Постанова

від 07.02.2017 по справі 902/638/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 902/638/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 01.02.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 31.12.2016р.

ОСОБА_3 - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ", смт.Муровані Курилівці Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від 12.12.16 р. у справі № 902/638/16 (головуючий суддя Тварковський А.А., суддя Банасько О.О.,

суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна", м.Бориспіль Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ", смт.Муровані Курилівці Вінницької області

про стягнення 218135,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.12.2016р. у справі №902/638/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ" про стягнення 218135,00грн. збитків - задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" 218135,00грн. збитків та 3272,03грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- покликається на те, що місцевим господарським судом зроблено висновок, зокрема: "З огляду на встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено згідно ст.33 ГПК України в установленому порядку наявність, а відповідачем не спростовано відсутність повного складу правопорушення вчиненого останнім", однак такий висновок суду вважає невірним;

- посилаючись на практику Верховного Суду України, зазначає, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону, є наявність збитків, протиправність дії цієї особи, причинного зв'язку між діями особами та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вину особи, внаслідок дій якої спричинено збитки;

- не погоджується з думкою суду першої інстанції, який вважає, що склад правопорушення, як підстава для стягнення збитків доведена. На думку скаржєника, це спростовується тим, що на виконання договору про надання охоронних послуг були виставлені відповідні пости охорони, по акту прийому - передачі прийнято три КТП без визначення їх комплектного стану; працівники охорони були присутні цілодобово на об'єкті охорони, а досудове слідство по кримінальному провадженню ще триває, а отже винних не знайдено і вини відповідача не доведено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р.. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.02.2017р..

03.02.2017р. на поштову адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листів ГУ Національного поліції в Київській області №31120/109/02/27-2016 та №24/48-132аз.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.02.2017р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Вінницької області від 12.12.2016р. у справі №902/638/16 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 07.02.2017р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 12.12.2016р. у справі №902/638/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ" (охорона) укладено договір №2 про надання охоронних послуг (далі - договір), згідно п.1.1 якого, замовник доручає, а охорона бере на себе зобов'язання забезпечити схоронність приміщень та майна замовника на об'єктах, вказаних у дислокації (додаток №1) та згідно опису майна до договору (об'єкт). Послуги будуть надаватися працівниками охорони підготовленими з питань охорони об'єктів (територій), організацій, офіційних приміщень та іншої власності. Працівники охорони будуть забезпечені форменим одягом та засобами активного захисту за рахунок охорони. Працівники охорони про умови несення служби проінструктовані (а.с.9-13, т.1).

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору, охорона об'єкта здійснюється у дні і годин, вказані у дислокації, згідно Інструкції "По несенню служби на постах та об'єкті" (додаток №3 до договору). додаток №1 "Дислокація постів", додаток №2 "Протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони", додаток №3 "Інструкція по несенню служби на постах та об'єкті", додаток №4 "ОСОБА_1 про виставлення наряду охорони" є невід'ємними складовими частинами договору.

У відповідності до п.п.3.1, 3.2 договору, обов'язками охорони є приймати об'єкт під охорону (знімати з-під охорони) згідно з Додатком №3 до договору. Забезпечувати охорону товарно-матеріальних цінностей та майна замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється.

Пунктом 5.1.1 договору обумовлено, що охорона несе повну матеріальну відповідальність за збитки спричинені внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов'язань: заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей та іншого майна переданого під охорону згідно опису під час знаходження об'єкта під охоронною, здійснене шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, в результаті не забезпечення належної охорони або внаслідок не виконання охороною встановленого на об'єкті порядку вивезення (винесення) майна замовника.

Згідно п.п.5.2, 5.3 договору, про факт порушення цілісності приміщень, та об'єктів згідно п.п.5.1.4., що охороняються, пошкодження майна замовника, охорона повідомляє в чергову частину територіального органу внутрішніх справ і замовнику або його представнику. До прибуття замовника або його представника та представників правоохоронних органів, охорона забезпечує недоторканність місця події. Факти крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна замовника сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі, чи в силу інших причин, встановлюється правоохоронними органами.

