Постанова

від 18.06.2020 по справі 815/5286/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №815/5286/16

адміністративне провадження №К/9901/31891/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2016 року (суддя Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 року (головуючий суддя Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі № 815/5286/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КД Транс до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю КД Транс (надалі позивач, Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (надалі відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість .

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 28.10.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 року, адміністративний позов задовольнив .

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000141402 від 07.09.2016 року.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом не доведено обставин нереальності господарських операцій позивача із контрагентом-постачальником.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Податковий орган зазначає, що документальне обґрунтування права на податковий кредит покладається на платника. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення .

01 . 03 .2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ Пашт-Сервіс за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 11.08.2016 року № 248/15-32-14-02/39069559.

Висновками акта встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2015 року на суму 426 950 грн.

На підставі висновків акта 07.08.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000141402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 426 950 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.2015 року Товариством (покупець) укладено з ТОВ Пашт-Сервіс (продавець) договір поставки № 66-В-15, відповідно до якого останній зобов`язувався передати товар згідно специфікацій.

Згідно специфікацій предметом поставки були запчастини (ротори двигуна, електродвигуни, шестерні, полу муфти, підшипники, втулки, масляні фільтри, акумулятори, фари тощо).

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що придбання вказаних запчастин необхідно для виконання основного виду діяльності позивача - транспортного оброблення вантажів (КВЕД 52.24). Для здійснення господарської діяльності позивач орендує у Білгород-Дністровського торгівельного морського порту в т.ч. вантажний автомобільний транспорт та обладнання, про що зазначено в акті перевірки.

На підтвердження виконання умов договору поставки протягом листопада 2015 року позивачем надані видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, які містять дані про отримання позивачем товару та його доставку до складу покупця автотранспортом останнього. Згідно наданих платіжних доручень позивач повністю розрахувався за поставлений товар, всього на суму 2 561 698,56 грн , в т.ч. ПДВ 426 950 грн.

Приписами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

В касаційній скарзі відсутні посилання податкового органу на недоліки наданих Товариством первинних документів.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що основним видом діяльності контрагента-постачальника - ТОВ Пашт-Сервіс є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19, яка не вимагає від підприємства обов`язкової наявності основних засобів, орендованого приміщення, складів, транспортних засобів та штату працівників.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій про необґрунтованість посилання податкового органу на відсутність інформації щодо придбання товару постачальником позивача від своїх постачальників, що стало підставою для висновку про обрив ланцюга постачання, оскільки податковим органом проаналізована діяльність контрагента - постачальника лише у обмежений період - вересень-грудень 2015 року.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковим органом не доведено обставин нереальності господарських операцій позивача із контрагентом-постачальником.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 року у справі № 815/5286/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду