19.01.2017 року.

Ухвалою суду від 19.01.2017 року розгляд справи було відкладено на 03.02.2017 року з об'єктивних причин.

Разом з тим, станом на 03.02.2017 року член судової колегії ОСОБА_4 знаходиться у відрядженні.

03.02.2017 року за службовою запискою головуючого судді від 03.02.2017 року зі складу колегії суддів виведено суддю Тісецького С.С. та шляхом автоматизованого розподілу сформовано колегію суддів у новому складі: головуючий суддя - Яремчук Ю.О., члени колегії - судді: Банасько О.О., Міліціанов Р.В.

Ухвалою суду від 03.02.2017 року колегією суддів було прийнято справу до провадження з призначенням судового засідання на 03.02.2017 року.

В судове засідання призначене на 03.02.2017 року з'явились представники позивача, відповідача та провідний інженер з організації перевезень РФ "ПЗЗ" ВП "Жмеринська дирекція залізничних перевезень.

В судовому засідання 03.02.2017 року було оголошено перерву до 07.02.2017 року, для надання сторонами пояснень по суті спору.

Судове засідання призначене на 07.02.2017 року не відбулось, в зв'язку із тим, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд, що знаходиться за адресою: (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65) не вийшов на зв'язок в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.02.2017 року призначено судове засідання на 08.02.2017 року.

В судове засідання призначене на 08.02.2017 року з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві (№ 21 від 09.11.2016 року) та в ряді пояснень наданих останнім, в яких зокрема зазначено, що комерційний акт НА № 001391/218 не є належним доказом щодо обставин, які є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченою ст. 122 Статуту залізниць. Так, у відповідності ст. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене правилами, а оскільки на станцію призначення ОСОБА_1, ОСОБА_5 залізниці вантаж у вагон: № 67656926, що був відправлений зі станції Вінниця, Південно-Західної залізниці згідно накладної № 33563537, прибув із Комерційним актом НА № 001391/218, то відповідно на станції ОСОБА_5, ОСОБА_5 залізниця, позивач зобов'язаний був перевірити масу вантажу у спірному вагоні.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутно: станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписам: осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Із аналізу Розділу Є Відмітка станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом "попутної стації" Комерційного акту НА № 001391/218/13 вбачається, що на станції призначення ОСОБА_5 залізниці до даного розділу було внесено відмітка Під час перевірки вантажу, різниці проти цього акту не виявлено . Проте дана відмітка станції ОСОБА_5, ОСОБА_5 залізниці не відповідає дійсності, оскільки на зазначеній залізничній станції в порушення ст. 52 Статуту залізниць, вантаж у вагоні № 67656926 фактично не переважувався. Відповідач зазначає, що даний факт підтверджується зокрема тим, що на станції ОСОБА_5, ОСОБА_5 залізниці відсутні власні вагонні ваги (підтверджується листом ПАТ Укрзалізниця вих. № ЦЦМ-12/66 від 25.01.2017 року), що зокрема було підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що відбулось 03.02.2017 року.

Єдині вагонні ваги, що знаходяться на станції ОСОБА_5, ОСОБА_5 залізниці перебувають у власності ТОВ Електросталь (код ЄДРПОУ: 32582387). Разом з тим, як вбачається із листа ТОВ Електросталь вих. № 16/19 м від 11.01.2017 року (одержувача вантажу у вагоні № 67656926), що ...зважування вагону № 67656926 з брухтом чорних металів здійснювалося ТОВ Електросталь на власних вагонних вагах без участі представника залізниці. Комерційний акт на станції ОСОБА_5 за участю ТОВ Електросталь під час видачі вагону № 67656926 ТОВ Електросталь не складався. Визначення маси нетто брухту у вагоні № 67656926 здійснювалося ТОВ Електросталь згідно з п.7.5. ДСТУ №4121-2002 за результатами зважування вагону № 67656926 до вивантаження, після вивантаження з вагону брухту №500У та зважування порожнього вагону з урахуванням фактичної засміченості. Результати приймання брухту у вагоні № 67656926 відображені в акті форми 69 від 02.06.2016р... . Тобто, переважування вантажу у вагоні № 67656926 було здійснено вантажоодержувачем ТОВ Електросталь без участі представників станції ОСОБА_5, ОСОБА_5 залізниці.

Окрім того відповідач зазначив, що відповідно до п. 6.5. Порядку оформлення розслідування та обліку не збережених перевезень вантажів, залізниця, що склала акт, зобов'язана встановити відповідальність за незбереженість всіх залізниць, які брали участь у перевезенні, і надати їм актовий матеріал (оригінали або копії) з доданням оригіналів документів, складених на відповідальність кожної із них. У тих випадках, коли відповідальність залізниці встановлюється транзитною залізницею, яка отримала актовий матеріал (оригінал або в копії), цей матеріал пересилається відповідальній залізниці в межах терміну, встановленого п. 8.1, із наданням копії супровідного листа ф. ГУ-73 на адресу залізниці призначення і залізниці, від якої отримано акт.

Проте, як вбачається листа вих. № ДН-3-01-8/72 від 06.02.2017 року Жмеринська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна Залізниця , жодних повідомлень від залізничної станції Нижньодніпровськ- Вузол, Придніпровської залізниці або залізничної станції ОСОБА_5, ОСОБА_5 залізниці про складання комерційного акту, щодо виявлення на шляху слідування недостачі вантажу у вагоні № 67656926, не отримувала, що окрім того підтвердила в судовому засіданні 03.02.2017 року провідний інженер з організації перевезень РФ "ПЗЗ" ВП "Жмеринська дирекція залізничних перевезень", ОСОБА_6

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне

Товариство з обмеженою відповідальністю Пром-Будсервіс зі станції Вінниця південно-Західна залізниця здійснило відправлення вагону № 67656926 за накладною № 33563537.

При проходженні вагонів через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній.

Так, у накладній № 33563537 у вагоні № 67656926 зазначена маса вантажу - 66400 кг, фактично маса вантажу складає 67800 кг, що на 1400 кг менше, ніж вказано у накладній. Про даний факт складено Комерційний акт НА № 001391/218/13 від 26.05.2016 року та Акт загальної форми від 26.05.216 року ( а.с. 11-12).

У розділі Д Комерційного акту НА № 001391/218/13 від 26.05.2016 року зазначено, що при переважуванні вагонів у статичному режимі у присутності заст. ДС Цапа, АРГ Плітченко, приймальника потягів Кокошинської, приймоздавальника Коркоцької на справних 150 тон. вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, що пройшли держперевірку 15.01.2016 р., виявилось: вага брутто - 90200 кг, тара за документом - 23800 кг, нетто - 66400 кг; що на 1400 кг менше, ніж вказано у накладній. Погрузка нижче бортів на 20 см.; накрита листами заліза, марковано білою фарбою. Маркування не порушене, слідів втрати та розкрадання вантажу немає Торцеві двері та розвантажуючий люк з обох боків зачинені, закручені. З технічного зору вагон справний. При повторному перевантаженні вагону вага підтвердилась. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає

Як вбачається з копії технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки "Вагонні ваги" №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, власник ЗВВТ Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень, засіб ваговимірювальної техніки "Вагонні ваги" №14 пройшов перевірку, про що свідчить відмітка контроль придатності, ЗВВТ для зважування вантажів, профілактичне обслуговування, перевірки несправності, ремонт та усунення недоліків ( а.с. 13-14).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ним розраховано штраф відповідно до статті 118 Статуту, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 138 695,00 грн.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Перевірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.

Стосовно спірного вантажу норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.

Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, залізниця, користуючись правом, визначеним ст. 24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Як встановлено судом, та зазначено вище при проходженні вагонів через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній.

Про даний факт складено Комерційний акт НА № 001391/218/13 від 26.05.2016 року та Акт загальної форми від 26.05.216 року ( а.с. 11-12).

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Суд зазначає, що комерційний акт НА № 001391/218/13 від 26.05.2016 року, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, є складеними у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів, а тому в даному випадку є належним та допустимим доказом відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 12 Правил складання актів визначено, що якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

Статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів у випадку, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При застосуванні положень статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Крім того, ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до п.3.15 Роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 29.09.08 р. № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" при застосуванні ст.118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Таким чином, відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей несе саме відправник , оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки на чому також наголошено в п.6.2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (з наступними відповідними змінами та доповненнями).

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зокрема, щодо маси, є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниці України.

Як уже зазначалось судом, комерційний акт НА № 001391/218/13 від 26.05.2016 року, яким зафіксовано факт невідповідності в залізничній накладній маси вантажу є належним доказом зазначених обставин, а тому суд вбачає наявність підстав для покладення на відповідача, як на вантажовідправника, відповідальності за внесення невірних відомостей до перевізних документів.

Провізна плата, як зазначено в накладній № 33563537, складає 27739,00 грн., а тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачеві штраф у сумі 138695,00 грн.

Разом з тим стосовно вимоги про стягнення штрафу суд дійшов висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

На можливості зменшення розміру штрафу з урахуванням усіх конкретних обставин справи при розгляді справ аналогічної категорії наголошено також в п.6.4 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги те, що штрафна санкція вантажовідправника, передбачена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України є досить значною, розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні і з вартістю послуг перевезення, і з вартістю вантажу, відсутність збитків у позивача тощо.

Слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно ст.43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків у зв'язку з неправильним зазначення відповідачем у перевізному документі маси вантажу та доказів настання негативних наслідків як для залізниці, так і інших учасників господарських відносин через допущене відповідачем порушення.

Викладене щодо можливості зменшення судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України штрафу, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України, відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, наведеній у постановах від 15.04.2014 р. по справі № 913/3155/13, від 18.03.2014 р. по справі №905/2586/13, від 06.03.2008 по справі №13/544, від 31.07.2008 по справі № 17/23, від 13.03.2008 по справі № 1/594, тощо.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу до 27739,00 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Будсервіс" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Фрунзе, буд. 13; код ЄДРПОУ 38507860) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького , буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) 27739,00 грн. штрафу, 2080,42 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 лютого 2017 р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Судді Банасько О.О.

ОСОБА_1

віддрук. прим.:

1 - до справи