У відповідності до п.п.5.4, 5.5 договору, при наявності письмового повідомлення замовника про заподіяні збитки відповідальні представники охорони зобов'язані брати участь у визначені розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та іншого майна повинно бути проведено терміново по прибуттю працівників сторін на місце події. У разі не з'явлення представника охорони для зняття залишків товарно-матеріальних цінностей протягом однієї доби з моменту отримання охороною повідомлення, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та іншого майна проводиться замовником без участі представника охорони. Відшкодування замовнику заподіяних збитків здійснюється охороною на підставі відповідних документів і розрахунків вартості вкрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, складених за участі охорони та звіреними з бухгалтерським даними замовника. До збитків, що підлягають відшкодуванню включається вартість викраденого або знищеного майна, розмір зниження у ціні пошкоджених товарно-матеріальних цінностей або витрати, проведені на відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до п.6 договору, охорона не несе відповідальності:

6.1.1 за майнові збитки, заподіяні стихійним лихом;

6.1.2 за майнові збитки. Заподіяні замовнику при масових порушеннях громадського порядку;

6.1.3 за майнові збитки, спричинені замовнику шляхом розбійного чи бандитського нападу із застосуванням вогнепальної зброї, якщо сили охорони виявляться недостатніми для відбиття нападу;

6.1.4 за майнові збитки, що спричинені охороною в силу настання крайніх обставин з метою запобігання ще більшим матеріальним збиткам.

Відповідно до п.10.1 договору, розмір матеріальних збитків та порядок їх відшкодування визначається з урахуванням чинного законодавства.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати цей договір та цей договір вважається продовженим на умовах цього договору ще на один рік (п.9.1 договору).

Договір від 24.09.2015р. №2 про надання охоронних послуг підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатками №1, 2, 3, 4 до договору від 24.09.2015р. №2 про надання охоронних послуг сторонами визначено дислокацію об'єкта охорони ТОВ "Агростар-Україна"; узгоджено договірну ціну за здійснення заходів охорони; затверджено Інструкцію "По несенню служби на постах на об'єкті ТОВ "Агростар-Україна" та акт про виставлення наряду охорони, що здійснюватиме заходи по забезпеченню охорони об'єкту, який знаходиться за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул.Горбатюка, 9 (а.с.14, 15, 16-23, 24, т.1).

У відповідності до п.1.1 Інструкції "По несенню служби на постах на об'єкті ТОВ "Агростар-Україна" (далі - Інструкція) цілодобовий пост охорони №1 (Пост №1) відповідає серед іншого за охорону: майна, яке передане під охорону, згідно опису і розташоване на території будівельного майданчика; КТП-1 шт..

Відповідно до п.1.11 Інструкції, на посту №1 постійно знаходиться наступна документація: журнал ввозу-вивозу товарно-матеріальних цінностей та майна; журнал «заїзду-виїзду автотранспорту» ; журнал прийому-передачі під охоронну приміщень та майна згідно опису, аркуші яких повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріпленні печаткою замовника; опис майна переданого під охорону; номери телефонів уповноважених осіб замовника; схема об'єкту, що охороняється з маршрутом руху охорони по території об'єкту.

Згідно п.п.2.2, 2.3 Інструкції, передача приміщень об'єкту проводиться у присутності охоронника і уповноваженої особи замовника. У присутності уповноваженої особи охоронник перевіряє зовні стан приміщення та закриття вікон, дверей. У присутності охоронника уповноважена особа зачиняє приміщення та опечатує двері. Охоронник перевіряє факт опечатування дверей приміщення.

За змістом п.п.2.4, 2.5 Інструкції, з моменту опечатування приміщення вони вважаються переданим під охорону, про що робиться запис в журналі "Прийому-передачі під охоронну приміщень та майна згідно опису", який зберігається на посту охорони №1. При цьому в журналі зазначається дата та час прізвища та ініціали охоронника та уповноваженої особи замовника. Охоронник після прийняття об'єкта під охорону періодично перевіряє наявність печаток на дверях приміщень та стан цих приміщень.

