Рішення

від 30.01.2017 по справі 916/3293/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р.Справа № 916/3293/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С.Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт» до Громадської організації „Маяк» про стягнення заборгованості в загальній сумі 140912,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 26.01.2017 р. оголошувалась перерва до 30.01.2017 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації „Маяк» про стягнення заборгованості за договором компенсації земельного податку № КД-19467 від 27.05.2015 р. в загальній сумі 140912,23 грн., у т.ч. основного боргу - 126008,60 грн., пені - 13685,69 грн., 3% річних - 1217,94 грн., посилаючись на наступне.

27.05.2015 року між Громадською організацією „Маяк» (організація) та Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт» був укладений договір компенсації № КД-19467, відповідно до умов якого організація зобов'язана компенсувати Одеському порту витрати зі сплати плати на землю у вигляді земельного податку, загальною площею 2,0 га, що розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Лесі Українки, 20. Організація компенсує Одеському порту щорічну сплату плати за землю на підставі виставленого Одеським портом рахунку щомісячно.

Відповідно до пункту 2.2 договору організація зобов'язується забезпечити своєчасне погашення сум сплати земельного податку за земельні ділянки відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору організація компенсує Одеському порту плату за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку, на якій розташована база відпочинку Маяк на підставі рішення Виконавчого комітету Фонтанської сільської ради комінтернівського району Одеської області № 24 від 25.03.2005 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 416731 від 22.04.2005 р.

Організація здійснює компенсацію Одеському порту, розраховану на рік, з 01.01.2015 року - щомісяця рівними частками протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку Одеським портом.

Одеський порт виставляє рахунок організації не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Згідно п.4.2 договору за несвоєчасне внесення платежів Одеському порту організація виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Як вказує позивач, відповідно до умов договору Одеським портом були виставлені на сплату компенсації податку на землю наступні рахунки:

- рахунок № 770005 від 14.03.2016 р. на суму 27212,09 грн., який був отриманий представником організації 17.03.2016 р.,

- рахунок № 770043 від 08.04.2016 р. на суму 26676,92 грн., який був отриманий організацією відповідно до журналу видачі рахунків Одеського порту 19.04.2016 р.,

- рахунок № 770064 від 05.05.2016 р. на суму 17963,00 грн., рахунок № 770085 від 01.06.2016 р. на суму 17963,00 грн., рахунок № 770106 від 04.07.2016 р. на суму 17963,00 грн., які були направлені разом з листом Одеського порту № 28/13-178 від 13.07.2016 р. та отримані представником організації 13.07.2016 р.,

- рахунок № 770127 від 05.08.2016 р. на суму 14969,17 грн., який був отриманий представником організації 15.08.2016 р.,

- рахунок № 770150 від 05.09.2016 р. на суму 14969,17 грн., який був отриманий представником організації 08.09.2016 р.

Так, позивач зазначає, що рахунок № 770043 від 08.04.2016 р. на суму 26676,92 грн., який був отриманий організацією відповідно до журналу видачі рахунків Одеського порту 19.04.2016 р., був оплачений організацією згідно до банківської виписки № БВ00001766 від 08.07.2016 р., а рахунок № 770155 від 05.09.2016 р., який був отриманий організацією 08.09.2016 р., був оплачений організацією 04.10.2016 р. згідно банківської виписки № БВ00002521.

Також позивач зазначає, що між Одеським портом та організацією був підписаний акт № 770005, в якому зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають, та акти № 770043, № 770064, № 770085, № 770106, № 770127, які були направлені організації, але до теперішнього часу представником організації безпідставно не підписані.

Наразі позивач вказує, що обов'язок з оплати компенсації Одеському порту витрати зі сплати плати на землю у вигляді земельного податку організацією у встановлений договором строк виконаний не був.

Так, з огляду на вищевикладені обставини Одеським портом на адресу організації була направлена претензія № 20/1-1071 від 24.06.2016 р., яка вручалась представнику організації 11.07.2016 р., але зазначену претензію Одеського порту було повернуто з відміткою про відмову одержання представника організації. Далі вказану претензію було відправлено на адресу організації цінним листом, але претензія залишена без будь-якої відповіді.

Відтак, позивач стверджує, що організація грошові кошти за компенсацію витрат зі сплати плати за землю у встановленому договором порядку не перерахувала, порушивши умови договору, а саме строки оплати по рахункам, виставленим Одеським портом.

Поряд з цим позивач зазначає, що Одеським портом згідно п. 4.2 договору нараховано організації пеню за прострочення платежів відповідно до умов договору в загальній сумі 12812,97 грн., у т.ч. по наступним рахункам:

- № 770005 від 14.03.2016 р. з 01.04.216 р по 30.09.2016 р. в сумі 4747,98 грн.;

- № 770043 від 08.04.2016 р. з 06.05.2016 р. по 08.07.2016 р. в сумі 1653,21 грн.;

- № 770064 від 05.05.2016 р. з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 1531,27 грн.;

- № 770085 від 01.06.2016 р. з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 1531,27 грн.;

- № 770106 від 04.07.2016 р. з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 1531,27 грн.;

- № 770127 від 05.08.2016 р. з 29.07.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 1262,56 грн.;

- № 770150 від 05.09.2016 р. з 23.09.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 555,41 грн.

До того ж позивач, посилаючись на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, здійснив нарахування організації 3% річних за порушення терміну виконання грошового зобов'язання по наступним рахункам в загальній сумі 1124,44 грн., у т.ч. по рахункам:

- № 770005 від 14.03.2016 р. з 01.04.2016 р. по 07.11.2016 р. у сумі 347,96 грн.;

- № 770043 від 08.04.2016 р. з 06.05.2016 р. по 08.07.2016 р. у сумі 139,94 грн.;

- № 770064 від 05.05.2016 р. з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. у сумі 151,65 грн.;

- № 770085 від 01.06.2016 р. з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. у сумі 151,65 грн.;

- № 770106 від 04.07.2016 р. з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. у сумі 151,65 грн.;

- № 770127 від 05.08.2016 р. з 30.08.2016 р. по 07.11.2016 р. у сумі 125,15 грн.;

- № 770150 від 05.09.2016 р. з 23.09.2016 р. по 07.11.2016 р. у сумі 56,44 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2016 р. позовну заяву ДП „Одеський морський торговельний порт» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3293/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

