Рішення

від 10.02.2017 по справі 425/3424/16-ц

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2017 року Провадження №2/425/29/17

Справа №425/3424/16-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Кравченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський банк розвитку звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з них у солідарному порядку заборгованості у розмірі 262176 гривень 62 копійки за кредитним договором № IKAPNAIG.236030.001 від 18 квітня 2014 року.

Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання 10 лютого 2017 року для розгляду справи по суті позивач і відповідач не з'явились. Представник позивача у поданій заяві, просив розглянути справу без його участі, а у випадку неявки відповідачів вказав, що не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористався.

У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 07 лютого 2017 року та 10 лютого 2017 року, а позивач не заперечив проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п'ятої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) занесена до журналу судового засідання.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У позові, представник позивача вказував на те, що між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким банком були виконані шляхом видачі кредиту. З метою забезпечення виконання зобов'язання з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та інших зобов`язань був оформлений договір поруки з ОСОБА_2. Однак, відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті процентів за його користування та комісії, у строки встановлені договором, належним чином виконувати припинив. Тому у банка виникло право стягнення з відповідачів, у солідарному порядку, і достроково, кредиту, процентів за його користування та комісії. А оскільки банк має право на стягнення неустойки у вигляді пені, банк заявляє вимоги і про стягнення останньої.

А суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

Вісімнадцятого квітня 2014 року ОСОБА_1 та публічне акціонерне товариство Всеукраїнський банк розвитку уклали кредитний договір №IKAPNAIG.236030.001, за яким банк взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 у тимчасове, платне користування грошові кошти, на придбання автомобіля SUZUKI GRAND VITARA 2013 року, шляхом перерахування 192500 гривень на поточний рахунок № НОМЕР_3 у ФАБ Південний в м.Луганську, МФО 304999, ЄДРПОУ 34870295, ТОВ АВТОГРАНД та 150 гривень на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рахунок НОМЕР_4 в ПАТ ВБР , на строк до 17 квітня 2019 року, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 15,5 % річних, комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,20% від суми кредиту, щомісяця, шляхом сплати платежу з 1 по 10 число кожного місяця, щомісячним платежем відповідно до графіку погашення кредиту (а.с.17-19,20,21,25-26,27).

Того ж дня, між публічним акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №PX029031/236033/001, за яким ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповісти солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № IKAPNAIG.236030.001 від 18 квітня 2014 року (а.с.22,23,28,29).

Вісімнадцятого квітня 2014 року, Банк виконав своє зобов`язання (а.с.1-2,24).

За період з 19 квітня 2014 року по 20 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 не виконував у повному обсязі взяті на себе грошові зобов`язання згідно графіку погашення кредиту та допустив прострочку виконання (а.с.5-16).

Другого листопада 2016 року публічне акціонерне товариство Всеукраїнський банк розвитку звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку (а.с.1-2).

Із встановлених обставин вбачається, що між публічним акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку та ОСОБА_1 виникли цивільні (зобов'язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а вказаний відповідач ОСОБА_1 споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником у зобов'язанні, отриманого ним кредиту та сплати належних позивачу процентів за користування кредитом і комісії.

Поряд з цим, із встановлених обставин також вбачається, що між позивачем публічним акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку та відповідачем ОСОБА_2 виникли цивільні (зобов'язальні) правовідносини у сфері забезпечення виконання зобов'язання, в яких позивач виступає кредитором, а вказаний відповідач поручителем, та в межах яких виник спір щодо права позивача як кредитора на отримання виконання зобов'язання боржника у повному обсязі поручителем.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання можуть виникати з договорів, які стають обов'язковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень частини першої статті 1054 Цивільного Кодексу України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою), відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у строки та порядку, передбаченому договором.

Так, 18 квітня 2014 року ОСОБА_1 та публічне акціонерне товариство Всеукраїнський банк розвитку уклали кредитний договір №IKAPNAIG.236030.001, за яким банк взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 у тимчасове, платне користування грошові кошти, на придбання автомобіляSUZUKI GRAND VITARA 2013 року, шляхом перерахування 192500 гривень на поточний рахунок № НОМЕР_3 у ФАБ Південний в м.Луганську, МФО 304999, ЄДРПОУ 34870295, ТОВ АВТОГРАНД та 150 гривень на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рахунок НОМЕР_4 в ПАТ ВБР , на строк до 17 квітня 2019 року, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 15,5 % річних, комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,20% від суми кредиту, щомісяця, шляхом сплати платежу з 1 по 10 число кожного місяця, щомісячним платежем відповідно до графіку погашення кредиту (а.с.17-19,20,21,25-26,27).

Факт належного виконання кредитодавцем зобов'язання з видачі кредиту підтверджується письмовими доказами (а.с.5-16,24).

