Рішення

від 25.01.2017 по справі 911/3881/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа № 911/3881/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» , Житомирська обл., смт. Гранітне

до товариства з обмеженою відповідальністю «БТС Строй» , Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 157368,00 гривень

За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_1, довіреність №392 від 10.10.2016;

Від відповідача : не з'явився.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігран» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БТС Строй» про стягнення 157368,00 гривень, з яких: 138877,88 гривень основного боргу, 14156,65 гривень інфляційних втрат, 4333,47 гривень 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару відповідно до видаткових накладних.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 01.12.2016, 23.12.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У 2015 році товариство з обмеженою відповідальністю Юнігран (постачальник) поставлено товар товариству з обмеженою відповідальністю БТС СТРОЙ (одержувач) без укладення письмового договору між сторонами.

Судом встановлено, що позивач, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 173723,75 гривень, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- PH-0008926 від 23.07.2015 на суму 20925,61 гривень;

- PH-0008942 від 23.07.2015 на суму 26339,78 гривень;

- PH-0009512 від 31.07.2015 на суму 17016,88 гривень;

- PH-0009518 від 31.07.2015 на суму 26339,77 гривень;

- PH-0010919 від 26.08.2015 на суму 25880,82 гривень;

- PH-0011082 від 28.08.2015 на суму 19188,40 гривень;

- PH-0011350 від 02.09.2015 на суму 17061,88 гривень;

- PH-0013608 від 02.10.2015 на суму 20925,61 гривень,

які підписані відповідачем без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній, копії яких знаходиться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечує.

Тобто, підписані відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаній видатковій накладній вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.

Проте, як стверджує позивач, відповідач лише частково розрахувався за поставлену продукцію, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 138877,88 гривень.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 138877,88 гривень

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення данного виду договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 138877,88 гривень за поставлений товар підтверджується належними доказами (видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи), відповідачем, станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі 138877,88 гривень належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4333,47 гривень та інфляційних втрат у розмірі 14156,65 гривень за загальний період з 24.07.2015 по 28.11.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 14156,65 гривень інфляційних витрат та 4333,47 гривень 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 138877,88 гривень основного боргу, 4333,47 гривень 3% річних, 14156,65 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивачем відповідно до платіжного доручення №41377 від 25.11.2016 було сплачено судовий збір у розмірі 2358,58 гривень, тоді як відповідно до ціни позову судовий збір мав складати 2360,52 гривень, то суд, у зв'язку із задоволення позову, вважає за необхідне достягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 1,94 гривень недоплаченого судового збору, як за вимогу майнового характеру, розмір якого встановлений Законом України Про судовий збір .

Згідно з п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Враховуючи недоплату судового збору позивачем суд вважає за необхідне достягнути з позивача 1,94 гривень в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БТС СТРОЙ (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 3, код 39438573) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Юнігран (11634, Житомирська обл., Малинський р-н, смт. Гранітне, вул. Т. Шевченка, 15, код 24584514) 138877,88 гривень основного боргу, 4333,47 гривень 3% річних, 14156,65 гривень інфляційних втрат та 2360,52 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Юнігран (11634, Житомирська обл., Малинський р-н, смт. Гранітне, вул. Т. Шевченка, 15, код 24584514) в доход Державного бюджету України 1,94 гривеннь судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.01.2017.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник