Постанова

від 07.02.2017 по справі 910/8662/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа№ 910/8662/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-капітал"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2016р.

по справі № 910/8662/16 (суддя Мельник В.І.)

за первісним позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-капітал"

третя особа товариство власників квартир будинку14/12 по вул. Суворова м. Київ "Літа"

про зобов'язання вчинити дії

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Планета - капітал"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва"

третя особа товариство власників квартир будинку14/12 по вул. Суворова м. Київ "Літа"

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання вчинити дії.

У серпні 2016 року позивач за зустрічним позовом звернувся до господарського суду міста Києва до відповідача за зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір №2149Л.експ. про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 16.09.2015 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2016 р. у справі № 910/8662/16 первісний позов задоволено: зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-Капітал" надати доступ комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до нежитлових приміщень № 1 (групи приміщень № 21), № 2 і групи приміщень № 22), № 3 (групи приміщень № 24), з № 4 по № 24 (групи приміщень № 25) загальною площею 522,90 кв. м., які розташовані за адресою м. Київ, вул. Суворова, буд. 14/12 для проведення комісійного обстеження, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено порушення відповідачем умов договору (п. 4.5 договору) в частині недопущення до приміщення позивача, внаслідок чого позивач не може здійснити контроль за ремонтними роботами в нежитловому приміщенні, тому первісний позов підлягає задоволенню. Щодо відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви зазначив на те, що позивачем не доведено відсутність його вільного волевиявлення при укладанні спірного договору. Зазначив також на те, що після укладання спірного договору, позивач не заявляв (до моменту звернення з даним позовом до суду) про незгоду з умовами вказаного договору чи про його недійсність.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-капітал" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2016 р. у справі № 910/8662/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що при укладанні договору про надання послуг було відсутнє його волевиявлення і укладання вказаного договору не відповідає його внутрішній волі, як того вимагає ст. 203 ЦК України та вчинений під впливом помилки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-капітал" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/8662/16.

В подальшому розгляд справи відкладався.

07.02.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника відповідача та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 07.02.2017 року представники сторін не з'явились, про причини неявки позивач та третя особа не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та третьої особи, за наявними у справі доказами.

Клопотання відповідача за зустрічним позовом про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника відповідача, колегія суддів задовольняє, оскільки в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для розгляду справи у його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.09.2015р. між позивачем та відповідачем за первісним позовом укладено договір №2149Л.експ. про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території (договір).(а.с.31)

За умовами вищезазначеного договору, підприємство (позивач за первісним позовом) забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку пропорційно до займаної відповідачем за первісним позовом площі приміщення, яка становить 522,90 кв.м. - підвал, вхід окремо, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 14/12, утримання прибудинкової території (п.1.1 договору).

Строк дії договору визначений у п.6 договору, за умовами якого договір укладений строком до 04.05.2016р., і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо одна із сторін не заявляє про його розірвання за місяць до закінчення строку.

За умовами п.п. 4.5., 4.8., 4.9. договору відповідач зобов'язався не перешкоджати входженню в приміщення представниками позивача або працівникам організацій, що обслуговують приміщення для проведення огляду конструкції та технічного обладнання приміщення і усунення неполадок; не переобладнувати інженерні мережі, установлювати додаткові крани та опалювальні прилади або зменшувати їх кількість, а також відмовитися від користування комунальними послугами без погодження з позивачем та відповідною організацією, яка є виконавцем послуг; проводити переобладнання, перепланування нежитлового приміщення, вести будівельні роботи на прибудинковій території без отримання відповідної проектно-дозвільної документації передбаченої чинним законодавством України.

Будинок № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Києва та перебуває на балансовому обліку позивача, який здійснює його обслуговування та контроль за технічним станом конструктивних елементів, інженерного та технічного обладнання, мереж систем теплопостачання, виконанням та дотриманням власниками приміщень правил експлуатації і містобудівного законодавства.

Як видно зі змісту актів від 23.02.2016р., 24.02.2016р., 29.03.2016р. та 14.04.2016р. працівники позивача намагалися увійти до нежитлового приміщення для проведення обстеження (а.с.33-36).

Окрім того, позивач приписами-попередженнями, які відправлені на адресу відповідача (відповідно до квитанцій від 23.02.2016р. та від 14.04.2014р.) звертався до відповідача про надання доступу для проведення повторної перевірки щодо законності ремонтних робіт в нежитловому приміщенні, за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 14/12. (а.с.37,38).

В свою чергу відповідач доступу до вказаного приміщення не надав, незважаючи на те, що позивач неодноразово письмово просив відповідача надати доступ. Відповідач відповіді на листи та проектно-технічну дозвільну документацію, декларацію про початок будівельних робіт не надав.

Представниками позивача були складені Акти від 24.02.2016р., 29.03.2016р., 14.04.2016р. про відмову відповідача у доступі до нежитлового приміщення для здійснення перевірки щодо втручання в інженерні комунікації та цілісність капітальних стін.