У відповідності до п.2.6 Інструкції, порядок передачі ТМЦ та майна на відкритих майданчиках: на відкритих майданчиках зберігання ТМЦ та майна у присутності уповноваженої особи замовника охоронник перевіряє кількість та стан ТМЦ, майна. Після даної перевірки здійснюється запис в журналі "Прийому передачі під охорону приміщень та майна згідно опису", який скріплюється підписами уповноваженої особи та охоронника. Після чого об'єкт вважається прийнятим під охорону.

Згідно п.3.1 Інструкції, зняття з-під охорони приміщень проводиться у присутності охоронника і уповноваженої особи замовника, зокрема в журналі "Прийому-передачі об'єкту під охорону приміщень та майна згідно опису" проводиться письмовий запис: "Претензій до охорони не маю", вказується дата і час, прізвища та ініціали уповноваженої особи та охоронника, підписи вищевказаних осіб. Після цього приміщення, ТМЦ та майно на відкритих майданчиках вважається знятими з охорони і переданим уповноваженній особі замовника.

За змістом п.1.1 Інструкції (Пост №2), вечірньо-нічний пост охорони №2 (Пост №2) відповідає за охорону, зокрема КТП-2шт.; кабельної лінії (підстанція м.Бориспіль до КТП 1000 м.Бориспіль, вул.Горбатюка, 9).

Відповідно до п.1.5 Інструкції (Пост №2), у випадку виявлення фактів вчинення протиправних дій щодо об'єкта замовника охоронник зобов'язаний негайно сповістити про це замовника або його представника та орган внутрішніх справ за місцем знаходження об'єкта охорони, та вживати заходів щодо недопущення сторонніх осіб на місце події до прибуття замовника або його представника та представників органу внутрішніх справ.

Згідно (п.1.10 Інструкції), пост №2 несе службу з 19:00 до 07:00 год. наступної доби в режимі патрулювання.

У відповідності до Інструкції, охоронникам забороняється, зокрема, допускати сон під час несення служби.

Також, 24.09.2015р. відповідно до акту прийому-передачі матеріальних цінностей Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" під охорону передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ" прийняло під охорону матеріальні цінності згідно опису (Додаток №1 до акту прийому-передачі матеріальних цінностей під охорону) (а.с.25,т.1).

Згідно опису переданого майна, серед матеріальних цінностей, переданих під охорону, значиться КТП у кількості 3 шт. (а.с.26, т.1).

Позивач у позові зазначає, що 17.03.2016р. представником замовника ОСОБА_4 при огляді трансформаторної підстанції ТП 1000 Квт. виявлено відсутність її деталей та комплектуючих, про що було повідомлено охоронників та викликано поліцію, однак відомості про скоєне кримінальне правопорушення не були внесені до Єдиного реєстру кримінальних розслідувань.

Відповідно до відібраних інспектором ВП ГУ НП в Київській області в якості свідка пояснень у ОСОБА_5, який працює охоронцем ТОВ "Кіпер-СБ" та здійснює охорону території разом зі своїм напарником, під час здійснення охорони ним було здійснено обхід даної території до 23:00 год. та не було виявлено нічого підозрілого. Прокинувшись о 07:00 год. ним було виявлено відсутність електроенергії, що його здивувало, в подальшому після обходу території ним було виявлено відсутність деяких предметів в електрощитовій. Підозрілих осіб або таких, що могли бути причетними до даної події виявлено не було (а.с.28, 29, т.1).

Також, 17.03.2016р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" видано наказ по підприємству №1/16, яким зобов'язано провести вибірково інвентаризацію необоротних активів ТОВ "Агростар-Україна", а саме товарно-матеріальних цінностей, що входять до складу трансформаторної підстанції РУ-0,4 кВ ТП 1000кВА, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул.Є.Горбатюка, 9. Для призначення інвентаризації призначено комісію у складі: голови комісії ОСОБА_6 (директор), членів комісії: ОСОБА_7 (енергетик) та ОСОБА_8 (за довіреністю) (а.с.30, т.1).

Водночас, за результатами проведеної інвентаризації складено інвентаризаційну відомість від 17.03.2016р. в якій вказано, що при інвентаризації встановлено, що станом на 17.03.2016р. в складі трансформаторної підстанції ТП 1000 кВА відсутні наступні товарно-матеріальні цінності: вимикач автоматичний ВА 55-43-344730-1600А-690АС-НР230АС/DС-230АС-УХЛЗ; (1 шт.); вимикач автоматичний ВА 55-43-344730-1600А-690АС-НР230АС/DС-230АС-УХЛЗ; (2 шт.); роз'єднувач РЕ 19-43 31160 1600 (Коренево) (1 шт.); роз'єднувач РЕ 19-43 31160 1600 (Коренево) (2 шт.); ізолятор опорний (20 шт.); шина алюмінієва (66 кг.) та трансформатор струму Т-0,66 2000/5 (а.с.31, т.1).

В подальшому, 06.04.2016р. представником позивача до Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області подано заяву про перевірку правомірності прийняття рішення працівниками поліції. За результатами перевірки відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_9 було внесено до ЄДР (кримінальне провадження №42016111100000127 від 21.04.2016р.) (а.с.27, т.1).

Надалі 17.06.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ" вимогу про забезпечення 24.06.2016р. о 15 год. 00 хв. явки уповноваженого представника товариства для визначення розміру збитків із залученням відповідних спеціалістів, яка отримана відповідачем 29.06.2016р.. При цьому, у вказаній вимозі ТОВ "Агростар-Україна" просило його повідомити у разі неможливості прибуття у вказаний час для узгодження іншої дати та вказало відповідний контактний телефон для зв'язку. Крім того, зазначено, що у випадку неявки та неузгодження іншої дати, збитки будуть розраховані підприємством самостійно та заявлені до суду (а.с.32-34, т.1).

14.07.2016р. постановою слідчого Бориспільського відділу поліції ГУ Національної поліції України у Київській області призначено судову товарознавчу експертизу для визначення вартості викрадених комплектуючих складових з трансформаторної підстанції (а.с.84-85, т.1).

Зокрема, за результатами вказаної товарознавчої експертизи ПП "Авто-експрес" складено висновок від 12.09.2016р., згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові майна в результаті викрадення комплектуючих складових з трансформаторної підстанції склав 218135,00грн. (а.с.86-118, т.1).

Відповідно до виконаного ТОВ "Енергоград" розрахунку вартості ремонтних робіт вих.№22/07-16-2 від 22.07.2016р. здійсненого на замовлення ТОВ "Агростар-Україна" вартість ремонтних робіт склала 226800,00грн. (а.с.35, т.1).

Також, 22.07.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ" претензію з вимогою відшкодувати позивачу завдані збитки в розмірі 226800,00грн. (а.с.36-38, т.1), однак, остання, залишена відповідачем без реагування.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ" про стягнення 218135,00грн. збитків (а.с.2-4, т.1).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором №2 від 24.09.2015р. про надання охоронних послуг, що призвело до заподіяння Товариству з обмеженою відповідальністю "Агростар-Україна" збитків через викрадення деталей та комплектуючих трансформаторної підстанції (ТП 1000 Квт.), яка знаходилась під охороною працівників відповідача. В якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач покликається на приписи ст.ст.16, 22, 623 ЦК України та ст.ст.224, 225, 226 ГК України.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.08.2016р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №902/638/16 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.09.2016р. у справі №902/638/16 судом прийнято до розгляду заяву позивача вх.№06-8371/16 від 15.09.2016р. про зменшення позовних вимог, в якій останній зменшив ціну позову на 8665,00грн., відтак просив стягнути з відповідача 218135,00грн. (а.с.81, 124-125, т.1).

Таким чином, на дату винесення рішення у справі спір вирішується виходячи з нової ціни позову в розмірі 218135,00грн. збитків.

На підставі заяви судді Тварковського А.А. від 13.10.2016р. шляхом автоматизованого розподілу для розгляду справи №902/638/16 створено колегію у складі: головуючого судді Тварковського А.А., суддів: Банаська О.О., Яремчука Ю.О..

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.10.2016р. дану справу вказаною колегією суду прийнято до свого провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Позивач позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому, додаткових поясненнях по справі вх.№06-52/10236/16 від 03.11.2016р. та надані суду докази.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві позовну заяву від 14.09.2016р., письмових дебатах вх.№06-52/11041/16 від 23.11.2016р. та наданих суду доказах. Так, у задоволенні позову просив суд відмови у зв'язку із його безпідставністю та необґрунтованістю. Зокрема, відповідачем, серед іншого, зазначено, що між сторонами укладено договір про надання охоронних послуг №2 від 24.09.2015р., під час укладення якого останніми підписано акт прийому-передачі матеріальних цінностей під охорону. Згідно додатку №1 до акту прийому-передачі матеріальних цінностей під охорону було передано КТП у кількості 3шт., однак технічний стан та їх характеристики, вміст, комплектуючі не зазначено. Оскільки технічний стан КТП та їх комплектація під час їх передачі під охорону не було визначено, то стверджувати про належний технічний стан та комплектацію трансформатора станом на 17.03.2016р. є безпідставними. За весь час охорони освітлення об'єкта відповідно до п.2.1 договору не було забезпечено. Крім того, відповідач вказує, що з документів ТОВ "Агростар-Україна" щодо проведення інвентаризації, яка датована 17.03.2016р., слідує, що станом на 17.03.2016р. позивач вже володів інформацією про подію і назвав її крадіжкою. Також відповідач зазначає, що вимога позивача з'явитися 24.06.2016р. для розрахунку вартості збитків за договором надіслана відповідачу 17.06.2016р., тобто вже після трьох місяців як сталася подія. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист отримано відповідачем 29.06.2016р., тобто відповідач належним чином не був повідомлений. Крім того, в період з 20.03.2016р. по 24.06.2016р. відповідач уже не надавав послуги охорони і доступу до об'єкта охорони не мав. 18.03.2016р. працівниками позивача було отримано повідомлення про зняття постів 20.03.2016р. Також, ТОВ "Кіпер-СБ" зазначає, що позивачем замовчується факт перебування на території іншого охоронника. Поряд з цим, відповідач наголошує, що станом на час розгляду справи досудове слідство про кримінальному правопорушенню за №42016111100000127, порушеному по факту крадіжки 17.03.2016р. по вул. Горбатюка, 9, м.Бориспіль, Київської області, не закінчено, відповідно судового рішення по вказаному кримінальному провадженню з питань, чи мали місце певні дії, ким вони вчинені та за яких обставин, не прийнято, що свідчить про недоведення позивачем протиправності поведінки відповідача у викраденні його майна та у зв'язку з цим збитків. А відтак, з огляду на вказане, на думку представника відповідача відсутні правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 12.12.2016р. у справі №902/638/16 позов задоволено повністю (а.с.11-15, т.3).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є б'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

У відповідності до ч.1 ст.906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.4 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Як свідчать матеріали позовної заяви, предметом спору у ній є питання наявності підстав покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок викрадення комплектуючих складових трансформаторної підстанції позивача, що знаходились під охороною відповідача.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Водночас, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі №06/113-38).

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В силу, п.5.1.1 договору від 24.09.2015р. №2 про надання охоронних послуг, охорона несе повну матеріальну відповідальність за збитки спричинені внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов'язань: заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей та іншого майна переданого під охорону згідно опису під час знаходження об'єкта під охоронною, здійснене шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, в результаті не забезпечення належної охорони або внаслідок не виконання охороною встановленого на об'єкті порядку вивезення (винесення) майна замовника.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення (постанова ВСУ від 28.02.2011р. у справі №3-65гс10).

Враховуючи вище викладене, а також досліджені по справі докази, які свідчать про протиправність поведінки, що полягає у порушення ряду зобов'язань відповідно до умов договору про надання охоронних послуг, вбачається наступне.

