Постанова

від 06.02.2017 по справі 908/1171/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.02.2017 справа №908/1171/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін:

від позивача: від відповідача: від третьої особи: від держвиконавця:ОСОБА_5 - довір. не прибув не прибув ОСОБА_6 - довір. розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.11.2016 р. у справі№ 908/1171/15-г (суддя Дроздова С.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ до відповідача: за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАГА", м. Донецьк Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом ОСОБА_4", м. Донецьк про за скаргою на діїзвернення стягнення на майно, передане в заставу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2016р. по справі №908/1171/15-г:

- задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у відкритті виконавчого провадження у справі № 908/1171/15-г;

- визнано дії відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними;

- зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання, відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 року про примусове виконання судового рішення на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2015 р. у справі № 908/1171/15-г про звернення стягнення на рухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРАГА» за переліком визначеним у наказі та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» , за початковою ціною, визначеною у наказі, що пред'являється у загальному розмірі 1 121 551,00 грн. без ПДВ та на предмет іпотеки: нерухоме майно - будівлі готелю, загальною площею 7526,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вул. Дубравна, будинок 101/103 (сто один «дріб» сто три), реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 64588314101 та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною 21 603 617 грн. без ПДВ.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.11.2016 р. по справі №908/1171/15-г, а скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

Скаржник вважає, що він позбавлений можливості здійснювати примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області від 15.05.2015р. по справі №908/1171/15-г, враховуючи те, що майно боржника на яке необхідно звернути стягнення знаходиться у м.Донецьку, тобто на території проведення антитерористичної операції на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Таким чином, наведені вище обставини свідчать про правомірність прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження . Крім того, зазначив, що не має можливості направити поштову кореспонденцію до всіх наслених пунктів Донецької області, зокрема м. Донецька, у зв'язку з віднесенням останнього до зони проведення антитерористичної операції.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Будко Н.В., судді Сгара Е.В., М'ясищев А.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2016р. у зв'язку із перебуванням судді Сгара Е.В. у відпустці та закінченням повноважень судді М'ясищева А.М. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Будко Н.В., судді Малашкевич С.А., Склярук О.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Малашкевича С.А. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Будко Н.В., судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Будко Н.В. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., Ушенко Л.В.

Позивач у судовому засіданні 06.02.2017р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що підлягає залишенню без змін.

Відповідач у судове засідання 06.02.2017р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Третя особа у судове засідання 06.02.2017р.. не прибула, причини неявки не повідомила.

Держвиконавець у судовому засіданні 06.02.2017р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2015р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі № 908/1171/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАГА» , м. Донецьк задоволено. Звернуто стягнення на майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРАГА» (83096 м. Донецьк, вул. Дубравна, буд. 101/103, код ЄДРПОУ 30297773) про що 15.05.2015 р. було видано відповідний наказ суду.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 26.08.2016 р звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 року про примусове виконання судового рішення на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2015 р. у справі № 908/1171/15-г про звернення стягнення на рухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРАГА» за переліком визначеним у наказі та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» , за початковою ціною, визначеною у наказі, що пред'являється у загальному розмірі 1 121 551,00 грн. без ПДВ та на предмет іпотеки: нерухоме майно - будівлі готелю, загальною площею 7526,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Дубравна, будинок 101/103, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 64588314101 та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною 21 603 617 грн. без ПДВ.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.09.2016 р. ВП №5222754 з посиланням на правову підставу, передбачену п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» , яка передбачає у якості підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В оскаржуваній постанові серед обставин, які на думку державного виконавця дають підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження згідно п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» , зазначено, що відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» , постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 р. та у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької області, здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника на яке необхідно звернути стягнення за адресою вул. Дубравна, буд. 101/103, м. Донецьк, 83096 на даний час є неможливим.

Не погодившись із винесенням вищезазначеної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ звернулось із скаргою на дії державного виконавця в якій просило визнати дії відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними та зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання, відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 року про примусове виконання судового рішення на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2015р. у справі № 908/1171/15-г про звернення стягнення на рухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРАГА» за переліком визначеним у наказі та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» , за початковою ціною, визначеною у наказі, що пред'являється у загальному розмірі 1 121 551,00 грн. без ПДВ та на предмет іпотеки: нерухоме майно - будівлі готелю, загальною площею 7526,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вул. Дубравна, будинок 101/103 (сто один «дріб» сто три), реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 64588314101 та продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною 21 603 617 грн. без ПДВ.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За приписами ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (далі: Закону) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження ).

Частина 5 вказаної статті передбачає, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Частиною 1 ст. 31 Закону встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В оскаржуваній постанові державний виконавець нормативною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження зазначив п.8 ч.1 ст. 26 Закону Про виконавче провадження .

У постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження держвиконавець послався на Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» , постанову Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 р. Також, державний виконавець обґрунтовує свої дії по відмові у відкритті виконавчого провадження проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької області, у зв'язку із чим здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника на яке необхідно звернути стягнення за адресою вул. Дубравна, буд. 101/103, м. Донецьк, 83096 на даний час є неможливим.

Статтею 26 Закону передбачено виключний перелік підстав, за якими державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п.8 ч.1 ст. 26 Закону).

Отже, обставини, які виключають здійснення виконавчого провадження та, як наслідок, зумовлюють відмову у прийнятті виконавчого документу до виконання (на підставі п.8 ч.1 ст. 26 Закону) повинні бути встановлені законом.

Колегія судів зазначає, що такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження , як проведення антитерористичної операції на території м. Донецька, діючим законодавством не передбачено.

Тобто, сам лише факт державної реєстрації боржника на території тимчасово не підконтрольній Україні не є тією єдиною виключною підставою для висновку щодо неможливості здійснення виконавчого провадження та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна позиція зазначена Міністерством юстиції України в листі від 16.11.2015р. №30850-0-33-15/20 на запит Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також, до аналогічного висновку дійшов Вищій господарський суд України у постановах від 12.01.2016р. по справі №20/278, від 01.03.2016р. по справі № 908/532/15-г

Посилання державного виконавця на неможливість направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставними, з огляду на те, що вказана обставина не є перешкодою у відкритті виконавчого провадження, оскільки із норм Закону України Про виконавче провадження вбачається, що державний виконавець спочатку виносить постанову про відкриття виконавчого провадження і лише після цього надсилає копію даної постанови боржнику.

Тобто, відкриття державним виконавцем виконавчого провадження передує направленню постанови про відкриття виконавчого провадження його учасникам.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що державний виконавець не обмежений повідомленням боржника лише рекомендованим листом через державне підприємство зв'язку Укрпошта , з огляду на наявність інших можливостей інформування боржника (зокрема кур'єрською службою, що не заборонено законом).

До того ж, апеляційний суд наголошує, що частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» ).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_8 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Європейський суд наголосив, що «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"» . Європейський суд також зазначив, що «адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.»

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що рішення по даній справі господарським судом Запорізької області прийнято 20.04.2015р., тобто вже в період дії антитерористичної операції.

З огляду на вищезазначене, обов'язковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень та враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача і боржника, апеляційний суд приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правомірно зобов'язав відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання, відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015р. по даній справі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Запорізької області від 14.11.2016р. по справі №908/1171/15-г є законною, обґрунтованою, прийнятою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.11.2016р. по справі №908/1171/15-г - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.11.2016р. по справі №908/1171/15-г - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: Л.В. Ушенко

ОСОБА_2