Рішення

від 07.02.2017 по справі 910/21118/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017Справа № 910/21118/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7 ЛТД" простягнення 51 397 грн 33 коп. Представники: від позивача: Бушаков О.А. - представник за довіреністю від відповідача: Расторгуєв О.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7 ЛТД" про стягнення 89 762 грн 81 коп. заборгованості за договором поставки № 37 від 12.07.2016, в тому числі: 82 829 грн 34 коп. основного боргу, 575 грн 00 коп. 3 % річних, 514 грн 00 коп. інфляційних втрат та 5 844 грн 14 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 37 від 12.07.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 82 829 грн 34 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 575 грн 00 коп. 3 % річних, 514 грн 00 коп. інфляційних втрат та 5 844 грн 14 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21118/16, розгляд справи призначений на 19.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 виправлено описку допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.11.2016.

19.12.2016 до відділу діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 розгляд справи відкладено на 23.01.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та задоволенням клопотання.

23.01.2017 до відділу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 07.02.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

30.01.2017 до відділу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

07.02.2017 до відділу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 07.02.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 43 086 грн 11 коп. заборгованості, 1 116 грн 31 коп. пені, 6 089 грн 91 коп. інфляційних втрат та 1 105 грн 00 коп. 3 % річних.

З урахуванням рекомендацій, викладених у пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 086 грн 11 коп. заборгованості, 1 116 грн 31 коп. пені, 6 089 грн 91 коп. інфляційних втрат та 1 105 грн 00 коп. 3 % річних.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

У судовому засіданні 07.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7 ЛТД" (покупець за договором) укладено договір поставки № 37, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 01.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункту 8.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, кількість, асортимент, ціна і вартість товару вказуються в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору покупець зобов'язаний повернути постачальнику підписану накладну, а також направити оригінал доручення на особу, яка має повноваження отримувати товар та підписувати відповідні документи, впродовж 10 календарних днів з дати поставки.

У відповідності до пункту 2.4 договору умовою постачання товару за даним договором є DDP (відповідно до офіційного тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2010") склад покупця за адресою: 03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 97.

Покупець оплачує товар за договірною ціною, яка вказана в рахунку-фактурі і накладній. Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умові відстрочення платежу на 5 календарних днів з моменту відвантаження товару за безготівковим розрахунком (розділ 5 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 37 від 12.07.2016 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 600 406 грн 38 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін видатковими накладними № 111623 від 02.08.2016 на суму 1 299 грн 60 коп., № 107438 від 27.07.2016 на суму 4 299 грн 00 коп., № 105219 від 27.07.2016 на суму 8 915 грн 76 коп., № 104929 від 22.07.2016 на суму 1 962 грн 30 коп., № 101641 від 22.07.2016 на суму 64 806 грн 60 коп., № 103990 від 20.07.2016 на суму 1 250 грн 40 коп., № 102376 від 19.07.2016 на суму 278 грн 64 коп., № 102102 від 18.07.2016 на суму 2 494 грн 50 коп., № 101171 від 18.07.2016 на суму 993 грн 30 коп., № 101083 від 15.07.2016 на суму 1 269 грн 60 коп., № № 93998 від 12.07.2016 на суму 222 914 грн 8 коп., № 98284 від 12.07.2016 на суму 5 685 грн 60 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 43 086 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 43 086 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду доказів відмови останнього від договору поставки № 37 від 12.07.2016 чи його розірвання.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 37 від 12.07.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 43 086 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 43 086 грн 00 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 116 грн 31 коп. пені, 6 089 грн 91 коп. інфляційних втрат та 1 105 грн 00 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 18.07.2016 по 17.01.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 6.3 договору в разі прострочення оплати товару вказаного в пункті 5.2. договору терміну відстрочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період сплати пені від суми простроченого платежу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 6.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 37 від 12.07.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 116 грн 31 коп. пені, 6 089 грн 91 коп. інфляційних втрат та 1 105 грн 00 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 18.07.2016 по 17.01.2017, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7 ЛТД" (03061, м. Київ, пр-т. Відрадний, буд. 103, ідентифікаційний код 38577550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют-Центр" (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Центральна, буд. 1-О, ідентифікаційний код 39421842) заборгованість у розмірі 43 086 (сорок три тисячі вісімдесят шість) грн 11 коп., пеню в розмірі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн 31 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 089 (шість тисяч вісімдесят дев'ять) грн 91 коп., 3 % річних у розмірі 1 105 (одна тисяча сто п'ять) грн 00 коп. та витрати по сплати судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.02.2017

Суддя Н.Б. Плотницька