16.12.2016 р. позивачем були надані суду письмові пояснення (а.с. 76-77) щодо детального розрахунку стягуваної суми основного боргу вказаного у позовній заяві, в яких позивач вказує, що сума основного боргу ГО „Маяк» по зазначеним у позовній заяві рахункам Одеського порту становить 96070,26 грн. (27212,09 грн. (січень - лютий 2016 р.) + 17963,00 грн. (квітень 2016 р.) + 17963,00 грн. (травень 2016 р.) + 17963,00 грн. (червень 2016 р.) + 14969,17 грн. (липень 2016 р.). Також позивач зазначив, що по рахунку № 770043 від 08.04.2016 р. оплата здійснена відповідачем у повному обсязі згідно банківської виписки № БВ00001766 від 08.07.2016 р., а по рахунку № 770150 від 05.09.2016 р. здійснена оплата згідно банківської виписки № ВП00002521 від 04.10.2016 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 86-91). Так, відповідач вказує, що відповідно до п. 3.1 договору організація здійснює компенсацію позивачу, розраховану на рік, за період 16.12.2014 р. - 31.12.2014 р., одним платежем, а з 01.01.2015 р. - щомісяця рівними частками протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку позивачем. При цьому позивач виставляє рахунок організації не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України. Загальна сума компенсації сплати плати за землю у вигляді земельного податку визначена у податковій декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) та складає на 2015 рік - 94948,00 грн. на рік, в місяць - 7312,33 грн. (п. 3.2 договору). Щодо нарахування ПДВ відповідач зазначає, що п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу. Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України). Водночас згідно з підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Враховуючи вказані положення Кодексу, відповідач вказує, що отримання компенсації за понесені витрати зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування ПДВ. Таким чином, кошти, які надійшли у вигляді компенсації з оплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не включаються до бази оподаткування та не оподатковуються ПДВ. Так, відповідач зазначає, що позивач не виконав належним чином умови договору, тому у нього відсутні підстави для пред'явлення відповідачу вимог про стягнення заборгованості в розмірі 96070,26 грн., пені в розмірі 12812,97 грн., 3 % річних в розмірі 1124,44 грн. Так, за компенсацію плати за період з 16.12.2014 р. по 31.12.2015 р. позивачем рахунки не виставлялися щомісячно, рівними частками, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним порушення, як це передбачено п.п. 3.1, 3.2 договору. Також на суми компенсації всупереч вимогам законодавства позивачем безпідставно нараховано 20% ПДВ. Як вказує відповідач, за період з 16.12.2014 р. по 31.12.2015 р. організація повинна була сплатити суму 98217,68 грн., але відповідачем було сплачено 117861,20 грн. Таким чином, станом на 01.01.2016 р. сума переплати організації відповідно до умов договору становить 19643,56 грн. Щодо компенсації за 2016 р. відповідач зазначає, що сума компенсації не відповідає умовам договору, а саме місячній платі 7912,33 грн. Також на виставлені позивачем суми компенсації всупереч вимогам законодавства безпідставно нараховано 20% ПДВ. Відповідач зазначає, що детальний розрахунок суми боргу, який визначений в позові в сумі 96070,26 грн., всупереч ст. 55 ГПК України не наведений, тому заперечення в цій частині надаються відповідно до наявних у організації даних. Так, за 2016 р. по рахункам, на які є посилання в позові, тобто за період з січня 2016 р. по серпень 2016 р., сума компенсації має становити: 58498,64 грн. (7312,33 грн. х 8 мес.). Як вказує відповідач, всього за 2016 рік було сплачено 74578,26 грн., тому переплата за 2016 рік становить 16079,62 грн., а загальна сума переплати становить 35723,18 грн. (19643,56 грн. + 16079,62 грн.). Таким чином, відповідач стверджує, що заборгованість за 2016 р. відповідача перед позивачем по спірним рахункам за період з січня 2016 р. по серпень 2016 р. відсутня. До того відповідач зазначає, що зі свого боку організацією з урахуванням умов договору було вжито відповідних заходів щодо належного виконання зобов'язань за договором.

16.01.2017 р. позивачем була подана до суду заява про уточнення позовних вимог (а.с. 113-118), згідно якої позивачем збільшено розмір позовних вимог у зв'язку з виставленням позивачем на оплату відповідача рахунків № 770172 від 04.10.2016 р. за вересень 2016 р. на суму 14969,17 грн. та № 770193 від 02.11.2016 р. за жовтень 2016 р. на суму 14969,17 грн. Крім того, позивач зазначає, що портом нараховано організації суму пені за прострочення платежів по вказаним рахункам в загальній сумі 872,72 грн., зокрема: по рахунку № 770172 від 04.10.2016 р. за період з 30.11.2016 р. по 06.01.2017 р. сума пені складає 436,36 грн.; по рахунку № 770193 від 02.11.2016 р. за період з 30.11.2016 р. по 06.01.2017 р. сума пені 436,36 грн. Таким чином, загальна сума пені по рахункам Одеського порту з урахуванням цього уточнення становить 13685,69 грн. (12812,97 грн. + 872,72 грн.). Також позивачем нараховано відповідачу 3% річних за порушення терміну виконання грошового зобов'язання по вищезазначеним рахункам в загальній сумі 93,50 грн., у т.ч. по рахунку № 770172 від 04.10.2016 р. за період з 30.11.2016 р. по 06.01.2017 р. в сумі 46,75 грн.; по рахунку № 770193 від 02.11.2016 р. за період з 30.11.2016 р. по 06.01.2017р. в сумі 46,75 грн. Так, загальна сума 3% річних по рахункам Одеського порту з урахуванням вказаних нарахувань складає 1217,94 грн. (1124,44 грн. + 93,50 грн.). Відтак, загальний розмір позовних вимог становить 140912,23 грн., у т.ч. 126008,60 грн. основного боргу (110007,67 грн. заявлена в позові + 29 938,34 грн. донарахована), 13685,69 грн. пені, 1217,94 грн. 3% річних.

Вказану заяву позивача судом розцінено як заяву про збільшення розміру позовних вимог та прийнято до розгляду з огляду на ї відповідність вимогам процесуального законодавства (п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ,).

