Рішення

від 02.02.2017 по справі 908/74/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/5/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 Справа № 908/74/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 04.04.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № б/н від 18.01.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» , м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТ» , м. Запоріжжя

про стягнення в сумі 19500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

10.01.2017р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТ» про стягнення 19500,00 грн.

10.01.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/5/17 та призначено розгляд справи на 02.02.2016р. об 10 год. 00 хв.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що позивачем виставлено рахунок № 65 від 26.02.2015 року на оплату деревного вугілля у кількості 20 т на загальну суму 78000,00 грн. 13.03.2015 року у відповідності до видаткової накладної № 58 та товарно - транспортної накладної № Р58 від 13.03.2015р. позивач поставив вугілля у кількості 20 т на загальну суму 78000,00 грн. Відповідачем частково оплачена вартість отриманого товару, а саме: 58500,00 грн. Позивачем на адресу відповідача направлялися вимоги про доплату суми за отриману продукцію у розмірі 19500,00 грн. Однак, заборгованість відповідачем сплачена не була. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 610, 611, 612, 639 ЦК України , ст. ст. 216 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові. Просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, сторонами шляхом усної домовленості було погоджено здійснення поставки деревного вугілля в кількості 15 т, а не 20 т, як зазначено позивачем. За поставлене вугілля грошові кошти на суму 58500,00 грн. були сплачені позивачу в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 3470 від 06.03.2015р. та № 3486 від 13.03.2015р.. Також відповідач зазначає, що розрахунок проведено в повному обсязі до фактичної поставки товару. Жодних претензій та зауважень з боку позивача щодо виконання умов домовленості між сторонами на той час не надходило. Крім того, слід зазначити, що доводи позивача щодо того, що факт прийняття товару підтверджується підписами уповноваженої від підприємства ТОВ РІТ особи не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Як вбачається з довіреності, на яку посилається позивач як на одну з підстав для пред'явлення позовних вимог до ТОВ РІТ , зазначений документ, (довіреність) є недійсним, оскільки не відповідає встановленим до нього законодавчим вимогам. Так. довіреність № 61 від 12.03.2015р. не була оформлена належним чином, оскільки містить відомості щодо уповноваження ОСОБА_3 на отримання товару в кількості 20 т. в той час як обумовлена сторонами кількість товару фактично складала 15 т. Посилання позивача на товарно-транспортну накладну № Р58 від 13.03.2015р. як документ, що підтверджує обсяг поставленого товару, також не заслуговує на увагу, оскільки в зазначеній накладній взагалі відсутні дані про те, що матеріально відповідальна особа (водій ОСОБА_4) прийняв вказаний в накладній товар, в обсязі нібито 20 тон. В той же час, про факт уповноваження водія ОСОБА_4 на отримання деревного вугілля в обсязі 15 тон відповідач повідомляв позивача листом № 7 від 12.03.2015р.. Крім того, необхідно вказати, що поставлений позивачем товар був неналежної якості, оскільки за своїми характеристиками взагалі не відповідав ніяким технічним вимогам, які ставляться до деревного вугілля, що призвело у подальшому до неможливості його використання або реалізації. З огляду на викладене просив в задоволенні вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання в порядку ст. 38 ГПК України, про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» , а саме: витребувати для дослідження в судовому засіданні документів складського обліку (книга складського обліку, картки обліку, тощо), які підтверджують факт відвантаження та обсяги відвантаженої відповідачу 13.03.2015р. продукції (вугілля деревного) зі складу, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Башмачка.

Суд розглянувши матеріали справи та доводи представника відповідача, які викладені в клопотання про витребування доказів, дійшов висновку, про відхилення клопотання, оскільки в матеріалах справи містяться докази отримання відповідачем товару згідно рахунку № 65 від 26.02.2015 р.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме, програмно - апаратного комплексу Оберіг .

В судовому засіданні 02.02.2017р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІТ» виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

26.02.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (позивач по справі) виставлено рахунок № 65 від 26.02.2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю «РІТ (відповідач по справі) на оплату деревного вугілля ТУ У 24.1-32692239-001 (Карбюризаторна фракція) у кількості 20 т на загальну суму 78000,00 грн.

13.03.2015р. деревне вугілля у кількості 20 т на загальну суму 78000,00 грн. відвантажено та отримано представником відповідача за довіреністю № 61 від 12.03.2015р. ОСОБА_3, про що свідчить його підпис на видатковій накладній № 58 та товарно - транспортної накладної № Р58 від 13.03.2015р. відповідно до видаткової накладної № 58 від 13.03.2015 р. та товарно-транспорної накладної № Р58 від 13.032015 р. товар було отримано без зауваження та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем частково оплачена вартість отриманого товару в сумі 58500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3470 від 06.03.2015р. на суму 20000,00 грн. та № 3486 від 13.03.2015р. на суму 38500,00 грн., з посиланням на рахунок № 65 від 26.02.2015 р.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України ).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлялися вимоги № 63 від 16.03.2015р. та № 67 від 23.03.2016р. з вимогою щодо сплати основного боргу за отриманий товар згідно видатковій накладній № 58 від 13.03.2015 р.

Як свідчить позивач, в порушення вимог закону відповідач зобов'язання щодо повної оплати отриманої продукції не виконав. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 19500,00 грн.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз наданих документів підтверджує факт виникнення між сторонами спору господарських правовідносин, тобто ними вчинено правочин, що породив взаємні господарські зобов'язання. За своєю правовою природою правочин сторін є договором поставки.

Положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткової накладної, довіреності, рахунку-фактури, платіжних доручень де вказані: найменування товару, його кількість, ціна, особа, що отримала товар, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.

Положеннями ч. 2 ст. 640 ЦК України унормовано, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТ» 19500,00 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України .

Заперечення відповідача на позов щодо отримання товару в більшій кількості є безпідставними враховуючи наявні первинні документи, які свідчать про отримання товару в узгодженій кількості уповноваженим представником відповідача. Посилання відповідача на те, що товар який був поставлений позивачем, неналежної якості є безпідставними, оскільки відвантаження товару здійснювалось однією партією та частково відповідачем за отриманий товар було сплачено, що дає підстави вважати про отримання товару належної якості

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 14/3, ідентифікаційний код 32242883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (6906, м. Запоріжжя, вул. Ілліча/Кірова, 4/40, ідентифікаційний код 32692239) 19500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 07.02.2017 р.

Суддя О.А. Топчій