Рішення

від 08.02.2017 по справі 909/1034/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р. Справа № 909/1034/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Луч", вул. Франка, 6, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240; адреса для листування: вул. Саксаганського, 121, офіс 108, м.Київ, 01032

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даско Групп"

юридична адреса: вул. Павла Тичини, буд. 21-А, м. Івано-Франківськ, 76019;

фактична адреса: АДРЕСА_1, 51400

про стягнення заборгованості в сумі 79347,83 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1-представник, довіреність від 29.12.16р.

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Луч" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даско Групп" про стягнення заборгованості в сумі 79347,83 грн., в тому числі 79205 грн. основного боргу (передплата) та 142,83 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.16р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 20.12.16р. Ухвалами суду від 20.12.16р. та від 17.01.17р. розгляд справи відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог не подав. Ухвали суду від 25.11.16р., 20.12.16 та 17.01.17 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлених відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною та фактичною адресами повернулась на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

На підставі усної домовленості позивач та відповідач, досягли згоди щодо поставки товару, у звязку з чим позивачем здійснено відповідну передплату товару (дизельне пальне в кількості 5110 л.) згідно виставленого відповідачем рахунку №95 від 29.06.16р. у розмірі 79205 грн. (а.с.28), що підтверджується платіжним дорученням №7 від 01.07.16р. (а.с.29).

З огляду на те, що відповідачем не поставлено передплаченого товару, позивач звернувся до відповідача з претензіями про повернення отриманої відповідачем суми передплати у розмірі 79205 грн. або поставити дизельне пальне в кількості 5110 л. (а.с.14-23). Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді і задоволення, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основної заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, між сторонами, у спрощений спосіб, укладено договір поставки товару.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 79205 грн. передоплати обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконану роботу.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (аналогічна позиція викладена у постанові пленуму Вищого Господарського Суду України №14 від 17.12.13 - п.5.2).

З врахуванням наведеного, в стягненні 142,83 грн. - 3% річних слід відмовити (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1375,52 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Селянського (фермерського) господарства "Луч" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даско Групп" про стягнення 79347,83 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даско Групп" (юридична адреса: вул. Павла Тичини, буд. 21-А, м. Івано-Франківськ, 76019; фактична адреса: АДРЕСА_2, 51400, код 39592907) на користь Селянського (фермерського) господарства "Луч" (вул. Франка, 6, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240; адреса для листування: вул. Саксаганського, 121, офіс 108, м.Київ, 01032, код 31327672) - 79205 (сімдесят дев"ять тисяч двісті п"ять) грн. 00 коп. основного боргу та 1375 (одну тисячу триста сімдесят п"ять) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 142,83 грн. - 3% річних відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 10.02.17

Суддя Г.З. Цюх