При цьому 26.01.2017 р. представником позивача були подані до суду письмові пояснення (а.с. 130-131), в яких позивач посилається на те, що в п. 3.1 договору сторонами була узгоджена сума компенсації сплати за землю у вигляді земельного податку, визначену у податковій декларації з плати за землю. В той же час, відповідно до п. 3.3 договору встановлено, що сума компенсації підлягає коригуванню, зокрема, на кожний наступний рік відповідно до фактично сплаченої Одеським портом плати за користування земельною ділянкою. Таким чином, позивач зазначає, що підтвердженням фактично сплаченої Одеським портом плати за користування земельною ділянкою є банківські виписки та декларація Одеського порту з плати за землю за 2016 рік. Сума плати за землю збільшилася у зв'язку зі зміною грошової оцінки землі, на якій розташована ГО Маяк , так як відповідно до п. 21.1.1 ст. 21 . 1 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Щодо нарахування ПДВ позивач посилається на п. 3.1 договору, в якому передбачено, що сума ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України. Наразі 11.08.2016 року Одеським портом було отримано роз'яснення МГУ ДФС України Центрального офісу з ОВП в якому роз'яснено, що кошти, які надійшли у вигляді компенсації з оплати земельного податку до бази оподаткування не включаються та ПДВ не оподатковуються. Таким чином, позивач вказує, що до моменту отримання роз'яснень МГУ ДФС, а саме до серпня 2016 року Одеський порт нараховував відповідачу ПДВ відповідно до пункту договору та на загальних засадах діючого законодавства, проте з серпня 2016 року рахунки виставлялися без нарахування ПДВ. Щодо нарахованих сум у рахунках Одеського порту, які не відповідають припису договору оплата рівними частками , позивач зазначає наступне. Рахунок за березень № 770005 від 14.03.2016 року на суму 27212,09 грн. виставлений за два місяці, а саме за лютий та березень 2016 року, так як річна декларація відповідно до ст.286.2 ПК України складається не пізніше 20 лютого поточного року, таким чином бухгалтерія Одеського порту не мала змоги до складення декларації виставити окремий рахунок, тому суми компенсації земельного податку за лютий та березень 2016 року включені в один рахунок № 770005 від 14.03.2016 року. Рахунок за квітень № 770043 від 08.04.2016 року на суму 26676,92 грн., виставлений з урахуванням перерахунку з доповненням суми коефіцієнту індексації, так як до попереднього рахунку ця сума не була включена. Всі наступні рахунки, а саме № 770064 від 05.05.16 року на суму 17963,00 грн., рахунок № 770085 від 01.06.2016 року на суму 17963,00 грн., рахунок № 770106 від 04.07.2016 року на суму 17963,00 грн., рахунок № 770127 від 05.08.2016 року на суму 14969,17 грн., рахунок № 770150 від 05.09.2016 р. на суму 14969,17 грн., № 770172 від 04.10.2016 року на суму 14969,17 грн., № 770193 від 02.11.2016 року на суму 14969,17 грн., заявлені у позовній заяві та уточненнях до неї, виставлені Одеським портом рівними частинами та до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до умов договору, а також як зазначено вище до липня 2016 року з урахуванням ПДВ, а після липня 2016 року без урахування ПДВ.

В свою чергу 26.01.2017 р. представником відповідача були надані суду доповнення до відзиву (а.с. 142-148), в яких відповідач вказує, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог не підлягає розгляду судом по суті, оскільки в заяві фактично позивач змінює предмет (вимоги позивача) та підставу позову (нібито несплата відповідачем додаткових рахунків/платежів за інші місяці). Також відповідач стверджує, що заборгованість у нього за 2016 рік за період з січня по жовтень відсутня, при цьому й відсутні підстави для нарахування пені та 3% річних за прострочення грошових зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

27.05.2015 року між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт» (порт) та Громадською організацією „Маяк» (замовник) був укладений договір компенсації № КД-19467, відповідно до п. 1.1 якого відповідач як замовник здійснює порту компенсацію витрат на сплату плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, що розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с, Фонганка, вул. Л. Українки, 20. Замовник компенсує порту щорічну сплату плати за земельну ділянку на підставі виставленого портом рахунку щомісячно.

Згідно п. 2.2 договору замовник зобов'язується забезпечити своєчасне погашення сум сплати земельного податку за земельні ділянки відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник компенсує порту сплату плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку, зазначену у розділі 1 цього договору, на якій розташовано базу відпочинку „Маяк» , що належить Громадській організації „Маяк» на підставі рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 24 від 25.03.2005 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 416731 від 22.04.2005 року. При цьому замовник здійснює компенсацію порту, розраховану на рік, за період 16.12.2014 р.- 31.12.2014 р. одним платежем, а з 01.01.2015 р. - щомісяця рівними частками протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку портом. Порт виставляє рахунок замовнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України. Оплата вважається здійсненою замовником з моменту надходження грошової суми на розрахунковий рахунок порту.

За умовами п. 3.2 договору загальна сума компенсації сплати плати за землю у вигляді земельного податку визначена у податковій декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) та складає: за період 16.12.2014 р. - 31.12.2014 р. - 3269,68 грн.; на 2015 рік - 94948,00 грн. на рік; в місяць - 7912,33 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору сума компенсації підлягає коригуванню:

- на кожний наступний рік відповідно до фактично сплаченої портом плати за користування земельними ділянками (п. 3.3.1);

- на протязі року у разі зміни вимог податкового законодавства (п. 3.3.2);

- на протязі року у разі зміни функціонального призначення земельних ділянок (п. 3.3.3);

- у разі зміни площі земельних ділянок, що підтверджується відповідними документами (п. 3.3.4).

Згідно п. 4.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що за несвоєчасне внесення платежів порту, замовник виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Відповідно до п. 6.1 договору останній вступає в дію з моменту підписання його сторонами по договору.

Так, позивач вказує, що на підставі вказаного договору у відповідача виникла заборгованість по компенсації порту витрат зі сплати плати на землю у вигляді земельного податку за період з січня 2016 р. по жовтень 2016 р. в розмірі 126008,60 грн., яка заявлена до стягнення у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку по сплаті вказаних витрат.

Разом з тим суд зазначає, що укладений між сторонами по справі договір компенсації є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як впливає зі змісту договору компенсації № КД-19467, передумовою для здійснення відповідачем компенсації позивачу здійсненої останнім плати за землю у вигляді земельного податку, що визначена у податковій декларації з плати за землю, є саме сплата вказаного земельного податку до держбюджету самим портом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно поданої Одеським портом 17.02.2016 р. податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (а.с. 65-67) річна сума податку на землю склала 179630,00 грн., у т.ч. щомісячно з січня по листопад по 14969,17 грн., за грудень - 14969,13 грн. При цьому сплата позивачем земельного податку за 2016 рік до держбюджету підвереджується наданими позивачем до суду копіями платіжних доручень № 790 від 29.02.2016 р. на суму 45000,00 грн., № 1148 від 15.04.2016 р. на суму 45000,00 грн., № 1849 від 24.06.2016 р. на суму 45000,00 грн., № 2863 від 18.10.2106 р. на суму 45000,00 грн. (а.с. 68-71), всього на суму 180000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ДП „Одеський морський торговельний порт» були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № 770005 від 29.02.2016 р. на суму 27212,09 грн. (у т.ч. основна сума - 22676,74 грн., ПДВ - 4535,35 грн.), № 770043 від 31.03.2016 р. на суму 26676,92 грн. (у т.ч. основна сума - 22230,77 грн., ПДВ - 4446,15 грн.); № 770064 від 30.04.2016 р. на суму 17963,00 грн. (у т.ч. основна сума - 14969,17 грн., ПДВ - 2993,83 грн.); № 770085 від 31.05.2016 р. на суму 17963,00 грн. (у т.ч. основна сума - 14969,17 грн., ПДВ - 2993,83 грн.); № 770106 від 04.07.2016 р. на суму 17963,00 грн. (у т.ч. основна сума - 14969,17 грн., ПДВ - 2993,83 грн.); № 770127 від 31.07.2016 р. на суму 14969,17 грн. (без ПДВ), акт № 770172 від 04.10.2016 р. на суму 14969,17 грн. (без ПДВ), акт № 770193 від 02.11.2016 р. на суму 14969,17 грн. (без ПДВ). Вказані акти відповідачем не підписані, окрім акту № 770005 від 29.02.2016 р.

Також відповідно до умов договору № КД-19467 Одеським портом були оформлені для компенсації відповідачем сплаченого земельного податку наступні рахунки на оплату:

- № 770005 від 14.03.2016 р. за січень-лютий 2016 р. (11338,37 грн. х2) на суму 27212,09 грн. (у т.ч. основна сума - 22676,74 грн. (11338,37 грн. х2), ПДВ - 4535,35 грн.);

- № 770043 від 08.04.2016 р. за березень 2016 р. (14969,17 грн.) та січень-лютий 2016 р. (донарахування 3630,80 грн. х2 =7261,60 грн.) на суму 26676,92 грн. (у т.ч. основна сума - 22230,77 грн., ПДВ - 4446,15 грн.);

- № 770064 від 05.05.2016 р. за квітень 2016 року на суму 17963,00 грн. (у т.ч. основна сума - 14969,17 грн., ПДВ - 2993,83 грн.);

- № 770085 від 01.06.2016 р. за травень 2016 року на суму 17963,00 грн. (у т.ч. основна сума - 14969,17 грн., ПДВ - 2993,83 грн.);

- № 770106 від 04.07.2016 р. за червень 2016 року на суму 17963,00 грн. (у т.ч. основна сума - 14969,17 грн., ПДВ - 2993,83 грн.);

- № 770127 від 05.08.2016 р. за липень 2016 року на суму 14969,17 грн. (без ПДВ);

- № 770150 від 05.09.2016 р. за серпень 2016 року на суму 149696,17 грн. (без ПДВ);

- № 770172 від 04.10.2016 р. за вересень 2016 року на суму 149696,17 грн. (без ПДВ);

- № 770193 від 02.11.2016 р. за жовтень 2016 року на суму 149696,17 грн. (без ПДВ).

За ствердженнями позивача, вказані рахунки були виставлені відповідачу та отримані ним, однак оплата цих рахунків відповідачем була здійснена частково, а саме:

- 08.07.2016 р. сплачено рахунок № 770043 від 08.04.2016 р. за березень 2016 р. та січень-лютий 2016 р. в сумі 26676,92 грн. згідно банківської виписки № БВ00001766 за 08.07.2016 р.;

- 04.10.2016 р. сплачено рахунок № 770150 від 05.09.2016 р. за серпень 2016 року в сумі 149696,17 грн. згідно банківської виписки № БВ00002521 за 04.10.2016 р.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 126008,60 грн., у т.ч. по рахункам:

- № 770005 від 14.03.2016 р. за січень-лютий 2016 р. на суму 27212,09 грн.,

- № 770064 від 05.05.2016 р. за квітень 2016 року на суму 17963,00 грн.,

- № 770085 від 01.06.2016 р. за травень 2016 року на суму 17963,00 грн.,

- № 770106 від 04.07.2016 р. за червень 2016 року на суму 17963,00 грн.,

- № 770127 від 05.08.2016 р. за липень 2016 року на суму 14969,17 грн.,

- № 770172 від 04.10.2016 р. за вересень 2016 року на суму 149696,17 грн.,

- № 770193 від 02.11.2016 р. за жовтень 2016 року на суму 149696,17 грн.

Однак, як було з'ясовано судом під час розгляду справи, рахунок № 770064 від 05.05.2016 р. на суму 17963,00 грн. було сплачено відповідачем 23.11.2016 р., про що свідчить надана відповідачем до суду засвідчена копія квитанції банку від 23.11.2016 р. (а.с. 107), тоді як заявлений позов подано 30.11.2016 р. Також під час розгляду справи судом відповідачем 10.01.2017 р. був сплачений рахунок № 770085 від 01.06.2016 р. на суму 17963,00 грн., про що свідчить надана відповідачем до суду засвідчена копія квитанції банку від 10.01.2017 р. (а.с. 109).

Як зазначено в п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, з огляду на часткове погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості по рахунку № 770064 від 05.05.2016 р. в сумі 17963,00 грн. до подачі позову (30.11.2016 р. ), суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у вказаній частині про стягнення 17963,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 17963,00 грн. по рахунку № 770085 від 01.06.2016 р., то з огляду на сплату вказаного рахунку 10.01.2017 р. після порушення судом провадження у справі (01.12.2016 р.), суд доходить до висновку про те, що предмет спору по справі - заборгованість у вказаній частині припинив існування в процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що предмет спору у справі в частині вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 17963,00 грн. по рахунку № 770085 від 01.06.2016 р. відсутній, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт» до Громадської організації „Маяк про стягнення боргу в сумі 17963,00 грн.

Щодо решти частини позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 90082,60 грн. (126008,60 грн. - 17963,00 грн. - 17963,00 грн.), у т.ч. по рахунку № 770005 від 14.03.2016 р. в сумі 27212,09 грн., по рахунку № 770106 від 04.07.2016 р. в сумі 17963,00 грн., по рахунку № 770127 від 05.08.2016 р. в сумі 14969,17 грн., по рахунку № 770172 від 04.10.2016 р. в сумі 149696,17 грн., по рахунку № 770193 від 02.11.2016 р. в сумі 149696,17 грн., суд зазначає наступне.

За умовами п. 3.1 договору відповідач здійснює компенсацію порту сплати за землю у вигляді земельного податку, розраховану на рік, щомісяця рівними частками протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку портом . Отже, обов'язок по оплаті вказаної компенсації відповідачем виникає у нього саме з моменту вручення портом відповідачу відповідного рахунку.

Як встановлено судом, рахунок № 770005 від 14.03.2016 р. на суму 27212,09 грн. (а.с. 16) був отриманий представником відповідача (керівником ГО ОСОБА_2В.) 17.03.2016 р., також вказаним представником 15.08.2016 р. було отримано рахунок № 770127 від 05.08.2016 р. на суму 14969,17 грн. (а.с. 21), про що свідчать підписи ОСОБА_2 на самих рахунках. Також з матеріалів справи вбачається, що рахунок № 770106 від 04.07.2016 р. на суму 17963,00 грн. (а.с. 20) було отримано представником відповідача ОСОБА_2 13.07.2016 р. разом із супровідним листом порту за вих. № 28/13-178 від 13.07.2016 р. (а.с. 41-42), про що свідчить підпис представника на вказаному листі.

Наразі докази отримання відповідачем рахунків № 770172 від 04.10.2016 р. на суму 149696,17 грн. та № 770193 від 02.11.2016 р. на суму 149696,17 грн. в матеріалах справи відсутні. Як вказує позивач в заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 113-118), вказані рахунки № 770172 від 04.10.2016 року за вересень 2016 року на суму 14969,17 грн. та № 770193 від 02.11.2016 р. за жовтень 2016 року на суму 149696,17 грн. були направлені відповідачу для оплати згідно з умовами договору листом Одеського порту № 28/13-252 від 15.11.2016 р. та отримані представником відповідача 15.11.2016 року, що підтверджується випискою з журналу вхідної кореспонденції ОФ ДП „АМПУ» . В ході розгляду справи представником позивача були надані пояснення щодо надання позивачем рахунків на оплату та іншої кореспонденції для відповідача до Одеської філії ДП „АМПУ» з огляду на те, що голова ГО „Маяк» ОСОБА_2 займає посаду заступника начальника загону охорони морського порту в Одеській філії ДП „Адміністрація морських портів України» . Однак, вказані доводи позивача стосовно отримання відповідачем рахунків № 770172 від 04.10.2016 р. та № 770193 від 02.11.2016 р. судом до уваги не приймаються, оскільки факт передачі позивачем до іншої особи - Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України» рахунків на оплату не є підтвердженням отримання вказаних рахунків саме відповідачем і у вказану в журналі вхідної кореспонденції дату. Адже, у вказаному журналі вхідної кореспонденції ОФ ДП „АМПУ» не міститься підпис повноважної особи відповідача про отримання рахунків. Тим більш в ході розгляду справи відповідач заперечував факт отримання ним вказаних рахунків № 770172 від 04.10.2016 р. та № 770193 від 02.11.2016 р., і ці заперечення позивач не спростував належними та допустимими доказами. За таких обставин та враховуючи відсутність відповідних доказів отримання відповідачем зазначених рахунків на оплату за вересень і жовтень 2016 року, відповідно суд доходить до висновку про те, що момент оплати цих рахунків відповідачем, тобто виконання зобов'язання з оплати, не настав, а тому й відсутнє порушення зобов'язання в цій частині з боку відповідача.

Разом з тим з огляду на отримання відповідачем рахунків № 770005 від 14.03.2016 р. за січень-лютий 2016 р. на суму 27212,09 грн. - 17.03.2016 р., № 770106 від 04.07.2016 р. за червень 2016 р. на суму 17963,00 грн. - 13.07.2016 р., № 770127 від 05.08.2016 р. за липень 2016 р. на суму 14969,17 грн. - 15.08.2016 р., відповідно з вказаного моменту у відповідача виникли зобов'язання з оплати компенсації порту сплати за землю у вигляді земельного податку. В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем компенсації сплаченого портом земельного податку за вказані у цих рахунках періоди, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими доводи позивача про існування у відповідача обов'язку з компенсації земельного податку, а саме:

- по рахунку № 770005 від 14.03.2016 р. за січень-лютий 2016 р. в сумі 22676,74 грн. (без ПДВ), тобто за кожен місяць по 11338,37 грн. (решту частину по 3630,80 грн. за січень і лютий відповідач оплатив за рахунком № 770043 від 08.04.2016 р.);

- по рахунку № 770106 від 04.07.2016 р. за червень 2016 р. в сумі 14969,17 грн. (без ПДВ),

- по рахунку № 770127 від 05.08.2016 р. за липень 2016 р. в сумі 14969,17 грн., всього в загальній сумі 52615,08 грн.

При цьому суд вважає безпідставним донарахування позивачем до вказаної суми компенсації земельного податку суми податку на додану вартість в розмірі 7529,18 грн. Так, за умови абз. 3 п. 3.1 договору ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства. Як свідчать матеріали справи, позивач перераховував до держбюджету земельний податок без ПДВ. Докази сплати позивачем вказаного ПДВ у складі земельного податку та понесення відповідних витрат, які б підлягали компенсації в розумінні положень договору № КД-19467, позивач не надав та в матеріалах справи такі докази відсутні. Так, позивачем не надано відповідних податкових накладних на спірну суму, виписаних відповідачу. Посилання позивача на складені ним акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в якості підстав донарахування суми ПДВ до складової вартості послуг з компенсації суд вважає безпідставними, оскільки оформлення таких актів спірним договором не передбачено взагалі. Той факт, що у наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2016 р., від 31.03.2016 р., від 30.04.2016 р., від 31.05.2016 р., від 30.06.2016 р. (а.с. 23-27) сума ПДВ зазначена як складова вартості послуг, не змінюють правову природу суми компенсації земельного податку на вартість послуги, оскільки відшкодування витрат за використання земельної ділянки не є послугою в розумінні Податкового кодексу України, на вартість якої може нараховуватись ПДВ.

Відповідно до підпункту 14.1.147 п.14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 п. 1.4.1 ст. 14). Відповідно до ст. 269, 270 розділу ХІІІ вказаного Кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом „б» п.185.1 ст.185 розділу V Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу V Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

З огляду на вказані положення Податкового кодексу України, суд вважає безпідставним донарахування позивачем суми ПДВ до суми земельного податку, що має відповідач компенсувати. При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що до моменту отримання портом роз'яснень з Офісу великих платників податків ДФС України згідно листа від 30.06.2016 р., а саме до серпня 2016 року, відповідачу правомірно нараховувався ПДВ відповідно до пункту договору та на загальних засадах діючого законодавства, а з серпня 2016 року рахунки виставлялися без нарахування ПДВ. Тим більш з вказаного листа Офісу великих платників податків ДФС України від 30.06.2016 р. про надання консультації (а.с. 133-136) вбачається, що порту вже надавалась раніше відповідь в листі на адресу ДП „ОМТП» від 26.05.2014 р. стосовно того, що отримання компенсації за понесені витрати зі сплати земельного податку не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування ПДВ. Відтак, вказане свідчить про неправомірність та безпідставність здійснення позивачем нарахування ПДВ на суму компенсації земельного податку, що підлягала сплаті відповідачем за спірним договором.

Щодо доводів відповідача стосовно наявності у нього переплати у зв'язку з безпідставною сплатою ПДВ, яка станом на 01.01.2016 р. склала 19643,56 грн. та підлягає зарахуванню в якості компенсації земельного податку, слід зазначити, що суд позбавлений можливості зараховувати сплачені відповідачем платежі за іншими підставами, крім договірних, в якості оплат за спірним договором. Отже, встановлення судом факту безпідставності донарахування позивачем до компенсації земельного податку суми ПДВ та сплати останньої відповідачем не свідчить про належне виконання відповідачем договору в межах заявленої до стягнення спірної суми боргу саме по компенсації земельного податку. Наразі, відповідач, вважаючи неправомірною сплату ПДВ, наділений правом на захист своїх інтересів згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Щодо доводів відповідача про те, що заявлена позивачем сума компенсації за 2016 рік не відповідає умовам договору, а саме місячній платі 7912,33 грн., що вказана в п. 3.2 договору, суд зазначає наступне. Так, в п. 3.1 договору сторонами була узгоджена сума компенсації сплати за землю у вигляді земельного податку, яка визначена у податковій декларації з плати за землю. В той же час, відповідно до п. 3.3 договору встановлено, що сума компенсації підлягає коригуванню, зокрема, на кожний наступний рік відповідно до фактично сплаченої Одеським портом плати за користування земельною ділянкою. Так, підтвердженням фактично сплаченої Одеським портом щомісячної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 14969,17 грн. є банківські виписки та декларація Одеського порту з плати за землю за 2016 рік. Як вказує позивач, сума плати за землю збільшилася у зв'язку зі зміною грошової оцінки землі, на якій розташована ГО Маяк , адже відповідно до п. 21.1.1 ст. 21.1 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Тому зазначена у рахунках сума компенсації земельного податку в розмірі 14969,17 грн., що сплачувався позивачем до держбюджету, є цілком обґрунтованою та такою, що відповідає умовам спірного договору.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача щодо нарахування портом сум у рахунках, які не відповідають припису договору оплата рівними частками . Так, з матеріалів справи вбачається, що в рахунку № 770005 від 14.03.2016 року на суму компенсації земельного податку в розмірі 22676,74 грн. було визначено періоди нарахування за січень та лютий 2016 року, оскільки річну декларацію портом складено 17.02.2016 р. (відповідно до ст. 286.2 ПК України - не пізніше 20 лютого поточного року). За ствердженнями позивача, бухгалтерія Одеського порту не мала змоги до складення річної декларації виставити окремий рахунок, тому суми компенсації земельного податку за січень та березень 2016 року (11338,37 грн. х 2) включені в один рахунок № 770005 від 14.03.2016 року, а доплату за вказані місяці (3630,80 грн. х 2) включено в рахунок № 770043 від 08.04.2016 року на суму 7261,60 грн., так як до попереднього рахунку № 770005 ця сума не була включена (11338,37 грн. + 3630,80 грн. = 14969,17 грн.). Всі наступні рахунки, а саме № 770064 від 05.05.2016 року на суму 14969,17 грн. (без урахування ПДВ), рахунок № 770085 від 01.06.2016 року на суму 14969,17 грн. (без урахування ПДВ), рахунок № 770106 від 04.07.2016 року на суму 14969,17 грн. (без урахування ПДВ), рахунок № 770127 від 05.08.2016 року на суму 14969,17 грн., рахунок № 770150 від 05.09.2016 р. на суму 14969,17 грн., № 770172 від 04.10.2016 року на суму 14969,17 грн., № 770193 від 02.11.2016 року на суму 14969,17 грн. оформлені рівними частинами (як визначено в податковій декларації з податку на землю) відповідно до умов договору. Тим більш з огляду на те, що позивачем було перераховано до бюджету податок на землю за січень, лютий і березень 2016 року лише 29.02.2016 р. згідно платіжного доручення № 790 від 29.02.2016 р. на суму 45000,00 грн., відповідно у відповідача обов'язок з компенсації оплати за податок на землю не може виникнути раніше самої сплати податку позивачем. Адже за своїм змістом компенсація будь-яких витрат виникає у разі понесення цих витрат, а не навпаки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації земельного податку в сумі 52615,08 грн., що вище розрахована судом по рахункам № 770005 від 14.03.2016 р. (22676,74 грн.), № 770106 від 04.07.2016 р. (14969,17 грн.,), № 770127 від 05.08.2016 р. (14969,17 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 13685,69 грн. та 3% річних в загальній сумі 1217,94 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем компенсації земельного податку) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів порту, замовник виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату відповідачем наступних рахунків:

- № 770005 від 14.03.2016 р. з 01.04.216 р по 30.09.2016 р. в сумі 4747,98 грн.;

- № 770043 від 08.04.2016 р. з 06.05.2016 р. по 08.07.2016 р. в сумі 1653,21 грн.;

- № 770064 від 05.05.2016 р. з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 1531,27 грн.;

- № 770085 від 01.06.2016 р. з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 1531,27 грн.;

- № 770106 від 04.07.2016 р. з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 1531,27 грн.;

- № 770127 від 05.08.2016 р. з 29.07.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 1262,56 грн.;

- № 770150 від 05.09.2016 р. з 23.09.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 555,41 грн.;

- № 770172 від 04.10.2016 р. з 30.11.2016 р. по 06.01.2017 р. в сумі 436,36 грн.,

- № 770193 від 02.11.2016 р. з 30.11.2016 р. по 06.01.2017 р. в сумі 436,36 грн.