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач та відповідач, як сторони кредитного договору встановили, що кредит надається позивачем строком по 17 квітня 2019 року включно, при цьому позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти (у розмірі 15,5% річних), та комісії за надання кредитних ресурсів (у розмірі 0,20% від суми кредиту, щомісяця в період оплати), шляхом сплати платежу з 1 по 10 число кожного місяця, відповідно до графіку погашення кредиту (а.с.17-21).

Відповідно до положень частини першої статті 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання).

Виходячи з розрахунку заборгованості за договором кредиту №IKAPNAIG.236030.001 від 18 квітня 2014 року, у якому враховано оплати здійснені відповідачем (а.с.5-16), ОСОБА_1, як позичальник, порушив взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті процентів та комісії (оскільки сплачував грошові кошти не у повному обсязі та не у строки передбачені договором). Тобто, в порушення взятого на себе зобов'язання, допустив затримку сплати щомісячних частин кредиту, процентів за його користування та комісії, на строк що перевищує один календарний місяць.

Відповідно до положень частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

А з огляду на положення пункту третього частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, кредитним договором №IKAPNAIG.236030.001, позивач та відповідач встановили, що у випадку не виконання ОСОБА_1 будь-якого з взятих на себе грошових зобов`язань, Банк нараховує пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки (а.с.17-19).

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання на підставі кредитного договору, а тому вважає доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на отримання від відповідача, як боржника, наданого йому кредиту, сплати процентів, щомісячної комісії, а також уплату пені.

При цьому суд враховує, що в силу положень частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, та умов договору, банк має право вимоги дострокового повернення боргу.

Отже, матеріально-правову вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №IKAPNAIG.236030.001 у розмірі 262176 гривень 62 копійки, з яких: 113996 гривень 77 копійок - поточна заборгованість по кредиту; 70764 гривні 15 копійок - прострочена заборгованість по кредиту; 945 гривень 95 копійок - поточна заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 66044 гривні 53 копійки - прострочена заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 10403 гривні 10 копійок - прострочена заборгованість за комісією по кредиту; 22 гривні 12 копійок - заборгованість за пенею за кредитним договором, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Виходячи із системного тлумачення статей 546-548 Цивільного кодексу України виконання основного зобов'язання у тому числі такого, що виникає із договору (а тому і кредитного зобов'язання зокрема), може забезпечуватись письмовим договором поруки.

З огляду на положення статей 553 та 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, тому у випадку порушення зобов'язання боржником, поручитель відповідає перед кредитором частково або у повному обсязі (включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків), залежно від того, що передбачено договором. При цьому, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Вісімнадцятого квітня 2014 року між публічним акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №PX029031/236033/001 (а.с. 22).

Сторони договору встановили, що ОСОБА_2, як поручитель, бере на себе зобов'язання відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_1, як боржником, своїх зобов'язань за кредитним договором.

З огляду на встановлені судом обставини та те, що ОСОБА_1 своєчасно і у повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором №IKAPNAIG.236030.001 від 18 квітня 2014 року не виконав, а в силу положень частини першої статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, суд вважає матеріально-правову вимогу позивача до співвідповідача ОСОБА_2 про стягнення з неї, у солідарному порядку, усієї заборгованості відповідача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги і в цій частині, слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3932 гривні 65 копійок, суд вважає документально підтвердженими (а.с.44), вони підлягають стягненню на користь позивача з кожного відповідача окремо та пропорційно, оскільки відповідно до положень частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України солідарний обов`язок до судових витрат не застосовується.

Таким чином, керуючись статтями 57-64,79,88,159-197,208,209,212-215,224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути, у солідарному порядку з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2; остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку (ідентифікаційний код: 36470620; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, будинок 25) заборгованість за кредитним договором №IKAPNAIG.236030.001 від 18 квітня 2014 року, яка утворилась станом на 20 жовтня 2016 року, у розмірі 262176 (двісті шістдесят дві тисячі сто сімдесят шість) гривень 62 (шістдесят дві) копійки та складається з: 113996 (сто тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 77 (сімдесят сім) копійок - поточна заборгованість по кредиту; 70764 (сімдесят тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 15 (п'ятнадцять) копійок - прострочена заборгованість по кредиту; 945 (дев'ятсот сорок п'ять) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок - поточна заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 66044 (шістдесят шість тисяч сорок чотири) гривні 53 (п'ятдесят три) копійки - прострочена заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 10403 (десять тисяч чотириста три) гривні 10 (десять) копійок - прострочена заборгованість за комісією по кредиту; 22 (двадцять дві) гривні 12 (дванадцять) копійок - заборгованість за пенею за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку (ідентифікаційний код: 36470620; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, будинок 25) судовий збір у розмірі 1966 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість) гривень 33 (тридцять три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2; остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку (ідентифікаційний код: 36470620; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, будинок 25) судовий збір у розмірі 1966 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість) гривень 32 (тридцять дві) копійки.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання позивачем апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення, якщо таку заяву не було подано. У разі подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після закінчення строку на подання ним апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання ним апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - Д.С. Коваленко