Зокрема, відповідачем порушено положення п.3.3 договору від 24.09.2015р. №2 про надання охоронних послуг, відтак не забезпечено схоронності переданих на зберігання товарно-матеріальних цінностей; положення п.5.2 договору та не повідомлено про факт пошкодження майна в правоохоронні органи; п.5.4 договору, в результаті чого не забезпечено явку повноважного представника для проведення інвентаризації та визначення залишків товарно-матеріальних цінностей та їх вартості. При цьому, не зважаючи на те, що дійсно повідомлення відповідачу про визначення розміру збитків було надіслано лише в червні 2016 року та отримано ним із запізненням, однак останній починаючи з березня 2016 року не був позбавлений можливості поцікавитися станом об'єкта, який був йому переданий під охорону, крім того в повідомленні про запрошення взяти участь для визначення розміру збитків було вказано контактний номер телефону. Крім того, відповідач не міг бути не обізнаний про подію, що трапилася через свого охоронця, і в силу вимог договору мав обов'язково бути при фіксуванні події та розміру збитків. Проте, вказаного обов'язку не виконав, чим фактично змусив позивача визначити розмір збитків без участі ТОВ "Кіпер-СБ". Окрім того, відповідачем не дотримано ряд вимог інструкції по несенню служби на постах на об'єкті, яка є невід'ємною складовою договору про надання послуг охорони. Зокрема, не допускати сон та залишати місце несення служби без дозволу начальника охорони та погодження з представником замовника. Дані обставини стверджуються самими поясненнями охоронця як свідка, який перед цим повідомлявся про кримінальну відповідальність, та журналом охорони, який був залишений на посту і записи в якому були завершені 17.03.2016р..

Стосовно шкідливого результату такої поведінки (збитки) та їх розмір, які полягають у завданні реальної шкоди у наслідок зникнення комплектуючих КТП 1000/10/0,4 під час надання відповідачем охоронних послуг, судом взято до уваги в якості належного та допустимого доказу визначення розміру збитків висновок товарознавчої експертизи, проведений суб'єктом оціночної діяльності ПП "Авто-експрес".

Також слід зазначити, що даний суб'єкт експертної діяльності повідомлявся слідчим Бориспільского відділу поліції ГУНПУ в Київській області про кримінальну відповідальність, про що свідчить відповідна постанова в матеріалах судової справи. Розмір шкоди за висновком становить 218135,00грн..

Стосовно покликань відповідача на те, що згідно опису переданого майна ТОВ "Агростар-Україна" не можливо встановити комплектність та технічний стан переданих під охорону 3 шт. КТП, слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту прийому-передачі матеріальних цінностей під охорону від 24.09.2015р. та доданого до нього опису ТОВ "Агростар-Украна" передано під охорону КТП у кількості 3 штуки, разом із тим самого переліку комплектуючих даних трансформаторних підстанцій опис не містить.

Однак, як встановлено судом, докази, які витребовувалися, надавались позивачем, і які містяться в матеріалах господарської справи, свідчать, що на момент укладення договору охоронних послуг та передачі їх під охорону дані трансформаторні підстанції функціонували належним чином, відтак були технічно справними та комплектними, оскільки постачали світло і споживали електроенергію.

Так, відповідно до проектно-кошторисної та іншої первинної документації (а.с.194-249, а.с.1) по встановленню КТП -1000/10/0,4 дана підстанція була збудована та встановлена в січці 2013 року. Вказані первинні документи підтверджуються наявність у ній усіх комплектуючих частин, які зникли під час її охорони.

Зазначені докази підтверджують комплектність та належний технічний стан КТП станом на 2013 року, у той час як об'єкт передавався під охорону у вересні 2015 року.

Водночас, проаналізувавши надані позивачем докази, зокрема, рахунки фактури за спожиту електричну енергію, виставлені Бориспільским РП ПАТ "Київобленерго" за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року, звіти про показники лічильників за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року, платіжні доручення за електричну енергію за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року, судом встановлено, що вказана КТП -1000/10/0,4 в силу своїх технічних особливостей під час роботи, навіть при відсутності до неї підключення зовнішніх приладів, повинна споживати у тому числі реактивну електроенергію.

Отже, зазначені документи доводять, що обсяг споживання електричної енергії по лічильнику №50416777 (ТП-1741) з березня 2016 року (після викрадення комплектуючих) в два рази менший, ніж обсяг споживання у попередні місяці, починаючи з вересня 2015 року, з моменту укладення договору про надання охоронних послуг. Тобто, відсутнє споживання перетікання реактивної електроенергії. Натомість до моменту укладення договору на охоронні послуги і до моменту вчинення крадіжки таке споживання мало місце.

Також, 27.11.2014р. між ПАТ "Київобленерго" та ТОВ "Агростар-Україна" укладено договір постачання електричної енергії для забезпечення електроустановок (КТП) з дозволеною потужністю 1500 кВт та 1630 кВА, що також вказує на те, що підключення до зовнішнього споживання трансформаторних підстанцій могло відбутися лише за умови їх належного функціонування та технічного стану.

Таким чином, вказані докази в сукупності доводять факт передачі відповідачу під охорону станом на 24.09.2015р. КТП -1000/10/0,4 в належному та комплектному стані для відповідного функціонування за призначенням.

Відносно причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками слід вказати, що в даному складі збитків причинний зв'язок між порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання охоронних послуг та реально завданою шкодою є очевидним, оскільки ці два елемента перебувають у безпосередньому та тісному причинонаслідковому зв'язку, зокрема, належне б виконання позивачем своїх обов'язків за договором запобігло б завданню відповідачеві збитків.

Стосовно наявності вини, суд зазначає наступне. Зокрема, у відповідності до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, проаналізувавши вище викладене в сукупності, а також те, що відповідач не довів, що ним ужито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку щодо наявності в діях відповідача такого четвертого критерію цивільного правопорушення як вини.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини та наведені приписи чинного законодавства слід дійти висновку про те, що позивачем доведено у встановленому порядку наявність, а відповідачем не спростовано відсутність повного складу цивільного правопорушення вчиненого останнім.

Водночас, слід зазначити, що покликання відповідача на відсутність вирішення кримінального провадження та не встановлення у ньому вини відповідача, не беруться судом до уваги, оскільки поняття вини в господарських та в кримінальних правовідносинах не є тотожними. Відтак дана обставина не є перешкодою для встановлення складу збитків та вини відповідача за порушення господарських зобов'язань в даному господарському спорі та вирішення його по суті. При цьому, покликання скаржника на долучені ним до матеріалів справи листи ГУ Національного поліції в Київській області №31120/109/02/27-2016 та №24/48-132аз не спростовують встановлені судом обставини у справі.

Відносно тверджень відповідача про те, що з моменту вчинення події збитків та встановленням їх розмірів пройшов значний час, і що за цей час могло статися все що завгодно, судом оцінюються критично, оскільки одразу ж після вказаної події позивачем відповідно до чинного законодавства було проведено інвентаризацію, здійснено опис майна, та перед визначенням розміру шкоди повідомлено відповідача, який не виявив бажання взяти участь у вказаному процесі, хоча мав можливість і був зобов'язаний це зробити. При цьому жодного листа, який би свідчив про зацікавленість відповідача та сприяння ним в об'єктивному встановленню обставин події матеріали справи не містять. Таким чином, на думку суду, навіть тривалий, за твердженнями відповідача, відрізок часу не міг вплинути на об'єктивність визначення переліку зниклих комплектуючий та розміру завданих збитків.

Таким чином враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком господарського суду Вінницької області про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, враховуючи заяву від 15.09.2016р., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 218135,00грн..

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 12.12.2016р. у справі №902/638/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 12.12.2016р. у справі №902/638/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпер-СБ", смт.Муровані Курилівці Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №902/638/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул.Дзержинського, 14),

3, 4 - відповідачу (23400, АДРЕСА_1,

21000, м.Вінниця, 1-й провулок Київський, 66/81),

5 - в наряд.