Між тим, як вже зазначалось вище, судом встановлено виникнення у відповідача обов'язку по компенсації земельного податку по рахунку № 770005 від 14.03.2016 р. в сумі 22676,74 грн. з моменту його отримання 17.03.2016 р. Вказана сума за цим рахунком підлягала сплаті відповідачем згідно п. 3.1 договору протягом 10 банківських днів, тобто не пізніше 31.03.2016 р., однак не була сплачена, у зв'язку з чим є простроченою. Відтак, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за несплату вказаної суми компенсації в розмірі 22676,74 грн. (без ПДВ) за обраний позивачем період з 01.04.2016 р по 30.09.2016 р. (183 дн.), а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 22676.74 01.04.2016 - 21.04.2016 21 22.0000 % 0.120 %* 572.49 22676.74 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 824.05 22676.74 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 624.54 22676.74 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 715.62 22676.74 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 %* 941.15 22676.74 16.09.2016 - 30.09.2016 15 15.0000 % 0.082 %* 278.81 Таким чином, загальна сума пені за вказаним рахунком складає 3956,66 грн.

Щодо нарахування пені на суму компенсації в розмірі 26676,92 грн. (з ПДВ) по рахунку № 770043 від 08.04.2016 р. за період 06.05.2016 р. по 08.07.2016 р., який було сплачено відповідачем 08.07.2016 р. згідно квитанції банку № 6-1218/1 від 08.07.2016 р., суд зазначає, що з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів щодо моменту отримання вказаного рахунку відповідачем відповідно неможливим є встановлення судом початку прострочення відповідачем зобов'язання. Як вказує позивач, вказаний рахунок № 770043 від 08.04.2016 р. був отриманий організацією відповідно до журналу видачі рахунків Одеського порту 19.04.2016 р. та журналу вхідної кореспонденції ОФ ДП „АМПУ» . Однак, як зазначалось судом вище, копії виписок з вказаних журналів судом не приймаються до уваги як належні докази отримання відповідачем рахунків, адже в них не міститься підпис повноважної особи відповідача про отримання рахунків. Та обставина, що відповідачем було сплачено вказаний рахунок, хоча й свідчить про отримання цього рахунку відповідачем, що не заперечується останнім, але не підтверджує момент виникнення у відповідача обов'язку по сплаті компенсації земельного податку по вказаному рахунку. Відтак, суд вважає необґрунтованою заявлену до стягнення суму пені в розмірі 1653,21 грн. Тим більш безпідставним є нарахування позивачем пені на суму компенсації з урахуванням ПДВ з огляду на вищезазначені обставини стосовно такого нарахування.

Рахунки № 770064 від 05.05.2016 р., № 770085 від 01.06.2016 р., № 770106 від 04.07.2016 р., за якими компенсація земельного податку по кожному дорівнює 14969,17 грн. без ПДВ, були отримані представником відповідача ОСОБА_2 13.07.2106 р. разом із супровідним листом порту за вих. № 28/13-178 від 13.07.2016 р. (а.с. 41-42), про що свідчить підпис представника на вказаному листі. Відповідно граничний строк на оплату суми компенсації земельного податку по вказаним рахункам сплинув 27.07.2016 р. Проте, сплата компенсації земельного податку відповідачем за вказаними рахунками була здійснена 23.11.2016 р. по рахунку № 770064, 10.01.2017 р. - по рахунку № 770085, а по рахунку № 770106 оплата взагалі не здійснена. У зв'язку з цим суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за несплату суми компенсації земельного податку по цим рахункам в загальному розмірі 44907,51 грн. без ПДВ (14969,17 грн. х 3) за обраний позивачем період з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. (103 дн.) з огляду на те, що період прострочення оплати за вказаними рахунками однаковий, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 44907.51 28.07.2016 - 28.07.2016 1 16.5000 % 0.090 %* 40.49 44907.51 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 %* 1863.78 44907.51 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 1546.00 44907.51 28.10.2016 - 07.11.2016 11 14.0000 % 0.077 %* 377.91 Таким чином, загальна сума пені за вказаними рахунками складає 3828,18 грн.

Рахунок № 770127 від 05.08.2016 р. на суму 14969,17 грн. було отримано представником 15.08.2016 р., про що свідчить підпис повноважної особи відповідача ОСОБА_2 на самому рахунку, відповідно граничний строк на оплату суми компенсації земельного податку по рахунку сплинув 30.08.2016 р., однак сплата компенсації відповідачем не здійснена. Тому нарахування позивачем пені за несплату суми компенсації земельного податку по вказаному рахунку в розмірі 14969,17 грн. є правомірним за період з 31.08.2016 р. по 07.11.2016 р. (69 дн.), тоді як у позовній заяві позивачем необґрунтовано здійснено розрахунок суми пені по вказаному рахунку за період з 29.07.2016 р. по 07.11.2016 р. (102 дн.). Так, судом здійснено перерахунок суми пені по вказаному рахунку з огляду на встановлені судом період прострочення і суму боргу по компенсації земельного податку без урахування ПДВ:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 14969.17 31.08.2016 - 15.09.2016 16 15.5000 % 0.085 %* 202.86 14969.17 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 515.33 14969.17 28.10.2016 - 07.11.2016 11 14.0000 % 0.077 %* 125.97 Таким чином, загальна сума пені за вказаним рахунком складає 844,16 грн.