Позивач за первісним позовом звернувся з позовними вимогами на підставі того, що відповідач не надає доступу до свого приміщення, внаслідок чого позивач не може здійснити контроль за ремонтними роботами в нежитловому приміщенні, тому позивач звернувся з вимогою зобов'язати відповідача надати доступ до нежитлового приміщення №1 (групи приміщень № 21), №2 (групи приміщень №22), № 3 (групи приміщень № 24), № 4 - № 24 (групи приміщень № 25), за адресою: м. Київ, вул. Суворова, буд. 14/12, а також просив стягнути з відповідача судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю Планета -Капітал 02 серпня 2016 року звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою (а.с.71-74 ), в якій просило договір № 2149 Л експ. про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 16 вересня 2015 року визнати недійсним, оскільки станом на 01 липня 2016 року відповідач - комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва не мав право на виконання умов оскаржуваного договору.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено порушення відповідачем умов договору ( п. 4.5 договору) в частині недопущення до приміщення позивача, внаслідок чого позивач не може здійснити контроль за ремонтними роботами в нежитловому приміщенні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено, п.п. 3.8. ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Також, відповідно п.2 ч.2 ст.21 та п.6. ч.2. ст.24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець послуг, балансоутримувач, зобов'язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно з п. 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. №76 передбачено, що переобладнання та перепланування жилих будинків, в жилих і нежитлових будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Згідно, з умовами договору № 2149 Л. експ. про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 16 вересня 2015 року, а саме п.4.5., сторони погодили, що відповідач за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю Планета-Капітал зобов'язаний не перешкоджати представникам позивача для проведення огляду конструкцій та технічного обладнання та усунення неполадок.

Зазначений договір був підписаний повноважними представниками обох сторін та посвідчений печатками, та відповідає вільному волевиявленню сторін відповідно до вимог ст.203 ЦК України. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно ч.4 ст.179 ГПК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити його зміст на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як видно з матеріалів справи та належним чином встановлено судом першої інстанції відповідач за первісним позовом, порушуючи п. 4.5 договору неправомірно не допускав позивача для огляду приміщень, про що було складено акти про не допуск (а.с.33-36). Також, позивач за первісним позовом неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати доступ для огляду приміщень (а.с.37-38).

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи належним чином доведено порушення відповідачем умов договору, а саме п. 4.5 в частині недопущення до приміщення позивача, внаслідок чого позивач не може здійснити контроль за ремонтними роботами в нежитловому приміщенні, тому судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано було задоволено позовні вимоги та зобов'язано відповідача надати доступ до нежитлового приміщення №1 (групи приміщень № 21), №2 (групи приміщень №22), № 3 (групи приміщень № 24), № 4 - № 24 (групи приміщень № 25), за адресою: м. Київ, вул. Суворова, буд. 14/12.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що станом на дату звернення з позовом правовідносини між сторонами припинились, у зв'язку зі створенням товариства власників квартир будинку 14\12 по вул. Суворова м. Києва, а отже КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва - колишній балансоутримувач вищевказаного будинку, оскільки п. 6.1. спірного договору передбачено строк дії договору - з 05 травня 2015 року до 04 травня 2016 року. При цьому, зазначено, що у разі коли за місяць до закінчення дії договору однією з сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Належних та допустимих доказів, розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо звернення відповідача за первісним позовом про розірвання договору, або перегляд його умов суду надано не було, отже договір є діючим.

Щодо позовних вимог по зустрічному позову товариства з обмеженою відповідальністю Планета-Капітал до комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва , третя особа з самостійними вимогами товариство власників квартир будинку 14\12 по вул. Суворова м. Києва Літа про визнання договору недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зважаючи на наступне.

Як вже зазначалось, 16.09.2015 року між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом укладено договір №2149Л.експ. про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території (договір), предметом якого є забезпечення обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку пропорційно до займаної відповідачем площі приміщення, яка становить 522,90 кв.м. - підвал, вхід окремо, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 14/12, утримання прибудинкової території.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Причини помилки в цьому випадку ролі не грають.

Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати. При цьому, за загальним правилом не має розцінюватись, як помилка незнання сторонами правочину норм законодавства.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що помилки з боку позивача за зустрічним позовом, в розумінні вищезазначених норм ЦК України, при укладанні сторонами договору № 2149Л.експ. про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території не було, оскільки сторони усвідомлювали істотні умови договору, що засвідчується підписами та печатками сторін.

Доводи апелянта про відсутність його вільного волевиявлення при укладенні спірного договору колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки укладання договору проводилось на загальних умовах, під час укладання договору будь - яких зауважень щодо його умов не надходило (в матеріалах справи відсутні), протокол розбіжностей не складався, будь яких додаткових угод не надходило, скаржник не направляв претензії щодо врегулювання спорів, користується послугами за договором по утриманню будинку та прибудинкової території, та належним чином їх сплачував, на протязі дії договору жодного разу не повідомляв про намір розірвати договір.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржником не наведено обставин та не надано належних та допустимих доказами, які могли бути підставою для визнання договору недійсним, а твердження скаржника про те, що спірний договір не відповідає внутрішньому волевиявленню сторони договору - товариства з обмеженою відповідальністю Планета-Капітал , не підтверджуються матеріалами справи, а тому судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання недійсним Договору № 2149Л.експ. від 16.09.2015р.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2016 року у справі № 910/8662/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-капітал" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2016 року у справі № 910/8662/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2016 року у справі № 910/8662/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/8662/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Смірнова