Постанова

від 28.03.2017 по справі 908/74/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 справа № 908/74/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився ОСОБА_4, договір про надання правової допомоги б/н від 18.01.2017р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІТ , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 07.02.2017р.) у справі№ 908/74/17 (суддя Топчій О.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Інвест , м.Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю РІТ , м.Запоріжжя простягнення 19500,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард-Інвест , м.Запоріжжя, позивач звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю РІТ , м.Запоріжжя про стягнення 19500,00грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 07.02.2017р.) у справі №908/74/17 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки, укладеним між сторонами в усній формі, в частині здійснення повної оплати за отриманий товар.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю РІТ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідча зазначає: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення судом норм процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що сторонами було погоджено поставку деревного вугілля в кількості 15т, а не 20т, як зазначено позивачем. Крім того, відповідач наголошує, що відповідно до усталеної практики господарських відносин між сторонами, розрахунок проведено в повному обсязі до фактичної поставки товару.

Апелянт стверджує про помилковість висновків суду першої інстанції щодо підтвердження факту поставки у визначеному позивачем обсязі підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю РІТ , оскільки довіреність є недійсною з огляду на невірно визначену кількість товару, який підлягає отриманню.

Разом з іншим, скаржник зазначає, що товарно-транспортна накладна не є належним доказом отримання товару в обсязі 20т, оскільки не містить посилань на отримання водієм товару в зазначеному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач також наголошує про неврахування судом факту направлення Товариством з обмеженою відповідальністю РІТ на адресу позивача акту прийому-передачі майна в кількості 15т.

Крім того, за твердженнями апелянта переданий позивачем товар був неналежної якості, що призвело до неможливості його використання або реалізації.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржник зазначає відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме документів складського обліку (книги складського обліку, картки обліку, тощо), які підтверджують факт відвантаження та обсяги відвантаженого відповідачу 13.03.2015р. товару (вугілля деревного) зі складу, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Башмачка.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 28.03.2017р.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Інвест надійшов відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянуто та долучено до матеріалів справи.

У зв'язку з неможливістю розгляду справи 28.03.2017р. суддями - членами колегії Попковим Д.О. та Радіоновою О.О. з визначених у розпорядженні причин, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Скакун О.А., Татенко В.М.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.03.2017р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Позивач в судове засіданні не з'явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що позиція позивача викладена безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу, задовольняючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Інвест .

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІТ» (далі - покупець) був укладений усний договір поставки товару (деревного вугілля).

26.02.2015р. постачальником виставлено покупцю рахунок №65 на оплату деревного вугілля ТУ У 24.1-32692239-001 (Карбюризаторна фракція) у кількості 20т на загальну суму 78000,00грн.

Відповідно до видаткової накладної №58 від 13.03.2015р. та товарно - транспортної накладної №Р58 від 13.03.2015р. деревне вугілля у кількості 20 т на загальну суму 78000,00грн. відвантажено покупцю. Товар отримано представником відповідача - ОСОБА_5 за довіреністю №61 від 12.03.2015р. без жодних зауважень, про що свідчить його підпис на зазначених документах.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень №3470 від 06.03.2015р. на суму 20000,00грн. та №3486 від 13.03.2015р. на суму 38500,00грн., відповідачем частково оплачена вартість отриманого товару в загальній сумі 58500,00грн. Зазначені платіжні доручення містять посилання на рахунок №65 від 26.02.2015р.

Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард-Інвест на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю РІТ направлялися листи №63 від 16.03.2015р. та №67 від 23.03.2015р. з вимогою щодо сплати основного боргу за отриманий товар згідно видаткової накладної №58 від 13.03.2015р. в розмірі 19500,00грн.

Невиконання покупцем зазначених вимог стало підставою звернення постачальника з відповідною позовною заявою до суду.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями ст.ст.638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони зафіксували свої господарські відносини щляхом оформлення наступних документів: видаткової накладної; довіреності; рахунку-фактури; платіжних доручень. У зазначених документах вказані найменування товару, його кількість, ціна, особа, що отримала товар.

Положеннями ч.2 ст.640 ЦК України унормовано, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З огляду на матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки, з огляду на що договір поставки товару в усній формі є укладеним між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача відвантажено товар (деревне вугілля) в кількості 20т вартістю 78000,00грн. Факт отримання товару підтверджений видатковою накладною №58 від 13.03.2015р. та товарно - транспортною накладною №Р58 від 13.03.2015р. Товар отримано представником відповідача за довіреністю №61 від 12.03.2015р.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що товарно-транспортна накладна не є належним доказом отримання товару в обсязі 20т, оскільки не містить посилань на отримання водієм товару в зазначеному обсязі. Однак зазначене твердження є помилковим, в товарно-транспортній накладній безпосередньо містяться відомості щодо найменування вантажу - деревне вугілля фракція 3-20мм, а також щодо кількості місць та виду пакування - 20т .

Скаржник також наголошує про помилковість висновків суду першої інстанції щодо підтвердження факту поставки підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю РІТ з огляду на недійсність довіреності через невірно визначену кількість товару, який підлягає отриманню. Разом з тим, невірне визначення кількості товару не підтверджено жодними належними та допустимими доказами та не свідчить про недійсність довіреності.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень відповідачем було здійснено оплату отриманого товару на загальну суму 58500,00грн., що не оспорюється сторонами. Несплаченою залишилася сума в розмірі 19500,00грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлялися листи з вимогою сплати основний борг за отриманий товар в розмірі 19500,00грн., а саме листи №63 від 16.03.2015р. та №67 від 23.03.2015р.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованим та таким, що базується на належному аналізі матеріалів справи.

Твердження апелянта про те, що сторонами було погоджено поставку деревного вугілля в кількості 15т, а не 20т, як зазначено позивачем, судовою колегією не приймається з огляду на наявність в матеріалах справи первинних документів, які свідчать про отримання товару в кількості 20т.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник наголошує про неврахування судом факту направлення Товариством з обмеженою відповідальністю РІТ на адресу позивача акту прийому-передачі майна в кількості 15т. При цьому судова колегія зазначає, що направлення зазначеного акту не спростовує факт отримання відповідачем товару в кількості 20т відповідно до видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.

Посилання апелянта на те, що переданий позивачем товар був неналежної якості, судовою колегією не приймається з огляду на підписання первинних документів без жодних зауважень.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржник зазначає відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме документів складського обліку (книги складського обліку, картки обліку, тощо), які підтверджують факт відвантаження та обсяги відвантаженого відповідачу 13.03.2015р. товару (вугілля деревного) зі складу, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Башмачка. Однак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні клопотання про витребування зазначених документів з огляду на наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем товару згідно рахунку №65 від 26.02.2015р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 07.02.2017р.) у справі №908/74/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІТ , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 07.02.2017р.) у справі №908/74/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2017р. (повний текст підписано 07.02.2017р.) у справі №908/74/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.А. Скакун

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим: 1 - позивачу; 2 - відповідачу; 1 - ГСЗО; 1 - до справи; 1 - ДАГС