Наразі суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми нарахованої пені по рахункам № 770150 від 05.09.2016 р. з 23.09.2016 р. по 07.11.2016 р. в сумі 555,41 грн.; № 770172 від 04.10.2016 р. з 30.11.2016 р. по 06.01.2017 р. в сумі 436,36 грн., № 770193 від 02.11.2016 р. з 30.11.2016 р. по 06.01.2017 р. в сумі 436,36 грн. з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів отримання відповідачем вказаних рахунків. Так, на підтвердження отримання відповідачем вказаних рахунків позивач надав до суду копії з журналу видачі рахунків Одеського порту та журналу вхідної кореспонденції ОФ ДП „АМПУ» , але вказані копії журналів судом не прийнято до уваги як належні докази вручення позивачем вказаних рахунків відповідачу та їх отримання останнім. Та обставина, що відповідачем було сплачено 04.10.2016 р. компенсацію земельного податку по рахунку № 770150 від 05.09.2016 р. згідно квитанції банку № 23-1214/1 від 04.10.2016 р. (а.с. 104), хоча й свідчить про отримання цього рахунку відповідачем, що не заперечується останнім, але не підтверджує момент виникнення у відповідача обов'язку по сплаті компенсації земельного податку по вказаному рахунку. До того ж суд зазначає, що позивач при нарахуванні пені за несплату суми компенсації земельного податку по рахунку № 770150 від 05.09.2016 р. безпідставно визначив період прострочення по ньому після його сплати відповідачем 04.10.2016 р., а саме по 07.11.2016 р., коли зобов'язання з оплати відповідач вже виконав. Оскільки при розгляді позовних вимог щодо стягнення основного боргу по рахункам № 770172 від 04.10.2016 р. та № 770193 від 02.11.2016 р. судом було встановлено, що момент виконання відповідачем зобов'язання з оплати суми компенсації земельного податку по цим рахункам не настав, а тому й відсутнє порушення зобов'язання в цій частині з боку відповідача.

Відтак, враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо компенсації земельного податку по рахункам № 770005 від 14.03.2016 р. на суму 22676,74 грн., № 770064 від 05.05.2016 р. на суму 14969,17 грн., № 770085 від 01.06.2016 р. 14969,17 грн., № 770106 від 04.07.2016 на суму 14969,17 грн., № 770127 від 05.08.2016 р. на суму 14969,17 грн., суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені в загальній сумі 8629,00 грн. (3956,66 грн. + 3828,18 грн. + 844,16 грн.), що вище розрахована судом. Отже, з відповідача підлягає стягненню сума пені в розмірі 8629,00 грн.

До того ж, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати компенсації земельного податку позивачу не виконав у встановлений договором строк (протягом 10 банківських днів), то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних, не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі компенсації № КД-19467 не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо компенсації позивачу сплаченого останнім податку на землю по рахункам № 770005 від 14.03.2016 р. на суму 22676,74 грн., № 770064 від 05.05.2016 р. на суму 14969,17 грн., № 770085 від 01.06.2016 р. 14969,17 грн. , № 770106 від 04.07.2016 на суму 14969,17 грн., № 770127 від 05.08.2016 р. на суму 14969,17 грн. (з урахуванням встановлених судом обставин з прострочення зобов'язання при розрахунку суми пені), суд вважає можливим нарахування 3% річних на вказані суми по кожному окремому рахунку. В свою чергу судом з огляду на здійснений позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 8) здійснено перерахунок річних, а саме:

- на суму боргу 22676,74 грн. (без ПДВ) по рахунку № 770005 від 14.03.2016 року за період прострочення 156 днів, починаючи з 01.04.2016 р., хоча позивачем у позові вказано період прострочення з 01.04.2016 р. по 07.11.2016 р. (221 дн.), однак нарахування здійснено за 156 днів, відповідно сума 3% річних на суму боргу по цьому рахунку складатиме 289,97 грн. (22676,74 грн. /100% х 3%/366 дн. х 156 дн.);

- на суму боргу 44907,51 грн. по рахункам № 770064 від 05.05.2016 року, № 770085 від 01.06.2016 р. та № 770106 від 04.07.2016 р. за період з 28.07.2016 р. по 07.11.2016 р. (103 дн.) сума 3% річних складатиме 379,14 грн. (44907,51 грн. /100% х 3%/366 дн. х 103 дн.);

- на суму боргу по рахунку № 770127 від 05.08.2016 року за період 31.08.2016 р. по 07.11.2016 р. (69 дн.) сума 3% річних складатиме 84,66 грн. (14969,17 грн. /100% х 3%/366 дн. х 69 дн.).

Таким чином, загальна сума процентів за вказаними рахунками складає 753,77 грн ., що підлягає стягненню з відповідача.

Вимоги позивача про стягнення решти суми 3% річних та по рахункам № 770043 від 08.04.2016 р. в сумі 139,94 грн.; № 770150 від 05.09.2016 р. в сумі 56,44 грн., № 770172 від 04.10.2016 р. в сумі 46,75 грн., № 770193 від 02.11.2016 р. в сумі 46,75 грн. задоволенню не підлягають з аналогічних підстав, які наведені в якості підстав для відмови у стягненні нарахованої по цим рахункам пені.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 61997,85 грн. (52615,08 грн. основного боргу + 8629,00 грн. пені + 753,77 грн. 3% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт» частково обґрунтовані та частково відповідають фактичним обставинам і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову та розгляд справи, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми, у урахуванням частково сплаченої відповідачем після подання позову. Так, в п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у застосуванні положень ст. 49 ГПК суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт» до Громадської організації „Маяк» про стягнення заборгованості в загальній сумі 140912,23 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Громадської організації „Маяк» (67571, Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Лесі України, буд. 20; код ЄДРПОУ 26044704) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт» (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 01125666) заборгованість з компенсації витрат на сплату земельного податку за договором № КД-19467 від 27.05.2015 р. в сумі 52615/п'ятдесят дві тисячі шістсот п'ятнадцять/грн. 08 коп., пеню в сумі 8629/вісім тисяч шістсот двадцять дев'ять/грн. 00 коп., 3% річних в сумі 753/сімсот п'ятдесят три/грн. 77 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 929/дев'ятсот двадцять дев'ять/грн. 97 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині вимог Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт» до Громадської організації „Маяк» про стягнення заборгованості в сумі 17963,00 грн.

4. В задоволенні решти частини позовних вимог Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2017 р.

Суддя В.С. Петров