Рішення

від 08.02.2017 по справі 616/782/16-ц

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 616/782/16-ц

Провадження № 2/616/9/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„08» лютого 2017 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДА В.М.

позивача ОСОБА_1

відповідача БИХУНА П.А.

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельними ділянками,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить стягнути з відповідача 13 270 грн. 56 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за 2015 рік та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності на підставі Державного акту серії ЯМ № 970324, виданого 20 листопада 2012 року відділом Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6321483500:01:000:0205, площею 7.2224 га, яка розташована на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Також, позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23 березня 2015 року належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 63214483500:01:000:0019, площею 6.8356 га, яка розташована на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Вказані земельні ділянки ОСОБА_1 передав в оренду ОСОБА_3, який ухилився від державної реєстрації договорів оренди вищевказаних земельних ділянок. Орендну плату останній виплачував нерегулярно та не в повному обсязі. З цього приводу ОСОБА_1 довелось звернутись до Вовчанської податкової інспекції. Відповідач пообіцяв виплатити позивачу орендну плату за 2015 рік, але фактично цього не зробив.

Постановою суду Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. 00 коп. за ухилення від сплати встановлених законом податків з оренди належних позивачу земельних ділянок. Оскільки відсутні відповідні договори оренди земельних ділянок, позивач вважає, що при визначені розміру заборгованості орендної плати слід виходити із нормативної вартості земельних ділянок та встановленого Указом Президента України розміру орендної плати, тобто 3% від вартості земельної ділянки. Таким чином, відповідач за оренду земельних ділянок за 2015 рік повинен сплатити позивачу 13 270 грн. 56 коп. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 13 270 грн. 56 коп. в якості орендної плати за користування земельними ділянками.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача на його користь 13 270 грн. 56 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за 2015 рік та понесені ним судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 20 листопада 2015 року (а.с.37) позовні вимоги не визнали в повному обсязі, при цьому пояснили, що договорів оренди по користуванню вищевказаними земельними ділянками відповідач з ОСОБА_1 не укладав, земельними ділянками не користувався. Просили в позові ОСОБА_1 відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, пред'являючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельними ділянками, позивач у позовній заяві посилається на те, що він передав відповідачеві в оренду дві земельні ділянки, а ОСОБА_3 в свою чергу дані земельні ділянки використовував за призначенням, але не виконав належним чином умови договору, в 2015 році не сплатив позивачеві орендну плату.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

За змістом вимог ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів з наданням цим доказам оцінки у взаємному їх зв'язку у їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно державного акту серії ЯМ № 970324, виданого 20 листопада 2012 року відділом Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6321483500:01:000:0205, площею 7.2224 га, яка розташована на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (а.с.05). Крім того, позивачеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23 березня 2015 року належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 63214483500:01:000:0019, площею 6.8356 га, яка розташована на території Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (а.с.06-07).

Позивач в судовому засіданні пояснив, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 договори оренди на вищевказані земельні ділянки не укладались, однак відповідач фактично використовував дані земельні ділянки і за 2015 рік ОСОБА_1 не сплачено орендну плату. Просить стягнути з відповідача на його користь 13 270 грн. 56 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за 2015 рік. Суму заборгованості розрахував відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та Указу Президента України за № 92/2002 від 02.02.2002 року - мінімальний розмір орендної плати для договорів оренди у розмірі 3%.

Суд констатує, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди землі його сторонами. Сторони договору є вільними в підписанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України . Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про Оренду землі .

За правилами статті 21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть встановити у договорі поєднання різних форм орендної плати.

За змістом статей 1,13 Закону України Про орендну землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

Відповідно до ст.24 Закону України Про оренду землі передбачає, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.36 Про оренду землі у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Статтею 96 Земельного Кодексу України встановлений обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України .

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками.

При розгляді даного позову, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договори оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6321483500:01:000:0205, площею 7.2224 га та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 63214483500:01:000:0019, площею 6.8356 га не укладались.

Вимога позивача про стягнення на його користь орендної плати за користування земельними ділянками є безпідставною, оскільки ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок не укладав і таких договорів в судове засідання не надав. Відсутність договору оренди землі виключає право на орендну плату.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що оскільки, позивач не довів відповідними доказами, що належні йому земельні ділянки перебували в оренді у відповідача, тому відсутні підстави для задоволення позову із заявлених підстав.

Судові витрати у справі суд відносить на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-218 ЦПК України, районний суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками за 2015 рік у розмірі 13 270 (тринадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 56 коп. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 лютого 2017 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області ОСОБА_4