Постанова

від 02.02.2017 по справі 910/32780/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа№ 910/32780/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників:

позивача: Луговик Є.В., довіреність № 181-10Д1 від 28.12.2016,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: Голубовська М.О., довіреність б/н від 03.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Адамас - Центр"

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2016

у справі №910/32780/15 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

до 1) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України,

2) Товариства з обмежено відповідальністю "Адамас - Центр"

про зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про зняття арешту з майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.12.2016 у справі № 910/32780/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволені, зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, накладеного постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 в межах виконавчого провадження ВП №35854853.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Адамас - Центр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 910/32780/15 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 у справі № № 25/359-54/266 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр"(02125, м. Київ, просп. Алішера Навої, б. 76, код 31989792) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Ас Буд" (02152, м. Київ, просп. Тичини, б. 20, код 33107942) на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) 1342699,97 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 становить 12943627,71 грн (дванадцять мільйонів дев'ятсот сорок три тисячі шістсот двадцять сім грн 71 коп.) заборгованість за кредитом; 41432,63 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 становить 399410,55 грн (триста дев'яносто дев'ять тисяч чотириста десять грн. 55 коп.) заборгованості за процентами за користування кредитом; 239747,37 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 становить 2311164,60 грн (два мільйони триста одинадцять тисяч сто шістдесят чотири грн 60 коп.) заборгованості за підвищеними процентами за користування кредитом; 29492,79 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 становить 284310,50 грн (двісті вісімдесят чотири тисячі триста десять грн 50 коп.) заборгованості за комісією.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" у межах суми звернення 17 532 364 грн 70 коп.

Разом з тим, у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" умов кредитного договору № 17/07 від 07.11.2007 в частині своєчасного погашення заборгованості по сумі кредиту, який надавався у швейцарських франках, а також по процентах за користування кредитом та комісії, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення стягнення на майно, що належить відповідачу (іпотекодавцю), Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/23388/13, залишеного без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 та Вищого господарського суду України від 18.08.2014, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" перед Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" за кредитним договором № 17/07 від 07.11.2007 на загальну суму 2 287 786 80 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 - 20 169 016 грн 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 342 699 97 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 - 11 837 383 грн 92 коп.; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 66 898 94 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 - 589 788 грн 06 коп.; заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 848 655 10 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 - 481 832 грн 49 коп.; комісія - 29 492 79 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 - 260 011 грн 53 коп.; за кредитним договором № 158/08 від 18.09.2006 - на загальну суму 136 152 59 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 - 1 197 168 грн 72 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 93 100 00 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 - 820 779 грн 38 коп.; заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 40 932 12 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 - 360 861 грн 84 коп.; комісія - 2 120 47 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 - 15 527,51 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр". Визнано право власності на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн 00 коп. за Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк".

Так, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №16472516 від 14.10.2014 відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю содової станції, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, за Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" у зв'язку з тим, що на все майно попереднього власника накладено арешт.

При цьому, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.03.2015 повернуто наказ Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" та виділено в окреме провадження постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" виконавчого збору від 04.03.2013.

Позивач зазначає, що оскільки державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України арешт з нерухомого майна, а саме: нежилих будівель (літ. ХХVII, XXVIII) загальною площею 3 671,3 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1: - будівля содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м; - склад під літ. XXVIII загальною площею 1 418,10 кв.м, знято не було, ПАТ "Універсал Банк" обмежений у здійсненні свого права власності, оскільки унеможливлений здійснити державну реєстрацію права власності на вказане майно, у зв'язку з чим просить суд зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що було накладено постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 року ВП №35854853.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дії) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Окрім того, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

При цьому, пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому провадженні ВП №35854853 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.07.2014 у справі № 910/23388/13, Товариство з обмежено відповідальністю "Адамас - Центр", до якого позивач звернувся із вказаним позовом, є боржником, а Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" є стягувачем.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/23388/13 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт належності Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" права власності на будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн 00 коп. підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі № 910/23388/13, яке набрало законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій).

Згідно зі ст. 1 названого Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дії), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту ( ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дії)).

Зі змісту зазначеної норми Закону вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №35854853, 29.12.2012 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №25/359-54/266 виданого Господарським судом міста Києва від 26.10.2012 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Ас Буд" на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 1 342 699, 97 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 становить 12 943 627, 71 грн заборгованість за кредитом; 41 432, 63 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 становить 399 410, 55 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 239 747, 37 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 становить 2 311 164, 60 грн заборгованості за підвищеними процентами за користування кредитом; 29 492, 79 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 становить 284 310, 50 грн заборгованості за комісією.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.03.2013 стягнуто солідарно з боржників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Ас Буд" виконавчий збір у розмірі 1 593 851 грн 34 коп., стягувач - держава.

04.07.2013 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" у межах суми звернення стягнення - 17 532 364 грн 70 коп., з урахуванням виконавчого збору.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.03.2015 повернуто наказ Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" та виділено в окреме провадження постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" виконавчого збору від 04.03.2013.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що у зв'язку з виділенням в окреме провадження постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" виконавчого збору від 04.03.2013, державним виконавцем не знято арешт, накладений на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр", а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та Товариством з обмежено відповідальністю "Адамас - Центр" зазначають, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки останній повинен звернутися до суду зі скаргою на дії органів виконавчої служби, а окреме звернення особи до господарського суду з позовом про зняття арешту з майна не передбачено законом. Отже, спори про зняття арешту з майна, яке не пов'язано зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами ст. 121-2 ГПК України, ст. 383 ЦПК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту (постанова пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Отже, вищевказаною нормою права передбачено, що особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, повинна спочатку визнати за собою право власності на спірне майно, та вже як наслідок звертатися до суду з вимогою про зняття з нього арешту.

Разом з тим, чинним законодавством України не заборонено звертатися до суду окремо з позовами про визнання права власності на майно та про зняття з нього арешту, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/23388/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 та Вищого господарського суду України від 18.08.2014, які набрали законної сили, визнано за позивачем право власності на спірне майно, а тому в даному випадку у позивача відсутні підстави та необхідність звертатися до суду із позовом про визнання права власності на вищевказане майно.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Отже, звертатися зі скаргами на дії ДВС на підставі ст. 121-2 ГПК України можуть лише сторони у відповідній справі та прокурор.

Судом встановлено, що на час розгляду даної справи, арешт на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр", а саме: на будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253, 2 кв.м. та будівлю складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, накладений в якості забезпечення належного виконання постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.03.2013 про стягнення з боржників - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Ас Буд" виконавчого збору у розмірі 1 593 851 грн 34 коп. не знято.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.03.2015 наказ Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 було повернуто стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" та виділено в окреме провадження постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" виконавчого збору від 04.03.2013, тобто в окремому провадженні стягувачем є держава,

Крім того позивач не є стороною окремого виконавчого провадження про стягнення з боржників виконавчого збору, а тому не має права звертатися до суду із скаргою відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вимоги позивача законними та обґрунтованими.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам вірну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 910/32780/15 відповідає фактичним обставинам справи, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Адамас - Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 910/32780/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 910/32780/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/32780/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран