Ухвала

від 08.02.2017 по справі 815/5286/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5286/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурія О.В.,

- Крусяна А.В.,

при секретарі судового засідання Макогон С.А.,

за участю представника відповідача Груня С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КД Транс" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

11.10.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "КД Транс" звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2016р. № 0000141402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 426 950 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій з ТОВ "Пашт-Сервіс" щодо придбання запчастин є неправомірними, оскільки позивач отримав товар та послуги, що підтверджується первинними документами, та використав у своїй господарській діяльності.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "КД Транс" (код за ЄДРПОУ 39069559) з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю "Пашт-Сервіс" (код ЄДРПОУ 39941014) за листопад 2015 року, за результатами якої 11.08.2016р. складений акт № 248/15-32-14-02/39069559, встановлені порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1 - п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2015р. на суму ІІДВ 426 950 грн.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій позивача із контрагентом-постачальником ТОВ "Пашт-Сервіс".

На підставі встановленого порушення 07.08.2016р. ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000141402 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 426 950 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин нереальності господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом-постачальником.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З наданих позивачем як до перевірки, так і до суду першої інстанції документів вбачається, що 04.11.2015р. він, як покупець, уклав з ТОВ "Пант-Сервіс" договір поставки № 66-В-15, відповідно до якого останній зобов'язувався передати товар згідно специфікацій зі складу постачальника (умови EXW). Згідно специфікацій предметом поставки були запчастини (ротори двигуна, електродвигуни, шестерні, полу муфти, підшипники, втулки, масляні фільтри, акумулятори, фари тощо).

На підтвердження виконання умов договору протягом листопада 2015р. позивачем надані видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, які містять дані про отримання позивачем товару та його доставку до складу покупця автотранспортом останнього. Згідно наданих платіжних доручень позивач повністю розрахувався за поставлений товар, всього на суму 2 561 698,56 грн., в т.ч. ПДВ 426 950 грн.

Судова колегія враховує, що ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, виписаних ТОВ "Пашт-Сервіс" , не має зауважень щодо оформлення видаткових та товарно-транспортних накладних, а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операцій із позивачем мав право на виписку податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Спростовуючи висновки ДПІ про безтоварність операцій з ТОВ "Пашт-Сервіс", позивач зазначає, що придбання вказаних запчастин необхідно для виконання основного виду діяльності - транспортне оброблення вантажів (КВЕД 52.24). Згідно акту перевірки ДПІ для здійснення господарської діяльності позивач орендує у Білгород-Дністровського торгівельного морського порту в т.ч. вантажний автомобільний транспорт та обладнання (стор.5 акту).

Матеріали справи містять акти списання витрачених матеріалів, оборотно-сальдові відомості та бухгалтерську довідку ТОВ "КД Транс" від 11.10.2016р., які підтверджують, що станом на 01.09.2016р. позивач використав для ремонту обладнання і машин запчастини, отримані від ТОВ "Пашт-Сервіс", всього на суму 349 420,43 грн. Решта - зберігається на складах ТОВ "КД Транс" (а.с.78-171). Як зазначає позивач, в ході перевірки взагалі не перевірявся факт наявності у позивача придбаних запчастин.

Вказані обставини спростовують доводи податкового органу про неможливість підтвердження реальності поставки товару позивачу від ТОВ "Пашт-Сервіс".

Доводячи нереальність вищезазначених операцій, податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, в т.ч. трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції (1 особа).

Судова колегія критично ставиться до вказаного доводу, оскільки він зроблений без врахування тих обставин, що основним видом діяльності контрагента-постачальника - ТОВ "Пашт-Сервіс" є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19) (а.с.187 зв.), яка не вимагає від підприємства обов'язкової наявності основних засобів, орендованого приміщення, складів, транспортних засобів та штату працівників.

Посилання ДПІ в акті перевірки на відсутність інформації щодо придбання товару постачальником позивача від своїх постачальників, що стало підставою для висновку про обрив ланцюга постачання, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки податковим органом проаналізована діяльність контрагента - постачальника лише у обмежений період - вересень-грудень 2015р.

До того ж судова колегія зазначає, що певні порушення податкового законодавства контрагентом позивача, в т.ч. недекларування певних господарських операцій, не тягнуть за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат по операціям з таким контрагентом.

Крім того, встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків, повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності контрагента-постачальника, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару від зазначеного контрагента в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від нього товару. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін за договором таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для висновків про завищення позивачем податкового кредиту по господарській операції з вказаним контрагентом (завищення від'ємного значення з ПДВ) та свідчить про незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке вірно скасовано судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян