КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/398/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О., Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
У Х В А Л А
Іменем України
07 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айова до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Айова (далі - Позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - Відповідач 1), Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (далі - Третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс (далі - Третя особа 2) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 29.01.2016 року, індексний №27988021.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Третя особа 2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з явилися , про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін у судовому засіданні не визнана обов язковою , колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 серпня 2006 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди землі, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 10 років, загальною площею 2,39 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що належить орендодавцю на праві власності відповідно до Державного акту від 30 грудня 2003 року серії НОМЕР_2
Вказаний договір зареєстровано у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах 11.09.2006 року за № 040679300337.
29 січня 2016 року державним реєстратором Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_3 прийнято рішення №27988021 про реєстрацію за суб'єктом ТОВ ВП Імпульс Плюс право оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі №99 від 15 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ ВП Імпульс плюс .
У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч.5 ст.6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону( ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).
Зі змісту наведених правових норм випливає, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Положеннями статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину , з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.
Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч.1 ст.18 . вказаного Закону).
Разом з тим, право оренди спірної земельної ділянки на час прийняття спірного рішення дія договору оренди землі від 25.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Айова не закінчилася, договір був чинним, а тому унеможливлював здійснення державної реєстрації права оренди згідно договору оренди № 99 від 15.09.2015 року, підписаного між ОСОБА_2 та ТОВ ВП Імпульс Плюс .
Реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ ВП Імпульс плюс зумовила одночасне існування права користування земельною ділянкою декількома суб'єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів Позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно.
При цьому, колегія суддів враховує, що на час прийняття оскаржуваного рішення суб єкта владних повноважень, зареєстрований договір оренди землі від 25.08.2006 року (між ОСОБА_2 та ТОВ Айова ) був чинним, а тому реєстрація ще одного договору оренди тієї ж земельної ділянки за новим орендарем є неможливою.
Верховний суд України у постанові від 29.09.2015 року у справі № 802/37191 вказав на те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.
Таким чином, здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав на об'єкт нерухомого майна є не правом, а обов'язком державного реєстратора.
Між тим, державний реєстратор при проведенні реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного 15.09.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ ВП Імпульс плюс в порушення вимог чинного законодавства, належним чином не перевірив наявність зареєстрованого права оренди на цю земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив подвійну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є неприпустимим, оскільки право оренди однієї і тієї ж земельної ділянки було зареєстровано за різними орендарями.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення державного реєстратора є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що позов заявлено до неналежних відповідачів, оскільки з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що державним реєстратором, який вчинив оспорювану реєстраційну дію є ОСОБА_3, Тальнівське районне управління юстиції .
Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 09 лютого 2017 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2017 |
Оприлюднено | 10.02.2017 |
Номер документу | 64623814 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Велика палата Верховного Суду
Прокопенко Олександр Борисович
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Твердохліб В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні